Порівняльна характеристика результатів хірургічного лікування хвороби Гіршпрунга в дітей залежно від способу хірургічної корекції

Для лікування хвороби Гіршпрунга (ХГ) у дітей використовують різні способи відкритої та мініінвазивної хірургічної корекції. Проте до 40,4% прооперованих пацієнтів отримують ускладнення, що потребують вторинних корегувальних або повторних радикальних втручань незалежно від методики первинної корекції. Мета - порівняти результати хірургічного лікування ХГ у дітей залежно від способу хірургічної корекції. Матеріали та методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 1187 дітей з різними формами ХГ у віці від народження до 18 років за період 1980-2021 рр. Ректальну форму ХГ мали 386 (32,52%) пацієнтів, ректосигмоподібну - 598 (50,38%), субтотальну - 162 (13,65%), тотальну форму агангліозу - 41 (3,45%) пацієнт. Усіх пацієнтів прооперовано як відкритими, так і мініінвазивними радикальними методами. Вивчено ранні та віддалені ускладнення після різних способів хірургічної корекції ХГ, їхню причину та варіанти відповідної корекції. Результати. У ранньому післяопераційному періоді у 51 (4,30%) із 1187 прооперованих пацієнтів діагностовано такі ускладнення, як злукова непрохідність кишечника (n=7 (0,59%)), інвагінація кишечника (n=3 (0,25%)), нагноєння післяопераційної рани в місці виведення кишкової стоми (n=5 (0,42%)), гематома міжфутлярного простору (n=3 (0,25%)), абсцес міжфутлярного простору (n=9 (0,76%)), ретракція зведеної кишки (n=2 (0,17%)), неспроможність анастомозу (n=7 (0,59%)) та стеноз анастомозу (n=15 (1,26%)). У 9 (0,76%) дітей виявлено стенозування коло-анального анастомозу, а в 6 (0,51%) пацієнтів - стенозування ілео-анального анастомозу. Віддалені післяопераційні ускладнення відмічено у 48 (4,04%) прооперованих дітей: стеноз анастомозу (n=16 (1,35%)), «парус» після операції Дюамеля (n=2 (0,17%)), залишковий агангліоз (n=23 (1,94%)), колоноптоз (n=1 (0,08%)) і злукова непрохідність кишечнику (n=6 (0,51%)). Усі ускладнення своєчасно виявлені та відповідно скореговані. Висновки. При лікуванні ХГ у дітей можлива поява ускладнень у ранньому та віддаленому післяопераційних періодах після використання як відкритих, так і мініінвазивних методик радикальної корекції. Операція Soave-Boley та мініінвазивні методики є найбільш безпечними способами радикальної корекції ХГ у дітей. Своєчасне виявлення та відповідна корекція ранніх або віддалених післяопераційних ускладнень сприяє поліпшенню функціональних результатів хірургічного лікування ХГ у дітей. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів

Парціальна цистектомія при хірургічному лікуванні кіст селезінки у дітей

Introduction. There are various methods of organsaving operations on spleen with its cystic lesions, both laparotomic and laparoscopic access are widely proposed and discussed in literature. Indications, contraindications, advantages and disadvantages of trauma and reliability of each method of surgery for spleen cysts (SC) in children are discussed.Aim: To develop indications and evaluate effectiveness of partial cystectomy in surgical treatment of SC in children.Materials and methods. We analyzed 265 children with SC from whom we operated 175 (66.04%) from 1998 to 2019. The remaining 90 (33.96%) patients were monitored dynamically. A detailed analysis was conducted to determine indications and evaluate effectiveness of partial cystectomy with capitanization and without capitanization for surgical treatment of SC in children by laparoscopic and laparotomy method.Results and discussion. We performed 119 (68.00%) laparotomy and 56 (32.00%) laparoscopic interventions in children with different segmental localization of SC. Laparotomic partial cystectomy was performed in 12, partial cystectomy with capitanization – 35. Laparoscopic partial cystectomy was performed in 30, partial cystectomy with capitanization – in 21 patients with SC. Relapses after laparotomy SC correction in the area of helium by partial cystectomy with capitanization were observed in 2 (1.68%) children, in whom we performed partial cystectomy with capitanization with laparotomy. In 3 (5.36%) patients after laparoscopic partial resection of cysts without capitanization (n=2) and after partial resection of the cyst the cavity was filled with omentum (n=1), recurrences of cysts operated laparoscopically (n=1) and laparotomy (n=2). In 9 (7.56%) children after laparotomy and in 7 (12.50%) after laparoscopy, minimal residual cyst cavities were preserved, which resolved automatically in course of 1–2 years.Conclusions: Depending on localization, size, nature of parenchymal lesions in children with SC, partial cystectomy may be better choice. In order to close or minimize the volume of residual cyst, partial cystectomy should be supplemented with capitanization. Partial cystectomy with or without capitanization, taking into account its segmental blood supply by laparoscopic or laparotomy method is a rational method for treatment of SC, which radically eliminates pathology and preserves all important functions of spleen.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of all participating institution. Различного вида методы органосохраняющей хирургии селезенки при ее кистозном поражении как при лапаротомном, так и при лапароскопическом доступе, широко дискутируются в литературе. Обсуждаются показания, противопоказания, преимущества и недостатки по травматичности и надежности каждого из методов хирургического вмешательства при кистах селезенки (КС) у детей.Цель: разработать показания и оценить эффективность парциальной цистэктомии при хирургическом лечении КС у детей.Материалы и методы. За период с января 1998 года по декабрь 2019 прооперировано 175  (66,04%) из 265 исследуемых детей с КС. Остальные – 90 (33,96%) пациентов находились под динамическим наблюдением. Проведен детальный анализ по определению показаний и оценки эффективности парциальной цистэктомии с капитонажем и без капитонажа при хирургическом лечении КС у детей лапароскопически и открытым (лапаротомным) способом.Результаты и обсуждение. Проведено 119 (68,00%) лапаротомных и 56 (32,00%) лапароскопических вмешательств у детей с разной посегментной локализацией кист. Лапаротомную частичную цистэктомию выполнено у 12 пациентов с КС, частичную цистэктомию с капитонажем – у 35. Лапароскопическую частичную цистэктомию выполнено у 30 пациентов с КС, частичную цистэктомию с капитонажем – у 21. Рецидивы после открытой коррекции КС в области ворот методом парциальной цистэктомии с капитонажем отмечено у 2 (1,68%) детей, который корригировали повторной лапаротомной парциальной цистэктомией с капитонажем. У 3 (5,36%) пациентов после лапароскопической парциальной резекции кист без капитонажа (n=2) и после парциальной резекции кисты с заполнением полости кисты прядью сальника (n=1) отмечены рецидивы кист, которые повторно корригировали лапароскопически (n=1) и лапаротомно (n=2). У 9 (7,56%) детей после лапаротомии и у 7 (12,50%) – после лапароскопии сохранялись минимальные остаточные полости кист, которые самостоятельно исчезли в динамике в течении 1-2 лет.Выводы: В зависимости от локализации, размеров, характера поражения паренхимы у детей с КС возможно использование парциальной цистэктомии. С целью закрытия или максимального уменьшения объема остаточной полости кисты частичную цистэктомию следует дополнить капитонажем. Парциальная цистэктомия с капитонажем или без капитонажа с учетом ее сегментарного кровоснабжения лапароскопическим или открытым способом является рациональным методом лечения КС, радикально ликвидирует патологию и сохраняет все важные функции пораженного органа.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей, детей. Різного виду методи органозберігаючої хірургії селезінки при її кістозному ураженні як при лапаротомному, так і при лапароскопічному доступі, широко пропонуються та дискутується в літературі. Обговорюються покази, протипокази, переваги та недоліки щодо травматичності та надійності кожного з методів хірургічного втручання при кістах селезінки (КС) у дітей.Мета: розробити показання та оцінити ефективність парціальної цистектомії при хірургічному лікуванні КС у дітей.Матеріали та методи. За період від 1998 до 2019 р.р. прооперовано 175 (66,04%) із 265 досліджуваних дітей з КС. Решта – 90 (33,96%) пацієнтів знаходились під динамічним спостереженням. Проведений детальний аналіз щодо визначення показань та оцінки ефективності парціальної цистектомії з капітонажем і без капітонажу при хірургічному лікуванні КС у дітей лапароскопічним і відкритим (лапаротомним) способом.Результати та обговорення. Проведено 119 (68,00%) лапаротомних і 56 (32,00%) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем – у 35. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем – у 21. Рецидиви після відкритої корекції КС в ділянці воріт методом парціальної цистектомії із капітонажем відмічено у 2 (1,68%) дітей, який корегували повторною лапаротомною парціальною цистектомією із капітонажем. У 3 (5,36%) пацієнтів після лапароскопічної парціальної резекції кіст без капітонажу (n=2) та після парціальної резекції кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n=1) відмічені рецидиви кіст, які повторно корегували лапароскопічно (n=1) та лапаротомно (n=2). У 9 (7,56%) після лапаротомії та у 7 (12,50%) після лапароскопії зберігалися мінімальні залишкові порожнини кіст, які самостійно зникали в динаміці протягом 1–2 років.Висновки. У залежності від локалізації, розмірів, характеру ураження паренхіми у дітей з КС доцільне використання парціальної цистектомії. З метою закриття або максимального зменшення об’єму залишкової порожнини кісти парціальну цистектомію слід доповнити капітонажем. Парціальна цистектомія з капітонажем або без капітонажу з урахуванням її сегментарного кровопостачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально корегує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Захисна тонкокишкова стома при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей

Introduction. Agangliosis of the colon is a congenital malformation of the lower intestinal tract, in which for there is absence of intramurable nerve plexus, which leads to persistent intestinal dysfunction. Total form of intestinal agangliosis is a rare anomaly that occurs up to 1 in every 50,000 newborn. The question of the reliability of protected small intestinal stomas, the alignment of levels, type and methods of their formation for the surgical correction of this anomaly is still discussable.Aim: to develop the optimal approaches for thr requirement of of protective small intestinal stomas for the surgical correction of the total form of intestinal agangliosis in children.Materials and methods. From 1980 to 2020, the experience of surgical treatment of 41 children with a total form of intestinal agangliosis was analyzed. Isolated affection with agangliosis of the colon alone were present in 36 (87.80%) of 41 patients, and affection of the entire colon and a fragment of the small intestine were diagnosed in another 5 (12.20%) children. In all patients, the first stage of surgery was – the formation of a protective small intestinal stoma.Results. All small intestinal stomas in our patients were imposed within 1–4 days of life as per emergency indications. In the staged treatment of children with total agangliosis, we imposed terminal single-stemmed somas in (n=10 (24.40%)), terminal double-stemmed (n=5 (12.19%)) and loop intestinal ileostomy (n=26 (63.41%)). The periods between the imposition of a protective intestinal stoma and radical surgery ranged from 8 to 14 months. Intestinal stoma closure was performed 2–4 months after radical surgery. All the children survived. The functional results of their treatment are good.Conclusions. The formation of protective small intestinal stoma as the first stage of surgical correction of total intestinal agangliosis in children as emergency surgical procedure. Loop small intestinal stoma at a distance of up to 12 cm from the level of agangliosis in total colon is the most rational type of the first stage of surgical correction of this pathology without signs of perforation in children. Closure of protective small intestinal stomas during surgical correction of the total form of intestinal agangliosis in children should be performed 2–4 months after radical surgery, provided that the formed «neorectum» and ileo-anal anastomosis are ready for inclusion in the passage.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of all participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. Введение. Аганглиоз толстой кишки – это врожденный порок развития нижнего отдела пищеварительного тракта, при котором отсутствуют интрамуральные нервные сплетения, что приводит к устойчивому нарушению функции кишечника. Тотальная форма аганглиоза кишечника является редкостной аномалией, которая встречается до 1 на каждые 50 000 новорожденных детей. Вопрос о необходимости защитных тонкокишечных стом, выбора уровня наложения, вида и способа их формирования при хирургической коррекции этого порока развития остается дискутабельным.Цель: разработать оптимальные подходы о необходимости формирования защитной тонкокишечной стомы при хирургической коррекции тотальной формы аганглиоза кишечника у детей.Материал и методы. С 1980 до 2020 года проанализирован опыт хирургического лечения 41 ребенка с тотальной формой аганглиоза кишечника. Изолированное поражение аганглиозом только толстой кишки было у 36 (87,80%) из 41 пациента, а поражение всей толстой и фрагмента тонкой кишок диагностировано еще у 5 (12,20%) детей. У всех пациентов первым этапом выполняли операцию – формирование защитной тонкокишечной стомы.Результаты. Все тонкокишечные стомы выводились в течение 1–4 суток жизни по ургентным показаниям. Как этап хирургического лечения тотального аганглиоза было выведено концевые одноствольные (n=10 (24,40%)), концевые двоствольные (n=5 (12,19%)) или петлевые (n=26 (63,41%)) кишечные илеостомы. Периоды между наложением защитной тонкокишечной стомы и радикальной операцией колебались от 8 до 14 месяцев. Закрытие тонкокишечных стом выполняли через 2–4 месяца после радикальной операции. Все дети выжили. Функциональные результаты лечения у них хорошие.Выводы. Формирование защитной тонкокишечной стомы как первого этапа хирургической коррекции тотального аганглиоза кишечника у детей происходит в ургентном порядке. Петлевая тонкокишечная стома на высоте до 12 см от уровня аганглиоза при тотальном поражении толстой кишки является наиболее рациональным видом первого этапа хирургической коррекции этой патологии без признаков перфорации у детей. Закрытие защитных тонкокишечных стом при хирургической коррекции тотальной формы аганглиоза кишечника у детей следует выполнять через 2–4 месяца после радикальной операции при условии готовности сформированного «неоректума» и илео-анального анастомоза для включения в пассаж.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей, детей.Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересовВступ. Агангліоз товстої кишки – це вроджена вада розвитку нижнього відділу травного тракту, за якої відсутні інтрамуральні нервові сплетення, що призводить до стійкого порушення функції кишечника. Тотальна форма агангліозу кишечника є рідкісною аномалією, яка зустрічається до 1 на кожні 50 000 народжених дітей. Питання про необхідність захисних тонкокишкових стом, вибору рівня накладання, виду та способу їх формування при хірургічній корекції цієї вади розвитку залишається дискутабельним.Мета: розробити оптимальні підходи щодо необхідності формування захисної тонкокишкової стоми при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей.Матеріал і методи дослідження. З 1980 до 2020 року проаналізовано досвід хірургічного лікування 41 дитини з тотальною формою агангліозу кишечника. Ізольоване ураження агангліозом лише товстої кишки було у 36 (87,80%) із 41 пацієнта, а ураження всієї товстої та фрагменту тонкої кишок діагностовано ще у 5 (12,20%) дітей. В усіх пацієнтів першим етапом виконували операцію – формування захисної тонкокишкової стоми.Результати. Всі тонкокишкові стоми виводилися протягом 1–4 доби життя за ургентними показаннями. Як етап хірургічного лікування тотального агангліозу було виведено кінцеві одностовбурові (n=10 (24,40%)), кінцеві двостовбурові (n=5 (12,19%)) або петлеві (n=26 (63,41%)) кишкові ілеостоми. Періоди між накладанням захисної тонкокишкової стоми та радикальною операцією коливалися від 8 до 14 місяців. Закриття тонкокишкових стом виконували через 2–4 місяці після радикальної операції. Всі діти вижили. Функціональні результати лікування у них добрі.Висновки. Формування захисної тонкокишкової стоми як першого етапу хірургічної корекції тотального агангліозу кишечника у дітей відбувається в ургентному порядку. Петлева тонкокишкова стома на висоті до 12 см від рівня агангліозу при тотальному ураженні товстої кишки є найбільш раціональним видом першого етапу хірургічної корекції цієї патології без ознак перфорації у дітей. Закриття захисних тонкокишкових стом при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей слід виконувати через 2–4 місяці після радикальної операції за умови готовності сформованого «неоректуму» та ілеоанального анастомозу для включення в пасаж.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Гіпермобільна селезінка при вродженій діафрагмальній грижі. Профілактика та корекція ускладнень

Hypermobile or wandering spleen is a rare pathology caused by weakness or an absence of supporting ligaments of the spleen. There are known asymptomatic clinical presentations and presence of the symptoms is associated with a torsion of the pedicle or compression of other organs. In the recent review of all cases of wandering spleen revealed single cases of mobile spleen associated with congenital diaphragmatic hernia (CDH) and some complications without emphasis on their prevention.Purpose – optimization of medical tactics in children with CDH taking into account the presence of a mobile spleen.Materials and methods. A retrospective analysis of surgical correction of CDH in 123 children undergoing treatment at the NCSH «OKHMATDYT» during 2009–2019 was conducted. The study included 6 patients who showed signs of a mobile spleen during surgery for left-sided CDH correction, or who had complications associated with this anomaly during the postoperative period. Mobile spleen and its complications were identified by ultrasound, upper esophagogastrial contrast study, intraoperative revision, and gallbladder and choledochal duct contrast study.Results and discussion. In this study group of patients, 4 (66.7%) patients were diagnosed with a mobile spleen during primary surgery, and 2 (33.3%) were diagnosed on the basis of clinical symptoms that developed after correction of CDH. Complications of the hypermobile spleen in our patients were as follows: obstruction of the stomach and external biliary tract, which were clinically manifested by symptoms such as mechanical icterus, spitting up and vomiting. The lengthening of the gastro-splenic ligament to 4–6 cm, the absence or lengthening of the spleno-diaphragmatic ligament to 4–5 cm, the absence of the splenic-renal ligament were revealed. Splenopexy was performed as a simultaneous operation during correction of diaphragmatic hernia (n=4) or as a second operation (n=2) to eliminate the complications of the vagus spleen. There was no need for repeated surgical interventions in these patients.Conclusions. CDH is a multicomponent malformation and the mobile spleen is an integral part of it. Increased mobility of the spleen after correction of CDH can be the cause of such complications as torsion and infarction of the spleen, compression and deformation of the stomach with gastroesophageal reflux, compression of the external biliary tract with their extension and simulation of the choledochal cyst, etc. Therefore, verification and correction of the mobile spleen during CDH repair should become a necessary element of surgical tactics.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of these Institutes. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. Гипермобильная, или блуждающая селезенка – редкая патология, вызванная слабостью или отсутствием связочного аппарата органа. Известны случаи бессимптомного течения аномалии, а появление симптоматики связано с перекрутом сосудистой ножки селезенки или компрессией других органов. В литературных источниках описаны единичные случаи мобильной селезенки при врожденной диафрагмальной грыже (ВДГ) и отдельных осложнений без акцента на их предупреждение.Цель – оптимизировать лечебную тактику у детей с ВДГ с учетом наличия мобильной селезенки.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ хирургической коррекции ВДГ в 123 детей, находившихся на лечении в Национальной детской специализированной больнице «ОХМАТДЕТ» в течение 2009–2019 гг. В исследование включены 6 пациентов, у которых во время коррекции ВДГ слева выявлены признаки мобильной селезенки или у которых в послеоперационном периоде отмечены осложнения, связанные с этой аномалией. Верификация мобильной селезенки и ее осложнений проведена с помощью ультразвукового исследования, эзофагогастрографии, интраоперационной ревизии и холецистохолангиографии.Результаты. В исследуемой группе у 4 (66,7%) пациентов диагноз мобильной селезенки диагностирован во время первичной операции, у 2 (33,3%) – диагноз установлен на основании клинических симптомов, развившихся после коррекции ВДГ. Осложнения гипермобильной селезенки: обструкция желудка и внешних желчевыводящих путей, клинически проявлялись такими симптомами, как механическая желтуха, срыгивание и рвота молоком. Выявлено удлинение желудочно-селезеночной связки до 4–6 см, отсутствие или удлинение селезеночно-диафрагмальной связки до 4–5 см, отсутствие сплено-почечной связки. Спленопексия выполнена как симультанная операция во время коррекции диафрагмальной грыжи (n=4) или как повторная операция (n=2) для ликвидации осложнений блуждающей селезенки. У этих пациентов не было необходимости в повторных хирургических вмешательствах.Выводы. ВДГ является многокомпонентным пороком развития, а мобильная селезенка – ее составной частью. Повышенная мобильность селезенки после коррекции ВДГ может быть причиной таких осложнений, как перекрут и инфаркт селезенки, компрессия и деформация желудка с желудочно-пищеводным рефлюксом, компрессией внешних желчных путей с их расширением и симуляцией кисты общего желчного протока и т.п. Поэтому верификация и коррекция мобильной селезенки при ВДГ должна стать обязательным элементом хирургической тактики.Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинской Декларации. Протокол исследования утвержден Локальным этическим комитетом указанных в работе учреждений. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Гіпермобільна, або блукаюча селезінка – рідкісна патологія, спричинена слабкістю або відсутністю зв’язкового апарата органа. Відомі випадки безсимптомного перебігу аномалії, а поява симптоматики пов’язана з перекрученням судинної ніжки селезінки або компресією інших органів. У літературних джерелах описані поодинокі випадки мобільної селезінки при вродженій діафрагмальній грижі (ВДГ) та окремих ускладнень без акценту на їх попередження.Мета – оптимізувати лікувальну тактику в дітей з ВДГ з урахуванням наявності мобільної селезінки.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз хірургічної корекції ВДГ у 123 дітей, які перебували на лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ» протягом 2009–2019 рр. У дослідження включено 6 пацієнтів, в яких під час корекції ВДГ зліва виявлено ознаки мобільної селезінки або в яких у післяопераційному періоді відмічено ускладнення, пов’язані з цією аномалією. Верифікацію мобільної селезінки та її ускладнень проведено за допомогою ультразвукового дослідження, езофагогастрографії, інтраопераційної ревізії та холецистохолангіографії.Результати. У дослідженій групі у 4 (66,7%) пацієнтів діагноз мобільної селезінки діагностовано під час первинної операції, у 2 (33,3%) – діагноз встановлено на підставі клінічних симптомів, що розвинулися після корекції ВДГ. Ускладнення гіпермобільної селезінки: обструкція шлунка та зовнішніх жовчовивідних шляхів, що клінічно проявлялися такими симптомами, як механічна жовтяниця, зригування та блювання молоком. Виявлено подовження шлунково-селезінкової зв’язки до 4–6 см, відсутність або подовження селезінково-діафрагмальної зв’язки до 4–5 см, відсутність сплено-ренальної зв’язки. Спленопексію виконано як симультанну операцію під час корекції діафрагмальної грижі (n=4) або як повторну операцію (n=2) для ліквідації ускладнень блукаючої селезінки. У цих пацієнтів не було потреби в повторних хірургічних втручаннях.Висновки. ВДГ є багатокомпонентною вадою розвитку, а мобільна селезінка – її складовою. Підвищена мобільність селезінки після корекції ВДГ може бути причиною таких ускладнень, як перекручення та інфаркт селезінки, компресія та деформація шлунка з шлунково-стравохідним рефлюксом, компресією зовнішніх жовчних шляхів з їх розширенням та симуляцією кісти загальної жовчної протоки тощо. Тому верифікація та корекція мобільної селезінки при ВДГ має стати обов’язковим елементом хірургічної тактики.Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Ранні та віддалені результати після операції Soave-Boley при хірургічному лікуванні агангліозу кишечника у дітей

Introduction. Сolon agangliosis (CA) belongs to a group of severe congenital malformations of the colon that can only be treated by surgical approach. The Soave-Boley technique is one of the most physiological and technically acceptable among pediatric surgeons from from all over the world.Aim – evaluate the early and long-term results of surgical treatment of CA in children by Soave-Boley method.Materials and methods. We analysed surgical treatment of 774 children with various forms of CA aged from birth to 18 years for the period from 1980 to 2020, using the Soave-Boley method by the formation of the primary colo-anal anastomosis by manual (suture) and mechanical (stapler) method.Results. All patients survived. Early postoperative surgical complications were seen in 19 (2.45%) of 774 children operated by Soave-Boley method: in 15 – after the formation of the primary colo-anal anastomosis by manual (sutures) method and 4 – after the imposition of a colo-anal anastomosis by mechanical (stapler) method. Long-term postoperative complications were noted in 15 (1.94%) of 774 children operated by Soave-Boley method: 14 – with a manual (suture) and 1 – with a mechanical (stapler) colo-anal anastomosis. Re-operation was successfully performed in 30 (3.87%) patients with reconstructing colo-anal anastomosis manually with Soave-Boley method after initial correction of CA in other clinics by other methods. Periodic episodes of soiling were seen in the remote period in 47 (6.07%) of 774 operated children which was treated conservatively. The success of the Soave-Boley technique is confirmed by a much lower number of early (2.45%) and long-term (1.94%) postoperative surgical complications, compared with those after the use of other methods of open surgical correction – 17.52% and 16.35%, respectively.Conclusions. Soave-Boley operation with colo-anal anastomosis by manual (suture) and mechanical (stapler) methods in comparison with other methods is the most effective method of radical correction of CA as open surgical approach in children of different age groups as single staged or double staged interventions. According to the technical capabilities and results of the early and long period, the Soave-Boley technique with colo-anal anastomosis by manual (ligature) method is the operation of choice for both primary and re-surgical correction of CA compared to any other methods.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of participating institution. Введение. Аганглиоз кишечника (АК) относится к группе тяжелых врожденных пороков развития толстой кишки, который лечится только хирургическим путем. Методика Soave-Boley является одной из самых физиологических и наиболее приемлемых в техническом исполнении среди детских хирургов разных стран мира.Цель: оценить ранние и отдаленные результаты хирургического лечения АК у детей по методике Soave-Boley.Материалы и методы. Проведен анализ хирургического лечения 774 детей с различными формами АК в возрасте от рождения до 18 лет за период 1980–2020 гг. с применением методики Soave-Boley с формированием первичного колоанального анастомоза ручным (лигатурным) и механическим (степлерным) способом.Результаты. Все пациенты остались живы. Хирургические осложнения раннего послеоперационного периода возникли у 19 (2,45%) из 774 детей, прооперированных по методике Soave-Boley: 15 – после формирования первичного колоанального анастомоза ручным (лигатурным) способом и 4 – после наложения колоанального анастомоза механическим (степлерным) способом. Отдаленные послеоперационные осложнения отмечены у 15 (1,94%) из 774 детей, прооперированных по методике Soave-Boley: 14 – при сформированном ручном (лигатурном) и 1 – при механическом (степлерном) колоанальном анастомозе. Повторная операция Soave-Boley с колоанальным анастомозом ручным способом успешно выполнена у 30 (3,87%) пациентов после первичной коррекции АК в других клиниках по разным методикам. Периодические эпизоды недержания кала в отдаленном периоде у 47 (6,07%) из 774 прооперированных детей ликвидировали консервативным лечением. Успешность методики Soave-Boley подтверждается гораздо более низким количеством ранних (2,45%) и отдаленных (1,94%) послеоперационных хирургических осложнений, по сравнению с таковыми после использования других способов открытой хирургической коррекции – 17,52% и 16,35% соответственно.Выводы. Операция Soave-Boley с колоанальным анастомозом ручным (лигатурным) и механическим (степлерным) способами по сравнению с другими методами является самым эффективным методом радикальной коррекции АК открытым способом у детей разного возраста при использовании одно- или двуэтапных вмешательств. По техническим возможностям и результатам раннего и отдалённого периода методика Soave-Boley с колоанальным анастомозом ручным (лигатурным) способом является операцией выбора как при первичной, так и при повторной хирургической коррекции АК, оперированого ранее любыми другими способами.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей, детей. Вступ. Агангліоз кишечника (АК) відноситься до групи важких вроджених вад розвитку товстої кишки, що лікується лише хірургічно. Методика Soave-Boley є однією із найбільш фізіологічних та найбільш прийнятних в технічному виконанні серед дитячих хірургів різних країн світу.Мета: оцінити ранні та віддалені результати хірургічного лікування АК у дітей за методикою Soave-Boley.Матеріали та методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 774 дітей з різними формами АК у віці від народження до 18 років за період 1980–2020 рр. із використанням методики Soave-Boley із формуванням первинного колоанального анастомозу ручним (лігатурним) та механічним (степлерним) способом.Результати та обговорення. Усі пацієнти залишилися живими. Хірургічні ускладнення раннього післяопераційного періоду виникли у 19 (2,45%) із 774 дітей, прооперованих за методикою Soave-Boley: 15 – після формування первинного колоанального анастомозу ручним (лігатурним) способом і 4 – після накладання колоанального анастомозу механічним (степлерним) способом. Віддалені післяопераційні ускладнення відмічено у 15 (1,94%) із 774 дітей, прооперованих спеціалістами за методикою Soave-Boley: 14 – при сформованому ручному (лігатурному) і 1 – при механічному (степлерному) колоанальному анастомозі. Повторна операція Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним способом успішно виконана у 30 (3,87%) пацієнтів після первинної корекції АК в інших клініках за різними методиками. Періодичні епізоди нетримання калу у віддаленому періоді у 47 (6,07%) із 774 прооперованих дітей ліквідовували консервативним лікуванням. Успішність методики Soave-Boley підтверджується набагато нижчою кількістю ранніх (2,45%) та віддалених (1,94%) післяопераційних хірургічних ускладнень, у порівнянні з такими після використання інших способів відкритої хірургічної корекції – 17,52% та 16,35%, відповідно.Висновки. Операція Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним (лігатурним) та механічним (степлерним) способами порівняно з іншими методами є найефективнішим методом радикальної корекції АК відкритим способом у дітей різного віку при одно- або двоетапних втручаннях. За технічними можливостями та результатами раннього та віддаленого періоду методика Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним (лігатурним) способом є операцією вибору як при первинній, так і при повторній хірургічній корекції АК, оперованих раніше будь-якими іншими способами.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.