Politicization of history: terms, methods, significance

The article is dedicated to the problem of politicization of professional history writing. Through the lens of the world historiographic tradition, such components of the problem as the definition of the category “politicized history”, methods and meanings of politicization of history writing, the possibilities and obstructions of history writing from the nonpolitical perspective, were analyzed. In the author’s opinion, the politicized history should be regarded as such historical representation, which has a purpose of supporting (voluntarily or forcefully, directly or indirectly) actual or desired political order. Insertion of historians’ political proclivities in the historical representations without a clear sense of purpose “to correct” the today’s world or the future order cannot be considered politicization of history as the historians’ values are incorporated in the research process itself, and in this case, any professional historiography should be considered politicized. The article showed that there are various forms of politicized history and that they have different relations to historiography, which is commonly believed to be scientific. The politicization of the historical text itself does not necessarily confirm the loss of its connection with science. The author proves that historians are capable of excluding their political ideals and eliminating the current politics from historical research. On the other hand, the historians’ abilities to keep control over texts of the past, free from civil interests of the present day, are limited as the results of their professional work (scientific texts) come into the view of not only scientific but also political broadcast as well as political actions and projects without their permission, thus becoming politically engaged. With this respect, nonpoliticized history writing is impossible

The problem of ethnicity of Chernyakhiv archeological culture in the scientific heritage of Mykhailo Braichevskyi (Проблема етнічної належності черняхівської археологічної культури в науковій спадщині Михайла Брайчевського)

The purpose of the research is to determine the viewpoints of a famous archeologist, historian of the ethnic development of Eastern Slavdom Mykhailo Braichevskyi (1924 – 2001) on the ethnicity of Cherniakhiv archeological culture. The methodology of research includes a comparative historical approach (comparison of the historical concepts of Mykhailo Braichevskyi and other historians), biographical approach (analysis of Mykhailo Braichevskyi’s life and career), method of historiographic analysis (specific content of the research papers of Mykhailo Braichevskyi and other Cherniakhiv culture historians) and historiographic synthesis (the formation of the general image of Cherniakhiv culture in the legacy of Mykhailo Braichevskyi). The scientific novelty of the article lies in the fact that for the first time Mykhailo Braichevskyi’s concept of the ethnicity of Cherniakhiv culture is reconstructed and the factors that have defined it are stated. Conclusions. As far back as in Soviet times, Mykhailo Braichevskyi developed a framework for the ethnic history of East Slavs staring from the 1st and till the beginning of the 2nd millennium AD, with the concept of Cherniakhiv population as the Slavs-Antes. The last were regarded by the scientist as the predecessors of the South Western ethnic group of Eastern Slavdom (a conglomerate of six «tribes» called the Polianians) that started to adopt features of the Ukrainian ethnic community in the social and political conditions of the second half of the 1st – the beginning of the 2nd century. While in Soviet times the idea of Cherniakhiv population as the actual Pre-Ukrainians was concealed in terms of a comparatively politically «neutral» historical concept of the ethnic development of Eastern Slavdom, since the beginning of the 1990s, due to the disappearance of government control over historical studies, it has been openly promoted in his research papers

«Золота доба» в історичній науці радянської України 1920-х рр.: спроба концептуалізації причин (“The Golden Age” in the History of the Soviet Ukraine in 1920: an Attempt to Conceptualize Reasons)

«Золота доба» в історичній науці 1920-х років була спричинена низкою факторів. Автором подано аналіз головних чинників, що сприяли історіографічному піднесенню у той час. У «радянських» республіках відбувалася певна лібералізація внутрішньополітичного курсу, контроль партії за суспільним життям став меншим. Встановлено, що специфіка зайнятості більшості істориків не у системі вищої освіти, а в архівних установах, музеях та науково-дослідних інституціях сприяли вільному вибору наукових тематик. Не останнім чинником стала і політика «українізації», яка сприяла зрушенням в національній свідомості серед різних прошарків суспільства, що стало причиною збільшення аудиторії зацікавлених українознавчою, історичною літературою. (“The Golden Age” in the history of the 1920s was caused by several factors. The author presents an analysis of the main factors that contributed the rise of the historiography of that time. In the “Soviet” republics, there was the liberalization of the domestic policy, and the control of the party over the social life became smaller. It is established that the fact that historians were not preoccupied within the education process in Ukraine and were mainly working in archival institutions, museums and research institutions contributed to their varied and free choice of academic subjects. Moreover, not the last factor was the policy of Ukrainization, which contributed to a shift in the national consciousness among diverse segments of society and increased the interest of the public to the study of Ukraine and historical literature.

Українська радянська історіографія: сучасний стан досліджень (Ukrainian Soviet historiography: current state of research)

У статті зроблено спробу визначити досягнення, невирішені питання і перспективи студій з історії української радянської історіографії. Автор доходить висновку про наявність тематичних прогалин та концептуальних розбіжностей стосовно цієї проблеми, що дозволяє стверджувати про невисокий дослідницький інтерес до неї. (The article attempts to determine achievements, unsolved problems and prospects for research on the history of Ukrainian Soviet historiography. The author comes to a conclusion about the existence of thematic gaps and conceptual disagreements on this issue, which gives the right to assert about the low research interest in it.

Політичні чинники в українській закордонній історіографії (Political Factors in the Ukrainian Foreign Historiography)

У тезах з’ясовується роль політичного чинника в існуванні української закордонної історіографії, адже саме її виникнення викликано політичним фактором – поразкою українських сил у боротьбі з більшовицьким режимом у 1917-21 рр. Визначено як загальні фактори політизації історичної науки в умовах еміграції – протистояння з радянською історіографією, ідеологічні відмінності між самими емігрантським групами, так і конкретні форми впливу політики на історіографію. Останнє найбільш чітко проявлялося у створенні еміграційних наукових інституцій за підтримки влади країни поселення – Чехії, Німеччини, Польщі. (The paper explains the role of the political factor in the existence of Ukrainian foreign historiography, because its appearance was caused by a political factor, i.e. by the defeat of Ukrainian forces in the fight against the Bolsheviks regime in 1917‑21. The author defines general factors of politicization of historical science in exile i.e. the confrontation with the Soviet historiography, the ideological differences among various immigration groups, as well as the specific forms of political impact on historiography. The last is most clearly manifested in creation of the academic emigration institutions supported by the authorities of country of the settlement (the Czech Republic, Germany and Poland).

УЧАСТЬ СПЕЦІАЛІСТА ПРИ ПЛАНУВАННІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНУ

Investigation of criminal offences is often frequently accompanied by involvement of informed persons which help the investigator to establish and investigate the important circumstances. The essential help to the investigator is given by different specialists who are involvedfrom state and private institutions, enterprises, organizations. However, today in the criminalistic literature the forms of the specialist help in details in planning of carrying out investigative (search) actions, covert investigative (search) actions are not revealed. The aim of the paper is determination of a specialist participation in planning crime investigation. When involving a specialist in planning investigative (search) action, an investigator clarifies himself: 1) with the form of the help of the expert which will be given when organizing of carrying out investigative (search) action; 2) with a speciality of the necessary specialist, and also from what institution, enterprise or organization one has to involve the specialist or the specialist who does not work in such institutions (sculptor, artist, hunter and others); 3) depending on a type of a criminal offence, on the need of simultaneous use of different kinds of special knowledge, on complexity of carrying out investigative (search) action itself or covert investigative (search) action whether it’s necessary to receive the help of several specialists. It’s possible to distinguish advisory, analytical, organizational, technical, reference, preparatory forms of the specialist help at his participation in planning of carrying out investigative (search) or covert investigative (search) action. Forms of the specialist help depend on a type of a criminal offence. It’s necessary to take into account the specificity in carrying out certain investigative (search) or covert investigative (search) action. Sometimes it’s expedient for an investigator to receive the help of several specialists when organizing carrying out such separate actions.Розглянуто особливості залучення спеціаліста до планування розслідування злочину. Запропоновано форми допомоги спеціаліста при організації проведення слідчих (розшукових) дій. Визначено форми допомоги спеціаліста при плануванні окремих негласних слідчих (розшукових) дій

Історичні аспекти систематизації криміналістичних знань у країнах світу

У статті досліджено процес формування криміналістичних знань та їх систематизацію у різних країнах світу. Звернено увагу на розбіжності в розумінні вченими системи криміналістичних знань у різні історичні періоди. Окреслено питання, пов’язані з формуванням системи криміналістичних знан

Основи науково-дослідної роботи студентів: навчальний посібник для студентів факультетів гуманітарного профілю

У навчальному посібнику у вигляді конспекту лекцій висвітлено питання курсу «Основи науково-дослідницької роботи студентів», що читається для студентів першого курсу історичної та культурологічної спеціальностей Національного університету «Острозька академія». У семи лекціях, а також у додатках стисло викладено головну проблематику дисципліни: мету і завдання, категоріальний апарат курсу, засади організації науки та підготовки наукових кадрів в Україні, способи викладу результатів наукових досліджень та методи, які використовуються в гуманітарних науках, порядок підготовки студентських наукових досліджень. Основний акцент в посібнику поставлено на тому, щоб навчити студентів використовувати теорію наукової роботи у практичній науковій діяльності, насамперед при написанні курсових та кваліфікаційних робіт. Посібник рекомендовано студентам історикам та культурологам, а також й інших спеціальностей гуманітарного профілю

Різні образи В.-К. Острозького в інтер'єрі однієї історичної думки (І. Огієнко, М. Грушевський, Т. Кемпа)

У статті проаналізовані найбільш характерні зображення В.-К. Острозького е історичній думці. Зроблено висновок про істотну залежність оцінок князя від дослідницьких стратегій істориків. (In the article the author draw an analysis of the typical representation of W.-K. Ostrozky in historical thought. The author comes to a conclusion that the valuing of prince essentially depend on the research strategy of historians.

ЗИМОВИЙ ЦИКЛ КАЛЕНДАРНОЇ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ У НАРОДОЗНАВЧИХ І БОГОСЛОВСЬКИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ЮРІЯ ШУМОВСЬКОГО

У статті на основі опрацювання творчого доробку Ю. Шумовського проаналізовано матеріали, присвячені обрядам, звичаям і традиціям українців зимового циклу свят — Нового року та Різдва Христового. Окреслено новий для народознавства підхід дослідника до висвітлення календарної обрядовості українців, який полягає у виборі як підґрунтя для характеристики календарних свят не лише народознавчих знань, а й богословських учень, що передбачає розгляд сенсу календарної обрядовості крізь призму поєднання раціонального досвіду та релігійно-магічних вірувань українців із річним літургійним циклом православної церкви. Констатовано, що введення до наукового обігу результатів вивчення народознавчих праць ученого сприятиме належному представленню постаті Ю. Шумовського як етнолога та віддзеркаленню його етнографічної діяльності. Ключові слова: Юрій Шумовський, теолог, етнограф, Волинь, календарна обрядовість, зимовий цикл свят