Реконструктивно-пластичні операції після поранень шиї

The aim of the work: to increase the effectiveness of surgical treatment of injured after neck injuries through the use of reconstructive plastic surgery. Materials and Methods. The results of reconstructive plastic surgery in patients after neck injuries were analyzed. Intervention was performed in both men and women in the same age group from 41 years to 50 years. Only in 82 patients local tissue repair and microsurgical tissue autotransplantation were performed. Results and Discussion. Each of the methods has an independent value: local tissue repair in its various versions eliminates small defects in area with minimal loss in the donor area, and in turn, the use of microsurgical tissue autotransplantation technique allows achieving good anatomical and functional results with large and deep soft neck defects. Assessing the results of surgical treatment of patients, it was noted that in most cases a good final result (86.6 %) was achieved – in 71 patients among 82. However, 11 patients received an unsatisfactory result, which amounted to 13.4 % of all patients who various methods of replacing soft tissue defects of the neck after wounds were applied.Цель работы: повысить эффективность хирургического лечения пострадавших после ранений шеи путем применения реконструктивно-пластических операций. Материалы и методы. Проанализированы результаты реконструктивно-пластических операций у пациентов после ранений шеи. Вмешательство выполняли у 82 пациентов, как у мужчин, так и у женщин в одной возрастной группе от 41 года до 50 лет. Была проведена пластика местными тканями и микрохирургическая аутотрансплантация тканей. Результаты исследований и их обсуждение. Каждый из методов имеет самостоятельное значение: пластика местными тканями в различных ее вариантах устраняет небольшие по площади дефекты с минимальной потерей в донорской зоне, в свою очередь, применение метода микрохирургической автотрансплантации тканей позволяет добиться хороших анатомических и функциональных результатов при больших и глубоких дефектах мягких тканей шеи. Оценивая результаты хирургического лечения пациентов отмечено, что в большинстве наблюдений удалось получить хороший окончательный результат (86,6 %) – у 71 пациента из 82. Однако у 11 пациентов получено неудовлетворительный результат, что составило 13,4 % от всех пациентов, которым были применены различные методы замещения мягкотканевых дефектов шеи после ранений.Мета роботи: підвищити ефективність хірургічного лікування постраждалих після поранень шиї шляхом застосування реконструктивно-пластичних операцій. Матеріали і методи. Проаналізовано результати реконструктивно-пластичних операцій у пацієнтів після поранень шиї. Втручання виконували у 82 пацієнтів: як у чоловіків, так і у жінок в одній віковій групі від 41 до 50 років. Проведено пластику місцевими тканинами та мікрохірургічну автотрансплантацію тканин. Результати досліджень та їх обговорення. Кожен із методів має самостійне значення: пластика місцевими тканинами в різних її варіантах усуває невеликі за площею дефекти з мінімальною втратою в донорській зоні, у свою чергу, метод мікрохірургічної автотрансплантації тканин дозволяє домогтися гарних анатомічних та функціональних результатів при великих і глибоких дефектах м’яких тканин шиї. Оцінка результатів хірургічного лікування пацієнтів показує, що в більшості спостережень вдалося отримати хороший остаточний результат (86,6 %) – у 71 пацієнта із 82. Проте в 11 пацієнтів отримано незадовільний результат, що склало 13,4 % від всіх пацієнтів, яким були застосовані різні методи заміщення м’якотканинних дефектів шиї після поранень

Лікувально-діагностична тактика при рідинно-кістозних утвореннях підшлункової залози

Мета. Розроблення лікувально–діагностичної тактики при рідинно–кістозних утвореннях підшлункової залози. Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо 48 хворих з гострим деструктивним панкреатитом, ускладненим рідинно–кістозними утвореннями. З діагностичною метою виконували пункцію під контролем ультразвукового дослі- дження з подальшим мікробіологічним та морфологічним дослідженням отриманого аспірату. Результати. Вибір методики залежить від ефективності втручання, яка ґрунтується на вивченні ультразвукової карти- ни досліджуваної зони до та під час втручання, а також у ході динамічного дослідження після операції. Висновки. Використовуючи в комплексній діагностиці морфологічний метод дослідження, можливо в ранні строки диференціювати рідинно–кістозні утворення як ускладнення гострого деструктивного панкреатиту та визначити лі- кувальну тактику

ДІАГНОСТИЧНА ТА ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА ПРИ ЦЕРВІКОТОРАКАЛЬНИХ ПОРАНЕННЯХ

Представлені результати діагностики й хірургічного лікування 123 постраждалих з приводу цервікоторакальних поранень (ЦТП). У більшості спостережень рани локалізувалися в I зоні шиї, вкрай рідко (у 2,8%) – високо, в III зоні. Поєднання вхідних ран на шиї з виявленими за даними рентгенологічного та ультразвукового (УЗД) досліджень змінами в плевральних порожнинах або середостінні дозволило діагностувати ЦТП. Ускладнення виникли у 43,6% постраждалих, з них у 41,2% – гнійно–септичні

Етапне хірургічне лікування холангіогенних абсцесів печінки

The aim of the work: to improve the results of treatment of patients with cholangiogenic liver abscesses by means of staged treatment methods using minimally invasive interventions. Materials and Methods. 82 patients with cholangiogenic liver abscesses aged 21 to 80 years who underwent 130 operations were examined and treated. The main group consisted of 40 (48.4 %) patients who underwent ultrasound-controlled drainage of abscess cavities (stage I), followed by removal of the source of cholangiogenic abscesses (stage II). The comparison group consisted of 42 (51.6 %) patients who underwent rehabilitation and drainage only with laparotomy access. Results and Discussion. Minimally invasive methods of surgical treatment included ultrasound-controlled drainage with simultaneous rehabilitation of abscess cavities. The dimensions of the cavities averaged (150±23.3) cm³. One drainage was used to drain the liver abscess with a diameter of up to 10.0 cm. When the diameter of the abscess was more than 5.0 cm, drainage was carried out by two single-lumen tubes followed by suction-flow washing of the abscess cavity. Monitoring the standing of the drainage and reducing the cavity of abscesses was carried out on 3, 7, 14 days after setting. The drainage tube was removed after the disappearance of the cavity according to ultrasound and control fistulography, which coincided with the normalization of the general condition and body temperature, the disappearance of signs of purulent intoxication. Duration of drainage averaged from 7 to 30 days (an average of 15.2). The proposed treatment method is not very traumatic, the ability to control the effectiveness of the treatment, and most importantly – positive results in 87 % of patients. Second stage in 38 (95 %) was performed laparoscopic cholecystectomy of technical features. The optimal duration of stage II was considered (13±3) days after extraction of the drainage. In the diagnosis and treatment of cholangiogenic liver abscesses, it is necessary to use puncture ultrasound-controlled drainage methods. The stage-by-stage treatment of cholangiogenic liver abscesses with rehabilitation of the abscess cavity made it possible to reduce the incidence of sepsis from 9.5 to 2.5 %, reduce postoperative mortality in extremely severe patients to 2.4 %, and develop complications by 7.3 %.Цель работы: улучшить результаты лечения больных с холангиогенными абсцессами печени путем этапных методов лечения с использованием малоинвазивных вмешательств. Материалы и методы. Обследовано и пролечено 82 больных с холангиогенными абсцессами печени в возрасте от 21 до 80 лет, которым выполнено 130 операций. Основную группу составили 40 (48,4 %) больных, которым выполняли УЗ-контролируемые дренирования полостей абсцессов (I этапом) с последующим удалением источника ХГА (II этапом). Группу сравнения составили 42 (51,6 %) больных, которым выполняли санацию и дренирование только лапаротомным доступом. Результаты исследований и их обсуждение. Малоинвазивные методы хирургического лечения включали УЗ-контролируемое дренирование с одновременной санацией полостей абсцесса. Размеры полостей в среднем составили (150±23,3) см³. Для дренирования абсцесса печени диаметром до 10,0 см использовали один дренаж. При диаметре очагов более 5,0 см дренирование проводили двумя однопросветными трубками с последующим аспирационно-проточным промыванием полости абсцесса. Контроль стояния дренажа и уменьшение полости абсцессов проводили на 3, 7, 14 день после постановки. Дренажную трубку удаляли после исчезновения полости по данным УЗИ и контрольной фистулографии, что совпадало с нормализацией общего состояния и температуры тела, исчезновением признаков гнойной интоксикации. Сроки дренирования составили в среднем от 7 до 30 суток (в среднем 15,2). Предложенный метод лечения отличается малотравматичностью, возможностью контроля эффективности проводимого лечения, а самое главное – положительными результатами у 87 % больных. ІІ этапом у 38 (95 %) проводилась лапароскопическая холецистэктомия технических особенностей. Оптимальным сроком проведения II этапа считали (13±3) дня после извлечения дренажа. В диагностике и лечении холангиогенных абсцессов печени необходимо использовать методы пункционного УЗ-контролируемого дренирования. Этапное лечение ХГА с санацией полости абсцесса позволил уменьшить число развития сепсиса с 9,5 до 2,5 %, снизить послеоперационную летальность у крайне тяжелых больных до 2,4 %, и развитие осложнений на 7,3 %.Мета роботи: покращити результати лікування хворих із холангіогенними абсцесами печінки шляхом етапних методів лікування з використанням малоінвазивних втручань. Матеріали і методи. Обстежено і проліковано 82 хворих з холангіогенними абсцесами печінки віком від 21 до 80 років, яким виконано 130 операцій. Основну групу склали 40 (48,4 %) хворих, яким виконували УЗ-контрольовані дренування порожнин абсцесів (I етапом) з подальшим видаленням джерела ХГА (II етапом). Групу порівняння склали 42 (51,6%) хворих, яким виконували санацію і дренування тільки лапаротомним доступом. Результати досліджень та їх обговорення. Малоінвазивні методи хірургічного лікування включали УЗ-контрольоване дренування з одночасною санацією порожнин абсцесу. Розміри порожнин в середньому склали (150 ± 23,3) см³. Для дренування абсцесу печінки діаметром до 10,0 см використовували один дренаж. При діаметрі вогнищ більше 5,0 см дренування проводили двома однопросвітними трубками з подальшим аспіраційно-проточним промиванням порожнини абсцесу. Контроль положення дренажу і зменшення порожнини абсцесів проводили на 3, 7, 14 день після встановлення. Дренажну трубку видаляли після зникнення порожнини за даними УЗД та контрольної фістулографії, що збігалося з нормалізацією загального стану і температури тіла, зникненням ознак гнійної інтоксикації. Терміни дренування склали в середньому від 7 до 30 діб (в середньому 15,2). Запропонований метод лікування відрізняється малотравматичністю, можливістю контролю ефективності проведеного лікування, а найголовніше – позитивними результатами у 87 % хворих. Другим етапом у 38 (95 %) проводилася лапароскопічна холецистектомія без технічних особливостей. Оптимальним терміном проведення II етапу вважали (13 ± 3) дні після вилучення дренажу. В діагностиці та лікуванні холангіогенних абсцесів печінки необхідно використовувати методи пункційного УЗ-контрольованого дренування. Етапне лікування ХГА з санацією порожнини абсцесу дозволило зменшити число розвитку сепсису з 9,5 до 2,5 %, знизити післяопераційну летальність у вкрай тяжких хворих до 2,4 %, і розвиток ускладнень на 7,3 %