Immunohistochemical characterization of the expression of cell adhesion molecules E-cadherin and β-catenin in the invasive endometrioid endometrial carcinoma

Aim. In order to determine E-cadherin and β-catenin expression levels in the invasive endometrioid endometrial carcinoma (EEC) cells and areas of the immunopositive cells in the center of the tumor and in the area of tumor invasion into the myometrium a pathohistological and immunohistochemical study of histological specimens of operative material of 20 patients with pT1-3 stage of tumor was performed. In the comparison group the proliferative-phase endometrium of 20 women was studied. E-cadherin expression by tumor cells was determined using monoclonal antibodies E-Cadherin, Clone NCH-38 and expression of β-catenin – in the use of monoclonal antibodies Beta-Catenin, Clone E247 ß-Catenin-1. Methods and results. The expression levels of immunohistochemical markers in tumor cells and tumor cells immunopositive areas were determined by photo digital morphometry in digital image processing program Image J. It was found that E-cadherin expression occurs in 95% of invasive endometrioid endometrial carcinomas and β-catenin expression takes place in 100% of EEC. Membrane-cytoplasmic expression of E-cadherin was observed in 40% of tumors, and 10% of endometrioid adenocarcinomas of the uterus with squamous differentiation showed nuclear β-catenin expression. There was a moderate expression level of E-cadherin (52,23 ± 8,59 CUOD) and high expression level of β-catenin (107,72 ± 9,73 CUOD) in the cells of invasive EEC. These levels are 2 and 5 times lower than in normal proliferative endometrium: the expression level of E-cadherin is 116,51±8,5 CUOD and β-catenin expression level is 159,7815±3,57 CUOD. E-cadherin immunopositive cells make up 20,58% ± 3,3% of area of invasive EEC tissue section and β-catenin-immunopositive cells make up 42,61 ± 4,14% of area of tumor tissue section. That is statistically significantly less than in normal proliferative endometrium, which has 100% β-catenin and E-Cadherin immunopositive cells of endometrial glands. The differences between low E-cadherin expression level in the center of EEC and moderate expression level of this marker in the region of tumor myometrial invasion, as well as differences between high expression levels of β-catenin in these areas of the tumor were not statistically significant. There is a direct strong correlation between the E-cadherin and β-catenin expression levels in the cells of EEC (Pearson correlation coefficient r = +0,73). The inverse moderate correlation is revealed between the expression level of E-cadherin in tumor cells and the degree of tumor differentiation (Pearson correlation coefficient r = –0,67)

Comparative immunohistochemical characteristics of expression of estrogen receptors-alpha, progesterone receptors, p16, p53, Ki-67 and caspase 3 in invasive endometrial adenocarcinoma and normal proliferative endometrium

Endometrial cancer occupies the sixth place among newly diagnosed neoplasms in women. In late stage it has unpredictable prognosis. Immunohistichemical studies of the tumor are very important for prognosis of tumor course. The aim. To characterize the expression of the estrogen receptors-alpha, progesterone receptors, p53, p16, ki-67 and caspase 3 in the invasive endometrioid endometrial adenocarcinoma compared with the normal proliferative endometrium. Materials and methods. The uteruses of 56 women with the verified diagnosis of endometrial cancer (stage pT1-4MxNx) and biopsies of 30 women with normal proliferetive endometrium were analyzed. For this purpose, immunohistochemical and morphometrical studies were used. Results: It was established that level of expression of estrogen receptors-alpha was significantly lower in tumor glands and stroma compared with normal proliferative endometrium: the median was 6.0 (5.0; 7.0) points for tumor glands and 7.0 (6.0; 8.0) points for glands of normal proliferative endometrium(р<0,05); for stromal compartment medians were 5.0 (4.0; 6.0) points and 7.0 (6.0; 7.0), respectively (р<0.05). The level of expression of progesterone receptors showed the similar pattern and also was significantly lower in tumor glands and stroma compared with normal tissue. Medians were 7.0 (6.0; 8.0) points for tumor glands and 8.0 (7.0; 8.0) points for normal proliferative endometrium (р<0.05). Medians of expression of progesterone receptors in stroma were 6.0 (4.0; 6.0) points for tumor and 7.0 (7.0; 7.0) for normal endometrial tissue (р<0.05). The distinctive feature of endometrial adenocarcinoma was significantly higher ratio of expression of estrogen receptors-alpha and progesterone receptors in tumor glands and stroma (medians were 1.17 and 1.33, respectively) compared with normal proliferative endometrium (medians for glands and stroma were the same and equaled 1.00). Also it was shown that levels of expression of Ki-67 (the median was 2.0 points), p53 (the median – 11.50%), p16 (the median – 57.08 CUOD) were statistically significantly higher and caspase 3 expression level was statistically significantly lower (the median – 48.54 CUOD) in cells of adenocarcinoma of endometrium compared with normal proliferative endometrium, where the medians for these markers were as follows: the median for Ki-67 was 1.0 point, p53 – 3.00%, p16 – 33.46 CUOD and caspase 3 – 65.02 CUOD. In the stromal component of tumor medians of expression of p16 and caspase 3 were 3.22 and 43.87 CUOD. This was statistically significantly lower than in normal endometrial tissue (the median for p16 – 10.33 CUOD and for caspase 3 – 53.50 CUOD, respectively). Conclusions. Invasive endometrioid adenocarcinoma of the endometrium loses the sensitivity of tumor glandular and stromal cells to harmonizing regulatory signals of estrogen and progesterone in comparison with normal proliferative endometrium. Endometrioid adenocarcinoma has increased expression levels of p53 and p16, elevated level of proliferation and a reduced level of apoptosis of tumor cells compared to cells of normal endometrium

Comparison of immunohistochemical characteristics of expression estrogen receptors-alpha, progesterone receptors, p16, p53, Ki-67 and caspase 3 in invasive endometrial adenocarcinoma of different grade.

Background. Endometrial cancer occupies the sixth place among newly diagnosed neoplasm in women each year. Objective. Immunohistochemical characterization of the expression of the estrogen receptors-α, progesterone receptors, p16, p53, Ki-67, caspase-3 by the cells of invasive endometrioid endometrial adenocarcinomas of various grade. Methods. The invasive endometrioid endometrial adenocarcinoma (stage pT1-4MxNxG1-3) in the uteruses of 56 perimenopausal women with the verified diagnosis of endometrial cancer were analyzed. For this purpose, immunohistochemical and morphometrical studies were used. Results. The expression levels of p16 and Ki-67 significantly reduce in the tumor cells (р<0,05). The caspase-3 expression level significantly increased in the tumor stromal cells with FIGO (International Federation of Gynecology and Obstetrics) grade increasing (p<0.05). The FIGO grade of the invasive endometrioid endometrial carcinoma has significant relations with the expression levels of the estrogen receptor-α (γ=-0,68), progesterone receptors (γ=-0,78), p53 (γ=-0,45 in the group of adenocarcinomas with low and high expression levels of p53; γ=0,75 in the adenocarcinomas group with overexpression of p53 ), p16 (γ=0,76), Ki-67 (γ=0,34), caspase-3 (γ=-0,84) in the tumor cells and estrogen receptor -α (γ = -0,36), caspase-3 expression levels in tumor stromal cells (γ = 0,84). Conclusion. With increasing of FIGO grade of the invasive endometrioid endometrial adenocarcinoma the sensitivity of tumor cells to regulatory signals of estrogen and progesterone decreases. The expression level of p16 increases, which indicates the violations of p16-associated cell cycle control mechanism. The proliferation level of tumor cell increases and the level of tumor cells apoptosis decreases

Comparative immunohistochemical characteristic of expression levels of Ki-67, p53, caspase 3 in non-invasive and invasive intestinal-type gastric adenocarcinoma

Aim. Comparison analysis of expression levels of Ki-67, p53, and caspase 3 was performed between the tumor cells and the stromal cells of non-invasive intestinal-type gastric adenocarcinoma on the one hand and the tumor cells and the stromal cells of invasive intestinal-type gastric adenocarcinoma on the other hand. Materials and methods. For this purpose, pathohistological and immunohistochemical studies were used. The surgical material of 10 patients with non-invasive (pTis, pT1) intestinal-type gastric adenocarcinoma and 10 patients with invasive (pT2, pT3, pT4) intestinal-type gastric adenocarcinoma were analyzed. Results. It was established that intestinal-type gastric adenocarcinoma is characterized by the medium Ki-67 labeling index, the low expression level of p53, the low expression level of caspase 3 in the tumor cells, and also the low Ki-67 labeling index and the extremely low expression level of caspase 3 in the stromal cells. The tumor cells of invasive intestinal-type gastric adenocarcinoma are characterized by the 2 times higher expression level of p53, than the tumor cells of non-invasive intestinal-type gastric adenocarcinoma. Moreover, direct correlation between the medium Ki-67 labeling index of the tumor cells and the low Ki-67 labeling index of the stromal cells, and also direct correlation between the medium Ki-67 labeling index in the tumor cells of intestinal-type gastric adenocarcinoma and the low expression level of p53 in these cells were identified. Conclusions. These data demonstrate a significantly more activity of proliferation and apoptosis in the tumor cells of intestinal-type gastric adenocarcinoma, in comparison with the stromal cells of this tumor. Invasive intestinal-type gastric adenocarcinoma differs by the 2 times higher expression level of p53, in comparison with the same index for non-invasive carcinoma. Furthermore, a tight association between proliferative processes in the tumor cells and in the stromal cells of intestinal-type gastric adenocarcinoma, and also an association between proliferative processes and accumulation of mutant protein p53 in the tumor cells of intestinal-type gastric adenocarcinoma were identified

Патоморфологія фіброзу печінки в трепанобіоптатах хворих на стеатогепатит: основні типи, джерела розвитку, особливості прогресування

Until recently, among the pathologists, hepatologists and gastroenterologists, a discussion continues on the morphogenesis and gradation of liver fibrosis in non-alcoholic patients (NASH) and alcoholic steatohepatitis (ASH).Purpose of the study. Studying the main types and sources of liver fibrosis in patients with nonalcoholic and alcoholic steatohepatitis, justifying the gradation of its severity, taking into account the quantitative dynamics of fibrogenic producer cells, the relative area of fibrosis and the deposition of type I, III and IV collagen in the liver.Material and methods. Histological and histochemical examination of liver fibrosis was performed in 198 patients with NASH of 18-79 years and in 79 patients with ASH of 47-63 years. Immunohistochemical study with measurement of the area of expression of activated αSMA + perisinusoidal stellate cells and αSMA + portal myofibroblasts with F1 (mild), F2 (moderate), F3 (severe) fibrosis and F4 fibrosis / cirrhosis was performed in 80 trepanobioptates of patients with NASH (20 cases in each group), electron microscopic examination of the liver – in 10 deceased patients suffering from NASH.Results. In patients with NASH and ASH, there are two major types of liver fibrosis progress: the perisinusoidal pericellular and portal-Z3 perisinusoidal fibrosis, the development of which is the new generation of αSMA + star cells and αSMA + portal myofibroblasts of the fibrogenic immunophenotype, with co-expression of fascin and vimentin and absence of desmine expression. As the perisinusoidal pericellular fibrosis progresses from the mild F1 degree, to the severe F3 fibrosis and to the extremely severe F4 fibrosis / cirrhosis of the pericellular type, the area of the Masson-positive extracellular molecular-fibrous matrix (H = 88,70 р = 0,05 ) and the area of αSMA + collagen-producing stellate cells of perisinusoidal-pericellular localization (H = 45,12, p = 0,05). According to the data of photometric morphometry, with increasing severity of portal-Z3 perisinusoidal hepatic fibrosis from F1 to F4, the area of the Masson-positive extracellular molecular-fibrous matrix (N = 76,56 p = 0,05) in areas fibrofacitiously increases, as well as the area of activated αSMA + collagen-producing portal myofibroblasts and perisinusoid stellate cells of Z3 zones of hepatic lobules (H = 43,18, p = 0,05). Activation and increase in the number of CD-68+ macrophages in the centers of intensive hepatocyte steatosis, as well as the appearance of S100 (A4)+ macrophages that activate stellate cells, suggests that the phenomenon of pericellularity of liver fibrosis in NASH and ASH is due to exosomal macrophage involvement in zone of balloon steatonecrosis and necroptosis of hepatocytes, as well as local exosomal-cytokine activation of perisinusoid stellate cells of fibrogenic type.Conclusion: As the progression of fibrosis from F1 to F4 degree in the liver the area of activated αSMA + fibroblasts, and the area of deposition of collagen I, III and IV type perisinusoidal pericellular or portal-Z3 perisinusoidal localization significantly increase.До последнего времени среди патологов, гепатологов и гастроэнтерологов продолжается дискуссия по морфогенезу и градации фиброза печени у больных неалкогольным (НАСГ) и алкогольным стеатогепатитом (АСГ).Цель работы – изучить основные типы и источники фиброза печени у больных неалкогольным и алкогольным стеатогепатитом, обосновать градацию степени его тяжести с учетом количественной динамики фиброгенных клеток-продуцентов, относительной площади фиброза и депонирования коллагена I, III и IV типа в печени.Материалы и методы. Гистологическое и гистохимическое исследование фиброза печени проведено у 198 больных НАСГ 18–79 лет и у 79 больных АСГ 47–63 лет. Иммуногистохимическое исследование с измерением площади экспрессии активированных αSMA+ перисинусоидальных звёздчатых клеток и αSMA+ портальных миофибробластов при F1 (легком), F2 (умеренном), F3 (тяжелом) фиброзе и F4 фиброзе/циррозе печени проведено в 80 трепанобиоптатах больных НАСГ (по 20 случаев в каждой группе), электронно-микроскопическое исследование печени – у 10 умерших больных, страдавших НАСГ.Результаты. У больных НАСГ и АСГ прогрессируют два основных типа фиброза печени: перисинусоидально-перицеллюлярный и портально-Z3 перисинусоидальный фиброз, источником развития которых являются новые поколения αSMA+ звездчатых клеток и αSMA+ портальных миофибробластов фиброгенного иммунофенотипа, с коэкспрессией ними фасцина, виментина и отсутствием экспрессии десмина. По мере прогрессирования перисинусоидально-перицеллюлярного фиброза от легкой F1 степени к тяжелому F3 фиброзу и к крайне тяжелому F4 фиброзу/циррозу перицеллюлярного типа в печени достоверно возрастает площадь Массон-позитивного внеклеточного молекулярно-волокнистого матрикса (Н = 88,70 р = 0,05) и площадь αSMA+ коллаген-продуцирующих звездчатых клеток перисинусоидально-перицеллюлярной локализации (Н = 45,12; р = 0,05). По данным фотоцифровой морфометрии, при возрастании степени тяжести портально-Z3перисинусоидального фиброза печени от F1 к F4 в зонах фиброза достоверно возрастает площадь Массон-позитивного внеклеточного молекулярно-волокнистого матрикса (Н = 76,56 р = 0,05), а также площадь активированных αSMA+ коллаген-продуцирующих портальных миофибробластов и перисинусоидальных звездчатых клеток Z3 зон печеночных долек (Н = 43,18; р = 0,05). Активация и увеличения числа CD-68+ макрофагов в очагах интенсивного стеатоза гепатоцитов, а также появление S100 (А4)+ макрофагов, которые активируют звездчатые клетки, дает основание предполагать, что феномен перицеллюлярности фиброза печени при НАСГ и АСГ обусловлен экзосомальным привлечением макрофагов в зоны баллонного стеатонекроза и некроптоза гепатоцитов, а также локальной экзосомально-цитокиновой активацией перисинусоидальных звездчатых клеток фиброгенного типа.Выводы. По мере прогрессии фиброза от F1 до F4 степени в печени достоверно увеличивается площадь активированных αSMA+ фибробластов, а также площадь депонирования коллагена I, III и IV типа перисинусоидально-перицеллюлярной или портально-Z3перисинусоидальной локализации. До останнього часу серед патологів, гепатологів і гастроентерологів триває дискусія щодо морфогенезу та градації фіброзу печінки у хворих на неалкогольний (НАСГ) та алкогольний стеатогепатит (АСГ).Мета роботи – вивчити основні типи та джерела фіброзу печінки у хворих на неалкогольний та алкогольний стеатогепатит, обґрунтувати градацію ступеня його тяжкості з урахуванням кількісної динаміки фіброгенних клітин-продуцентів, відносної площі фіброзу та депонування колагену I, III та IV типу в печінці.Матеріали та методи. Гістологічне та гістохімічне дослідження фіброзу печінки здійснили у 198 хворих на НАСГ віком 18–79 років та у 79 хворих на АСГ віком 47–63 років. Імуногістохімічне дослідження з вимірюванням площі експресії активованих αSMA+ перисинусоїдальних зірчастих клітин та αSMA+ портальних міофібробластів при F1 (легкому), F2 (помірному), F3 (важкому) фіброзі та F4 фіброзі/цирозі печінки здійснили у 80 трепанобіоптатах хворих на НАСГ (по 20 випадків у кожній групі), електронно-мікроскопічне дослідження печінки – в 10 померлих хворих, які страждали на НАСГ.Результати. У хворих на НАСГ та АСГ прогресують два основні типи фіброзу печінки: перисинусоїдально-перицелюлярний і портально-Z3перисинусоїдальний фіброз, джерелом розвитку яких є нові покоління αSMA+ зірчастих клітин та αSMA+ портальних міофібробластів фіброгенного імунофенотипу з коекспресією ними фасцина, віментина та відсутністю експресії десмину. З прогресуванням перисинусоїдально-перицелюлярного фіброзу від легкого F1 ступеня до важкого F3 фіброзу та до вкрай важкого F4 фіброзу/цирозу перицелюлярного типу в печінці вірогідно зростає площа Массон-позитивного позаклітинного молекулярно-волокнистого матриксу (Н = 88,70 р = 0,05) і площа αSMA+ колаген-продукуючих зірчастих клітин перисинусоїдально-перицелюлярної локалізації (Н = 45,12; р = 0,05). За даними фотоцифрової морфометрії, при зростанні ступеня тяжкості портально-Z3перисинусоїдального фіброзу печінки від F1 до F4 в зонах фіброзу вірогідно зростає площа Массон-позитивного позаклітинного молекулярно-волокнистого матриксу (Н = 76,56; р = 0,05), а також площа активованих αSMA+ колаген-продукуючих портальних міофібробластів і перисинусоїдальних зірчастих клітин Z3 зон печінкових дольок (Н = 43,18; р = 0,05). Активація та збільшення числа CD-68+ макрофагів у вогнищах інтенсивного стеатоза гепатоцитів, а також поява S100 (А4)+ макрофагів, що активують зірчасті клітини, дає підставу припускати: феномен перицелюлярного фіброзу печінки при НАСГ та АСГ зумовлений екзосомальним залученням макрофагів до зон балонного стеатонекрозу та некроптозу гепатоцитів, а також локальною екзосомально-цитокіновою активацією перисинусоїдальних зірчастих клітин фіброгенного типу.Висновки. З прогресією фіброзу від F1 до F4 ступеня в печінці вірогідно збільшується площа активованих αSMA+ фібробластів, а також площа депонування колагену I, III та IV типу перисинусоїдально-перицелюлярної або портально-Z3перисинусоїдальної локалізації

Immunohistochemical characteristic of expression levels of Kі-67, p16INK4a, HPV16 in cervical intraepithelial neoplasia and cervical cancer

Squamous cervical cancer (SCC) is a common tumor in women, which is preceded by the series of pathological processes, among which the key role is played by cervical intraepithelial neoplasia (CIN). Aim. To study the characteristics of immunohistochemical (IHC) expression of Ki-67, p16INK4a, HPV16 in squamous cervical epithelium (SCE) with dysplastic changes of varying degree (CIN I–III) and also in the tumor cells of SCC. Materials and methods. Pathohistological and IHC studies of uterine cervix biopsies from 53 patients (the age ranged from 18 to 45 years) were performed. Results. It was found that SCE with CIN I is characterized by the low Ki-67 expression level (Me = 17.87 % (13.76, 22.44)) and the extremely low p16INK4a expression level (Me = 0.00 CUOD (0.00; 29.64)). The proportion of HPV16-positive patients with CIN I is 27.27 %. CIN II is characterized by the average proliferation level in SCE (Me = 44.96 % (34.91, 55.41)) and the moderate p16INK4a expression level (Me = 75.71 CUOD (51.24, 82, 41)). The proportion of HPV16-positive patients with CIN II is 71.43 %. CIN III is characterized by the high proliferation level (Me = 74.62 % (68.50, 84.67)) and by the high p16INK4a expression level of in SCE (Me = 117.47 CUOD (95.38, 123, 93)); the proportion of HPV16-positive patients with CIN III is 77.78%. In all the patients with SСС, nuclear and cytoplasmic expression of HPV16 was detected in the tumor cells. High expression levels of Ki-67 and p16INK4a were detected in the tumor cells. There are direct correlations between the expression levels of Ki-67, p16INK4a, HPV16 and CIN degree. Conclusions. These data indicate that the expression levels of Ki-67, p16INK4a and HPV16 increase with the increasing of CIN grade. The absence of statistically significant differences between the expression levels of Ki-67, p16INK4a and HPV16 in CIN III and the same levels in the tumor cells of SCC indicates that these markers cannot be used for differential diagnosis between CIN III and SCC

Особливості транскрипційної активності гена K-RAS та експресії рецепторів сімейства ErbB в аденокарциномі шлунка кишкового типу

Aim – to study the features of expression of the K-RAS gene mRNA and the ErbB family growth receptors (EGFR and HER-2/neu) by the tumor cells of the intestinal-type gastric adenocarcinoma, and also their relations to the processes of cell proliferation and apoptosis.Materials and methods. Pathohistological, immunohistochemical and molecular-genetic studies of the intestinal-type gastric adenocarcinoma from 30 patients (the age ranged from 49 to 86 years) and 10 samples of the normal gastric mucosa were performed.Results. It has been established that intestinal-type gastric adenocarcinoma is characterized by the elevated level of expression of the K-RAS gene mRNA [Me = 3.62 (0.57; 5.87)]. There is the inverse weak correlation between the elevated expression level of the K-RAS gene mRNA and the decrease of the histological differentiation degree of the tumor from G3 to G1 (r = -0.36). In 100 % of the intestinal-type gastric adenocarcinomas, that were investigated, membrane expression of the EGFR and HER-2/neu receptors was detected. Herewith the intense expression of the EGFR (++/+++) occurs in 76.66 % of the adenocarcinomas, while the HER2 positive status (+++) occurs in 46.66 % of the adenocarcinomas. There is the direct strong correlation between the expression levels of the EGFR and HER2/neu markers by the tumor cells (r = 0.80), the direct medium correlation between the expression levels of the EGFR and Ki-67 markers (r = 0.53), and the direct medium correlation between the expression levels of the EGFR marker and K-RAS gene mRNA (r = 0.57). There are no correlations between the levels of expression of the apoptosis markers (p53 and caspase-3), EGFR and HER2/neu receptors, as well as the expression level of the K-RAS gene mRNA by the tumor cells of intestinal-type gastric adenocarcinoma.Conclusions. These data suggest that the increasing of the expression levels of EGFR and HER2/neu receptors by the tumor cells of intestinal-type gastric adenocarcinoma leads to the activation of transcription and translation of the K-RAS gene, followed by the activation of the ERK-signaling pathway that realizes the proliferative potential of the tumor cells. The examination of ErbB–state of the intestinal-type gastric adenocarcinoma is expediently for the individual target-treatment selection.Цель работы – изучить особенности экспрессии мРНК гена K-RAS, а также ростовых рецепторов семейства ErbB (EGFR и HER2/neu) опухолевыми клетками аденокарциномы желудка кишечного типа и их взаимосвязь с уровнями клеточной пролиферации и апоптоза.Материалы и методы. Проведено патогистологическое, иммуногистохимическое и молекулярно-генетическое исследование аденокарциномы желудка кишечного типа у 30 пациентов 49–86 лет, а также 10 образцов слизистой оболочки желудка обычной гистологической структуры.Результаты. Установлено, что аденокарцинома желудка кишечного типа характеризуется повышенным уровнем экспрессии мРНК гена K-RAS [Me = 3,62 (0,57; 5,87)]. Имеется обратная слабая корреляционная связь между возрастанием уровня экспрессии мРНК гена K-RAS и снижением степени гистологической дифференцировки опухоли от G3 до G1 (r = -0,36). В 100 % аденокарцином желудка кишечного типа выявлена мембранная экспрессия рецепторов EGFR и HER2/neu. При этом выраженная (++/+++) экспрессия EGFR имеет место в 76,66 % аденокарцином, в то время как HER2 позитивные (+++) составили 46,66 %. Имеется прямая сильная корреляционная связь между показателями экспрессии опухолевыми клетками рецепторов EGFR и HER2/neu (r = 0,80), прямая средней силы корреляционная связь между показателями экспрессии маркеров EGFR и Ki-67 (r = 0,53), а также прямая средней силы корреляционная связь между показателями экспрессии маркера EGFR и мРНК гена K-RAS (r = 0,57). Не выявлено корреляций между уровнями экспрессии опухолевыми клетками аденокарциномы желудка кишечного типа маркеров апоптоза (р53 и каспазы-3), рецепторов EGFR и HER-2/neu, а также уровнем экспрессии мРНК гена K-RAS.Выводы. Полученные данные свидетельствуют о том, что возрастание экспрессии рецепторов EGFR и HER2/neu клетками аденокарциномы желудка кишечного типа приводит к активации транскрипции и трансляции гена K-RAS с последующей активацией ERK-сигнального пути, реализующего пролиферативный потенциал опухолевых клеток. Определение ErbB-рецепторного статуса аденокарциномы желудка кишечного типа целесообразно учитывать при выборе индивидуализированной таргетной терапии.Мета роботи – вивчити особливості експресії мРНК гена K-RAS, а також ростових рецепторів сімейства ErbB (EGFR і HER2/neu) пухлинними клітинами аденокарциноми шлунка кишкового типу та їхній взаємозв’язок із рівнями проліферації та апоптозу.Матеріали та методи. Здійснили патогістологічне, імуногістохімічне та молекулярно-генетичне дослідження аденокарциноми шлунка кишкового типу у 30 пацієнтів 49–86 років, а також 10 зразків слизової оболонки шлунка звичайної гістологічної будови.Результати. Встановлено, що аденокарцинома шлунка кишкового типу характеризується підвищеним рівнем експресії мРНК гена K-RAS [Me = 3,62 (0,57; 5,87)]. Наявний зворотний слабкий кореляційний зв'язок між зростанням рівня експресії мРНК гена K-RAS і зниженням ступеня гістологічного диференціювання пухлини від G3 до G1 (r = -0,36). У 100 % аденокарцином шлунка кишкового типу виявлено мембранну експресію рецепторів EGFR і HER2/neu. При цьому виразна (++/+++) експресія EGFR спостерігалась у 76,66 % аденокарцином, тоді як HER2 позитивні (+++) пухлини становили 46,66 %. Наявний прямий сильний кореляційний зв'язок між показниками експресії пухлинними клітинами рецепторів EGFR і HER2/neu (r = 0,80), прямий середньої сили кореляційний зв'язок між показниками експресії маркерів EGFR і Ki-67 (r = 0,53), а також прямий середньої сили кореляційний зв'язок між показниками експресії маркера EGFR і мРНК гена K-RAS (r = 0,57). Не виявлено кореляцій між рівнями експресії пухлинними клітинами аденокарциноми шлунка кишкового типу маркерів апоптозу (р53 та каспази-3), рецепторів EGFR і HER2/neu, а також рівнем експресії мРНК гена K-RAS.Висновки. Дані, котрі отримали, свідчать: збільшення експресії рецепторів EGFR і HER2/neu клітинами аденокарциноми шлунка кишкового типу призводить до активації транскрипції та трансляції гена K-RAS із наступною активацією ERK-сигнального каскаду, що реалізує проліферативний потенціал пухлинних клітин. Визначення ErbB–рецепторного статусу аденокарциноми шлунка кишкового типу доцільно враховувати під час вибору індивідуалізованої таргетної терпії

Порівняльна імуногістохімічна характеристика гепатоцелюлярного, холангіоцелюлярного раку й метастазів у печінку раку підшлункової залози в пункційних трепанобіоптатах печінки

Aim. Differential immunohistochemical parameters of primary liver cancer and liver metastases of ductal pancreatic cancer (DPC) were studied in puncture trephine biopsy of the liver of 23 patients with hepatocellular carcinoma (HCC), 2 patients combined hepato-cholangiocellular cancer (CHCC), 15 patients cholangiocellular cancer (CCC) and 12 patients with metastatic DPC.Results. It was found that HCC liver is characterized by high levels of expression of HepPar 1 and alpha-fetoprotein, the lack of expression of MUC1 mucins, MUC5AC and CA125, and variable expression of CK8, CK7, SK19 and CK20, which depends on the degree of tumor differentiation and embodiment. Cholangiocellular liver cancer differs from others expressed desmoplastic stroma, high levels of expression of cytokeratins 7 and 19, MUC1 and MUC5AC, lack expression of HepPar 1 and variable expression of alpha-fetoprotein, cytokeratin 8 and20. Insolid and trabecular patterns of CHCC expression of HepRar 1, AFP and CK20 were determined, and in ductual patterne- CK7 and CK19 were determined. CCC and liver metastases of DPC which have the similar microstructure were characterized with the same spectrum characteristic of expressed cytokeratin (SK7, + 19, + 20, +) and mucin (MUC1 + MUC5AC +), and variable expression of CA125 and CA19-9.Conclusion. Therefore, the differential diagnosis in immunohistochemistry of liver trepanobioptate between CCC and liver metastases of DPC is only possible based on the data of computed tomography or ultrasound examination of the liver and pancreas.Дифференциальные иммуногистохимические параметры первичного рака печени и метастазов в печень протокового рака поджелудочной железы (ПРПЖ) изучены в пункционных трепанобиоптатах печени 23 больных гепатоцеллюлярным раком (ГЦР), 2 больных комбинированным гепато-холангиоцеллюлярным раком (КГХР), 15 больных холангиоцеллюлярным раком (ХЦР) и 12 больных с метастазами ПРПЖ. Установлено, что ГЦР печени характеризуется высоким уровнем экспрессии HepPar 1 и альфа-фетопротеина, отсутствием экспрессии муцинов MUC1, MUC5AC и CA125, а также вариабельной экспрессией СК8, СК7, СК19 и СК20, зависящей от степени дифференцировки и варианта опухоли. ХЦР печени отличается выраженной десмопластической стромой, высоким уровнем экспрессии цитокератинов 7 и 19, MUC1 и MUC5AC, отсутствием экспрессии HepPar 1, а также вариабельной экспрессией альфа-фетопротеина, цитокератинов 8 и 20. В КГХР в солидноклеточном и трабекулярном паттернах определяется экспрессия HepРar 1, АFP и СК20, а в дуктулоподобном паттерне – СК7 и CK19. Для ХЦР и сходных по микроструктуре метастазов в печень ПРПЖ характерен одинаковый спектр экспрессируемых цитокератинов (СК7+,19+,20+) и муцинов (MUC1+, MUC5AC+), а также вариабельная экспрессия CA125 и CA19-9. Поэтому дифференциальный иммуногистохимический диагноз в трепанобоптате между ХЦР и метастазом в печень ПРПЖ возможен только с учётом данных компьютерной томографии или прицельного ультразвукового исследования печени и поджелудочной железы.Диференціальні імуногістохімічні параметри первинного раку печінки та метастазів у печінку протокового раку підшлункової залози (ПРПЖ) вивчені в пункційних трепанобіоптатах печінки 23 хворих на гепатоцелюлярний рак (ГЦР), 2 хворих на комбінований гепато-холангіоцелюлярний рак (КГХР), 15 хворих на холангіоцелюлярний рак (ХЦР) і 12 хворих із метастазами ПРПЖ. Встановили, що ГЦР печінки характеризується високим рівнем експресії HepPar-1 та альфа-фетопротеїну, відсутністю експресії муцинів MUC1, MUC5AC і CA125, а також варіабельною експресією СК8, СК7, СК19 і СК20, що залежить від ступеня диференціювання й варіанту пухлини. ХЦР печінки відрізняється вираженою десмопластичною стромою, високим рівнем експресії цитокератинів 7 і 19, MUC1 і MUC5AC, відсутністю експресії HepPar-1, а також варіабельною експресією альфа-фетопротеїну, цитокератинів 8 і 20. У КГХР у солідноклітинному й трабекулярному патернах визначається експресія HepРar 1, АFP і СК20, а в дуктулоподібному патерні – СК7 і CK19. Для ХЦР і схожих по мікроструктурі метастазів у печінку ПРПЖ є характерним однаковий спектр експресованих цитокератинів (СК7 +, 19 +, 20 +) і муцинів (MUC1 +, MUC5AC +), а також варіабельна експресія CA125 і CA19-9. Тому диференціальний імуногістохімічний діагноз у трепанобоптаті між ХЦР і метастазом у печінку ПРПЖ можливий тільки з урахуванням даних комп’ютерної томографії або прицільного ультразвукового дослідження печінки та підшлункової залози

Comparative estimation of ErbB family growth receptors, Ki-67 and E-cadherin expression in pancreatic ductal adenocarcinoma cells

Aim. In immunohistochemical research of biopsy and postoperative material of 120 patients with the pancreatic ductal adenocarcinoma the levels of growth receptors of ErbB family and cancer prognostic markers expression were determined. Methods and results. Positive expression of EGFR by the tumour cells is determined in 87,5% of patients with ductal adenocarcinoma, simultaneously 77,5% of such patients had negative, and 13,33% of patients – doubtful HER-status. Expression of Ki-67 inductal carcinoma cells was found in 74,17% of patients, there were distinctions in expression of this marker within one tumour. The decline of expression of Е-cadherin was marked in 28,33% of patients with ductal adenocarcinoma, it was significantly more expressed in the areas of tumour invasion into the wall of duodenum. Conclusion. In patients with ductal adenocarcinoma direct correlation of medium strength between the levels of EGFR and HER-2/neu, EGFR and Кі-67, Кі-67 and HER-2/neu expression by the tumour cells is marked, inverse strong correlation between the level of EGFR and Е-cadherin expression, inverse correlation of medium strength between the level of expression of HER-2/neu and Е-cadherin, and between the level of Кі-67 and Е-cadherin expression there is weak inverse correlation

Comparative immunohistochemical characteristics of hepatocellular, cholangiocellular cancer and liver metastases of pancreatic cancer in puncture trephine biopsy of the liver

Aim. Differential immunohistochemical parameters of primary liver cancer and liver metastases of ductal pancreatic cancer (DPC) were studied in puncture trephine biopsy of the liver of 23 patients with hepatocellular carcinoma (HCC), 2 patients combined hepato-cholangiocellular cancer (CHCC), 15 patients cholangiocellular cancer (CCC) and 12 patients with metastatic DPC. Results. It was found that HCC liver is characterized by high levels of expression of HepPar 1 and alpha-fetoprotein, the lack of expression of MUC1 mucins, MUC5AC and CA125, and variable expression of CK8, CK7, SK19 and CK20, which depends on the degree of tumor differentiation and embodiment. Cholangiocellular liver cancer differs from others expressed desmoplastic stroma, high levels of expression of cytokeratins 7 and 19, MUC1 and MUC5AC, lack expression of HepPar 1 and variable expression of alpha-fetoprotein, cytokeratin 8 and20. Insolid and trabecular patterns of CHCC expression of HepRar 1, AFP and CK20 were determined, and in ductual patterne- CK7 and CK19 were determined. CCC and liver metastases of DPC which have the similar microstructure were characterized with the same spectrum characteristic of expressed cytokeratin (SK7, + 19, + 20, +) and mucin (MUC1 + MUC5AC +), and variable expression of CA125 and CA19-9. Conclusion. Therefore, the differential diagnosis in immunohistochemistry of liver trepanobioptate between CCC and liver metastases of DPC is only possible based on the data of computed tomography or ultrasound examination of the liver and pancreas