СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПЕРЕДРАКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І РАКУ ВУЛЬВИ

SUMMARY. The problem of dystrophic diseases and cancer of the vulva still remains unresolved. In recent decades, there has been an increase in the number of degenerative diseases of the vulva, on the background of which from 9 to 49 % of cases malignant tumors appear. Therefore, it is necessary to consider this problem in more detail. The aim – to determine the causes of sclerosing herpes and vulvar cancer. Material and Methods. 110 patients with sclerosing herpes of the vulva, 60 patients with vulvar cancer were examined; 100 postmenopausal patients who did not have clinical manifestations of vulvar disease were in the control group. Results. It was specified that the number of observations with a high content of estrogen receptors in normal vulvar tissue is 35.5 %, while in vulvar dystrophy the number of observations with a high level of receptors is only 5.8 %. It was noted that in vulvar cancer, estrogen receptors were missing in the vast majority of cases (85.6 %). As the postmenopause duration increases, the number of estrogen-negative results in sclerosing herpes gets higher, accounting for a total of 58.8 % of all studies. Conclusions. The idea of the features and etiology of dystrophic processes and vulvar cancer in the postmenopausal period forms a differentiated approach to the implementation of preventive measures. In this sense, prevention acquires a pathogenetic focus. Our studies have demonstrated the key role of balance disorder of estrogen metabolite and viral infection in the pathogenesis of dystrophic processes and vulvar cancer.РЕЗЮМЕ. Проблема дистрофических заболеваний и рака вульвы до настоящего времени остается нерешенной. В последние десятилетия отмечается увеличение числа дистрофических заболеваний вульвы, на фоне которых в 9 – 49 % случаев возникают злокачественные опухоли. Поэтому нужно подробнее рассмотреть эту проблему. Цель – определить причины развития склерозирующего лишая и рака вульвы. Материал и методы. Проведено обследование 110 пациенток со склерозирующим лишаем вульвы, 60 больных раком вульвы; 100 пациенток в постменопаузе, не имеющих клинических проявлений заболеваний со стороны вульвы, составили группу контроля. Результаты. Установлено, что число наблюдений с высоким содержанием эстроген-рецепторов в нормальной ткани вульвы составило 35,5 %, тогда как при дистрофии вульвы количество наблюдений с высоким уровнем рецепторов составило только 5,8 %. При раке вульвы в подавляющем большинстве наблюдений (85,6 %) эстроген-рецепторы отсутствовали. По мере увеличения длительности постменопаузы количество естроген-отрицательных результатов при склерозирующем лишае растет, составляя в целом 58,8 % всех исследований. Выводы. Представление об особенностях и этиологии возникновения дистрофических процессов и рака вульвы в постменопаузе формирует дифференцированный подход к реализации профилактических мероприятий, и в этом смысле профилактика приобретает патогенетическую направленность. Наши исследования показали ключевую роль нарушения соотношения метаболитов эстрогена и вирусной инфекции в патогенезе дистрофических процессов и рака вульвы.РЕЗЮМЕ. Проблема дистрофічних захворювань і раку вульви до теперішнього часу залишається не вирішеною. В останні десятиліття відзначається збільшення числа дистрофічних захворювань вульви, на фоні яких у 9–49 % випадків виникають злоякісні пухлини. Тому потрібно детальніше вивчити цю проблему. Мета – визначити причини розвитку склерозуючого лишаю і раку вульви. Матеріал і методи. Проведено обстеження 110 пацієнток зі склерозуючим лишаєм вульви, 60 хворих із раком вульви; 100 пацієнток у постменопаузі, які не мали клінічних проявів захворювань з боку вульви, склали групу контролю. Результати. Встановлено, що число спостережень з високим вмістом естроген-рецепторів у нормальній тканині вульви склало 35,5 %, тоді як при дистрофії вульви кількість спостережень з високим рівнем рецепторів склала лише 5,8 %. При раку вульви в переважній більшості спостережень (85,6 %) були відсутні естроген-рецептори. У міру збільшення тривалості постменопаузи кількість естроген-негативних результатів при склерозуючому лишаї зростає, складаючи загалом 58,8 % всіх досліджень. Висновок. Уявлення про особливості й етіологію виникнення дистрофічних процесів і раку вульви в постменопаузі формує диференційований підхід до реалізації профілактичних заходів, і в цьому сенсі профілактика набуває патогенетичної спрямованості. У наших дослідженнях доведена ключова роль порушення співвідношення метаболітів естрогену і вірусної інфекції в патогенезі дистрофічних процесів і раку вульви