Multisubunit complex eEF1H in human glial tumors: from mRNA to protein

Aim. To investigate protein level of all subunits of the eukaryotic elongation translation factor eEF1H (eEF1A, eEF1Bα, eEF1Bβ and eEF1Bγ) in glial tumors of human brain in comparison with normal brain. Methods. The eEF1H components content has been investigated in human glioblastoma clinical samples by Western blot analysis. Results. To determine the eEF1Bα, eEF1Bβ and eEF1Bγ content, the polyclonal antibodies against all eEF1H subunits were obtained. The tendency of the eEF1Bγ protein level to increase in glioblastomas was observed. There were no significant differences in the eEF1A, eEF1Bα and eEF1Bβ protein contents. Conclusions. In the previous report we analysed the expression of all eEF1H subunits in human glial brain tumor on the mRNA level. This study showed that eEF1Bγ was overexpressed while no significant changes in other eEF1H subunits were observed. It suggests a possible function of eEFBγ which is cancer-related and is not connected with the functioning of eEF1H complex in translation.Мета. Проаналізувати вміст усіх субодиниць фактора елонгації трансляції eEF1H (eEF1A, eEF1Bα, eEF1Bβ і eEF1Bγ) в гліальних пухлинах головного мозку людини порівняно з умовною нормою. Методи. Компоненти комплексу eEF1H досліджували у клінічних зразках гліальних пухлин людини Вестерн-блот-аналізом. Результати. Для визначення вмісту білків eEF1Bα, eEF1Bβ і eEF1Bγ отримано поліклональні антитіла до цих субодиниць. Спостерігали тенденцію до підвищення рівня білка eEF1B в гліобластомах. Відмінності в рівні білків eEF1A, eEF1Bα та eEF1Bβ в гліальних пухлинах у порівнянні з умовною нормою виявилися несуттєвими. Висновки. Ця робота є продовженням попередніх досліджень, де вивчали рівень мРНК, які кодують субодиниці комплексу eEF1H у пухлинах головного мозку людини. Виявлене зростання концентрації білка eEF1Bγ в гліобластомах, що відбувалося на фоні практичної відсутності розбіжностей в експресії інших субодиниць комплексу, може свідчити про виконання субодиницею eEF1Bγ певної пухлинозалежної ролі, окремої від трансляційної функції комплексу eEF1H.Цель. Проанализировать содержание всех субъединиц фактора элонгации трансляции eEF1H (eEF1A, eEF1Bα, eEF1Bβ и eEF1Bγ) в глиальных опухолях головного мозга человека по сравнению с условной нормой. Методы. Компоненты комплекса eEF1H исследовали в клинических образцах глиальных опухолей человека Вестерн-блот-анализом. Результаты. Для определения содержания белков eEF1Bα, eEF1Bβ и eEF1Bγ получены поликлональные антитела против этих субъединиц. Наблюдалась тенденция к повышению уровня белка eEF1Bγ в глиобластомах. Отличия в уровнях белков eEF1A, eEF1Bα и eEF1Вβ оказались несущественными. Выводы. Эта работа продолжает предыдущие исследования по изучению уровня мРНК, кодирующих субъединицы комплекса eEF1H в опухолях головного мозга человека. Выявленное увеличение концентрации белка eEF1Bγ в глиобластомах, происходящее на фоне практически отсутствующих изменений в уровнях экспрессии других субъединиц комплекса, может указывать на выполнение субъединицей eEF1Bγ определенной опухоль-зависимой роли, отдельной от трансляционного комплекса eEF1H

Investigation of autoantibodies directed against tissue-specific myocardial antigens in dilated cardiomyopathy

The autoantibodies directed against actin and tnyosine have been detected in the blood sera of patients with dilated cardiomyopathy (DCMP) at the level that was sufficiently higher than in healthy donors. While comparing of the immunogeneicity of these proteins we have stated that myosine from affected by DCMP myocardium have been more immunogenic then from normal one. In the case of actin the immunogeneicity have been higher for the protein from normal myocard. The investigations of actin by limited proteolysis may suggest that the differencies in immune properties are not connected with primary structure but with structures of higher levels.У роботі досліджено аутоантитіла проти тканиноспецифічних антигенів міокарда лю­дини – актина і міозина. Методом твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA) показано, що імунореактивність сироваток крові пацієнтів з дилятаційною кардіоміопатією (ДКМП) проти досліджених антигенів суттєво вища, ніж у здорових донорів. При порівнянні імунореактивності однакових сироваток проти антигенів, виділених із нормального і ураженого ДКМП міокарда, виявлено наступну закономірність: імунна відповідь на міозин із нормального міокарда була слабшою, ніж на той же білок із міокарда, ураженого ДКМП. Для актина спостерігалася зворотна залежність. Аналіз актина із нормального і ураженого ДКМП міокарда за допомогою методу обмеженого протеолізу дозволяє вважати, що з розвитком ДКМП цей білок підда­ ється субмолекулярним (скоріш за все, конформаційним) модифікаціям, які призводять до змін його імунореактивності. Отримані результати обговорюються з позиції функціонування скорочувального апарату кардіоміоцитів.В работе исследованы аутоантитела против тканеспецифических антигенов миокарда человека – актина и миозина. Методом твердофазного иммунофермеитиого анализа (ELISA) показано, что иммунореактивность сывороток крови пациентов с дилятационной кардиомиопатней (ДКМП) против исследованных антигенов существенно выше, чем у здоровых доноров. При сравнении иммунореактивности одних и тех же сывороток против антигенов, выделенных из нормального и пораженного ДКМП миокарда, обнаружена следующая закономерность: иммунный ответ на миозин из нормального миокарда был слабее, чем на тот же белок из миокарда, пораженного ДКМП. Для актина наблюдалась обратная зависимость. Анализ актина из нормального и пораженного ДКМП миокарда с помощью метода ограниченного протеолиза дает основание полагать, что при развитии ДКМП данный белок претерпевает субмолскулярные (вероятнее всего, конформационные) модификации, ведущие к изменениям его иммунореактивности. Полученные результаты обсуждаются с позиции функционирования сократительного аппарата кардиомиоцитов

Autoantibodies against tyrosyl-tRNA synthetase and its separated domains at essential hypertension

In addition to the key role in biosynthesis some aminoacyl-tRNA synthetases provide non-canonical functions. Particularly, separated fragments of tyrosyl-tRNA synthetase (TyrRS) involved into angiogenesis and inflammation. Meanwhile, the vascular inflammation and endothelial dysfunction are central characteristics of the pathogenesis of essential hypertension (EH). The latest studies highlight a role of antibodies in physiopathology of EH. Aim. We had investigated the full-length TyrRS and its domains as autoantigens in sera of the persons with EH (n = 25), the healthy individuals with family history of the pathology (n = 12), and in the control group of healthy subjects (n = 32). Methods. The recombinant TyrRS and its separated domains coupled with His-tags and generated by Escherichia coli were purified by chromatography on Ni-NTA-agarose. The levels of specific autoantibodies (aAbs) in sera of volunteers were measured by ELISA and confirmed in an immunoblotting assay. Results. Some subjects with elevated levels of aAbs against the full-length enzyme were detected in the cohort studies. 52 % of the persons with EH as immunoreactive against miniTyrRS (p < < 0.001) and 50 % against CTD (p = 0.002) were identified. In 50 % of the healthy individuals with family history of EH (p = 0.037) the levels of anti-CTD aAbs were elevated. Conclusions.The increased levels of aAbs against miniTyrRS and CTD in sera of the persons with EH potentially may be used as a prognostic marker of the disease severity or therapy effectiveness. Moreover, the immunoreactivity of healthy individuals with family history of EH against CTD may be an early marker of hypertension.Окрім ключової ролі у біосинтезі білка певні аміноацил-тРНК синтетази виконують також неканонічні функції. Зокрема окремі домени тирозил-тРНК синтетази залучені до ангіогенезу та запальних реакцій. Тим часом, судинні запалення і дисфункція ендотелію є центральними характеристиками патогенезу гіпертонічної хвороби (ГБ). Останні дослідження підкреслюють роль антитіл в патофізіології ГБ. Мета. Дослідити повнорозмірну TyrRS і її окремі домени як аутоантигени в сироватках осіб з ГБ (n = 25), у здорових осіб з сімейною історією патології (n = 12), і в контрольній групі здорових осіб (n = 32). Методи. Ре­ком­бінантна TyrRS і її окремі домени, пов'язані з His-теґами, експресувалися в клітинах E. coli, та очищалися хроматографією на Ni-NTA-агарозе. Рівні специфічних аутоантитіл (aAbs) в сироватці добровольців були виміряні методом ІФА та підтверджені в імуноблотингу. Результати.Некоторие пацієнти з підвищеним рівнем aAbs проти повнорозмірного ферменту були виявлені в когортних дослідженнях. 52 % осіб з ГБ були ідентифіковані як імунореактивні проти mi­niTyrRS (р < 0,001) і 50 % проти CTD (р = 0,002). У 50 % здорових осіб з сімейною історією ГБ (р = 0,037) рівні анти-CTD aAbs бу­ли підвищені. Висновки. Збільшення рівнів aAbs проти miniTyrRS і CTD у сироватці осіб з ГБ потенційно може бути використане як прогностичний маркер ступеня тяжкості захворювання та ефективності терапії. Крім того, імунореактивність проти CTD здорових людей з сімейною історією ГБ може бути раннім маркером гіпертонії.Кроме ключевой роли в процессе биосинтеза белка ряд аминоацил-тРНК синтетаз также исполняют, так называемые, неканонические функции. В частности, отдельные домены тирозил-тРНК синтетазы вовлечены в ангиогенез и воспалительные реакции. Между тем, сосудистой воспаление и дисфункция эндотелия яв­ля­ются центральными характеристиками патогенеза гипер­тонической болезни (ГБ). Последние исследования подчеркивают роль антител в патофизиологии ГБ. Цель. Исследовать полноразмерную TyrRS и ее отдельные домены как аутоантигены в сыворотках лиц с ГБ (n = 25), у здоровых лиц с семейной историей патологии (n = 12), и в контрольной группе здоровых лиц (n = 32). Методы. Рекомбинантная TyrRS и ее отдельные домены, связанные с His-тегами и экспрессированные в E. coli, очищали хроматографией на Ni-NTA-агарозе. Уровни специфических аутоантител (aAbs) в сыворотке добровольцев были измерены методом ИФА и подтверждены в иммуноблоттинге. Результаты.Некоторые пациенты с повышенным уровнем aAbs против полноразмерного фермента были обнаружены в когортных исследованиях. 52 % лиц с ГБ были идентифицированы как иммунореактивные против miniTyrRS (р < 0,001) и 50 % против CTD (р = 0,002). У 50 % здоровых лиц с семейной историей ГБ (р = 0,037) уровни анти-CTD aAbs были повышены. Выводы. Увеличение уровней aAbs против miniTyrRS и CTD в сыворотке у лиц с ГБ потенциально может быть использовано в качестве прогностического маркера степени тяжести заболевания и эффективности терапии. Кроме того, иммунореактивность против CTD здоровых людей с семейной историей ГБ может быть ранним маркером гипертонии

The immunochemical cross-reactivity between cytoplasmic and mitochondrial mammalian lysyl-tRNA synthetases

Animal and fungal cells (in contrast to prokaryotes) contain two distinct sets of related aminoacyl-tRNA synthetases (aaRSs) encoded by nuclear genes and functioning in cytosol and mitochondria. The structural differences between mitochondrial and cytoplasmic enzymes may reflect the functional adaptation to fulfil mitochondrial processes in addition to protein synthesis. Mitochondrial import of nuclearencoded tRNAs has been described in yeast, plants and protozoans but it has not been observed in mammalian cells. Ifs established that mitochondrial lysyl-tRNA synthetase (MSK) plays a prominent role in the transport of tRNA into yeast mitochondria for complementation o f mitochondrial tRNAs genes mutations. We tried to identify MSK homologues in mammalian cells with the help of monospecific antibodies against pre-MSK by ELISA and Western-blot analysis. We have identified cross-reactive proteins in mitochondrial and cytoplasmic fractions of mammalian cell lysates. These data, together with the results of cross-aminoacylation on mitochondrial and cytoplasmic tRNAs, suggest the presence of common antigenic determinants in the mitochondrial and cytoplasmic lysyl-tRNA synthetases from higher animals.Клітини еукаріот на відміну від прокаріот містять дві різні групи аміноацил-тРНК синтетаз, які кодуються ядерним геномом та функціонують в цитозолі і мітохондріях. Струк­турні відмінності між ферментами мітохондрій і цитоплаз­ми можуть бути відображенням функціональної адаптації до процесів, які відбуваються в мітохондріях, крім участі в біосинтезі білка. Імпорт цитозольних тРНК у мітохондрії описано для дріжджів, рослин і найпростіиіих, однак він не спостерігався в клітинах ссавців. Виявлено, що мітохондріальна лізил-тРНК синтетаза (MSK) відіграє провідну роль у транспорті тРНК у мітохондрії дріжджів для комплемен­тації мутацій мітохондріальних генів тРНК За допомогою моноспецифічних антитіл проти npe-MSK ми зробили спробу ідентифікувати гомологи MSK у клітинах ссавців методами ELISA і Вестерн-блотинга. В цитоплазматичних і міто­хондріальних фракціях лізатів клітин ссавців нам вдалося виявити білки, які мають імунологічний перехрест з MSK Разом з результатами перехресного аміноацилювання ці дані дають підставу для припущення щодо наявності спільних антигенних детермінант у мітохондріальних і цитоплазма­тичних лізил-тРНК синтетаз ссавців.Клетки эукариот (в отличие от клеток прокариот) содержат две различные группы аминоацил-тРНК синтетаз, кодируе­мых ядерным геномом и функционирующих в ц и то золе и митохондриях. Структурные отличия между ферментами митохондрий и цитоплазмы могут быть отражением функци­ональной адаптации к процессам, происходящим в митохонд­риях помимо участия в биосинтезе белка Импорт цитозольных тРНК в митохондрии описан у дрожжей, растений и простейших, однако не наблюдался в клетках млекопитаю­щих. Установлено, что митохондриальная лизил-тРНК син­тетаза (MSK) играет ведущую роль в транспорте тРНК в митохондрии дрожжей для комплементации мутаций митохондриальных генов тРНК. С помощью моноспецифических антител против npe-MSK мы попытались идентифицировать гомологи MSK в клетках млекопитающих методами ELISA и Вестерн-блотинга. В цитоплазматических и митохондриальных фракциях лизатов клеток млекопитающих нам удалось обнаружить белки, имеющие иммунологический перекрест с MSK В совокупности с результатами перекрестного аминоацилирования эти данные дают основание предположить нали­чие общих антигенных детерминант у митохондриальных и цитоплазматических лизил-тРНК синтетаз высших живо­тных

Investigation of DNA topoisomerase I as an autoantigen at the thyroid cancer

The data concerning DNA-Topoisomerase I (Topo-I) from human placenta as an autoantigen at the thyroid cancer are presented. A new effective scheme of the Topo-I purification using the High-Trap columns is described, as well as the enzyme physico-chemical properties and its immunoreactivity in the ELJSA and immunoblotting. It was shown that 46 % of the sera from patients suffering the thyroid cancer were immunoreactive against Topo-I, 36 % of autoantibodies from thyroid cancer patients sera recognized sequential determinants on the Topo-I molecule. The highest levels of immunoreacivity were observed in the sera of thyroid cancer patients accompanied by autoimmune thyroiditis. We suggest a possible linkage between the autoimmune processes and malignization of the thyroid gland cells.Представлены данные по изучению ДНК-топоизомеразы I (Топо 1), выделенной из плаценты человека, как аутоантигена при раке щитовидной железы. Описана новая эффективная схема очистки Топо I с применением High-Trap-колонок, фи­ко-химические свойства фермента и его иммунореактивность, определенная в реакции ELISA и иммуноблоттинге. Показано, что Топо I-положительными оказались 46 % сыво­роток пациентов с раком щитовидной железы; из них 36 % содержали аутоантитела против Топо 1, распознающие анти­генные детерминанты секвенционного типа. Отмечено, что наиболее иммунореактивными были сыворотки пациентов с раком щитовидной железы и сопутствующим аутоиммунным тиреоидитом. Высказано предположение о возможной связи аутоиммунных процессов со злокачественной трансформацией клеток щитовидной железы.Представлено дані з вивчення ДНК-топоізомерази І (Топо І), виділеної з плаценти людини, як аутоантигена при раку щитовидної залози. Описано нову еффективну схему очищення Топо І з використанням High-Trap-колонок, фізико-хімічні властивості ферменту і його імунореактивність, визначену в реакції EUSA та імуноблотингом. Показано, що Топо I-позитивними виявилися 46 % сироваток пацієнтів з раком щито­видної залози; з них 36 % містили аутоантитіла проти Топо І, які розпізнавали антигенні детермінанти секвенційного типу. Відмічено, що найбільш імунореактивними були сиро­ватки пацієнтів з раком щитовидної залози і супутнім аутоімунним тиреоїдитом. Зроблено припущення щодо мож­ливого зв'язку аутоімунних процесів із злоякісною трансфор­мацією клітин щитовидної залози

Investigation of autoantibodies directed against tissue-specific myocardial antigens in dilated cardiomyopathy

The autoantibodies directed against actin and tnyosine have been detected in the blood sera of patients with dilated cardiomyopathy (DCMP) at the level that was sufficiently higher than in healthy donors. While comparing of the immunogeneicity of these proteins we have stated that myosine from affected by DCMP myocardium have been more immunogenic then from normal one. In the case of actin the immunogeneicity have been higher for the protein from normal myocard. The investigations of actin by limited proteolysis may suggest that the differencies in immune properties are not connected with primary structure but with structures of higher levels.У роботі досліджено аутоантитіла проти тканиноспецифічних антигенів міокарда лю­дини – актина і міозина. Методом твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA) показано, що імунореактивність сироваток крові пацієнтів з дилятаційною кардіоміопатією (ДКМП) проти досліджених антигенів суттєво вища, ніж у здорових донорів. При порівнянні імунореактивності однакових сироваток проти антигенів, виділених із нормального і ураженого ДКМП міокарда, виявлено наступну закономірність: імунна відповідь на міозин із нормального міокарда була слабшою, ніж на той же білок із міокарда, ураженого ДКМП. Для актина спостерігалася зворотна залежність. Аналіз актина із нормального і ураженого ДКМП міокарда за допомогою методу обмеженого протеолізу дозволяє вважати, що з розвитком ДКМП цей білок підда­ ється субмолекулярним (скоріш за все, конформаційним) модифікаціям, які призводять до змін його імунореактивності. Отримані результати обговорюються з позиції функціонування скорочувального апарату кардіоміоцитів.В работе исследованы аутоантитела против тканеспецифических антигенов миокарда человека – актина и миозина. Методом твердофазного иммунофермеитиого анализа (ELISA) показано, что иммунореактивность сывороток крови пациентов с дилятационной кардиомиопатней (ДКМП) против исследованных антигенов существенно выше, чем у здоровых доноров. При сравнении иммунореактивности одних и тех же сывороток против антигенов, выделенных из нормального и пораженного ДКМП миокарда, обнаружена следующая закономерность: иммунный ответ на миозин из нормального миокарда был слабее, чем на тот же белок из миокарда, пораженного ДКМП. Для актина наблюдалась обратная зависимость. Анализ актина из нормального и пораженного ДКМП миокарда с помощью метода ограниченного протеолиза дает основание полагать, что при развитии ДКМП данный белок претерпевает субмолскулярные (вероятнее всего, конформационные) модификации, ведущие к изменениям его иммунореактивности. Полученные результаты обсуждаются с позиции функционирования сократительного аппарата кардиомиоцитов

Autoantibodies against tyrosyl-tRNA synthetase and its separated domains at essential hypertension

In addition to the key role in biosynthesis some aminoacyl-tRNA synthetases provide non-canonical functions. Particularly, separated fragments of tyrosyl-tRNA synthetase (TyrRS) involved into angiogenesis and inflammation. Meanwhile, the vascular inflammation and endothelial dysfunction are central characteristics of the pathogenesis of essential hypertension (EH). The latest studies highlight a role of antibodies in physiopathology of EH. Aim. We had investigated the full-length TyrRS and its domains as autoantigens in sera of the persons with EH (n = 25), the healthy individuals with family history of the pathology (n = 12), and in the control group of healthy subjects (n = 32). Methods. The recombinant TyrRS and its separated domains coupled with His-tags and generated by Escherichia coli were purified by chromatography on Ni-NTA-agarose. The levels of specific autoantibodies (aAbs) in sera of volunteers were measured by ELISA and confirmed in an immunoblotting assay. Results. Some subjects with elevated levels of aAbs against the full-length enzyme were detected in the cohort studies. 52 % of the persons with EH as immunoreactive against miniTyrRS (p < < 0.001) and 50 % against CTD (p = 0.002) were identified. In 50 % of the healthy individuals with family history of EH (p = 0.037) the levels of anti-CTD aAbs were elevated. Conclusions.The increased levels of aAbs against miniTyrRS and CTD in sera of the persons with EH potentially may be used as a prognostic marker of the disease severity or therapy effectiveness. Moreover, the immunoreactivity of healthy individuals with family history of EH against CTD may be an early marker of hypertension.Окрім ключової ролі у біосинтезі білка певні аміноацил-тРНК синтетази виконують також неканонічні функції. Зокрема окремі домени тирозил-тРНК синтетази залучені до ангіогенезу та запальних реакцій. Тим часом, судинні запалення і дисфункція ендотелію є центральними характеристиками патогенезу гіпертонічної хвороби (ГБ). Останні дослідження підкреслюють роль антитіл в патофізіології ГБ. Мета. Дослідити повнорозмірну TyrRS і її окремі домени як аутоантигени в сироватках осіб з ГБ (n = 25), у здорових осіб з сімейною історією патології (n = 12), і в контрольній групі здорових осіб (n = 32). Методи. Ре­ком­бінантна TyrRS і її окремі домени, пов'язані з His-теґами, експресувалися в клітинах E. coli, та очищалися хроматографією на Ni-NTA-агарозе. Рівні специфічних аутоантитіл (aAbs) в сироватці добровольців були виміряні методом ІФА та підтверджені в імуноблотингу. Результати.Некоторие пацієнти з підвищеним рівнем aAbs проти повнорозмірного ферменту були виявлені в когортних дослідженнях. 52 % осіб з ГБ були ідентифіковані як імунореактивні проти mi­niTyrRS (р < 0,001) і 50 % проти CTD (р = 0,002). У 50 % здорових осіб з сімейною історією ГБ (р = 0,037) рівні анти-CTD aAbs бу­ли підвищені. Висновки. Збільшення рівнів aAbs проти miniTyrRS і CTD у сироватці осіб з ГБ потенційно може бути використане як прогностичний маркер ступеня тяжкості захворювання та ефективності терапії. Крім того, імунореактивність проти CTD здорових людей з сімейною історією ГБ може бути раннім маркером гіпертонії.Кроме ключевой роли в процессе биосинтеза белка ряд аминоацил-тРНК синтетаз также исполняют, так называемые, неканонические функции. В частности, отдельные домены тирозил-тРНК синтетазы вовлечены в ангиогенез и воспалительные реакции. Между тем, сосудистой воспаление и дисфункция эндотелия яв­ля­ются центральными характеристиками патогенеза гипер­тонической болезни (ГБ). Последние исследования подчеркивают роль антител в патофизиологии ГБ. Цель. Исследовать полноразмерную TyrRS и ее отдельные домены как аутоантигены в сыворотках лиц с ГБ (n = 25), у здоровых лиц с семейной историей патологии (n = 12), и в контрольной группе здоровых лиц (n = 32). Методы. Рекомбинантная TyrRS и ее отдельные домены, связанные с His-тегами и экспрессированные в E. coli, очищали хроматографией на Ni-NTA-агарозе. Уровни специфических аутоантител (aAbs) в сыворотке добровольцев были измерены методом ИФА и подтверждены в иммуноблоттинге. Результаты.Некоторые пациенты с повышенным уровнем aAbs против полноразмерного фермента были обнаружены в когортных исследованиях. 52 % лиц с ГБ были идентифицированы как иммунореактивные против miniTyrRS (р < 0,001) и 50 % против CTD (р = 0,002). У 50 % здоровых лиц с семейной историей ГБ (р = 0,037) уровни анти-CTD aAbs были повышены. Выводы. Увеличение уровней aAbs против miniTyrRS и CTD в сыворотке у лиц с ГБ потенциально может быть использовано в качестве прогностического маркера степени тяжести заболевания и эффективности терапии. Кроме того, иммунореактивность против CTD здоровых людей с семейной историей ГБ может быть ранним маркером гипертонии

Investigation of DNA topoisomerase I as an autoantigen at the thyroid cancer

The data concerning DNA-Topoisomerase I (Topo-I) from human placenta as an autoantigen at the thyroid cancer are presented. A new effective scheme of the Topo-I purification using the High-Trap columns is described, as well as the enzyme physico-chemical properties and its immunoreactivity in the ELJSA and immunoblotting. It was shown that 46 % of the sera from patients suffering the thyroid cancer were immunoreactive against Topo-I, 36 % of autoantibodies from thyroid cancer patients sera recognized sequential determinants on the Topo-I molecule. The highest levels of immunoreacivity were observed in the sera of thyroid cancer patients accompanied by autoimmune thyroiditis. We suggest a possible linkage between the autoimmune processes and malignization of the thyroid gland cells.Представлены данные по изучению ДНК-топоизомеразы I (Топо 1), выделенной из плаценты человека, как аутоантигена при раке щитовидной железы. Описана новая эффективная схема очистки Топо I с применением High-Trap-колонок, фи­ко-химические свойства фермента и его иммунореактивность, определенная в реакции ELISA и иммуноблоттинге. Показано, что Топо I-положительными оказались 46 % сыво­роток пациентов с раком щитовидной железы; из них 36 % содержали аутоантитела против Топо 1, распознающие анти­генные детерминанты секвенционного типа. Отмечено, что наиболее иммунореактивными были сыворотки пациентов с раком щитовидной железы и сопутствующим аутоиммунным тиреоидитом. Высказано предположение о возможной связи аутоиммунных процессов со злокачественной трансформацией клеток щитовидной железы.Представлено дані з вивчення ДНК-топоізомерази І (Топо І), виділеної з плаценти людини, як аутоантигена при раку щитовидної залози. Описано нову еффективну схему очищення Топо І з використанням High-Trap-колонок, фізико-хімічні властивості ферменту і його імунореактивність, визначену в реакції EUSA та імуноблотингом. Показано, що Топо I-позитивними виявилися 46 % сироваток пацієнтів з раком щито­видної залози; з них 36 % містили аутоантитіла проти Топо І, які розпізнавали антигенні детермінанти секвенційного типу. Відмічено, що найбільш імунореактивними були сиро­ватки пацієнтів з раком щитовидної залози і супутнім аутоімунним тиреоїдитом. Зроблено припущення щодо мож­ливого зв'язку аутоімунних процесів із злоякісною трансфор­мацією клітин щитовидної залози