Політичні ідеології та ідеологічний дискурс

Сьогодні поняття ідеології знаходиться в стадії переосмислення. З одного боку, є підстави відмовитися від нього, з іншого – істотно трансформувати його зміст. У статті зроблена спроба представити певне нове бачення ідеології, а також показати, що ідеологія та ідеологічні висловлювання – суть явища абсолютно різного порядку, що не зводяться одне до одного. Today the concept of ideology is in the process of rethinking. On one hand there are reasons to give it up, on the other hand - to transform its content essentially. This article attempts to provide some new vision of ideology as well as to show that the ideology and ideological statements (ideological content) are absolutely different phenomenon and can not be reduced to one another

Чим ми завдячуємо українському націоналізму

У статті йдеться про українську державну ідеологію, початок якої було покладено в 1991 році внаслідок багато в чому випадкових обставин. Саме події 1991 р. та націоналістична ідеологія, що тоді почала формуватися, задали тренд, тобто напрямок, яким Україна рухатиметься ще багато років. Крім іншого, саме цей тренд обумовив те, що Україна зберегла свою державну цілісність. Втім, він значною мірою не відповідає сучасному глобальному тренду і саме тому потребує певної корекції. Запропоновано, якої саме. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/267

Ідеологічні партії як зникаючий вид і ФПГ

В статті проаналізовані перспективи так званих ідеологічних партій (соціалістичних, комуністичних, ліберальних, тощо). Зроблена спроба показати, що в найближчому майбутньому вони будуть відтиснені з політичної арени партіями, які є політичним продовженням фінансово-промислових груп (партіями-ФПГ), що в свою чергу призведе до суттєвих змін правил політичної боротьби. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/263

Про три складові політичних подій

У статті зроблена спроба визначити контури й характер проблеми взаємного відношення основних складових політичних подій: істинних мотивів політика, пояснення щодо необхідності відповідного політичного рішення різним аудиторіям (наприклад, іншим політикам, народу), наслідків рішення. Особливо виділена проблема пристосування, взагалі відповідності реальності картини світу, на якій заснована легітимність влади, й пояснення цією останньою своїх дій. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/263

Can the Post-Soviet Subaltern Speak? Silence, Women Emancipation and Postcolonial Discourse in Guzel Iakhina's Zuleikha Otkryvaet Glaza

In 2015 the first book of a young Tatar writer Guzel' Iakhina Zuleikha otkryvaet glaza received two main Russian literary awards: “Bol'shaia kniga” and “Iasnaia poliana.” Her novel depicts the process of dekulakization, mass deportations and life in a labor camp under Stalin. Success of the book was not limited to Russia as it was translated into eighteen languages. Through the analysis of the subalterns in the novel, I am aiming to deconstruct contemporary Russian (neo)orientalism to argue that the postcolonial discourse is constructed for them and not by them. Firstly, relying on Alexander Etkind’s framework of “internal colonization,” Michael Foucault's analysis of power, knowledge and “silence as a discourse;” Gayatri Spivak and Edward Said’s postcolonial critique I will argue that Iakhina’s characters are internally appropriate colonizer’s discourse that is exemplified and communicated through three forms of “silence:” Zuleikha’s reticent silence, Ignatov’s silence of memories and Professor Leibe’s Chekhovian-like silence. Secondly, constructed in terms of binary oppositions, counter-history told by Zuleikha au contraire to the dominant discourse is, in reality, conveying a colonizer’s rhetoric. The hybrid story of her emancipation is told in terms of creating a New Soviet Woman, who had to adopt “masculine” qualities to be able to work and fight, at the same time preserving “feminine” traits necessary for duties at home. This story is constructed through binary oppositions of colonizer/colonized, civilized/primitive, advanced/backward, where life in the camp is contrasted to a traditional Tatar way of life. Subjugation to the colonial rhetoric further perpetuates the existing dominant discourse of the exceptionality of the Soviet past in terms of its civilizing attempts. Thus, reproducing the same patterns of thought and behavior towards the ethnic minorities in contemporary Russia