Reflux-related complications in patients with chronic calculous prostatitis and benign prostate hyperplasia after surgical removal of prostatic hyperplasia and stones

Мета дослідження: аналіз ефективності профілактики рефлюкс-зумовлених ускладнень у пацієнтів з хронічним калькульозним простатитом та гіперплазією передміхурової залози після оперативного видалення гіперплазії та каменів передміхурової залози. Матеріали та методи. У дослідження увійшли пацієнти з гіперплазією та каменями передміхурової залози віком 56–70 років. Обстежуваних було розподілено на дві групи. до першої групи включено 28 пацієнтів, яким було проведено ретроспективне дослідження рефлюкс-пієлонефриту та епідидиміту після оперативного видалення гіперплазованих тканин та каменів передміхурової залози без застосування патогенетично обґрунтованої профілактики. до другої групи включено 26 пацієнтів, яким було проведено дослідження рефлюкс-пієлонефриту та епідидимоорхіту після оперативного видалення гіперплазованих тканин та каменів передміхурової залози із застосуванням патогенетичних обґрунтованої медикаментозної терапії. Обстежуваним проводили об’єктивне, лабораторне, бактеріологічне та біохімічне дослідження, УЗд передміхурової залози та сечового міхура. Кровотік у передміхуровій залозі вивчали за допомогою допплерографії. Результати. Було встановлено, що у пацієнтів першої групи, яким застосовували традиційне медикаментозне лікування у післяопераційний період, гострий рефлюкс-пієлонефрит розвинувся у 14,2 %, епідидиміт – у 17,8 %. Хворим другої групи у післяопераційний період разом із традиційною медикаментозною терапією призначали один із блокаторів альфа1-адренорецепторів та супозиторії з нестероїдним препаратом. У пацієнтів другої групи не зафіксовано після оперативного лікування гострий рефлюкс-пієлонефрит, а епідидиміт розвинувся в 1 (3,3 %) із 26 пацієнтів. Висновки. Встановлено, що ефективним методом профілактики розвитку рефлюкс-зумовленого пієлонефриту та епідидиміту є призначення пацієнтам у ранні терміни після оперативного видалення гіперплазованих тканин і каменів передміхурової залози з метою усунення спастично-зумовленої обструкції блокатора альфа1-адренорецепторів, а також зменшення за допомогою нестероїдного препарату активності запального процесу та набряку в передміхуровій залозі та в шийці сечового міхура.The objective: to analyze the effectiveness of prevention of reflux-related complications in patients with chronic calculous prostatitis and prostatic hyperplasia after surgical removal of prostatic hyperplasia and stones. Materials and methods. The study included patients 56–70 years old with prostatic hyperplasia and stones. They were divided into two groups. The first group included 28 patients who underwent a retrospective study of reflux pyelonephritis and epididymitis after surgical removal of hyperplastic tissues and stones of the prostate gland without the use of pathogenetically justified prophylaxis. The second group included 26 patients who underwent a study of reflux pyelonephritis and epididymoorchitis after surgical removal of hyperplastic tissues and stones of the prostate gland with the use of pathogenetic justified drug therapy. The patients underwent objective, laboratory, bacteriological and biochemical research, ultrasound examination of the prostate gland and bladder. Blood flow in the prostate gland was studied by Doppler. Results. In 14.2 % of patients in the first group, who received traditional medical treatment in the postoperative period, acute reflux pyelonephritis developed, in 17.8 % – epididymitis. Patients of the second group were prescribed one of the alpha1-adrenoceptor blockers and suppositories with a non-steroidal drug in the postoperative period together with traditional medical therapy. In patients of the second group, acute reflux pyelonephritis was not determined after surgical treatment, and epididymitis developed in 1 (3.3 %) of 26 persons. Conclusions. It has been determined that the prescription of alpha1-adrenoceptor blocker is an effective method of preventing of reflux-related pyelonephritis and epididymitis development in the patients in the early postoperative period after surgical removal of hyperplastic tissues and stones of the prostate gland in order to eliminate spastic obstruction, as well as prescription of non-steroidal drug to reduce the inflammatory process and edema in the prostate and bladder neck

The treatment of primary obturative megaureter at adults

Дослідження проведені у 7 хворих (4 чоловіки і 3 жінки) у віці від 18 до 40 років. Суть запропонованого нами методу оперативного лікування обтураційного мегауретера полягає у видаленні найбільш патологічно зміненого нижнього відділу сечоводу з подальшим проведенням уретероцистонеостомії в репозовану верхньо-бокову стінку сечового міхура за способом vesicopsoas-hitch за Boari-flap. Післяопераційний період у 6 хворих (85,7%) перебігав задовільно. У 1 хворого (14,3%) в післяопераційному періоді розвинувся стеноз створеного уретероцистонеостоанастомоза і сечова нориця. Це ускладнення було усунуте нами шляхом перкутанної нефростомії з наступною антеградною балонною дилятацією післяопераційного звуження анастомозу катетером Фогарті. Післяопераційне перебування хворих на стаціонарному лікуванні в середньому складало 15,7 ± 4,1 ліжкодня. Віддалений нагляд післяопераційному період спостереження складав у середньому від 3 місяців до 4 років. У всіх цих хворих була усунута обструкція, больовий синдром, загострення пієлонефриту та прогресування гідронефрозу.The development of primary obturative megaureter causes a congenital stenosis of the ureter’s mouth. Existing methods of operative treatment of obturative megaureter at adults insufficiently effective because of development in 75-80 % of sick was the different complications (uric fistulas, stenosis of generated anastomosis, acute pyelonephritis and urosepsis). The purpose of our research is increase of efficiency of operative treatment of primary obturative megaureter at adults. Researches are lead at 7 sick (4 men and 3 women) in the age of from 18 till 40 years. The essence of the method offered by us consists at a distance of most pathologically changed bottom department of ureter with the subsequent carrying out of ureterocystoneostomia in the lateral wall of the bladder in way vesicopsoas-hitch by Boari-flap. The postoperative period at 6 sick (85,7 %) proceeded well. At 1 patient (14,3 %) in the postoperative period the stenosis of created ureterocystoneoanastomosis and the uric fistula have developed. Postoperative stay of patients in hospital on the average was 15,7 ± 4,1 days. The remote supervision averaged from 3 months till 4 years. At all patients the obstructions, painful syndrome, aggravation of a pyelonephritis and progressing of the hydronephrosis have been eliminated

Renal artery embolization in patients with locally advanced and advanced renal cancer, as the first stage of minimally invasive surgical treatment before radical nephrectomy

У 34 больных с местно-распространенным и распространенным раком почки, осложненным гематурией и анемией, произведена селективная эмболизация почечных артерий перед радикальной нефрэктомией. Доказана эффективность указанной тактики лечения, позволяющей снизить риск интраоперациионных и ранних послеоперационных осложнений.У 34 хворих із місцево-поширеним і поширеним раком нирки, ускладненим гематурією та анемією, проведена селективна емболізація ниркових артерій перед радикальною нефректомією. Доведена ефективність зазначеної тактики лікування дозволяє знизити ризик інтраопераційних і ранніх післяопераційних ускладнень.Selective renal artery renal artery embolization has been performed in 34 patients with locally advanced and advanced kidney cancer complicated with hematuria and anemia before radical nephrectomy. The efficiency of specified treatment strategy allows to decrease the surgical risk and early postoperative complications

Transcatheter chemical embolization of kidney tumors in somatically complicated patients with advanced renal cell carcinoma as a separate palliative surgery treatment

У 14 соматически тяжелых больных с распространенным раком почки исследована эффективность лечения путем чрескожной химиоэмболизации опухоли почек. Подтверждена эффективность лечения, позволяющая купировать кровотечение и болевой синдром и увеличить продолжительность и качество жизни больных с данной патологией.У 14 соматично важких хворих з поширеним раком нирки досліджено ефективність лікування шляхом черезкатетерної хіміоемболізації пухлини нирок. Підтверджена ефективність лікування, що дозволяє зупинити кровотечу з нирки і больовий синдром, збільшити тривалість і якість життя хворих з цією патологією.The efficacy of transcatheter chemical embolization of renal tumors has been investigated in 14 somatically complicated patients with advanced renal cell carcinoma. The effectiveness of treatment has been confirmed that allows stopping the bleeding from the kidney and pain, increase length and quality of life in patients with advanced renal cell carcinoma

One-stage operative treatment of microcyst and bilateral megaureter in adults

Вибір оптимального методу лікування хворих із мікроцистом і двобічним мегауретером у дорослих — дуже складне завдання. Мета нашої роботи полягає в підвищенні ефективності оперативного лікування хворих із мікроцистом і двобічним мегауретером за допомогою оптимізації оперативного втручання та відмови від багатоетапності. Комплексне одноетапне оперативне лікування мікроциста і двобічного мегауретера виконане нами у 4 хворих (2 жінки і 2 чоловіки віком від 19 до 53 років). Основою методу була одноетапність, яка полягала в одночасному видаленні 2/3 ураженого сечового міхура, формуванні з клубової кишки ортопічного резервуара для сечі, видаленні найбільш патологічно змінених нижніх і 1/2 середніх відділів сечоводів із пересадженням їх у кишковий резервуар. Післяопераційне перебування хворих на стаціонарному лікуванні в середньому становило (17,8±4,1) ліжко-дня. Віддалене спостереження за 2 хворими протягом 1,5 року і за 2 — протягом 3 і 9 міс відповідно підтвердило доцільність обраної нами тактики лікування. Використання запропонованого нами способу одноетапного оперативного лікування мікроциста і двобічного мегауретера дозволяє відновити резервуарну і видільну функцію сечового міхура, а також запобігти прогресуванню хронічної ниркової недостатності.The choice of the optimal method of treatment of adults with microcyst and bilateral megaureter is a very complicated task. The purpose of our work consists in increase of efficiency of operative treatment of patients with microcyst and bilateral megaureter by means of optimization of operative intervention and refusal from multi-stage treatment. We performed a complex one-stage operative treatment of microcyst and bilaterial megaureter in 4 adult patients (2 women and 2 men at the age from 19 till 53 years old). The basic principle of the method is in its one-stage performance, which consisted of simultaneous excision of 2/3 of a damaged urinary bladder, forming of the ileum an orthopic reservoir for urine, excision of the most pathologically changed lower and 1/2 medium departments of the ureters with their transfer to the intestinal reservoir. The post-operative treatment in the hospital was (17,8± ±4,1) days. The supervision over 2 patients within 1.5 years and 2 patients within 3 and 9 months has confirmed expediency of the chosen treatment management. The usage of the method of one-stage operative treatment of microcyst and bilateral megaureter allows to restore the reservoir and excretory function of the urinary bladder, and also prevents from chronic renal insufficiency progressing

Treatment Particularities of Bilateral Injury of Pelvic Ureters on the Present4day Stage

Проведен анализ эффективности лечения больных с двусторонним повреждением тазовых отделов мочеточников с учетом использования современных методов диагностики, адекватного выбора тактики и способа оперативного вмешательства в зависимости от вида повреждения. На основании проведенного анализа установлено, что уретероскопия и попытка катетеризации больных с признаками перевязки тазового отдела мочеточника является целесообразной на этапе уточнения вида повреждения и решения вопроса о дренировании почки на стороне повреждения. Уретерокутанеостомия при пересечении мочеточников и мочевых свищей, а также пункционная перкутанная нефростомия при перевязках мочеточников являются операциями выбора на первом этапе оперативного лечения больных с повреждением тазовых отделов мочеточников. При повреждениях тазовых отделов мочеточников уретеро%уретероанастомоз при длине повреждения не более 2–3 см и уретероцистонеоанастомоз + psoas-high-пластика при длине дефекта мочеточника не более 10–12 см являются эффективными методами восстановления проходимости и уродинамики верхних мочевых путей. При длине дефекта поврежденного тазового отдела мочеточника более 12 см операцией выбора может быть аутотрансплантация почки с уретероцистонеостомией.Проведений аналіз ефективності лікування хворих із двостороннім ушкодженням тазових відділів сечоводів з урахуванням використання сучасних методів діагностики, адекватного вибору тактики та способу оперативного втручання залежно від виду ушкодження. На підставі проведеного аналізу встановлено, що уретероскопія і спроба катетеризації хворих з ознаками перев’язки тазового відділу сечоводу є доцільною на етапі уточнення виду ушкодження та розв’язання питання про дренування нирки на стороні ушкодження. Уретерокутанеостомія при перетинанні сечоводів і сечових норицях, а також пункційна перкутанна нефростомія при перев’язках сечоводів є операціями вибору на першому етапі оперативного лікування хворих з ушкодженням тазових відділів сечоводів. При ушкодженнях тазових відділів сечоводів уретеро-уретероанастомоз при довжині ушкодження не більш 2–3 см і уретероцистонеоанастомоз + psoas-high-пластика при довжині дефекту сечоводу не більше за 10–12 см є ефективними методами відновлення прохідності й уродинаміки верхніх сечових шляхів. При довжині дефекту ушкодженого тазового відділу сечоводу більше ніж 12 см операцією вибору може бути автотрансплантація нирки з уретероцистонеостомією.The analysis of the therapy effectiveness of patients with the bilateral injury of pelvic ureters on the basis of the up-to-date diagnostic techniques, adequate choice of tactics and way of surgery depending on the kind of injury has been done. Urethroscopy and an attempt of catheterization with the signs of ligation of pelvic ureters prove to be efficient on the stage of finding out the type of the injury and deciding about nephros drain on the injured side. Ureterostomy at ureter transaction and urinary fistula, also paracentetic percutaneous nephrostomy at ureter ligation are the operations on the first level of surgical treatment of patients with the injuries of pelvic ureters. It has been stated on the basis of the analysis that the urethra-urethraanastomosis at the injury length not more than 2–3 cm and urethrocystoneoanastomosis + psoas-high plastics at the ureter defect length not more than 10 –12 cm prove to be effective techniques of patency and upper uri* nary tract urodynamics reconstruction. At the injury length of pelvic ureter more than 12 cm nephros autotransplantation with the urethrocystoneoanastomosis can be the operation of choice

Осложнения во время проведения паллиативных дренирующих операций при заболеваниях почек и верхних мочевых путей

У 450 хворих досліджена частота ускладнень під час проведення паліативних дренуючих операцій при захворюваннях нирок і верхніх сечових шляхів. Розроблені методи профілактики ускладнень.The incidence of complications of palliative drainage surgery with diseases of the kidneys and upper urinary tract was studied in 450 patients. Methods of complications prophylaxis were developed.У 450 больных исследована частота осложнений при проведении паллиативных дренирующих операции при заболеваниях почек и верхних мочевых путей. Разработаны методы профилактики осложнений

Осложнения при длительном лечении методами внутреннего дренирования стентами верхних мочевых путей

У 131 хворого проведено дослідження частоти різних ускладнень та причини найбільш частих із них при тривалому лікуванні методами внутрішнього дренування стентами верхніх сечових шляхів (ВСШ). Доведено, що оклюзія внутрішніх стентів та загострення інфекційно%запального процесу в нирках, як наслідок оклюзії, є найбільш частими ускладненнями при тривалому лікуванні методами внутрішнього дренування стентами ВСШ.The frequency of various complications and the cause of the most frequent of them were studied in 131 patients with prolonged methods of internal drainage of the upper urinary tract with stents. It has been proved that the occlusion of internal stents and exacerbation of the renal infectious inflammatory process, as a consequence of occlusion, are the most frequent complication in long"term methods of internal drainage of the upper urinary tract with stents.У 131 больного проведено исследование частоты различных осложнений и причины наиболее частых из них при длительных методах внутреннего дренирования стентами верхних мочевых путей (ВМП). Доказано, что окклюзия внутренних стентов и обострения инфекционно"воспалительного процесса в почках, как следствие окклюзии, являются наиболее частыми осложнением при длительном лечении методами внутреннего дренирования стентами ВМП