An introduction to the problem: the maxillary postimplantation syndrome

Авторами визначена проблема віддаленого верхньощелепного постімплантаційного синдрому. Особливістю синдрому є наявність 3-х груп симптомів: неврологічних, ринологічних, офтальмологічних. У зв'язку з цим, сформульовані задачі, що вимагають розв'язання.The researchers determined a problem of the distant maxillary post-implantation syndrome. The peculiarity of the syndrome is constituted by 3 groups of symptoms: neurological, rinological, ophthalmic. This defined the tasks to be solved

Лечение хронических постимплантационных гайморитов

Мета дослідження − розробити раціональні способи терапії хронічних постімплантаційних гайморитів (ХПГ) в період загострення і ремісії на підставі виявлених патогенетичних особливостей патології. Розроблена та впроваджена специфічна схема лікування ХПГ в стадії клінічних проявів, що включає: місцеві і системні імунотропні препарати (тіотриазолін і аскорбінова кислота); препарати, що застосовуються при остеопорозі (мебіфон); фітопрепарати (синупрет форте); місцеві деконгестанти. Клінічні дослідження показали відсутність необхідності застосування в лікуванні ХПГ антибактеріальних препаратів у період загострень, підвищення ефективності застосування вищевказаних препаратів та скорочення терміну лікування на 5,1 + 1,1 діб.Purpose of the study – to develop rational methods of chronic postimplantation sinusitis (CPS) therapy in the period of exacerbation and remission based on the revealed pathogenetic features of the pathology. Specifi c therapy scheme for CIS in the stage of clinical manifestations has been developed and implemented, including: local and systemic immunotropic drugs (thiotriazoline and ascorbic acid); medicines for osteoporosis (mebifon), phytodrugs (sinupret forte); local decongestants. Clinical studies demonstrated the absence of necessity to apply antibacterial drugs in the treatment of CIS during exacerbations, the increase of the above drugs eff ectiveness and the reduction of treatment term by 5.1 + 1.1 days.Цель исследования – разработать рациональные способы терапии хронических постимплантационных гайморитов (ХПГ) в период обострения и ремиссии на основании выявленных патогенетических особенностей патологии. Разработана и внедрена специфическая схема лечения ХПГ в стадии клинических проявлений, включая: местные и системные иммунотропные препараты (тиотриазолин и аскорбиновая кислота); препараты, применяемые при остеопорозе (мебифон), фитопрепараты (синупрет форте); местные деконгестанты. Клинические исследования показали отсутствие необходимости применения в лечении ХПГ антибактериальных препаратов в период обострений, повышение эффективности применения вышеуказанных препаратов и сокращение срока лечения на 5,1 + 1,1 суток

Узагальнюючий досвід викладання іноземними мовами студентам-іноземцям

Система освітянської діяльності, що існує в Одеському медичному університеті, відповідає міжнародному рівню стандартів якості й представлена сучасною програмою безперервної прогресуючої освіти з використанням новітніх технологій та технічних засобів навчання : високоякісної комп'ютерної графіки, відеофільмів зі звуковим супроводженням, компакт-дисків і касет, кафедральних інтернет-сайтів тощо. Викладання іноземними мовами здійснюється провідними вченими університету та молодими викладачами, що вільно володіють англійською та французькою мовами

Верхньощелепний постімплантаціонний синдром: зміцнення кістки верхньої щелепи у процесі системної лікарської терапії

Патогенез верхнечелюстного постимплантационного синдрома (ВПС) – одновременного наличия стоматологической, ринологической, офтальмологической и нейростоматологической симптоматики после дентальной имплантации – в определённой мере связан с качеством костных тканей лицевого скелета и, в частности, с качеством костных тканей верхней челюсти. Качество кости связывают с её прочностью, оцениваемой качественно по структуре и количественно по рентгеновской плотности. Прочность кости – это и характеристика анатомического барьера для патогенов ротовой полости. Цель работы – изучить процесс упрочнения костных тканей верхней челюсти в процессе системной лекарственной терапии ВПС. Материал и методы. Диагностика и лечение проведено у 65 пациентов с ВПС в возрасте от 28 до 66 лет. Больным проводили клиническое обследование, КТ головы в орбито-меатальной плоскости. Проводился гистографический анализ рентгеновской плотности губчатого и компактного вещества, определялось качество кости по классификации Misch. Результаты. Курс лекарственной терапии ВПС способствовал ликвидации клинической симптоматики (или значительному уменьшению её выраженности), упрочнению прилежащей к имплантам костной ткани. Выводы. Через 5-6 месяцев после лечения отмечено достоверное увеличение рентгеновской плотности для губчатого вещества кости типов D2, D3 и D4 (р<0,01). Для компактного вещества кости отмечена тенденция к увеличению рентгеновской плотности.The pathogenesis of maxillary postimplantation syndrome (MPS) - the simultaneous presence of dental, rinological, ophthalmic and neurostomatological symptoms after dental implantation - to a certain extent connected with the bone quality of the facial skeleton and, in particular, to the quality of bone of the upper jaw. The quality of the bone is associated with its strength, the structure being evaluated qualitatively and quantitatively by X-ray density. Bone strength - this characteristic anatomical barrier to oral pathogens. Purpose – to study the process of strengthening bone of the upper jaw in the process of systemic drug therapy UPU. Material and methods. Diagnosis and treatment was performed in 65 patients with MPS in age from 28 to 66 years. Patients underwent clinical examination, CT scan of the head into orbit – meatal plane. X-ray analysis was conducted gistografi cal density of spongy and compact substance, determines the quality of the bone of classifi cation Misch. Results. Drug treatment MPS contribute to the elimination of clinical symptoms (or a signifi cant decrease in its severity), hardening adjacent to the implant bone. Conclusion. After 5-6 months after treatment showed a signifi cant increase in X-ray density of cancellous bone types D2, D3 and D4 (p <0.01). For compact substance of bone showed a tendency to increase the X-ray density.Патогенез верхньощелепного постімплантаціонного синдрому (ВПС) - одночасної наявності стоматологічної, ринологічної, офтальмологічної та нейростоматологічної симптоматики після дентальної імплантації - в певній мірі пов’язаний з якістю кісткових тканин лицьового скелета і, зокрема, з якістю кісткових тканин верхньої щелепи. Якість кістки пов’язують з її міцністю, оцінюваної якісно за структурою і кількісно по рентгенівської щільності. Міцність кістки - це і характеристика анатомічного бар’єру для патогенів ротової порожнини. Мета роботи - вивчити процес зміцнення кісткових тканин верхньої щелепи в процесі системної лікарської терапії ВПС. Матеріал і методи. Діагностика та лікування проведено у 65 пацієнтів з ВПС у віці від 28 до 66 років. Хворим по стандартних протоколах проводили клінічне обстеження, КТ голови в орбіто-меатальной площині. Проводився гістографіческій аналіз рентгенівської щільності губчастого і компактного речовини, визначалося якість кістки за класифікацією Misch. Результати. Курс лікарської терапії ВПС сприяв ліквідації клінічної симптоматики (або значного зменшення її виразності), зміцнення прилеглої до імплантам кісткової тканини. Висновки. Через 5-6 місяців після лікування відзначено достовірне збільшення рентгенівської щільності для губчастої речовини кістки типів D2, D3 і D4 (р <0,01). Для компактного речовини кістки відзначена тенденція до збільшення рентгенівської щільності