Parasites of domestic and wild pigeons in the south of Ukraine

Pigeons are closely related to human life and are both a source of food and object for hobbies and sports. Parasitic diseases of birds are the main reason for their growth retardation, reduced productivity and viability. The article presents the results of studying the prevalence of trichomonosis, cestodes and nematodes among the population of wild and domestic pigeons in the south of Ukraine. According to the results of the conducted researches it is established that in the south of Ukraine endoparasitoses of domestic and wild pigeons are quite widespread, and all species of this bird are carriers of Trichomonas gallinae. At the same time, the highest rate of Trichomonas infection was recorded in Columba palambus and C. livia domestica, and the overall infestation of males is higher by 4.4% compared to females. It was determined that domestic pigeons C. livia domestica were infested with trichomonosis (27.5%) and nematodes (Ascaridia columbae, 57.1%), C. palambus – trichomonosis (32.1%) and cestodes (Raillietina spp., 82.4%), Streptopelia turtur – cestodes (Raillietina spp., 12.5%) and S. decaocto – cestodes (Raillietina spp., 71.4%) and nematodes (Heterakis gallinarum, A. columbae – 33.3% and 44.4% respectively). The overall rate of infestation of pigeons with cestodes was 28.4% and the incidence in males was higher by 3.9% compared to females. It was found that the most common species among pigeon cestodes is Raillietina spp. In addition, 22.9% of pigeons are carriers of nematodes (H. gallinarum, A. columbae and Capillaria spp.). Continuous monitoring of pigeon parasites is necessary because they, in most cases, come into contact with other species of poultry and are a source of general invasion. In terms of further research, it would be promising to study the prevalence of helminthic infestation among wild migratory birds

Еколого-епізоотична роль шакала звичайного Cаnis aureus у Північно-Західному Причорномор’ї

Penetration of jackal, typical representative of Asia Minor-Balkan group, genus Canis aureus into the territory of the Northwest Black Sea coast - has become a rather unexpected phenomenon and led to environmental, zoogeographical and epizootic issues. The last one may lead to the development of potentially dangerous epizootic processes, the assessment of the threat and possible consequences require systematic researches. The purpose of this work was to study the ecological and epizootic role of Canis aureus in the territory of the Northwest Black Sea coast. The investigations concerning epizootic status of jackal were carried out during 2014–2018 in the territory of Odesa and Mykolayiv Regions with means of laboratory control samples of the materials which were selected and taken from hunters. The results of researches have shown that there is a complete, self-regulating and rather dense population of C. aureus in this region, it does not lose the rate of intensive reproduction and has a clearly expressed western line of genus penetration. In the process of migratory settlement, jackal demonstrates clear and static dependences on humidified and hydro morphed landscapes. When the bodies of animals were observed, we could find the presence of ticks and several types of fleas that could act as a biological transmission objects in the circles of spontaneous circulation of naturally occurring zoonotic pathogens, ensuring their inter-species migration and short-term reservation. According to the results of laboratory examinations of 9 samples of jackals’ blood serum, the presence of antibodies to the causative agent of erysipelas was determined in 5 (55.5%) cases. In response to a single brucellosis antigen The specific antibodies were not found in the reaction with single brucellosis antigen. The investigations on the presence of leptospirosis were carried out with test strains of 9 serogroups. Specific anti-lepidopteran antibodies were found in all investigated serum samples. The predominance of antibodies to the Grippotyphosa, Hebdomadis, Sejroe, Bataviae serogroups, mice field rodents are their host, indicates the trophic nature of antigenic contacts. The new species for Ukraine – jackal Cainis aureus carries a significant potential epizootic threat as a host and carrier of pathogens natural-focal zoonotic infections and invasions, the most dangerous among them is rabies.Проникнення на територію Північно-Західного Причорномор’я типового представника малоазійсько-балканської групи видів – Canis aureus стало доволі неочікуваним явищем і спричинило низку екологічних, зоогеографічних та епізоотичних питань. Останні несуть очікування розвитку потенційно небезпечних епізоотичних процесів, оцінка загрози яких та можливі наслідки вимагають системних досліджень. Метою даної роботи стало вивчення еколого-епізоотичної ролі Сanis aureus на території Північно-Західного Причорномор’я. Дослідження щодо епізоотичного статусу шакала були виконані в 2014–2018 рр. на території Одеської та Миколаївської областей шляхом лабораторного контролю проб матеріалу, відібраного від здобутих мисливцями особин. Результати досліджень свідчать, що в даному регіоні існує повноцінна саморегулююча і досить щільна популяція С. aureus, яка не втрачає темпів інтенсивного розмноження і має явно виражену західну магістраль проникнення виду. У процесі міграційного розселення шакал демонструє чітку стаціальну залежність від зволожених і гідроморфних ландшафтів. При огляді тіл здобутих тварин знаходили кліщів та кілька видів бліх, що можуть виступати як об’єкти біологічної трансмісії в колах спонтанної циркуляції збудників природно-осередкових зоонозів, забезпечуючи їх міжвидову міграцію та короткочасну резервацію. За результатами лабораторних експертиз 9-ти проб сироваток крові шакалів встановлена наявність антитіл до збудника бешихи в 5 (55,5%) випадках. В реакції з єдиним бруцельозним антигеном специфічних антитіл не виявлено. Дослідження на лептоспіроз проводили з тест-штамами 9-ти серогруп. Специфічні протилептоспірозні антитіла виявлені в усіх досліджених пробах сироваток. Переважання антитіл до серогруп  Grippotyphosa, Hebdomadis, Sejroe, Bataviae, хазяями яких є мишовидні польові гризуни, вказує на трофічну природу антигенних контактів. Новий для України вид – шакал Саnis aureus несе значний потенціал епізоотичної загрози як хазяїн і носій збудників природно-осередкових зоонозних інфекцій та інвазій, найбільш небезпечним з яких є сказ