Ассоциация полиморфизма генов цитокинов IL-4 И IL-10 с их количеством у больных хроничным гепатитом С

Установлен определенный уровень статистической значимости ассоциации генотипов цитокинов IL-4 и IL-10 с их количественным содержанием и степенью фиброза печени у больных хроническим гепатитом С, принадлежащих к этнически однородной группе жителей Одесского региона, в сравнении со здоровыми лицами. В результате проведенного пилотного исследования можно предположить, что генотип СС IL-4 обладает противовоспалительной активностью, так как он доминирует у больных со степенью фиброза F0–F1. Возможно, комбинации генотипов ТТ IL-4 и АА IL-10 ассоциируются с профиброгенным эффектом, так как они обнаружены у пациентов с фиброзом F2–F3. Выраженность изменений в цитокиновом профиле при хроническом гепатите С оказывает влияние на течение патологического процесса. Увеличение содержания IL-4 и IL-10 при хроническом гепатите С может быть маркером выраженных морфологических изменений печеночной ткани и высокой активности воспалительного процесса.Aim is to study association of gene polymorphisms IL-10 (G1082A), IL-4 (C589T), concentration of these cytokines in blood of the patients with chronic hepatitis C (CHC) and the degree of liver fibrosis, comparison of these results with results of investigation of healthy persons belonging to ethnically homogeneous group of residents of the Odessa region. Materials and methods. The study includes 100 patients with chronic hepatitis C. The control group includes 30 people who did not have diseases of the hepatobiliary system. Polymorphism amplification was investigated using respective portions of the genome by PCR. The structure of the primers used are described in the GenBank. Evaluation of morphological changes in the liver (the degree of activity and severity of fibrotic changes) was determined on a scale METAVIR using a noninvasive method Fibrotest. Results. It is established a certain level of statistical significance of genotypes of cytokines, quantity of cytokines and the degree of liver fibrosis. Patients with homozygous CC genotype IL-4 had low level of fibrotic changes. Patients with homozygous GG genotype IL-10 had low level of fibrotic changes. There is moderate positive association between IL-4 genotypes and IL-4 content: higher content of IL-4 is noted in carriers of the CC genotype, less IL-4 in carriers of the TT genotype. There is moderate positive association between IL-4 genotypes and IL-10 content: higher content of IL-10 is noted in carriers of the HS genotype, less IL-10 in carriers of the TT genotype (p<0.01). Conclusion. As a result of the pilot study, it can be assumed that the IL-4 CC genotype has antiinflammatory activity, since it dominates in patients with fibrosis F0-F1. Probably, combinations of genotypes of TT IL-4 and AA-IL-10 are associated with a profibrogenic effect, as they are found in patients with F2–F3 fibrosis. The severity of changes in the cytokine profile in chronic hepatitis C affects the course of the pathological process. The increase in IL-4 and IL-10 in chronic hepatitis C can be a marker of pronounced morphological changes in the hepatic tissue and a high activity of the inflammatory process

Modern aspects of etiotropic and pathogenetic therapy of chronic hepatitis of viral etiology

Актуальним залишається пошук найбільш ефективних засобів противірусної терапії в лікуванні хворих на хронічний гепатит С. Метою етіотропної терапії хронічних вірусних гепатитів є пригнічення реплікації вірусу та ерадикація збудника з організму хворого. Це сприяє зменшенню прогресування захворювання, попередженню формування цирозу печінки, первинної гепатоцелюлярної карциноми, а також покращенню якості життя хворого. Комбінована противірусна терапія, яку проводили інтерфероном α2 або ПЕГ-інтерфероном у комбінації з рибавірином, не завжди давала стійку та тривалу вірусологічну відповідь. Крім того, препарати інтерферону в поєднанні з рибавірином мають деякі побічні ефекти і протипоказання, через що деяким пацієнтам не вдається пройти курс лікування до кінця. Європейська асоціація з вивчення печінки (EASL) рекомендує нові варіанти противірусної терапії хронічного гепатиту С, засновані на комбінованому застосуванні препаратів прямої противірусної дії, які дозволяють підвищити ефективність лікування у всіх категорій пацієнтів. Дія препаратів прямої противірусної дії спрямована на придушення найважливіших етапів життєвого циклу вірусу гепатиту С. Відомо, що в процесі реплікації вірусу гепатиту С провідну роль відіграють неструктурні білки, до яких належать фермент протеаза (NS3/NS4A), білки NS5A та NS5B. Відповідно до цих молекулярних мішеней розроблено кілька груп прямих противірусних препаратів: гразопревір і симепревір (інгібітори NS3/NS4A або інгібітори протеази), даклатасвір і ледіпасвір (інгібітори NS5A або інгібітори комплексу реплікації), софосбувір (інгібітори NS5B або інгібітори нуклеотидів). Терапія хворих на ХГС препаратами прямої противірусної дії проводиться у вигляді комбінації препаратів залежно від різних точок прикладання їх дії. Доведено, що існують універсальні комбінації – наприклад, софосбувір з даклатасвіром – тобто такі препарати можна використовувати для всіх генотипів вірусу гепатиту С. У дослідженнях багатьох авторів встановлено високу ефективність та добру переносність прямих противірусних препаратів у хворих на хронічний гепатит С, які отримували софосбувір у поєднанні з рибавірином і пегільованим інтерфероном альфа 2-а, стабільна вірусологічна відповідь була досягнута у 89-99 років. % пацієнтів. Застосування прямих противірусних препаратів порівняно з комбінацією пегільованого інтерферону та рибавірину при лікуванні хронічного гепатиту С не тільки підвищує ефективність лікування, але й зменшує його тривалість та ймовірність побічних ефектів. Основним напрямом пошуку сучасної терапії хронічних гепатитів вірусної етіології є не лише етіотропні засоби, що дозволяють досягти стійкої вірусологічної відповіді при HCV-інфекції, HBV-інфекції та змішаній B+C-інфекції, а й патогенетичні засоби, що сприяють зворотному розвитку фіброзних змін у печінці, оскільки прямі противірусні препарати не впливають на фіброзні зміни ураженого органу і не можуть пригнічувати процес фіброзу печінки.The search for the most effective means of antiviral therapy in the treatment of patients with chronic hepatitis C remains relevant. The goal of etiotropic therapy of chronic viral hepatitis is to suppress viral replication and eradicate the pathogen from the patient's body. This contributes to reducing the progression of the disease, preventing the formation of cirrhosis of the liver, primary hepatocellular carcinoma, as well as improving the patient's quality of life. Combined antiviral therapy, which was carried out with interferon α2 or PEG-interferon in combination with ribavirin, did not always give a stable and long-lasting virological response. In addition, interferon drugs in combination with ribavirin have some side effects and contraindications, which prevent some patients from completing the course of treatment. The European Association for the Study of the Liver (EASL) recommends new options for antiviral therapy of chronic hepatitis C, based on the combined use of drugs with direct antiviral action, which allow increasing the effectiveness of treatment in all categories of patients. The action of drugs with direct antiviral action i s aimed at suppressing the most important stages of the hepatitis C virus life cycle. It is known that in the process of hepatitis C virus replication, non-structural proteins play a leading role, which include the protease enzyme (NS3/NS4A), proteins NS5A and NS5B. According to these molecular targets, several groups of direct antiviral drugs have been developed: grazoprevir and simeprevir (NS3/NS4A inhibitors or protease inhibitors), daclatasvir and ledipasvir (NS5A inhibitors or replication complex inhibitors), sofosbuvir (NS5B inhibitors or nucleotide inhibitors). Therapy of patients with CHC using drugs with direct antiviral action is carried out in the form of a combination of drugs depending on different points of application of their action. It has been shown that there are universal combinations - for example, sofosbuvir with daclatasvir - that is, such drugs can be used for all genotypes of the hepatitis C virus. In the studies of many authors, the high efficiency and good tolerability of direct antiviral drugs in patients with chronic hepatitis C who received sofosbuvir in combination with ribavirin and pegylated interferon alpha 2-a were established, a stable virological response was achieved in 89-99% of patients. The using of direct antiviral drugs compared to the combination of pegylated interferon and ribavirin, in the treatment of chronic hepatitis C not only increases the effectiveness of treatment, but also reduces its duration and the likelihood of side effects. The main direction of the search for modern therapy of chronic hepatitis of viral etiology is not only etiotropic agents that allow achieving a stable virological response in HCV infection, HBV infection, and mixed B+C infection, but also pathogenetic agents that contribute to the reversal of fibrotic changes in the liver, because direct antiviral drugs do not affect the fibrotic changes of the affected organ and cannot inhibit the process of liver fibrosis

Атипичное тяжелое течение инфекционного мононуклеоза смешанной этиологии у трехлетнего ребенка

Приведен случай истории болезни трехлетней девочки с атипичным тяжелым течением инфекционного мононуклеоза смешанной этиологии (вирус Эпштейна – Барр, цитомегаловирус, герпесвирус человека 6-го типа). Атипичное течение болезни проявлялось у ребенка наличием выраженных симптомов общей интоксикации, лихорадки, тонзиллита, полилимфаденопатии, храпящего носового дыхания с нейтрофильным лейкоцитозом со сдвигом влево и высокой скоростью оседания эритроцитов. При этом отсутствовали типичная для инфекционного мононуклеоза сыпь, гепато- и спленомегалия, мононуклеары в периферической крови. Перечисленное позволяет сделать вывод о том, что наличие одновременно нескольких возбудителей инфекционного мононуклеоза вносит значительные изменения в состав и характер типичных проявлений заболевания у детей.The article presents a case of the atypical sever course of infectious mononucleosis of mixed etiology (EBV, CMV, HHV-6). There were intoxication, fever, tonsillitis, lymphadenopathy, snoring and neutrophillosis with increase ESR detected in this case. At the same time, typical for IM rash, hepatomegaly, splenomegaly and mononuclear cells in blood were absent. That let us to conclude that persistence of several causative agent can alter content and character of typical manifestation of infectious mononucleosis in children

A clinical case of West Nile fever in a resident of Odessa region

Лихоманка Західного Нілу — одне із захворювань, на яке поширюються міжнародні медико-санітарні правила. Збудник характеризується високою мінливістю та різноманітністю геному. Резервуаром та джерелом інфекції є різні види птахів, у тому числі мігруючих. Саме з цим пов’язано виникнення спалахів захворювання. Клінічна картина не має суттєвих відмінностей, характеризується поліморфізмом симптомів. На сьогодні ефективні засоби етіотропного лікування та специ- фічної профілактики не розроблені. Описаний випадок підкреслює актуальність вивчення захворювання для України та необхідність проведення диференційної діагностики у разі розвитку менінгоенцефаліту невідомої етіології.West Nile fever is one of the diseases covered by international health regulations. The causative agent is characterized by high variability and diversity of the genome. The reservoir and source of infection are various species of birds, including migratory ones. This is what causes outbreaks of this disease. There are no significant differences in the clinical picture, it is characterized by the polymorphism of the symptoms. Currently, effective means of etiotropic treatment and specific prevention have not been developed. The described case emphasizes the relevance of studying the disease for Ukraine and the need for differential diagnosis in case of development of meningoencephalitis of unknown etiology

Features of the clinical and epidemiological course of measles in infants

Актуальність. У 2017–2019 рр. в Україні відзначалось підвищення рівня захворюваності на кір. Майже третину захворілих становили діти першого року життя, в яких інфекція мала тяжкий перебіг. Метою роботи було вивчення клініко-епідеміологічних особливостей кору у дітей першого року життя. Результати. Кір у дітей першого року життя характеризувався типовими симптомами та супроводжувався появою плям Бельського — Філатова — Копліка (39,7 % випадків), характерною етапністю висипу (100 %), а також лихоманкою (100 %), симптомами інтоксикації (75,0 %). У катаральному періоді правильний діагноз встановлювався лише у 4,4 % випадків. Переважало пізнє надходження до стаціонару, що сприяло поширенню інфекції та більш тяжкому перебігу хвороби з ускладненнями (35,3 %). Серед ускладнень переважали пневмонія з дихальною недостатністю (95,6 %), гострий бронхіт (4,4 %), гострий середній отит (7,3 %). Висновки.  Захворюваність на кір дітей першого року життя вказує на відсутність протикорового імунітету в жінок репродуктивного віку та диктує необхідність їх ревакцинації у віці 16 років.Background. There was an increase in measles incidence during 2017–2019 in Ukraine. Almost a third of patients were infants who had a severe course of the infection. The purpose of the study was to investigate the clinical and epidemiological features of measles in infants. Results. Measles in infants was characterized by typical symptoms and was accompanied by the appearance of Koplik’s spots (39.7 % of cases), stages of rash (100 %), as well as fever (100 %), symptoms of intoxication (75.0 %). In the catarrhal period, correct diagnosis was made only in 4.4 % of cases. Late admission to the hospital was prevalent, which contributed to the spread of the infection and a more severe disease course with complications (35.3 %). Among the complications, pneumonia with respiratory failure (95.6 %), acute bronchitis (4.4 %), acute otitis media (7.3 %) were most common. Conclusions. The incidence of measles among infants indicates the absence of anti-measles immunity in women of reproductive age and necessitates their revaccination at the age of 16 years

Клинико-эпидемиологические особенности течения кори у детей первого года жизни

У 2017–2019 рр. в Україні відзначалось підвищення рівня захворюваності на кір. Майже третину захворілих становили діти першого року життя, в яких інфекція мала тяжкий перебіг. Метою роботи було вивчення клініко-епідеміологічних особливостей кору у дітей першого року життя. Результати. Кір у дітей першого року життя характеризувався типовими симптомами та супроводжувався появою плям Бельського - Філатова - Копліка (39,7 % випадків), характерною етапністю висипу (100 %), а також лихоманкою (100 %), симптомами інтоксикації (75,0 %). У катаральному періоді правильний діагноз встановлювався лише у 4,4 % випадків. Переважало пізнє надходження до стаціонару, що сприяло поширенню інфекції та більш тяжкому перебігу хвороби з ускладненнями (35,3 %). Серед ускладнень переважали пневмонія з дихальною недостатністю (95,6 %), гострий бронхіт (4,4 %), гострий середній отит (7,3 %). Висновки. Захворюваність на кір дітей першого року життя вказує на відсутність протикорового імунітету в жінок репродуктивного віку та диктує необхідність їх ревакцинації у віці 16 років.There was an increase in measles incidence during 2017-2019 in Ukraine. Almost a third of patients were infants who had a severe course of the infection. The purpose of the study was to investigate the clinical and epidemiological features of measles in infants. Results. Measles in infants was characterized by typical symptoms and was accompanied by the appearance of Koplik’s spots (39.7 % of cases), stages of rash (100 %), as well as fever (100 %), symptoms of intoxication (75.0 %). In the catarrhal period, correct diagnosis was made only in 4.4 % of cases. Late admission to the hospital was prevalent, which contributed to the spread of the infection and a more severe disease course with complications (35.3 %). Among the complications, pneumonia with respiratory failure (95.6 %), acute bronchitis (4.4 %), acute otitis media (7.3 %) were most common. Conclusions. The incidence of measles among infants indicates the absence of anti-measles immunity in women of reproductive age and necessitates their revaccination at the age of 16 years.В 2017–2019 гг. в Украине отмечалось повышение уровня заболеваемости корью. Почти треть заболевших составляли дети первого года жизни, у которых инфекция имела тяжелое течение. Целью работы было изучение клинико-эпидемиологических особенностей кори у детей первого года жизни. Результаты. Корь у детей первого года жизни имела типичные симптомы и сопровождалась появлением пятен Бельского - Филатова - Коплика (39,7 % случаев), характерной этапностью высыпаний (100 %), а также лихорадкой (100 %), интоксикацией (75,0 %). В катаральном периоде правильный диагноз устанавливался лишь в 4,4 % случаев. Преобладало позднее поступление в стационар, что способствовало распространению инфекции и более тяжелому течению болезни с осложнениями (35,3 %). Среди осложнений преобладали пневмония с дыхательной недостаточностью (95,6 %), острый бронхит (4,4 %), острый средний отит (7,3 %). Выводы. Заболеваемость корью детей первого года жизни указывает на отсутствие иммунитета у женщин репродуктивного возраста и необходимость ревакцинации в возрасте 16 лет