Порівняльне дослідження трансабдомінальної і ретроперитонеальної лапароскопічної адреналектомії

Мета. Порівняти результати й ефективність ретроперитонеальної і трансабдомінальної лапароскопічної андреналектомії з визначенням показань до їх застосування. Матеріали і методи. Дослідження виконане на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Обстежено 78 пацієнтів, яким виконали трансабдомінальну (n=44) або ретроперитонеальну (n=34) лапароскопічну адреналектомію. Результати. Показано, що задній ретроперитонеальний доступ має значні переваги над трансабдомінальним доступом у разі виконання лапароскопічної адреналектомії: істотне скорочення тривалості та зниження травматичності операції, зменшення крововтрати, больового синдрому, отримання хорошого косметичного результату, скорочення строків перебування пацієнтів у стаціонарі. Висновки. Задній ретроперитонеальний доступ є методом вибору у хворих, яким раніше були виконані оперативні втручання на органах черевної порожнини

Miniinvasive video-assisted interventions on the thyroid and parathyroid glands

Objective. To study the efficacy of miniinvasive video-assisted interventions on the thyroid and parathyroid glands. Materials and methods. In a frame of the investigation accomplished in 2012-2018 yrs 50 patients were operated for nodular goiter (40) and primary hyperparathyrosis with solitary adenoma of a parathyroid gland (10). In all the patients miniinvasive video-assisted interventions were performed in accordance to procedure, proposed by P. Miccoli. Results. A pain syndrome was minimal in all the patients. Stable paresis of nn. Recurrens and parathyrosis were not observed. Transitory paresis of n. Recurrens have occurred in 2 patients. The wound infection was absent. In all the patients with primary hyperparathyrosis the calcium content have lowered down to normal or subnormal value. Stationary stay after miniinvasive operations have been reduced down to (2.2 ± 0.3) bed-days, while after open operations they constituted (5/7 ± 1.2) bed-days. While further follow-up of the patients during one year the disease recurrence was not registered. Excellent cosmetic result was obtained in majority of the patients. In 3 of them only keloid cicatrices have formatted, causing  a cosmetic effect lowering. Conclusion. The procedure for miniinvasive video-assisted interventions on thyroid gland was proposed by P. Miccoli, and is still actual. It may be applied also in patients with primary parathyrosis and solitary adenoma of parathyroidal gland. But the patients must be thoroughly selected  for this operative interventions

Modern approaches to the treatment of retrosternal goiter

Objective. To analyze the results of treatment of patients with retrosternal goiter. Materials and methods. During the period from 2010 to 2019, 62 patients with thoracic goiter were operated on, which was 6.2% of all patients operated in relation to goiter. There were 48 women (77.4%) and 14 men (22.6%). Age of patients varied from 21 to 87 years (average age - 47 years). Computed tomography was mandatory in terms of research. The size of the sternal goiter and the degree of operative risk were determined by G. Mercante (2011). Results. In 39 patients (1st group) the operation was performed by cervicotomy according to standard techniques. Video endoscopic support was used in 23 patients, thanks to which in 15 patients (group 2) it was able to cross all blood vessels with the help of an electro coagulator and isolate nerve structures and parathyroid glands. In 8 patients (group 3) there was a massive bleeding after attempts of finger dissection. They underwent tamponade and temporarily stopped bleeding. After that, a video endoscope was inserted into the wound and hemostasis was performed with the help of an electrocoagulation. Bleeding from the surgical wound, which required revision, was not observed. Temporary tracheostomy in the postoperative period was imposed in 3 patients, later it was closed. Hypocalcemia occurred in 12 (19.3%) patients (in 11 it was transient). Transient paresis of the recurrent nerves was observed in 3 patients of the 1st, 2 of the 2nd and 2 of the 3rd groups. Permanent paresis of the recurrent nerve occurred in only 1 patient of the 3rd group. According to histological examination, 21 patients were diagnosed with cancer (19 - papillary, 2 - follicular). They subsequently underwent standard treatment for highly differentiated thyroid cancer. Conclusions. The use of cervical access with video endoscopic support during surgery for thoracic goiter avoids performing a sternotomy, reduces blood loss and operational trauma, improves the nerve structures and parathyroid glands identification, and reduces the duration of surgery. The use of modern methods of electrocoagulation significantly expands the capabilities of endoscopic techniques

Measurement of force of tension during laparoscopic cruroraphy to define indication to mesh implants

Метою дослідження було вивчення показань до використання сітчастих імплантатів у пацієнтів з великими грижами стравохідного отвору діафрагми залежно від сили натягу швів. За допомогою цифрового динамометра Walcom Fm-204-50k вимірювали силу натягу ниток при виконанні лапароскопічної крурорафії у 115 пацієнтів. У першу групу були включені 30 пацієнтів, яким пластику виконували за допомогою сітчастого імплантата Parietex з колагеновим покриттям. До другої групи увійшли 39 пацієнтів, яким виконували просте зшивання ніжок діафрагми (крурорафію). Відповідно до результатів вимірювання натягу швів при крурорафії, середня сила натягу шва, найближчого до стравоходу, становила 5,2 Н (від 4,0 до 8,2 Н). При виконанні передньої крурорафії сила натягу швів становила у середньому 3,5 Н (від 2,4 до 4,7 Н). За середній період спостереження — 48 міс. виявлено анатомічні рецидиви у 1 хворого першої групи та у 6 пацієнтів другої групи (p=0,004). У групі з сітчастим імплантатом спостерігалося більш значне покращення показника GERD-HRQL (p<0,0001) порівняно з групою без сітки. Лапароскопічна пластика великих гриж стравохідного отвору діафрагми за допомогою сітчастого імплантата Parietex з колагеновим покриттям у хворих із силою натягу швів крурорафії > 4 Н безпечна і може запобігти анатомічним рецидивам.The aim of the study was to study the indications for the use of mesh implants in patients with large hiatal hernias, depending on the tension of the crura. Materials and methods. Using a Walcom Fm-204-50k digital force gauge, we measured the force of crural tension during laparoscopic cruroraphy in 115 patients who met the inclusion criteria for participation in the study. All patients underwent intraoperative measurement of the tension force of the crura during the crura repair. All patients, whose tensile strength during measurement was > 4 N (n=69), were randomly divided into two groups. The first group included 30 patients who underwent hiatal hernia repair using a collagen-coated Parietex mesh implant. The second group included 39 patients who underwent simple suturing of the crura (cruroraphy). Results. The main and control groups did not differ significantly in terms of age, gender, quality indicator and the area of hiatal surface (p>0.05). According to the results of measuring the tension of the sutures during cruroraphy, the average tensile force of the suture closest to the esophagus was 5.2 (from 4.0 to 8.2 N). When performing anterior cruroraphy, the tensile force of the seams averaged 3.5 N (from 2.4 to 4.7 N). Over an average follow-up period of 48 months, anatomical relapses were revealed in 1 patient of group I and in 6 patients of group II (p=0.004). Patient satisfaction was significantly higher in the mesh implant group (p=0.004). The mesh group showed a greater improvement in GERD-HRQL (p<0.0001) compared to the non-mesh group. Conclusion. Laparoscopic repair of large hiatal hernias using a collagen-coated Parietex mesh implant in patients with a cruraraphy suture pull force > 4 N is safe and can prevent anatomical recurrence

Change of lipid and carbohydrate metabolism after the sleeve gastrectomy

Во многих странах мира наблюдается резкое увеличение количества больных с избыточной массой тела. Специальные бариатрические операции позволяют достичь существенного снижения массы тела и улучшения качества жизни, а также лечения от метаболического синдрома. Рукавная резекция желудка является достаточно эффективным методом лечения ожирения. Цель настоящего исследования — изучить изменения углеводного и липидного обмена у больных с морбидным ожирением после рукавной резекции желудка. С 2007 по 2013 гг. в нашей клинике рукавная резекция выполнена у 102 больных с морбидным ожирением. Масса тела пациентов была от 89 до 192 кг, индекс массы тела колебался от 38 до 56 кг/м2. Отдаленные результаты изучали в сроки 3, 6, 12, 18, 24 мес. Средняя масса тела пациентов за 6 мес. снизилась с (124,3±9,6) до (91,2±11,3) кг (р<0,01), индекс массы тела — с (44,7±6,8) до (33,4±5,9) кг/м2 (р<0,01). Биохимические исследования метаболизма через 12 мес. после операции показали достоверное снижение уровня глюкозы крови с (6,5±1,1) до (4,7±0,8) ммоль/л (р<0,05). Также было прослежено влияние физических упражнений на углеводный и липидный обмен. Исследования показали, что лапароскопическая рукавная резекция желудка приводит не только к снижению веса пациентов, но и нормализует липидний и углеводный обмен.In many countries of the world the sharp increase in patients with excessive body weight is observed. Special bariatric operations allow to achieve essential decrease in body weight and improvement of quality life, and they also treat from a metabolic syndrome. The sleeve gastrectomy is rather efficient method of obesity treatment. Studying change of carbohydrate and lipid metabolism in patients with morbid obesity after sleeve gastrectomy. From 2007 to 2013 in the clinic sleeve gastrectomy was executed in 102 patients with morbid obesity. Weight of patients was from 89 to 192 kg, index of body weight (IBW) fluctuated from 38 to 56 kg/m2. The remote results studied in terms 3, 6, 12, 18, 24 months. Results. Average weight of patients in 6 months decreased from (124.3±9.6) to (91.2±11.3) kg (p<0.01). The index of body weight decreased from (44.7±6.8) to (33.4±5.9) kg/m2 (p<0.01). Biochemical researches of metabolism in 12 months after the operation showed reliable decrease in blood glucose level from (6.5±1.1) to (4.7±0.8) mmol/l (p<0.05). We also traced influence of physical exercises on a carbohydrate and lipid metabolism. Our researches showed that the laparoscopic sleeve gastrectomy not only leads to weight reduction but also normalizes lipid and carbohydrate metabolism

Modern aspects of laparoscopic hernioplasty of ventral hernia

Проаналізовано результати 179 операцій із приводу вентральних гриж із застосуванням сітчастих трансплантатів, виконаних за період 2003–2009 рр. в обласній клінічній лікарні. Було проведено рандомізоване дослідження з розподілом усіх пацієнтів на 2 групи. Лапароскопічну герніопластику виконано 86 хворим, відкритий метод герніопластики – 93 пацієнтам. При виконанні лапароскопічної герніопластики застосовували три методи операції. Найбільш перспективні результати серед лапароскопічних методів показав третій метод герніопластики, що пояснюється попереднім зближенням і зшиванням країв грижового дефекту та прямих м’язів живота.There were analyzed the results of 179 surgeries on ventral hernias with an application of reticular transplants, that were performed during 2003 – 2009 in Odessa Regional Clinical Hospital. There was conducted the randomized study, distributing all patients into 2 groups. Laparoscopic hernioplasty was performed in 86 patients, open method of hernioplasty – in 93 patients. At performing of laparoscopic hernioplasty we applied three methods of surgery. The most perspective results among laparoscopic methods showed the third method of hernioplasty, that accounts for suturing of sides of the hernia defect and the stomach rectus

Comparative investigation of transabdominal and retroperitoneal laparoscopic adrenalectomy

Мета – порівняти результати й ефективність ретроперитонеальної і трансабдомінальної лапароскопічної андреналектомії з визначенням показань до їх застосування. Матеріали і методи. Дослідження виконане на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Обстежено 78 пацієнтів, яким виконали трансабдомінальну (n=44) або ретроперитонеальну (n=34) лапароскопічну адреналектомію.Objective. To compare the results and efficacy of retroperitoneal and transabdominal laparoscopic adrenalectomy with determination of indications to its application. The investigation was performed on the base of Odessa Regional Clinical Hospital. There were examined 78 patients, in whom transabdominal (n=44) or retroperitoneal (n=34) laparoscopic adrenalectomy were conducted

Modern approaches to the treatment of retrosternal goiter

Мета работа: проаналізувати результати лікування пацієнтів із загруднинним зобом. Матеріали і методи. За період із 2010 по 2019 р. оперовано 62 пацієнти із загруднинним зобом, що становило 6,2% від усіх пацієнтів, оперованих з приводу зоба. Жінок було 48 (77,4%), чоловіків – 14 (22,6%). Вік пацієнтів – від 21 до 87 років (середній вік – 47 років). У плані дослідження обов’язковою була комп’ютерна томографія. Величину загруднинного зоба та ступінь операційного ризику визначали за G. Mercante (2011). Результати. У 39 пацієнтів (1–ша група) операція виконана цервікотомічним способом за стандартною технікою. У 23 пацієнтів використовували відеоендоскопічну підтримку, завдяки чому у 15 пацієнтів (2–га група) вдалося за допомогою електрокоагулятора перетнути всі судини і виділити нервові структури та прищитоподібні залози. У 8 пацієнтів (3–тя група) після спроб пальцевої дисекції виникла масивна кровотеча. У них виконана тампонада і тимчасово зупинена кровотеча. Після цього в рану ввели відеоендоскоп і за допомогою електрокоагулятора виконали гемостаз. Кровотечі з операційної рани, яка потребувала її ревізії, не спостерігали. Тимчасову трахеостому в післяопераційному періоді накладено у 3 пацієнтів, пізніше вона була закрита. Гіпокальціємія виникла у 12 (19,3%) пацієнтів (у 11 – транзиторна). Транзиторний парез поворотних нервів спостерігали у 3 пацієнтів 1–ї, у 2 – 2–ї і у 2 – 3–ї групи. Перманентний парез поворотного нерва виник тільки у 1 пацієнта 3–ї групи. За даними гістологічного дослідження у 21 пацієнта діагностовано рак (у 19 – папілярний, у 2 – фолікулярний). Їм у подальшому проведено стандартне лікування високодиференційованого раку щитоподібної залози. Висновки. Використання шийного доступу з відеоендоскопічною підтримкою при оперативних втручаннях з приводу загруднинного зоба дозволяє уникнути виконання стернотомії, зменшити крововтрату і травматичність операції, поліпшити ідентифікацію нервових структур і прищитоподібних залоз, скоротити тривалість операції. Використання сучасних методів електрокоагуляції значно розширює можливості ендоскопічної техніки.Objective. To analyze the results of treatment of patients with retrosternal goiter. Materials and methods. During the period from 2010 to 2019, 62 patients with thoracic goiter were operated on, which was 6.2% of all patients operated in relation to goiter. There were 48 women (77.4%) and 14 men (22.6%). Age of patients varied from 21 to 87 years (average age – 47 years). Computed tomography was mandatory in terms of research. The size of the sternal goiter and the degree of operative risk were determined by G. Mercante (2011). Results. In 39 patients (1st group) the operation was performed by cervicotomy according to standard techniques. Video endoscopic support was used in 23 patients, thanks to which in 15 patients (group 2) it was able to cross all blood vessels with the help of an electro coagulator and isolate nerve structures and parathyroid glands. In 8 patients (group 3) there was a massive bleeding after attempts of finger dissection. They underwent tamponade and temporarily stopped bleeding. After that, a video endoscope was inserted into the wound and hemostasis was performed with the help of an electrocoagulation. Bleeding from the surgical wound, which required revision, was not observed. Temporary tracheostomy in the postoperative period was imposed in 3 patients, later it was closed. Hypocalcemia occurred in 12 (19.3%) patients (in 11 it was transient). Transient paresis of the recurrent nerves was observed in 3 patients of the 1st, 2 of the 2nd and 2 of the 3rd groups. Permanent paresis of the recurrent nerve occurred in only 1 patient of the 3rd group. According to histological examination, 21 patients were diagnosed with cancer (19 – papillary, 2 – follicular). They subsequently underwent standard treatment for highly differentiated thyroid cancer. Conclusions. The use of cervical access with video endoscopic support during surgery for thoracic goiter avoids performing a sternotomy, reduces blood loss and operational trauma, improves the nerve structures and parathyroid glands identification, and reduces the duration of surgery. The use of modern methods of electrocoagulation significantly expands the capabilities of endoscopic techniques

Surgical treatment of recurrent inguinal hernia: the choice of method

Кількість рецидивів під час пластики пахових гриж становить до 15%. Мета роботи – визначення оптимального методу операції при рецидивних пахових грижах. Із 2007 до 2011 р. проведено клінічне дослідження із залученням 146 пацієнтів (рандомізоване – 82, проспективне – 64) із рецидивними паховими грижами, які раніше оперовані за різними методиками. Відзначено менший больовий синдром та менша кількість ускладнень після лапароскопічних утручань. Усього лапароскопічно було прооперовано 68 пацієнтів, відкрито (за Ліхтенштейном) – 78 пацієнтів. Кількість рецидивів після лапароскопічної операції – 3, після відкритої – 8. Висновок: лапароскопічний метод при рецидивних пахових грижах дає змогу скоротити тривалість операції, кількість ускладнень, зменшити больовий синдром та знизити кількість рецидивів.The recurrence rate for inguinal hernia repair is up to 15%. The purpose of the work is to determine the optimal method of surgery for recurrent inguinal hernias. From 2007 to 2011, a clinical study was conducted involving 146 patients (randomized – 82, prospective – 64) with recurrent inguinal hernias, previously operated on using different methods. Less pain syndrome and fewer complications after laparoscopic interventions were noted. In total, 68 patients were operated on laparoscopically, 78 patients were operated by open method (according to Lichtenstein). The number of recurrences after laparoscopic surgery – 3, after open – 8. Conclusion: the laparoscopic method for recurrent inguinal hernias can reduce the duration of the operation, the number of complications, reduce pain after operation and reduce the number of reccurences

Miniinvasive video–assisted interventions on the thyroid and parathyroid glands

Мета: вивчити ефективність мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній та прищитоподібних залозах. У рамках проведеного дослідження за період з 2012 по 2018 р. оперовано 50 пацієнтів з приводу вузлового зоба (40) і первинного гіперпаратиреозу з поодинокою аденомою прищитоподібної залози (10). Усім пацієнтам виконали мініінвазивне відеоасистоване втручання за методикою, запропонованою P. Miccoli. Больовий синдром у всіх пацієнтів був мінімальним. Стійкого парезу поворотних гортанних нервів та гіпопаратиреозу не спостерігали. Транзиторний парез поворотного гортанного нерва виник у 2 пацієнтів. Ранової інфекції не спостерігали. У всіх пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом вміст кальцію знизився до нормального або субнормального рівня. Терміни перебування хворих у стаціонарі після мініінвазивних операцій скоротилися до (2,2 ± 0,3) ліжко–дня, тоді як після відкритих операцій вони становили (5,7 ± 1,2) ліжко–дня. У подальшому за пацієнтами спостерігали протягом року – рецидиву захворювання не зафіксовано. Відмінний косметичний результат отримали у переважної більшості пацієнтів. Лише у 3 пацієнтів сформувалися келоїдні рубці, що стало причиною погіршення косметичного ефекту. Методика мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній залозі, запропонована P. Miccoli, залишається актуальною. До того ж вона може бути застосована у пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом і поодинокою аденомою прищитоподібної залози. Але необхідно ретельно відбирати пацієнтів для цих оперативних втручань.Objective. To study the efficacy of miniinvasive video–assisted interventions on the thyroid and parathyroid glands. In a frame of the investigation accomplished in 2012–2018 yrs 50 patients were operated for nodular goiter (40) and primary hyperparathyrosis with solitary adenoma of a parathyroid gland (10). In all the patients miniinvasive video–assisted interventions were performed in accordance to procedure, proposed by P. Miccoli. A pain syndrome was minimal in all the patients. Stable paresis of nn. Recurrens and parathyrosis were not observed. Transitory paresis of n. Recurrens have occurred in 2 patients. The wound infection was absent. In all the patients with primary hyperparathyrosis the calcium content have lowered down to normal or subnormal value. Stationary stay after miniinvasive operations have been reduced down to (2.2 ± 0.3) bed–days, while after open operations they constituted (5/7 ± 1.2) bed–days. While further follow–up of the patients during one year the disease recurrence was not registered. Excellent cosmetic result was obtained in majority of the patients. In 3 of them only keloid cicatrices have formatted, causing a cosmetic effect lowering. The procedure for miniinvasive video–assisted interventions on thyroid gland was proposed by P. Miccoli, and is still actual. It may be applied also in patients with primary parathyrosis and solitary adenoma of parathyroidal gland. But the patients must be thoroughly selected for this operative interventions