Поводження з фармацевтичними відходами як важлива складова ефективної реалізації соціальної функції аптек за умов упровадження Належної аптечної практики

Aim. To define the term “pharmaceutical waste” as an important conceptual category reflecting the expansion of the spectrum of the social function of pharmacies, develop modern approaches to introduction of the “green pharmacy” principles into pharmacy practice and analyze the actual state of the pharmacy activities with medicines that are not subject to further use.    Materials and methods. The materials of the study were the requirements of Good Pharmacy Practice, the official documents of the International Pharmaceutical Federation on implementation of the principles of “green pharmacy”, legislative acts of Ukraine, the results of questioning of specialists. The following methods were used: historical, analytical-comparative, systemic, logical, mathematical-statistical and expert survey of specialists.                      Results. According to the results of processing of official materials of the International Pharmaceutical Federation on the principles of “green pharmacy” and the requirements of Good Pharmacy Practice the key provisions of their implementation in pharmacy practice have been identified. A chronological analysis of domestic legislative and normative acts has been performed; in these acts there are various terms for the concept “pharmaceutical waste” thus making it impossible to use them when developing the national guideline of “Good Pharmacy Practice”. Systematization of the data of special literature allowed determining the key provisions concerning implementation of the principles of “green pharmacy” in the domestic system of pharmaceutical provision. For the effective implementation of the Good Pharmacy Practice rules in Ukraine the definition of “pharmaceutical waste” as an important conceptual category has been proposed, it reflects a significant expansion of the spectrum of the pharmacy activity in the conditions of strengthening of its social function. According to the expert survey of specialists it has been found that in most pharmacies (73.7 %) there are systemic violations of the rules of drug disposal.  Conclusions. According to the results of the research the necessity of development and introduction of a complex of measures concerning effective handling of medicines that are not subject to further use has been proven; these measures should correspond to the modern principles of “green pharmacy” and form a scientifically substantiated basis for developing the section of the national guideline of “Good Pharmacy Practice”.Цель: формулировка термина «фармацевтические отходы» как важной понятийной категории, которая отражает расширение спектра социальной функции аптек, разработка современных подходов к внедрению принципов «зеленой фармации» в аптечную практику и анализ фактическогосостояния деятельности аптек с лекарственными средствами, которые не подлежат дальнейшему использованию.Материалы и методы. Материалами исследования послужили требования Надлежащей аптечной практики, официальные документы Международной фармацевтической федерации по вопросам внедрения принципов «зеленой фармации», законодательно-нормативные акты Украины, результаты анкетирования специалистов. Использованы исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический, математико-статистический методы и метод экспертного опроса специалистов.Результаты исследования. По результатам обработки официальных материалов Международной фармацевтической федерации относительно принципов «зеленой фармации» и требований Надлежащей аптечной практики определены ключевые положения их внедрения в аптечную практику. Проведен хронологический анализ отечественных законодательно-нормативных актов, в которых представлены различные термины, связанные с понятием «фармацевтические отходы», что делает невозможным их использование при разработке национального руководства «Надлежащая аптечная практика». Систематизация данных специальной литературы позволила определить ключевые положения по внедрению принципов «зеленой фармации» в отечественную систему фармацевтического обеспечения. Для эффективной реализации норм Надлежащей аптечной практики в Украине предложено определение «фармацевтические отходы» как важной понятийной категории, которая отражает существенное расширение спектра деятельности аптеки в условиях усиления ее социальной функции. По результатам экспертного опроса специалистов установлено, что в большинстве аптек (73,7 %) наблюдаются системные нарушения правил обезвреживания лекарственных средств.Выводы. По результатам исследований доказана необходимость разработки и внедрения комплекса мероприятий по эффективному обращению с лекарственными средствами, не подлежащими дальнейшему использованию, который должен соответствовать современным принципам «зеленой фармации» и формировать научно обоснованную базу для разработки раздела отечественного руководства «Надлежащая аптечная практика».Мета: формулювання терміна «фармацевтичні відходи» як важливої понятійної категорії, що відображає розширення спектра соціальної функції аптек, розробка сучасних підходів щодо упровадження принципів «зеленої фармації» в аптечну практику та аналіз фактичного стану діяльності аптек із лікарськими засобами, які не підлягають подальшому використанню.Матеріали і методи. Матеріалами дослідження послужили вимоги Належної аптечної практики, офіційні документи Міжнародної фармацевтичної федерації з питань упровадження принципів «зеленої фармації», законодавчо-нормативні акти України, результати анкетування фахівців. Використано історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, математико-статистичний методи і метод експертного опитування фахівців.Результати дослідження. За результатами обробки офіційних матеріалів Міжнародної фармацевтичної федерації щодо принципів «зеленої фармації» та вимог Належної аптечної практики визначені ключові положення їх упровадження в аптечну практику. Проведено хронологічний аналіз вітчизняних законодавчо-нормативних актів, в яких представлені різні терміни, пов’язані з поняттям «фармацевтичні відходи», що унеможливлює їх використання при розробці національного керівництва «Належна аптечна практика». Систематизація даних спеціальної літератури дозволила визначити ключові положення щодо упровадження принципів «зеленої фармації» у вітчизняну систему фармацевтичного забезпечення. Для ефективної реалізації норм Належної аптечної практики в Україні запропоновано визначення «фармацевтичні відходи» як важливої понятійної категорії, що відображає суттєве розширення спектра діяльності аптеки за умов посилення її соціальної функції. За результатами експертного опитування фахівців установлено, що в більшості аптек (73,7 %) спостерігаються системні порушення правил знешкодження лікарських засобів.Висновки. За результатами досліджень доведено необхідність розробки й упровадження комплексу заходів стосовно ефективного поводження з лікарськими засобами, що не підлягають подальшому використанню, що має відповідати сучасним принципам «зеленої фармації» та формувати науково обґрунтовану базу для розробки розділу вітчизняного керівництва «Належна аптечна практика»

Аналіз сучасних організаційно-економічних підходів до функціонування аптечних закладів у республіці Польща

Aim. To analyze modern organizational and economic approaches to functioning of pharmacies in Poland.Materials and methods. The data from the legislative and regulatory framework governing the pharmaceutical activity in Poland, as well as the data from specialized literature were used. The historical, analytical-comparative, system, logical, mathematical and statistical research methods were applied.Results. Currently, the system of pharmaceutical provision of the population in Poland is developing in the direction of strengthening the state regulation of availability of pharmaceutical care through the introduction of mechanisms of influence on pricing, drug reimbursement and development of the pharmacy network (geographical, demographic, financial and economic factors of regulation). On average, one pharmacy institution in Poland is per 2600-2767 inhabitants, and it corresponds to the average European indicators for development of a pharmacy chain. It was proven that the retail segment of the market quickly responded to the introduction of new approaches in the reimbursement of drugs in 2012. In 2011, its volume amounted to 28.14 billion zł, and in 2012 it decreased by 2 billion zł (26.50 billion zł). The greatest impact of the reimbursement system reform is the influence on development of the prescription market segment. After the introduction of legislative changes (“Apteka dla aptekarza”), there was a significant decrease in the number of pharmacies from 14838 at the end of December 2017 to 14419 in October 2018 (-2.8%). In 2018, a significant increase in the number of closed pharmacies in rural areas was observed. Thus, during July 2017 – July 2018 out of 352 closed pharmacies – 100 accounted for the countryside. It was found that in 2018 there was a significant prevalence of the number of the licenses revoked over the licenses obtained for activities at the retail pharmaceutical market in Poland.Conclusions. Problems at the Polish pharmaceutical market must be solved taking into account the increasing demands of society to the effectiveness of pharmaceutical care provided, as well as the socio-economic level of availability of drugs recommended by the WHO.Цель: анализ современных организационно-экономических подходов к функционированию аптечных учреждений в Польше.Материалы и методы: данные законодательно-нормативной базы, регулирующей фармацевтическую деятельность в Польше, а также данные специальной литературы; исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический, математико-статистический методы исследований.Результаты исследования. В настоящее время система фармацевтического обеспечения населения в Польше развивается в направлении усиления государственного регулирования доступности фармацевтической помощи посредством внедрения механизмов влияния на ценообразование, реимбурсацию лекарств и развитие аптечной сети (географические, демографические, финансово-экономические факторы регуляции). В среднем на одно аптечное учреждение в Польше приходится 2600-2767 жителей, что соответствует среднеевропейским показателям развития аптечной сети. Доказано, что розничный сегмент рынка быстро среагировал на внедрение в2012 г. новых подходов в проведении реимбурсации лекарств. В2011 г. его объем составил 28,14 млрд злотых, а в2012 г. он уменьшился на 2 млрд злотых (26,50 млрд злотых). Наибольшее влияние реформа системы реимбурсации имела на развитие рецептурного сегменте рынка. После внедрения законодательных изменений («Apteka dla aptekarza») наблюдалось значительное снижение количества аптечных учреждений – с 14838 в декабре2017 г. до 14419 в октябре2018 г. (-2,8 %). В2018 г. наблюдается значительное увеличение количества закрытых аптек в сельской местности. Так, на протяжении июля2017 г. – июля2018 г. из 352 закрытых заведений 100 приходилось на сельскую местность. Установлено, что в2018 г. имело место значительное превалирование количества отозванных над количеством полученных лицензий на осуществление деятельности на розничном фармацевтическом рынке Польши.Выводы. Проблемы на фармацевтическом рынке Польши должны решаться с учетом повышения требований общества к эффективности предоставленной фармацевтической помощи, а также социально-экономического уровня доступности лекарств, рекомендованных ВОЗ.Мета: аналіз сучасних організаційно-економічних підходів до функціонування аптечних закладів у Польщі.Матеріали і методи: дані законодавчо-нормативної бази, що регулює фармацевтичну діяльність у Польщі, а також дані спеціальної літератури; історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, математико-статистичний методи досліджень.Результати дослідження. На сьогодні система фармацевтичного забезпечення населення у Польщі розвивається у напрямку посилення державного регулювання доступності фармацевтичної допомоги через упровадження механізмів впливу на ціноутворення, реімбурсацію ліків та розвиток аптечної мережі (географічні, демографічні, фінансово-економічні фактори регуляції). У середньому на один аптечний заклад у Польщі припадає 2600-2767 мешканців, що відповідає середньоєвропейським показникам розвитку аптечної мережі. Доведено, що роздрібний сегмент ринку швидко зреагував на упровадження у 2012 р. нових підходів щодо проведення реімбурсації ліків. У 2011 р. його обсяг склав 28,14 млрд злотих, а у 2012 р. він зменшився на 2 млрд злотих (26,5 млрд злотих). Найбільший вплив реформа системи реімбурсації мала на розвиток рецептурного сегменту ринку. Після упровадження законодавчих змін («Apteka dla aptekarza») спостерігалось значне зниження кількості аптечних закладів – із 14838 у грудні 2017 р. до 14419 у жовтні 2018 р. (–2,8 %). У 2018 р. спостерігається суттєве збільшення кількості закритих аптек у сільській місцевості. Так, упродовж липня 2017 р. – липня 2018 р. із 352 закритих закладів 100 припадає на сільську місцевість. Установлено, що у 2018 р. мало місце значне превалювання кількості відкликаних над кількістю отриманих ліцензій на здійснення діяльності на роздрібному фармацевтичному ринку Польщі.Висновки. Проблеми на фармацевтичному ринку Польщі мають вирішуватися з урахуванням підвищення вимог суспільства до ефективності наданої фармацевтичної допомоги, а також соціально-економічного рівня доступності ліків, рекомендованих ВООЗ

Pharmaceutical assessment of the rationale of the application of chemotherapy schemes containing immunotherapeutic drugs in the treatment of classical Hodgkin's lymphoma

The use of new chemotherapy regimens for Hodgkin lymphoma, containing immunotherapeutic drugs, such as brentuximab vedotin, is an urgent direction in the development of modern oncohematology. The inclusion of these drugs in programs of financial support for hematological oncology patients by the state requires an assessment of the rationality of their use under the conditions of the current health care resource provision. The aim of the research is to carry out a pharmacoeconomic evaluation of the rationality of the use of brentuximab vedotin drugs in the treatment of classic Hodgkin lymphoma. Materials – the results of clinical studies of the effectiveness of two chemotherapy regimens for Hodgkin lymphoma (BrECAPP and BrECADD), which were published by German scientists in 2017 (Cochrane Central Register of Controlled Trials, CN-01443068), data from the domestic market of anticancer drugs and state procurement of medicines. General theoretical and applied (organizational and economic, marketing and pharmacoeconomic analysis, mathematical and statistical, etc.) research methods were applied. According to the results of the pharmacoeconomic evaluation of the rationality of the use of the BrECAPP and BrECADD schemes in the treatment of Hodgkin lymphoma, it was established that according to the indices of complete response after chemotherapy (%) the BrECADD scheme has clinical and economic advantages of application, and according to the index of complete remission as the final result of treatment (%), the situation is quite the opposite, that is, the BrECAPP scheme has advantages. The evaluation of the safety profile of the application makes it possible to assert the advantages of the application of the BrECADD scheme. Thus, taking into account the three indices under study (organ toxicity (%), manifestations of peripheral neuropathies (%) and the development of hematological side effects (%)), the indicated scheme had a clinical and economic advantage over the alternative scheme in two indices. This is organ toxicity (%), CEA2 = UAH 3,323.87/unit. ef. (%) against CEA1 = UAH 3,854.52/unit. ef. (%) according to the BrECAPP scheme and the development of hematological side effects (%) – CEA2 = UAH 29,008.32/unit. ef. (%) against CEA1 = UAH 29,084.14/unit. ef. (%) according to the BrECAPP scheme. In general, it can be stated that the BrECADD scheme is more rational and has economic advantages in the treatment of classical Hodgkin lymphoma compared to the BrECAPP regimen in terms of clinical efficacy and safety profile

Маркетинговий аналіз асортименту лікувальних бальзамів для губ, представлених на вітчизняному фармацевтичному ринку

Aim. To conduct the marketing analysis of medicinal lip balms presented at the domestic pharmaceutical market.Materials and methods. In the studies the data of the “PharmXplorer” / “Pharmstandart” analytical system of the company “Proxima Research”, as well as the results of in-house accounting for the sale of cosmetics in the pharmacies of the Kharkiv, Kyiv, Odessa, Ternopil regions were used. The comparative, graphic, logical, mathematical and statistical, as well as the methods of marketing analysis of the market were applied.Results. It was determined that the market segment of medicinal lip balms was import-dependent (77.77 % of the whole range was represented by foreign companies) and segmented by different companies. Dominance of products of the leading European cosmetic companies (61.11 %) was observed. The majority (94.44 %) of the products was characterized by the complex therapeutic action described in the package insert and consisted of 2 or more biologically active substances. Firms, such as Uriage (France), La Roche (France), Belweder (France), accounted for the largest number of product lines. The domestic range of products was represented by only three companies: Biocon (3 assortment positions), “Irene Bukur” and “Siela Cosmetic” (one product line, respectively). According to the analysis of the price characteristics of the assortment it was found that more than half (66.67 %) of the assortment items were inaccessible to the population of the country since they belonged to the group of expensive products (the average weighted retail price was from 100.0 UAH and above).Conclusions. In the context of increasing consumer demands for life quality and taking into account the low level of solvency of the country’s population the development and introduction of medicinal balms with biologically active substances of natural origin, which have the therapeutic and cosmetic properties and are relatively affordable, are relevant and promising for the domestic pharmaceutical market.Цель: проведение маркетингового анализа лечебных бальзамов для губ, представленных на отечественном фармацевтическом рынке.Материалы и методы: данные аналитической системы «PharmXplorer» / «Фармстандарт» компании «Proxima Research», а также внутрихозяйственного учета реализации косметических средств в аптеках Харьковской, Киевской, Одесской, Тернопольской областей; сравнительный, графический, логический, математико-статистический и методы маркетингового анализа рынка.Результаты. Установлено, что сегмент рынка лечебных бальзамов для губ импортозависим (72,22 %) и сегментирован по разным компаниям. Наблюдается доминирование (55,56 %) продукции европейских компаний-производителей лечебных косметических средств. Подавляющее большинство (94,44 %) средств отличались комплексным лечебным действием, что описано в инструкции, и имели в составе от 2-х и более биологически активных веществ. Наибольшее количество ассортиментных позиций приходилось на такие фирмы, как «Uriage», «La Roche», «Belweder» (Франция). Отечественный ассортимент средств был представлен всего тремя фирмами: «Биокон» (3 ассортиментных позиции), «Irene Bukur» и «Siela Cosmetic» (по одной ассортиментной позиции соответственно). Установлено, что более половины (66,67 %) ассортиментных позиций являются малодоступными для населения страны, так как относятся к группе «дорогостоящих» (средневзвешенная розничная цена составляет 100,0 грн и выше).Вывод. Учитывая повышение уровня требований потребителей к качеству жизни и низкий уровень платежеспособности населения страны, разработка и внедрение лечебных бальзамов, содержащих биологически активные вещества природного происхождения, имеют лечебно-косметические свойства и относительно доступные по цене, являются актуальным и перспективным заданием для отечественного фармацевтического рынка.Мета: проведення маркетингового аналізу лікувальних бальзамів для губ, представлених на вітчизняному фармацевтичному ринку.Матеріали та методи: дані аналітичної системи «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research», а також внутрішньогосподарського обліку реалізації косметичних засобів в аптеках Харківської, Київської, Одеської, Тернопільської областей; порівняльний, графічний, логічний, математико-статистичний і методи маркетингового аналізу ринку.Результати. Установлено, що сегмент ринку лікувальних бальзамів для губ є імпортозалежним (72,22 %) та сегментованим за різними компаніями. Спостерігається домінування (55,56 %) продукції європейських компаній-виробників лікувальних косметичних засобів. Переважна більшість (94,44 %) засобів відрізнялись комплексною лікувальною дією, описаною в інструкції, і мали у складі від 2-х і більше біологічно активних речовин. Найбільша кількість асортиментних позицій припадала на такі фірми, як «Uriage», «La Roche», «Belweder» (Франція). Вітчизняний асортимент засобів був представлений усього трьома фірмами: «Біокон» (3 асортиментних позиції), «Irene Bukur» та «Siela Cosmetic» (по одній асортиментній позиції відповідно). Установлено, що більше половини (66,67 %) асортиментних позицій є малодоступними для населення країни, оскільки належать до групи «високовартісних» (середньозважена роздрібна ціна становить від 100,0 грн і вище).Висновок. Враховуючи підвищення рівня вимог споживачів до якості життя та низький рівень платоспроможності населення країни, розробка, й упровадження лікувальних бальзамів, що містять біологічно активні речовини природного походження, мають лікувально-косметичні властивості та є відносно доступними за ціною, є актуальним та перспективним завданням для вітчизняного фармацевтичного ринку

Аналіз динаміки змін економічної доступності протипухлинних препаратів, що використовуються у хіміотерапії лімфогранулематозу у дорослих

Aim. To analyze the changes in the indicators of economic availability of anticancer drugs used for the treatment of lymphogranulomatosis in Ukraine.Materials and methods. The individual and group indices of average retail prices, the coefficients of the adequacy of the solvency and the economic availability of anticancer drugs at different levels of the ATC-classification system were studied. Historical, analytical-comparative, systemic, logical, hypothetical-deductive and other methods of scientific analysis and search were used.Results. Based on the results of the analysis of the values and changes in the indicators of individual and group price indices for anticancer drugs an increase in the size of average retail prices in September 2020 was determined compared to the same period in 2019. Top three leading groups by the growth in the group price index in 2020 were drugs from the group of L01B – Antimetabolites, L01D – Cytotoxic antibiotics and related drugs, and L02A-Hormones and related substances. According to data of 2019, the group of leaders indicated included drugs representing L02A-Hormones and related substances, L01X – Other antineoplastic agents, L02B – Hormone antagonists and similar agents. It was proven that in 2020 the prices for drugs belonging to the groups of L02B – hormone antagonists and similar drugs increased to a lesser extent, and in 2019 - for L01C-plant alkaloids and other herbal drugs. The fact was determined that there was a decrease in the economic availability of anticancer drugs in 2020 compared to the indicators observed in 2019. Thus, for example, the average value of indicators for September 2019 was 4.75, and in 2020 – 5.38. The D indicator in 2019 was 1.20, while in 2020 it was only 0.79. It was proven that in 2020 practically for all groups of anticancer drugs in accordance with the level II of the ATC classification system a decrease in economic availability was observed. Thus, the least available drugs in 2020 were trade names from the group of L02B – hormone antagonists and similar drugs. An exception from this list was only drugs from the group of L01D – Cytotoxic antibiotics and related drugs (D = 1.01). According to the comparative analysis of the TOP-3 groups of anticancer drugs with the highest D values in 2019 and 2020, it was found that drugs of such groups as L01C-Alkaloids of plant origin and other drugs of plant origin and L01A – Alkylating compounds were present in both ratings.Conclusions. Taking into account the negative trends towards a decrease in the level of economic availability of anticancer drugs in 2020 it is necessary to systematically consider the issues of strengthening the positions of the domestic drug manufacturer in this segment of the pharmaceutical market at the state level, primarily due to the introduction of state import substitution programs.Цель: провести анализ изменений показателей экономической доступности противоопухолевых препаратов, используемых для лечения лимфогранулематоза в Украине.Материалы и методы: исследовались индивидуальные и групповые индексы средних розничных цен, коэффициенты адекватности платежеспособности и экономической доступности противоопухолевых препаратов по разным уровням АТС-классификационной системы; использовались исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический, гипотетико-дедуктивный и другие методы научного анализа и поиска.Результаты исследования. По результатам анализа значений и изменений показателей индивидуальных и групповых индексов цен по противоопухолевым препаратам установлено увеличение размера средних розничных цен в сентябре 2020 г. по сравнению с аналогичным периодом 2019 г. Тройку групп-лидеров по показателям роста группового индекса цен в 2020 г. представляли препараты из группы L01B – Антиметаболиты, L01D – Цитотоксические антибиотики и родственные препараты и L02А – Гормоны и родственные вещества. По данным 2019 г., в указанную группу лидеров вошли препараты, представляющие L02А – Гормоны и родственные вещества, L01X – Другие антинеопластические средства, L02B – Антагонисты гормонов и аналогичные средства. Доказано, что в меньшей степени увеличились цены в 2020 г. по препаратам, которые относятся к группам L02B – Антагонисты гормонов и аналогичные средства, а в 2019 г. – L01C – Алкалоиды растительного происхождения и другие препараты растительного происхождения. Нами установлен факт снижения экономической доступности противоопухолевых препаратов в 2020 г. по сравнению с показателями, которые мы наблюдали в 2019 г. Так, например, среднее значение показателей за сентябрь 2019 г. равнялось 4,75, а в 2020 г. – 5,38. Показатель D в 2019 г. равнялся 1,20, а в 2020 г. – всего 0,79. Доказано, что 2020 г. практически по всем группам противоопухолевых препаратов в соответствии со II уровнем АТС-классификационной системы мы наблюдали снижение экономической доступности. Так, наименее доступными в 2020 г. были препараты торговых наименований из группы L02B – Антагонисты гормонов и аналогичные средства. Исключением из этого перечня являются только препараты из группы L01D – Цитотоксические антибиотики и родственные препараты (D = 1,01). По данным сравнительного анализа ТОП-3 групп противоопухолевых препаратов, которые имели самые высокие показатели D в 2019 и 2020 годах, нами установлено, что препараты таких групп, как L01C – Алкалоиды растительного происхождения и другие препараты растительного происхождения и L01A – Алкилирующие соединения, присутствовали в составе обеих рейтингов.Выводы. Учитывая негативные тенденции к снижению уровня экономической доступности противоопухолевых препаратов в 2020 г., необходимо системно рассмотреть на государственном уровне вопросы усиления позиций отечественного производителя лекарств в указанном сегменте фармацевтического рынка, прежде всего благодаря внедрению государственных программ импортозамещения.Мета: аналіз змін показників економічної доступності протипухлинних препаратів, що використовуються у лікуванні лімфогранулематозу в Україні.Матеріали і методи: досліджувалися індивідуальні та групові індекси середніх роздрібних цін, коефіцієнти адекватності платоспроможності та економічної доступності протипухлинних препаратів за різними рівнями АТС-класифікаційної системи; використовувалися історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, гіпотетико-дедуктивний та інші методи наукового аналізу та пошуку.Результати дослідження. За результатами аналізу значень та змін показників індивідуальних та групових індексів цін на протипухлинні препарати встановлено збільшення розміру середніх роздрібних цін у вересні 2020 р. порівняно з аналогічним періодом 2019 р. Трійку груп-лідерів за показниками зростання групового індексу цін у 2020 р. складали L01B – Антиметаболіти, L01D – Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати та L02А – Гормони та споріднені речовини. За даними 2019 р., до зазначеної групи препаратів увійшли ліки із груп L02А – Гормони та споріднені речовини, L01X – Інші антинеопластичні засоби, L02В – Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Доведено, що у 2020 р. найменше зросли ціни за препаратами, які належать до груп L02В – Антагоністи гормонів та споріднені речовини, а у 2019 р. – L01C – Алкалоїди рослинного походження та інші препарати рослинного походження. Нами встановлений факт зниження економічної доступності протипухлинних препаратів у 2020 р. порівняно з показниками, які ми спостерігали у 2019 р. Так, наприклад, середнє значення показників Ca.s за вересень 2019 р. дорівнювало 4,75, а у 2020 р. – 5,38. Показник D у 2019 р. дорівнював 1,20, а у 2020 р. – лише 0,79. Доведено, що у 2020 р. практично за всіма групами протипухлинних препаратів за ІІ рівнем АТС-класифікаційної системи ми спостерігали зниження економічної доступності. Так, найменш доступними у 2020 р. були препарати торгових найменувань із групи L02В – Антагоністи гормонів та споріднені речовини. Винятком із цього переліку є лише препарати із групи L01D – Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати (D = 1,01). За даними порівняльного аналізу ТОП-3 груп протипухлинних препаратів, що мали найвищі показники D у 2019 та 2020 роках, нами встановлено, що препарати таких груп, як L01C – Алкалоїди рослинного походження та інші препарати рослинного походження та L01A – Алкілувальні сполуки, були присутні у складі обох рейтингів.Висновки. Враховуючи негативні тенденції до зниження рівня економічної доступності протипухлинних препаратів у 2020 р., необхідно на державному рівні системно розглянути питання посилення позицій вітчизняного виробника ліків у зазначеному сегменті фармацевтичного ринку, насамперед завдяки упровадженню державних програм імпортозаміщення

Результати аналізу лікарських призначень та структури споживання препаратів хворими на лімфогранулематоз в Україні: uk.

Aim. To analyze medical prescriptions and the structure of the drug consumption in patients with lymphogranulomatosis in Ukraine. Materials and methods. The data of medical records (455) of patients with lymphogranulomatosis were studied. The historical, analytical-comparative, systemic, logical, hypothetical-deductive, graphical methods of scientific research, as well as clinical and economic analysis as one of the components of health technology assessment were used. Results. It was found that, on average, the patients were in the hospital for 32 bed-days, and they received 16,835 medical prescriptions. There were 37 prescriptions per patient. The leaders in the number of prescriptions were drugs from groups L – Antineoplastic and immunomodulating agents, B – Drugs affecting the blood system and hematopoiesis, and A – Drugs affecting the digestive system and metabolism. These groups of drugs accounted for more than half of medical prescriptions (9247 or 54.93 %). The structure of prescriptions was dominated by drugs in the form of solutions or powders for their preparation (62.78 % of all prescriptions or 10569). In accordance with the II level of the ATC classification, the first three positions in the number of prescriptions were drugs used in the chemotherapy and elimination of symptoms of exacerbation of chronic pathologies. These drugs were from the following groups: L01 – Antineoplastic and immunomodulating agents (12.80 % or 2154 prescriptions), B05 – Blood substitutes and perfusion solutions (11.95 % or 2012, respectively), C01 – Drugs for the treatment of heart diseases (9.99 % or 1681, respectively). Antineoplastic prescriptions ranged from 31 (L01C D01 – Paclitaxel) to 289 (L01DB01 – Doxorubicin) ones. The most prescribed drugs were L01DB01 – Doxorubicin, AA01 – Cyclophosphamide, and L01CB01 – Etoposide. It was proven that patients with lymphogranulomatosis received an average of 8.3 prescriptions of antitumor drugs. The general indicator of the drug consumption was 23440.30 thousand UAH or 822.58 thousand US dollars, which, in terms of one patient, amounted to 51,517.14 UAH or 1807.86 US dollars. It was found that 38797,60 UAH or 1361.50 USD were spent on the effective chemotherapy and maintenance of the patient’s body, which was 8.21 and 17.1 times more than the minimum wage and living wage according to the data presented in the state budget for 2020 in Ukraine. Conclusions. It has been found that medical prescriptions and the consumption of drugs by patients with lymphogranulomatosis reflect the nature of the therapy, namely the need for intensive courses of chemotherapy, polymorbidity of patients, as well as the severity of the pathological process. Considering the high cost of the treatment the solution to the issue of increasing the level of its availability requires a systemic solution in various directions. Key words: clinical and economic analysis; medical prescriptions; lymphogranulomatosis; Hodgkin’s disease; antineoplastic drugs; health technology assessment.Цель: анализ врачебных назначений и структуры потребления препаратов больными лимфогранулематозом в Украине. Материалы и методы: данные медицинских (455) карт больных лимфогранулематозом; исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический, гипотетико-дедуктивный, графический методы научного поиска, а также клинико-экономический анализ как один из составляющих оценки технологий здравоохранения. Результаты исследования. Установлено, что в среднем больные находились в стационаре в течение 32 койко-дней, где они получили 16835 назначений. На одного больного приходилось 37 назначений. Лидерами по количеству назначений были препараты из групп: L – Антинеопластические и иммуномодулирующие средства; B – Средства, влияющие на систему крови и гемопоэз; А – Средства, влияющие на пищеварительную систему и метаболизм. На указанные группы лекарств приходилось более половины врачебных назначений – 9247 (54,93 %). В структуре назначений доминировали препараты в виде растворов или порошков для их изготовления  – 10569 (62,78 % от всех назначений). В соответствии со ІІ уровнем АТС-классификации первые три позиции по количеству назначений заняли препараты, используемые в химиотерапии и устранении симптомов обострения хронических патологий, из таких групп: как L01 – Антинеопластические и иммуномодулирующие средства – 2154 назначений (12,80 %); B05 – Кровезаменители и перфузионные растворы – 2012 (11,95 %); C01 – Препараты для лечения заболеваний сердца – 1681 (9,99 %). Назначение противоопухолевых препаратов колебались в широком диапазоне значений, а именно от 31 (L01C D01 – Паклитаксел) до 289 назначений (L01DB01 – Доксорубицин). Чаще всего назначались препараты из групп L01DB01 – Доксорубицина, АА01 – Циклофосфамида и L01СВ01 – Этопозида. Доказано, что больным лимфогранулематоз было назначено в среднем 8,3 препарата противоопухолевого действия. Общий показатель потребления лекарств равен 23440,30 тыс. грн или 822,58 тыс. дол. США, что в пересчете на одного больного составило 51517,14 грн или 1807,86 дол. США. Установлено, что на проведение эффективной химиотерапии и поддержания жизнедеятельности организма больного было потрачено 38797,60 грн или 1361,50 дол. США, что в 8,21 и 17,1 раз больше, чем минимальная заработная плата и прожиточный минимум, по данным Госбюджета Украины на 2020 г. Выводы. Установлено, что врачебные назначения и потребление больными лимфогранулематозом препаратов отражают характер проводимой терапии, а именно: необходимость проведения интенсивных курсов химиотерапии, полиморбидность больных, а также тяжесть протекания патологического процесса. Учитывая высокую стоимость лечения, вопрос о повышении уровня его доступности требует системного решения по разным направлениям. Ключевые слова: клинико-экономический анализ; врачебные назначения; лимфогранулематоз; болезнь Ходжкина; противоопухолевые препараты; оценка технологий здравоохранения.Мета: аналіз лікарських призначень та структури споживання препаратів хворими на лімфогранулематоз в Україні. Матеріали та методи: дані медичних (455) карток хворих на лімфогранулематоз; iсторичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, гіпотетико-дедуктивний, графічний методи наукового пошуку, а також клініко-економічний аналіз як один із складових оцінки технологій охорони здоров’я. Результати дослідження. Установлено, що хворі перебували у стаціонарі у середньому протягом 32 ліжко-днів, де отримали 16835 призначень. На одного хворого припадало 37 призначень. Лідерами за кількістю призначень були препарати із груп: L – Антинеопластичні та імуномодулювальні засоби; B – Засоби, що впливають на систему крові та гемопоез; А – Засоби, що впливають на травну систему та метаболізм. На вказані групи ліків припадало понад половину лікарських призначень – 9247 (54,93 %). У структурі призначень домінували препарати у вигляді розчинів або порошків для їх виготовлення – 10569 (62,78 % від усіх призначень). За другим рівнем АТС-класифікації перші три позиції за кількістю призначень зайняли препарати, які використовуються у хіміотерапії й для усунення симптомів загострення хронічних патологій, із таких груп: L01 – Антинеопластичні засоби – 2154 призначення (12,80 %); B05 – Кровозамінники та перфузійні розчини – 2012 (11,95 %); C01 – Препарати для лікування захворювань серця – 1681 (9,99 %). Призначення протипухлинних препаратів коливались у широкому діапазоні значень, а саме від 31 (L01C D01 – Паклітаксел) до 289 (L01DB01 – Доксорубіцин). Найчастіше застосовувалися препарати з груп L01DB01 – Доксорубіцину, АА01 – Циклофосфаміду та L01СВ01 – Етопозиду. Доведено, що хворим на лімфогранулематоз було призначено десь 8,3 препаратів протипухлинної дії. Загальний показник споживання ліків дорівнював 23440,30 тис. грн або 822,58 тис. дол. США, що у перерахунку на одного хворого становило 51517,14 грн або 1807,86 доларів США. Доведено, що на ефективну хіміотерапію та підтримку життєдіяльності організму хворого було витрачено 38797,60 грн або 1361,50 дол. США, що у 8,21 та 17,1 разів більше, ніж мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум, за даними Держбюджету України на 2020 р. Висновки. Доведено, що лікарські призначення та структура споживання хворими на лімфогранулематоз препаратів відображають характер проведеної терапії, а саме: необхідність проведення інтенсивних курсів хіміотерапії, поліморбідність хворих, а також тяжкість перебігу патологічної процесу. Враховуючи високу вартість лікування, питання підвищення рівня його доступності потребує системного вирішення за різними напрямками. Ключові слова: клініко-економічний аналіз; лікарські призначення; лімфогранулематоз; хвороба Ходжкіна; протипухлинні препарати; оцінка технологій охорони здоров’я

Дослідження епідеміології деменції та хвороби Альцгеймера в Україні

Against the background of systematic aging of the population and increase in life expectancy the problems of the spread of all forms of dementia, including Alzheimer’s disease, are becoming increasingly important. Аim. To study epidemiology of dementia and Alzheimer’s disease in Ukraine. Materials and methods. Data from the Center for Mental Health and Monitoring of Drugs and Alcohol of the Ministry of Health of Ukraine for 2015-2019 were studied. In the research, in addition to general theoretical methods, methods of epidemiological studies were also used. Results and discussion. It has been found that since 2018 in Ukraine, the incidence rates of all mental disorders (4.0 %) increased, including organic lesions with symptomatic manifestations of cognitive impairment (2.0 %), all forms of dementia (6.0 %), vascular dementia and Alzheimer’s disease (9.0 % each). The structure of dementia is dominated by vascular forms of dementia (62.59 %), while Alzheimer’s disease has been characterized since 2015 by a systematic increase in the proportion (%) from 7.0 % to 12.0 %. The average prevalence of dementia in Ukraine is 99.72, and Alzheimer’s disease is 5.34 per 100 thousand population. A significant fluctuation in the prevalence of dementia and Alzheimer’s disease in different regions of the country has been proven. Thus, in the regions of the country, these indicators differed by 6 or more times. The highest prevalence rates of dementia were observed in 7 regions (Vinnytsia, Donetsk, Zaporizhia, Zhytomyr, Kharkiv, Cherkasy and Chernihiv regions) and Kyiv, and for Alzheimer’s disease – in 3 regions (Zaporizhia, Kherson, Chernihiv) and Kyiv. Conclusions. It is necessary to introduce an effective system for recording and monitoring cases of all forms of dementia, including Alzheimer’s disease. This will form the basis for the development of models for the rational distribution of healthcare resources for the effective treatment and social rehabilitation of these groups of patients in Ukraine.На фоне планомерного старения населения и увеличения продолжительности жизни проблемы распространения всех форм деменции, в т. ч. болезни Альцгеймера, приобретают все большую актуальность. Целью работы стало проведение исследования эпидемиологии деменции и болезни Альцгеймера в Украине. Материалы и методы. Материалом исследования были данные Центра психического здоровья и мониторинга наркотиков и алкоголя МЗ Украины за 2015-2019 годы. В работе, кроме общетеоретических методов, использованы и методы эпидемиологических исследований. Результаты и обсуждение. Установлено, что с 2018 г. в Украине увеличились показатели заболеваемости всеми расстройствами психики (4,0 %), в т. ч. органическими поражениями с симптоматическими проявлениями нарушений когнитивных функций (2,0 %), всеми формами деменции (6,0 %), сосудистой деменцией и болезнью Альцгеймера (по 9,0 %). В структуре деменции доминируют сосудистые формы (62,59%), а болезнь Альцгеймера характеризуется с 2015 г. планомерным ростом удельного веса с 7,0 % до 12,0 %. Средний показатель распространенности деменции в Украине составлял 99,72, а болезни Альцгеймера – 5,34 человека на 100 тыс. населения. Доказано значительное колебание показателей распространенности деменции и болезни Альцгеймера по разным регионам страны. Так, по областям Украины эти показатели отличались в 6 и более раз. Самые высокие показатели распространенности деменции наблюдались в 7 областях (Винницкая, Донецкая, Запорожская, Житомирская, Киевская, Черкасская, Черниговская) и г. Киеве, а болезни Альцгеймера – в 3-х областях (Запорожская, Херсонская, Черниговская) и г. Киеве. Выводы. Доказана необходимость внедрения эффективной системы фиксации и мониторинга случаев всех форм деменции, в т. ч. болезни Альцгеймера. Это позволит сформировать основу для разработки моделей рационального распределения ресурсов здравоохранения для эффективного лечения и социальной реабили-тации указанных групп больных в Украине.На тлі планомірного старіння населення та збільшення тривалості життя проблеми поширення всіх форм деменції, зокрема хвороби Альцгеймера, набувають дедалі більшої актуальності. Метою роботи стало проведення дослідження епідеміології деменції та хвороби Альцгеймера в Україні. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження були дані Центру психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України за 2015-2019 роки. У науковій розвідці, окрім загальнотеоретичних методів, використано методи епідеміологічних досліджень. Результати та їх обговорення. Виявлено, що з 2018 р. в Україні збільшились показники захворюваності на всі розлади психіки (4,0 %), зокрема на органічні ураження із симптоматичними проявами порушень когнітивних функцій (2,0 %), на всі форми деменції (6,0 %), судинну деменцію та хворобу Альцгеймера (по 9,0 %). У структурі деменцій домінує судинна форма (62,59 %), а хвороба Альцгеймера з 2015 р. характеризується планомірним зростанням питомої ваги з 7,0 % до 12,0 %. Середній показник поширеності деменції в Україні дорівнював 99,72, а хвороби Альцгеймера – 5,34 особи на 100 тис. населення. Виявлено значне коливання показників поширеності деменції та хвороби Альцгеймера в різних регіонах країни. Так, в областях України зазначені показники відрізнялись у 6 і більше разів. Найвищі показники поширеності деменції спостерігали в 7 областях (Вінницька, Донецька, Запорізька, Житомирська, Харківська, Черкаська та Чернігівська) та м. Києві, а хвороби Альцгеймера – у 3-х областях (Запорізька, Херсонська, Чернігівська) та м. Києві. Висновки. Доведено необхідність впровадження ефективної системи фіксації та моніторингу випадків усіх форм деменції, зокрема хвороби Альцгеймера. Це формує підґрунтя для розроблення моделей раціонального розподілу ресурсів охорони здоров’я з метою ефективного лікування та соціальної реабілітації зазначених груп хворих в Україні

Результати групування регіонів України за епідеміологічними показниками раку легенів та бронхів як важлива складова в розробленні раціональних шляхів фінансування фармацевтичної складової державних програм боротьби з онкологічними захворюваннями

Aim. To group the regions of Ukraine by the indicators of morbidity and mortality of the population from lung and bronchial cancer and identify the areas that require public attention and resource support from the state for the purpose of early detection of these pathologies and the organization of effective pharmaceutical provision of cancer patients. Materials and methods. The data of the National Cancer Register for 2014-2019 by indicators of morbidity and mortality of the population from lung and bronchial cancer were analyzed. Both general theoretical (historical, analytical-comparative, system, graphical, logical, hypothetical-deductive) and applied (epidemiological, mathematical-statistical) research methods were used. Results. It was found that the average values of morbidity and mortality of the population from lung and bronchial cancer in Ukraine in accordance with the sex and age structure were 66.78 ± 0.05 and 53.67 ± 0.03 per 100 thousand populations, respectively. There was a significant fluctuation in these indicators by regions. The lowest and highest values of morbidity and mortality were observed in the same regions, namely in Kyiv and the Kherson region, respectively. Thus, in the Kherson region, the average incidence of lung and bronchial cancer was 1.8 times, and the death rate was 1.9 times higher than in Kyiv. It was proven that most regions (45.84 % of their total number) of the country were included in the groups with an unfavorable (3 regions and Ukraine as a whole) and extremely unfavorable state of development of the oncoepidemiological situation (7 regions of the country). Concern about the high mortality rate from lung and bronchial cancer is caused by the situation that has developed in the Kharkiv, Khmelnytskyi and Mykolaiv regions. We believe that in the group of regions with an extremely unfavorable state of development of the oncoepidemiological situation for lung and bronchial cancer, special attention in the direction of early detection and effective medical and pharmaceutical support should be paid to areas with the highest rates of morbidity and mortality of patients. These are Dnipropetrovsk, Zaporizhia, Kirovohrad and Kherson regions. Conclusions. The presence of significant fluctuations in morbidity and mortality rates of the population from lung and bronchial cancer in the regions of the country necessitates the development and implementation of regional programs for the early detection of these pathologies and the provision of cancer patients with affordable and effective anticancer drugs in accordance with the existing resource provision at the regional and local community level.Мета – згрупувати регіони України за показниками захворюваності та смертності населення від раку легенів і бронхів та визначити ті області, які потребують суспільної уваги й ресурсної підтримки з боку держави стосовно раннього виявлення цих патологій та організації ефективного фармацевтичного забезпечення онкологічних хворих. Матеріали та методи. Проаналізовано дані Національного канцер-реєстру за 2014-2019 рр. за показниками захворюваності та смертності населення від раку легенів і бронхів. Використано як загальнотеоретичні (історичний, аналітико-порівняльний, системний, графічний, логічний, гіпотетико-дедуктивний), так і прикладні (епідеміологічний, математико-статистичний) методи досліджень. Результати дослідження. З’ясовано, що пересічні значення захворюваності та смертності населення від раку легенів і бронхів в Україні за статево-віковою структурою дорівнювали 66,78 ± 0,05 та 53,67 ± 0,03 на 100 тис. населення відповідно. У різних регіонах спостерігалось значне коливання зазначених показників. Найнижчі та найвищі значення захворюваності й смертності спостерігались в одних і тих же регіонах –  у м. Києві та Херсонській області відповідно. Так, у Херсонській області пересічна захворюваність на рак легенів і бронхів була у 1,8 раза, а смертність – у 1,9 раза більшою, ніж у м. Києві. Доведено, що більшість регіонів (45,84 % від загальної їх кількості) країни складає групу з несприятливим (3 області та Україна загалом) та вкрай несприятливим станом розвитку онкоепідеміологічної ситуації (7 областей країни). Занепокоєння стосовно високої смертності від раку легенів і бронхів викликає ситуація, що склалась у Харківській, Хмельницькій та Миколаївській областях. Вважаємо, що з-поміж регіонів групи з украй несприятливим станом розвитку онкоепідеміологічної ситуації з раку легенів і бронхів особливої уваги, зокрема щодо раннього виявлення та ефективного медичного і фармацевтичного забезпечення, потребують області з найвищими показниками захворюваності та смертності – Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська та Херсонська області. Висновки. Наявність значних коливань показників захворюваності та смертності населення від раку легенів і бронхів у регіонах країни зумовлює необхідність розроблення і впровадження регіональних програм з раннього виявлення зазначених патологій та забезпечення онкологічних хворих доступними й ефективними протипухлинними препаратами відповідно до ресурсного забезпечення, що існує нині, на рівні областей та місцевих громад

Дослідження епідеміології ВІЛ та СНІД як важлива складова у розробці напрямів раціонального використання обмежених ресурсів охорони здоров’я та фармацевтичного забезпечення населення в Україні

Aim. To study the indicators characterizing the epidemiological profile of the population of Ukraine concerning HIV and AIDS in the dynamics of the years. Materials and methods. Data from the Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine were used. Both general theoretical (historical, analytical-comparative, systemic, logical, etc.) and applied methods (epidemiological, mathematical-statistical, etc.) were applied. Results. It was found that during 2015-2019 there was an increase in the rates of HIV infection of the population, both sexually and parenterally (excluding data for 2017). In 2019, the number of cases of human infection through sexual contact increased by 27.1 % compared to 2015, and via parenteral infection – by 31.4 %. The trend towards a systematic decrease in the number of children born to HIV-infected mothers during the entire follow-up period was positive. In 2019, compared with the data for 2015, there was an increase in the number of HIV-infected adults by 3.1 %, while AIDS patients, on the contrary, decreased by 11.3 %. An important fact was a decrease in the number of HIV-infected children under 18 by 27.3 % and children under 14 by 27.6 % in 2019 compared to 2015. A negative trend was an increase in the number of deaths from AIDS-related pathologies among adults in 2015-2018, as well as among children under 18 years of age in 2019 by 18.0 %. Based on the results of the analysis of the structure of HIV-infected people by age, there was a systematic increase in the proportion (%) of adults (from 81.0 % in 2015 to 86.6 % in 2019). In addition, the number of adult patients per HIV-infected child under the age of 18 was increasing (2015 – 4.27 adult patients, in 2016 – 4.98 people, in 2017 – 4.91 people, 2018 – 5.39 people, and 2019 – 6.68 people). Conclusions. The presence of positive trends in the development of the epidemiological profile of the population of Ukraine for HIV and AIDS requires not only financial support from the state and society in the future, but also the development and implementation of the appropriate social and educational projects aimed at preventing further spread of this infection among the population.Цель: исследование показателей, характеризующих эпидемиологический профиль населения Украины по ВИЧ и СПИД в динамике лет. Материалы и методы: данные Центра общественного здоровья Министерства здравоохранения Украины; общетеоретические (исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический и др.) и прикладные (эпидемиологические, математико-статистические и др.) методы. Результаты исследований. Установлено, что на протяжении 2015-2019 гг. наблюдался рост показателей инфицирования населения ВИЧ как половым, так и парентеральным путем (кроме данных 2017 г.). В 2019 г. количество случаев инфицирования людей половым путем, по сравнению с данными 2015 г., выросло на 27,1 %, а парентеральным – на 31,4 %. Положительной является тенденция к планомерному снижению количества детей, которые были рождены от ВИЧ-инфицированных матерей в течение всего периода наблюдения. В 2019 г., по сравнению с данными 2015 г., наблюдалось увеличение количества ВИЧ-инфицированных взрослых на 3,1 %, а больных СПИД, наоборот, уменьшилось на 11,3 %. Важным является факт снижения в 2019 г, по сравнению с данными 2015 г., количества ВИЧ-позитивных детей до 18 лет на 27,3 %, а детей до 14 лет – на 27,6 %. Негативным является увеличение количества случаев летальности от СПИД среди взрослых лиц с ассоциированными патологиями в течение 2015-2018 гг. Среди детей до 18 лет в 2019 г. наблюдалось увеличение количества летальных случаев на 18,0 %. По данным анализа структуры ВИЧ-инфицированных людей по возрасту установлен планомерный рост удельного веса (%) взрослых лиц (от 81,0 % – 2015 г. до 86,6 % – 2019 г.). Кроме этого, наблюдается увеличение количества взрослых больных, приходящихся на одного ВИЧ-положительного ребенка до 18 лет (2015 г. – 4,27 взрослых больных, в 2016 г. – 4,98, в 2017 г. – 4,91, 2018 г. – 5,39, 2019 г. – 6,68). Выводы. Наличие положительных тенденций в развитии эпидемиологического профиля населения Украины по ВИЧ и СПИД в будущем требует не только финансовой поддержки со стороны государства и общества, а также разработки и внедрения соответствующих социальных и просветительских проектов, направленных на предотвращение дальнейшего распространения указанной инфекции в популяции.Мета: дослідження показників, що характеризують епідеміологічний профіль населення України за ВІЛ та СНІД у динаміці років. Матеріали та методи: дані Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України; загальнотеоретичні (історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний та ін.) і прикладні (епідеміологічні, математико-статистичні та ін.) методи. Результати дослідження. Установлено, що упродовж 2015-2019 рр. спостерігалося зростання показників інфікування населення ВІЛ як статевим, так і парентеральним шляхом (окрім даних 2017 р.). У 2019 р. кількість випадків інфікування людей статевим шляхом, порівняно з даними 2015 р., зросла на 27,1 %, а парентеральним – на 31,4 %. Позитивною є тенденція до планомірного зниження кількості дітей, які були народжені від ВІЛ-інфікованих матерів протягом всього періоду спостереження. У 2019 р., порівняно з даними 2015 р., спостерігається збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дорослих осіб на 3,1 %, а кількість хворих на СНІД, навпаки, зменшилася на 11,3 %. Важливим є факт зниження у 2019 р., порівняно з даними 2015 р., кількість ВІЛ-позитивних дітей до 18 років на 27,3 %, а дітей до 14 р. – на 27,6 %. Негативним є збільшення кількості випадків летальності від СНІД серед дорослих з асоційованими патологіями у 2015-2018 рр. Серед дітей до 18 років у 2019 р. спостерігалось збільшення кількості летальних випадків на 18,0 %. За даними аналізу структури ВІЛ інфікованих за віком установлено планомірне зростання питомої ваги (%) дорослих осіб (від 81,0 % – 2015 р. до 86,6 % – 2019 р.). Крім цього, спостерігається збільшення кількості хворих дорослих, що припадають на одну ВІЛ-позитивну дитину до 18 років (2015 р. – 4,27 дорослих хворих, у 2016 р. – 4,98, у 2017 р. – 4,91, 2018 р. – 5,39, 2019 р. – 6,68). Висновки. Наявність позитивних тенденцій у розвитку епідеміологічного профілю населення України з ВІЛ та СНІД у майбутньому потребує не лише фінансової підтримки з боку держави та суспільства, а й розробки та упровадження відповідних соціальних і просвітницьких проєктів, що спрямовані на запобігання подальшому розповсюдженню зазначеної інфекції в популяції

Результати клініко-економічного аналізу стану фармацевтичного забезпечення пацієнтів з деменцією внаслідок хвороби Альцгеймера в Україні

Aim. To conduct the clinical and economic analysis of the state of pharmaceutical provision of patients with dementia in Alzheimer’s disease in Ukraine. Materials and methods. Both general theoretical (historical, analytical-comparative, systemic, graphical, logical, hypothetical-deductive) and applied (clinical-economic, mathematical-statistical) research methods were used. Results. It was found that the vast majority of patients belonged to socially unprotected segments of the population. Thus, the proportion of pensioners was 71.0 %, and 40 patients (20.0 %) had disability groups. All patients, without exception, had a burdened anamnesis. On average, patients were treated in specialized medical institutions for 43.8 bed-days. The sum of 548,714.5 UAH (19,072.45 USD) was spent on drug provision for these patients, which amounted to 2,743.57 UAH (95.36 USD) per one patient. For one bed-day, patients used drugs for only 62.64 UAH (2.18 USD). Physicians wrote 2,487 prescriptions (12.4 per a patient) and used 128 drugs under international non-proprietary names or 218 drugs taking into account all their trade names. In the structure of medical prescriptions, there was a significant duplication of drugs represented by international non-proprietary names. According to the first level of the ATC classification system, the highest rates of prescription frequency were for group N – Drugs affecting the nervous system (861 prescriptions or 34.62 %), and according to the second level, there were drugs from group C01 – Cardiac therapy group (375 prescriptions or 15 .08 %). At the same time, the second and third positions by the number of prescriptions were occupied by drugs from groups N05 – Psycholeptics (363 prescriptions or 14.60 %) and N06 – Psychoanaleptics (309 prescriptions or 12.42 %). It was found that physicians prescribed 617 (24.81 %) drugs recommended by the Clinical Protocol for the treatment of cognitive and non-cognitive behavioral disorders in patients with dementia due to Alzheimer’s disease. Of the drugs in group N06D – Anti-dementia drugs, the drugs in group N06DX – Other drugs for the treatment of dementia had the highest prescribing rates (191 physicians), while drugs of group N06DA – Cholinesterase inhibitors were prescribed by physicians only 43 times. The highest prescription rates in the structure of pathogenetic therapy were drugs of group N06DX01 – Memantine (188 prescriptions or 30.47 %). Then, drugs of group N06DA03 – Rivastigmine (34 prescriptions or 5.51 %) and N06DA02 – Donepezil (6 prescriptions or 0.97 %) followed by a significant margin. The drugs of group N06DX01 – Memantine also occupied leading positions in the structure of drug consumption. Thus, the volume of their consumption was equal to 84,420.2 UAH (2,934,314 USD), which accounted for 15.39 % of the total cost of drug provision for patients and 91.76 % of drug consumption in group N06D – Medicines for use in dementia. Conclusions. A significant financial burden associated with the need to use pathogenetic therapy drugs in patients with dementia in Alzheimer’s disease requires the development and implementation of effective models of resource provision for pharmacotherapy and social support of neuropsychiatric patients in Ukraine.Мета – провести клініко-економічний аналіз стану фармацевтичного забезпечення пацієнтів з деменцією внаслідок хвороби Альцгеймера в Україні. Матеріали та методи. Використовували як загальнотеоретичні (історичний, аналітико-порівняльний, системний, графічний, логічний, гіпотетико-дедуктивний), так і прикладні (клініко-економічний, математико-статистичні) методи досліджень. Результати дослідження. З’ясовано, що більшість хворих належить до соціально незахищених верств населення. Так, питома вага пенсіонерів складала 71,0 %, а 40 пацієнтів (20,0 %) мали групи інвалідності. Усі без винятку хворі мали обтяжливий анамнез. Пересічно хворі перебували на лікуванні в спеціалізованих медичних закладах 43,8 ліжко-дня. На фармацевтичне забезпечення цих хворих було витрачено 548714,5 грн (19072,45 дол. США), що в перерахунку на одного пацієнта дорівнювало 2743,57 грн (95,36 дол. США). За один ліжко-день хворі споживали ліків на 62,64 грн (2,18 дол. США). Лікарями було здійснено 2487 лікарських призначень (12,4 на одного хворого) та використано 128 препаратів за міжнародними непатентованими назвами або 218 з урахуванням усіх торгових назв. У структурі призначень виявлено значне дублювання препаратів за міжнародними непатентованими назвами. За першим рівнем АТС класифікаційної системи найвищі показники частоти призначень мали препарати N – Засоби, що впливають на нервову систему (861 призначення, або 34,62 %), а за другим рівнем – препарати з групи С01 – Кардіотонічні препарати (375 призначень, або 15,08 %). Другу та третю позиції за кількістю призначень займали препарати з груп N05 – Психолептичні засоби (363 призначення, або 14,60 %) та N06 – Психоаналептики (309 призначень, або 12,42 %). З’ясовано, що лікарями було здійснено 617 (24,81 %) призначень препаратів, рекомендованих клінічним протоколом для лікування когнітивних та некогнітивних порушень поведінки в пацієнтів з деменцію внаслідок хвороби Альцгеймера. Із групи N06D – Засоби для застосування в разі деменції найвищі показники призначень мали препарати з групи N06DХ – Інші засоби для застосування в разі деменції (191 призначення), а препарати з групи N06DA – Інгібітори холінестерази було призначено лише 43 рази. Найвищі показники частоти призначення в структурі призначень патогенетичної терапії мали препарати N06DX01 Мемантину (188 призначень, або 30,47 %). Далі з істотним відривом ішли препарати N06DA03 Ривастигміну (34 призначення, або 5,51 %) та N06DА02 Донепезил (6 призначень, або 0,97 %). Препарати N06DX01 Мемантину займали також позиції лідерів і в структурі споживання ліків. Так, обсяг їх споживання дорівнював 84420,2 грн (2934,314 дол. США), що становить 15,39 % від загальних витрат на фармацевтичне забезпечення хворих та 91,76 % від споживання препаратів з групи N06D – Засоби для застосування в разі деменції. Висновки. З огляду на значне фінансове навантаження, зумовлене необхідністю застосування препаратів патогенетичної терапії для пацієнтів з деменцією внаслідок хвороби Альцгеймера, наразі є нагальна потреба в розробленні і впровадженні ефективних моделей ресурсного забезпечення фармакотерапії та соціального супроводу психоневрологічних пацієнтів в Україні