Результати екстраінтракраніальнoї мікрoсудиннoї реваскуляризації при симптoматичних oклюзійнo-стенoтичних ураженнях брахіoцефальних артерій

Мета. Утoчнення пoказань дo ствoрення екстраінтракраніальнoгo мікрoсудиннoгo анастoмoза та oцінка йoгo ефективнoсті при oклюзійнo-стенoтичній патoлoгії брахіoцефальних артерій на підставі кoмплекснoї oцінки церебральнoї гемoдинаміки. Матеріали і метoди. Прoаналізoванo ствoрення екстраінтракраніальнoгo мікрoсудиннoгo анастoмoза 14 пацієнтам з oклюзійнo-стенoтичною патoлoгією брахіoцефальних артерій, яким прoвoдили дуплексне сканування судин гoлoви та шиї, мультиспіральну кoмп’ютерну тoмoграфічну ангіoграфію, церебральну ангіoграфію. Гемoдинамічна oцінка мoзкoвoго крoвoтоку проведена за дoпoмoгoю мультиспіральної кoмп’ютерної тoмoграфічної перфузії. Результати. Дooпераційнo у 71,4% пацієнтів виявленo мнoжинну oклюзійнo-стенoтичну патoлoгію брахіoцефальних артерій з переважнo oднoбічнoю oклюзією або стенoзoм сoнних артерій, у 14,3% - ізoльoване ураження, у 14,3% - пoрушення мoзкoвoї гемoдинаміки. Задoвільна прoхідність екстраінтракраніальнoгo мікрoсудиннoгo анастoмoза, клінічна ефективність, пoкращення перфузії гoлoвнoгo мoзку підтверджені в усіх спостереженнях за результатами нейрoпсихoлoгічнoгo тестування та кoмплекснoгo прoменевoгo oбстеження. У жoднoгo пацієнта не зареєстрoванo пoвтoрнoгo інсульту. Виснoвки. Пoказаннями до формування екстраінтракраніальнoгo анастoмoза при oклюзійнo-стенoтичній патoлoгії брахіoцефальних артерій є симптoматичне ураження сoнних артерій, пoв’язане з пoрушеннями церебральнoї гемoдинаміки в пoєднанні з кoгнітивним дефіцитoм. Створення екстраінтракраніальнoгo мікрoсудиннoгo анастoмoза ефективно для прoфілактики інсульту у пацієнтів з даною судинною патoлoгією

Гістологічні зміни гіпокампа обох півкуль головного мозку щурів ліній Wistar і SHR за умов експериментальної хронічної церебральної гіпоперфузії

 Сhronic cerebral hypoperfusion (ChCH) and arterial hypertension are the factors of risk for сerebrovascular diseases, nevertheless the underlying pathophysiological mechanisms remain unclear.Aim. To investigate histological hippocampal changes in both cerebral hemispheres of Wistar and SHR rats under the chronic cerebral hypoperfusion conditions.Маterials and methods. The experiments were carried out on male Wistar and SHR rats (6 weeks old, weight 95–100 g), which underwent occlusion of left common carotid artery to model ChCH. All manipulations were carried out in anesthetized with ketamine (60 mg/kg, i.p.) animals. In 8 weeks, the features of the hippocampal structure damage wer studied.Results. An interhemispheric difference in the level of hippocampal cells with the signs of nuclear fragmentation in the control Wistar and SHR rats with more pronounced indices in the latter on the left was shown. ChCH modeling caused hippocampal damage in both cerebral hemispheres. Under these conditions, the number of damaged hippocampal cells was higher in SHR than in Wistar rats on the left by 34.7 % (P < 0.05), and in the right hippocampus of both lines’ rats the increase in such cells was almost the same.Conclusion. Taken together, these data showed that an increase in the number of neurons with the signs of nuclear fragmentation under ChCH was observed in both rat lines, and the severity of changes was greater in SHR animals, which indicates an increased risk of structural brain damage in the presence of hypertension. Хроническую церебральную гипоперфузию и артериальную гипертензию считают факторами риска развития цереброваскулярных заболеваний, и лежащие в их основе патофизиологические механизмы остаются неясными.Цель работы – исследовать гистологические изменения гиппокампа обоих полушарий головного мозга крыс линий Wistar и SHR в условиях хронической церебральной гипоперфузии.Материалы и методы. Исследования выполнены на крысах линий Wistar и SHR (6 недель, масса 95–100 г), которым перевязывали левую общую сонную артерию для моделирования хронической гипоперфузии головного мозга (ХГГМ). Все манипуляции выполняли на анестезированных кетамином (60 мг/кг, i.p.) животных. Через 8 недель изучали особенности повреждения гиппокампа обоих полушарий головного мозга.Результаты. Показана межполушарная разница по уровню клеток гиппокампа с признаками фрагментации ядра у контрольных крыс линий Wistar и SHR с более выраженными показателями у последних слева. Моделирование ХГГМ вызывало повреждение гиппокампа обоих полушарий головного мозга. В данных условиях количество поврежденных клеток гиппокампа больше у SHR крыс по сравнению с крысами линии Wistar слева на 34,7 % (p < 0,05), а в правом гиппокампе крыс обеих линий прирост таких клеток практически одинаковый.Выводы. Результаты показали, что увеличение количества нейронов гиппокампа с признаками фрагментации ядра при ХГГМ отмечено у крыс обеих линий, и выраженность изменений больше именно у животных линии SHR. Это свидетельствует об увеличении риска структурных повреждений мозга при наличии гипертензии. Хронічну церебральну гіпоперфузію та артеріальну гіпертензію вважають факторами ризику розвитку цереброваскулярних захворювань, але патофізіологічні механізми, які лежать в їхній основі, залишаються нез’ясованими.Мета роботи – дослідити гістологічні зміни гіпокампа обох півкуль головного мозку щурів ліній Wistar і SHR за умов хронічної церебральної гіпоперфузії.Матеріали та методи. Дослідження виконали на щурах ліній Wistar і SHR (6 тижнів, вага 95–100 г), яким перев’язували ліву загальну сонну артерію для моделювання хронічної гіпоперфузії головного мозку (ХГГМ). Усі маніпуляції виконали на анестезованих кетаміном (60 мг/кг, i.p.) тваринах. Через 8 тижнів вивчали особливості ушкодження гіпокампа обох півкуль головного мозку.Результати. Показана міжпівкульова різниця за кількістю клітин гіпокампа з ознаками фрагментації ядра в контрольних щурів ліній Wistar і SHR із перевагою показника в останніх зліва. Моделювання ХГГМ викликало ушкодження гіпокампа обох півкуль головного мозку. У цих умовах кількість пошкоджених клітин гіпокампа більша у SHR щурів порівняно зі щурами лінії Wistar у лівій півкулі на 34,7 % (p < 0,05), а у правому гіпокампі щурів обох ліній збільшення кількості таких клітин майже однакове.Висновки. Результати дослідження показали, що збільшення кількості клітин гіпокампа з ознаками фрагментації ядра при ХГГМ спостерігали в щурів обох ліній, але вираженість змін більша саме у тварин лінії SHR. Це свідчить про підвищення ступеня ризику структурних ушкоджень мозку за наявності гіпертензії

Сиртуїни та пошкодження ДНК нейронів при експериментальній хронічній церебральній гіпоперфузії

Chronic brain hypoperfusion (ChCH) is a risk factor for central nervous system (CNS) diseases, such as chronic brain ischemia, degenerative diseases, and others, in this connection, the study of its pathophysiological mechanisms is an actual problem.Objective. To investigate the relationship between SIRT1/SIRT3 expression and activity and damage of neuronal DNA in conditions of chronic cerebral hypoperfusion in mice.Маterials and methods. The experiments were carried out on male C57Bl mice (6 weeks old, weight 18–20 g), which underwent occlusion of left common carotid artery to model ChCH. On the background of ChCH nicotinamide (NAM, 200 mg/kg, 10 d, i.p.) and resveratrol (RV, 10 mg/kg, 10 d, i.p.) were used. All manipulations were carried out in anesthetized with ketamine (60 mg/kg, i.p.) mice. In 8 weeks, in mice brain tissues the features of neuronal DNA damage were studied by DNA comet assay and SIRT1/SIRT3 gene expression levels by real-time RT-PCR.Results. ChCH modeling was accompanied on the unilateral side by an increase of DNA damage (comets within classes 3 and 4) index of neurons by 6.9 times, and by a decrease of SIRT1 and SIRT3 gene expression by 9.3 and 20.2 times, respectively, compared to control (P < 0.05). Using of NAM and RV treatment resulted in reduction of DNA damage index by 89.6 % and by 92.4 %, respectively, compared to control (P < 0.05), and in the increase of the levels of SIRT1 by 1.7 and 3.5 times, and SIRT3 – by 2.9 and 5.2 times, respectively, in comparison with the ChCH group (P < 0.05).Conclusion. Taken together, these data indicate that modification of SIRT1 activity caused positive effect on ChCH-induced brain injury by attenuating DNA breaks, which was accompanied with up-regulation of SIRT-mediated regulatory pathways. Хроническая гипоперфузия головного мозга – фактор риска развития таких заболеваний нервной системы, как хроническая ишемия головного мозга, дегенеративные патологии и др. Это обусловливает актуальность изучения ее патофизиологических механизмов.Цель работы – исследовать связь экспрессии и активности SIRT1/SIRT3 и повреждения ДНК нейронов в условиях хронической церебральной гипоперфузии у мышей.Материалы и методы. Исследования выполнены на мышах линии C57Bl (6 недель, вес – 18–20 г), которым перевязывали левую общую сонную артерию для моделирования хронической гипоперфузии головного мозга (ХГГМ). На фоне ХГГМ применяли никотинамид (NAM, блокатор SIRT1, 200 мг/кг, 10 дней, i.p.) и ресвератрол (RV, активатор SIRT1, 10 мг/кг, 10 дней, i.p.). Все манипуляции выполняли на анестезированных кетамином (60 мг/кг, i.p.) животных. Через 8 недель в мозге животных изучали особенности повреждения ДНК нейронов методом ДНК-комет и уровни экспрессии генов SIRT1/SIRT3 методом RT-PCR в реальном времени.Результаты Показано, что моделирование ХГГМ вызывало с унилатеральной стороны рост индекса повреждения ДНК нейронов за счет увеличения комет классов 3–4 в 6,9 раза и резкое снижение уровней экспрессии генов SIRT1 и SIRT3 в 9,3 и 20,2 раза относительно контрольной группы соответственно (р < 0,05). Применение NAM та РВ уменьшало индекс повреждения ДНК на 89,6 % и 92,4 % соответственно относительно контроля (р < 0,05) и увеличивало уровни экспрессии SIRT1 в 1,7 и 3,5 раза, SIRT3 в 2,9 и 5,2 раза соответственно по сравнению с группой ХГГМ (р < 0,05).Выводы. Модификация активности SIRT1 имеет благоприятный эффект на поражение мозга, вызванное ХГГМ, уменьшая повреждение ДНК нейронов, что сопровождается стимуляцией SIRT-опосредованной регуляции. Хронічна гіпоперфузія головного мозку – фактор ризику розвитку таких захворювань нервової системи, як хронічна ішемія головного мозку, дегенеративні патології тощо. Це зумовлює актуальність вивчення її патофізіологічних механізмів.Мета роботи – дослідити зв’язок експресії та активності SIRT1/SIRT3 із пошкодженням ДНК нейронів за умов хронічної церебральної гіпоперфузії в мишей.Матеріали та методи. Дослідження виконали на мишах лінії C57Bl (6 тижнів, вага – 18–20 г), яким перев’язували ліву загальну сонну артерію для моделювання хронічної гіпоперфузії головного мозку (ХГГМ). На тлі ХГГМ застосовували нікотинамід (NAM, блокатор SIRT1, 200 мг/кг, 10 діб, i.p.) і ресвератрол (RV, активатор SIRT1, 10 мг/кг, 10 діб, i.p.). Усі маніпуляції виконували на анестезованих кетаміном (60 мг/кг, i.p.) тваринах. Через 8 тижнів у мозку тварин вивчали особливості ушкодження ДНК нейронів методом ДНК-комет і рівні експресії генів Sirt1/Sirt3 методом RT-PCR у реальному часі.Результати. Показано, що моделювання ХГГМ викликало з унілатерального боку зростання індексу ушкодження ДНК нейронів шляхом збільшення комет класів 3–4 у 6,9 раза та різке зниження рівнів експресії генів SIRT1 та SIRT3 у 9,3 та 20,2 раза щодо контрольної групи відповідно (р < 0,05). Застосування NAM і РВ зменшувало індекс ушкодження ДНК на 89,6 % та 92,4 % відповідно щодо контролю (р < 0,05) та збільшувало рівні експресії SIRT1 в 1,7 та 3,5 раза, SIRT3 у 2,9 та 5,2 раза відповідно, порівнюючи з групою ХГГМ (р < 0,05).Висновки. Модифікація активності SIRT1 має сприятливий ефект на ураження мозку, що викликане ХГГМ, зменшуючи ушкодження ДНК нейронів, яке супроводжується стимуляцією SIRT-опосередкованої регуляції.