ГУМОРАЛЬНІ ФАКТОРИ МУКОЗАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ТА НАБУТОГО ІМУНІТЕТУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПІХВИ ДІВЧАТ ПУБЕРТАТНОГО ПЕРІОДУ, ХВОРИХ НА ВУЛЬВОВАГІНІТ

Вступ. Запалення зовнішніх статевих органів посідає перше місце в структурі гінекологічних захворювань дівчаток і дівчат. Частота вульвовагінітів за даними різних авторів коливається від 12 до 93 %, причому, 60 % патології має рецидивуючий характер. У процесі еволюції вчення про імунітет відбулося виділення «імунної системи слизових оболонок» із загальної імунної системи. У слизовій оболонці знаходяться всі типи імунокомптентних клітин (лімфоцити, лейкоцити, моноцити, макрофаги та ін.), необхідні для формування імунної відповіді. Мета роботи. Вдосконалити методи діагностики з метою оптимізації лікування та профілактики вульвовагінітів у дівчат для збереження репродуктивного потенціалу в майбутньому. Завдання дослідження. Визначити особливості гуморального, клітинного, місцевого імунітету, про- та протизапальний цитокіновий статус у дівчат, хворих на вульвовагініти. Методи дослідження: імунологічний, статистичний. Результати та їх обговорення. Показано, що розвиток вульвовагініту у дівчат пубертатного періоду супроводжується зростанням у вульвовагінальному вмісті активності лізоциму на 67,80%, що підтверджує наявність антигенної (мікробної) стимуляції факторів і механізмів неспецифічного протиінфекційного захисту (природного імунітету) слизової оболонки піхви у дівчат пубертатного періоду, хворих на вульвовагініт. Зростає також концентрація секреторного IgА на 76,06%, що є свідченням активації не тільки неспецифічних факторів і механізмів протиінфекційного захисту, а також формування специфічних механізмів реактивності слизової оболонки піхви у цих пацієнтів. Показано, що у дівчат пубертатного періоду, хворих на вульвовагініт, суттєво підвищується концентрація доімунних та імунних цитокінів, що є свідченням наявності антигенної стимуляції (мікробної контамінації) та підвищеної активації факторів і механізмів як неспецифічного протиінфекційного захисту, так і формування адекватної специфічної імунної відповіді за рахунок підвищення регуляторної функції доімунних та імунних цитокінів. Зростає на 16,67% кількість ФНП-α, який вважається одним із центральних регуляторів вродженої реактивності, поряд із IL-1β та інтерферонами α і β. Основними клітинами, що секретують ФНП-α, є моноцити/макрофаги і природні кілери. ФНП-α є основним медіатором, який синтезується клітинами макроорганізму у відповідь на контамінацію патогенних грамнегативних бактерій (ліпополісахаридів). Підвищення на 81,17% концентрації IL-1β, основного  медіатора запальних процесів з багатофункціональною роллю свідчить про активацію продукції IL-2, який викликає продукцію гепатоцитокінами білків гострої фази, що підвищує активність захисної функції запальної реакції. Концентрація багатофункціонального IL-6 підвищується на 49,28%, що засвідчує те, що у дівчат пубертатного періоду, хворих на вульвовагініт, посилюється процес диференціації В-лімфоцитів і продукції імуноглобулінів всіх класів та продукції білків гострої фази. Зростання на 21,13% протизапального імунного IL-10 є свідченням здійснення супресорної дії на формування специфічної імунної відповіді, інгібування продукції прозапальних цитокінів Т-хелперами І типу (Th-1), що покращує ефективність клітинної імунної відповіді. Висновок. Перераховане вище засвідчує те, що розвиток вульвовагініту в дівчат пубертатного періоду супроводжується активізацією факторів і механізмів неспецифічного протиінфекційного і специфічного імунного як системного, так і локального захисту. При цьому активується регуляторна функція доімунних (першого покоління) та імунних (другого покоління) цитокінів у периферійній крові, а також підвищується захисна функція неспецифічних (лізоциму) та специфічних імунних (секреторного імуноглобуліну А (sIgA)) гуморальних факторів секреторного вмісту піхви

Association of gene polymorphism with menorrhagia combined with thyroid pathology

Purpose of the study: to establish the frequency of alleles and genotypes of GP IIIa gene polymorphism in adolescent girls with uterine bleeding that is concomitant thyroid pathology and conduct a thorough genetic analysis of patients. Materials and methods. 70 teenage girls with puberty menorrhagia were surveyed. Study groups: I (main) – 30 teenage girls with puberty menorrhagia against the background of thyroid gland pathology, II group (comparison) – 40 teenage girls diagnosed with puberty menorrhagia. Control group consist of 25 almost healthy teenage girls. GP IIIa gene polymorphism (PLA1/PLA2) was studied once using PCR polymerase chain reaction. Results. A1/A2 polymorphism of the GP IIIa gene in adolescent girls with menorrhagia against the background of thyroid pathology indicates the likely prevailing frequency of individuals with “favorable” A1 allele over such with A2A2 genotype with and without pathology: in 12.3 and 9 times respectively. In adolescents without concomitant pathology A1A1 genotype was observed 11.7% more frequently than those with thyroid disease and 15.0% more often than in the control group. Distribution of genotypes of the GP IIIa gene polymorphous locus corresponded to the expected Hardy-Weinberg population balance, both in general and separately in the surveyed groups. Conclusions. In adolescents with menorrhagia without thyroid pathology A1A1 genotype occur 11.7% more frequently than in girls with thyroid diseases and 15.0% more often than in the control group. Relative frequency of A1A2- genotype is 9.2% in girls with menorrhagia and thyroid pathology, and A2A2 genotype by 2.5% over such in adolescents of comparison groups. Thus, risk factors for uterine bleeding with existing thyroid pathology in adolescent girls may depend on gene polymorphism

Асоціація генного поліморфізму з менорагіями, поєднаними з тиреоїдною патологією

Purpose of the study: to establish the frequency of alleles and genotypes of GP IIIa gene polymorphism in adolescent girls with uterine bleeding that is concomitant thyroid pathology and conduct a thorough genetic analysis of patients.Materials and methods. 70 teenage girls with puberty menorrhagia were surveyed. Study groups: I (main) – 30 teenage girls with puberty menorrhagia against the background of thyroid gland pathology, II group (comparison) – 40 teenage girls diagnosed with puberty menorrhagia. Control group consist of 25 almost healthy teenage girls. GP IIIa gene polymorphism (PLA1/PLA2) was studied once using PCR polymerase chain reaction.Results. A1/A2 polymorphism of the GP IIIa gene in adolescent girls with menorrhagia against the background of thyroid pathology indicates the likely prevailing frequency of individuals with “favorable” A1 allele over such with A2A2 genotype with and without pathology: in 12.3 and 9 times respectively. In adolescents without concomitant pathology A1A1 genotype was observed 11.7% more frequently than those with thyroid disease and 15.0% more often than in the control group. Distribution of genotypes of the GP IIIa gene polymorphous locus corresponded to the expected Hardy-Weinberg population balance, both in general and separately in the surveyed groups.Conclusions. In adolescents with menorrhagia without thyroid pathology A1A1 genotype occur 11.7% more frequently than in girls with thyroid diseases and 15.0% more often than in the control group. Relative frequency of A1A2- genotype is 9.2% in girls with menorrhagia and thyroid pathology, and A2A2 genotype by 2.5% over such in adolescents of comparison groups. Thus, risk factors for uterine bleeding with existing thyroid pathology in adolescent girls may depend on gene polymorphism.Цель исследования: установить частоту аллелей и генотипов полиморфизма гена GP IIIa у девочек-подростков с маточными кровотечениями и сопутствующей патологией щитовидной железы, а также провести тщательный генетический анализ обследованных пациенток.Материалы и методы. Обследовано 70 девочек-подростков с меноррагией пубертатного возраста. Участницы исследования были разделены на группы: I (основная) – 30 девочек-подростков с диагнозом пубертатной меноррагии на фоне сопутствующей патологии щитовидной железы, ІІ (сравнения) – 40 девочек-подростков с диагнозом пубертатной меноррагии. Контрольная группа – 25 практически здоровых девочек-подростков. Полиморфизм гена GР IIIa (PLA1/PLA2) исследовали один раз с помощью полимеразной цепной реакции.Результаты. Полиморфизм А1/А2 гена GP IIIa у девочек-подростков с меноррагией на фоне патологии щитовидной железы указывает на вероятную преобладающую частоту подростков с «благоприятным» А1 аллелем над таковыми с генотипом A2A2 как без патологии, так и с ней – их было больше в 12,3 и 9 раз соответственно. У подростков без сопутствующей патологии генотип А1А1 наблюдался на 11,7% чаще, чем при патологии щитовидной железы, и на 15,0% чаще, чем в контрольной группе. Распределение генотипов полиморфного локуса гена GP IIIa соответствовало ожидаемому балансу популяций Харди-Вайнберга, как в целом, так и отдельно в обследованных группах.Выводы. У подростков с меноррагиями без патологии щитовидной железы генотип A1A1 встречается на 11,7% чаще, чем у подростков с заболеваниями щитовидной железы, и на 15,0% чаще, чем в контрольной группе. У девочек с меноррагией и патологией щитовидной железы относительная частота генотипа A1A2 выше на 9,2%, а генотипа A2A2 – на 2,5% в сравнении с подростками группы контроля, у которых нет проблем со щитовидной железой. Таким образом, факторы риска развития маточных кровотечений при существующей тиреоидной патологии у девочек-подростков могут зависеть от генного полиморфизма.Мета дослідження: встановити частоту алелів і генотипів поліморфізму гена GP IIIa у дівчат підліткового віку, хворих на маткові кровотечі із супутньою патологією щитоподібної залози, та провести ретельний генетичний аналіз обстежених пацієнток.Матеріали та методи. Проведено обстеження 70 дівчат-підлітків, хворих на пубертатні менорагії. Учасниці дослідження були розподілені на групи: І (основна) – 30 дівчат-підлітків з діагнозом пубертатні менорагії на фоні супутньої патології щитоподібної залози, ІІ група (порівняння) – 40 дівчат-підлітків з діагнозом пубертатні менорагії. Контрольна група – 25 практично здорових дівчат-підлітків. Поліморфізм гена GP IIIa (PLA1/PLA2) досліджувався один раз за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.Результати. Поліморфізм А1/А2 гена GP IIIa в дівчат-підлітків із менорагіями на фоні патології щитоподібної залози вказує на вірогідне превалювання осіб зі «сприятливим» А1 алелем над такими із генотипом А2А2 як у підлітків без патології, так із нею – їх було більше у 12,3 і 9 разів відповідно. У підлітків без супутньої патології генотип А1А1 спостерігали на 11,7% частіше, ніж у дівчат із захворюваннями щитоподібної залози, та на 15,0% частіше, ніж у контрольній групі. Розподіл генотипів поліморфного локусу гена GP IIIa відповідав очікуваній популяційній рівновазі Харді-Вайнберга, як загалом, так і окремо в обстежуваних групах.Висновки. У підлітків із менорагіями без патології щитоподібної залози генотип А1А1 трапляється на 11,7% частіше, ніж у дівчат із захворюваннями щитоподібної залози, та на 15,0% частіше, ніж у здорових. У дівчат із менорагіями та патологією щитоподібної залози погранично переважає відносна частота генотипу А1А2 на 9,2% та генотипу А2А2 на 2,5% у порівнянні з підлітками групи контролю, які не мають проблем зі щитоподібною залозою. Отже, чинники ризику розвитку маткових кровотеч за наявної тиреоїдної патології в дівчат-підлітків можуть залежати від генного поліморфізму

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ СПЕРМОГРАМ МЕДИЧНОГО ЦЕНТРУ ЛІКУВАННЯ БЕЗПЛІДДЯ ЗА 2010-2015 РР.

The aim of the work is to analyze the spermogram indexes in men who applied for examination to the Center of Infertility Treatment.Materials and methods. The results of a survey of 4,098 men who underwent spermogram research, according to recommendations of the WHO 2000, were analyzed using an inverted Olympus CKX41 microscope in a Makler chamber. A separate group was created from 499 men who had azoospermia.Results. About 15% of couples worldwide have problems with natural pregnancy. According to WHO data, the overall proportion of male infertility factor reaches 46%. There is a tendency to increase the age couples due to social factors. Compared to the successes achieved in the treatment of female infertility male infertility treatment is ineffective.The parameters of spermograms for 2010-2015, performed in the Medical Center of Infertility Treatment in Chernivtsi, have been studied. The estimation of spermograms was carried out in accordance with recommendations of the WHO 2000. A statistical analysis of the results of a survey of 4,098 men was performed, which revealed the general tendency to increase the percentage of asthenozoospermia due to B category (slow linear motion).Conclusions. Evaluation of the hormonal status of infertile men by indirect signs and definition of the sexual constitution improves diagnostics and will help predict the effectiveness of pathogenetic therapy. Asthenozoospermia in patients is caused by a tendency to a significant decrease in the percentage of mobile spermatozoa of B category.Цель работы – провести анализ показателей спермограмм у мужчин, обратившихся для обследования в Центр лечения бесплодия.Материалы и методы. Проанализированы результаты обследования 4098 мужчин, которым проведено исследование спермограммы, согласно рекомендациям ВООЗ 2000 г., с помощью инвертированного микроскопа Olympus CKX41 в камере Makler. Отдельную группу создано из 499 мужчин, у которых диагностировано азооспермию.Результаты. Около 15% супружеских пар во всем мире имеют проблемы с естественным наступлением беременности. Согласно данным ВООЗ, общая доля фактора мужского бесплодия достигает 46%. Наблюдается тенденция к увеличению возраста супружеских пар вследствие социальных факторов. По сравнению с достигнутыми успехами в лечении женского бесплодия терапия мужского бесплодия остается малоэффективной.Исследованы показатели спермограмм за 2010-2015 гг., которые проводились в Медицинском центре лечения бесплодия г. Черновцы. Оценку спермограмм проведено в соответствии с рекомендациями ВООЗ 2000 г. Выполнен статистический анализ результатов обследования 4098 мужчин, при котором выяснено общую тенденцию к увеличению процента астенозооспермии за счет категории В (движение медленное прямолинейное).Выводы. Оценка гормонального статуса инфертильных мужчин по косвенным признакам и определение половой конституции усовершенствует диагностику и поможет прогнозировать результативность патогенетической терапии. Астенозооспермия у пациентов обусловлена тенденцией к значительному снижению процента подвижных сперматозоидов категории В.Мета роботи – провести аналіз показників спермограм у чоловіків, які звернулися для обстеження в Центр лікування безпліддя.Матеріали та методи. Проаналізовано результати обстеження 4098 чоловіків, яким проведено дослідження спермограми, згідно з рекомендаціями ВООЗ 2000 р., за допомогою інвертованого мікроскопа Olympus CKX41 у камері Makler. Окрему групу створено з 499 чоловіків, у яких діагностовано азооспермію.Результати. Близько 15 % подружніх пар у всьому світі мають проблеми з природним настанням вагітності. Згідно з даними ВООЗ, загальна частка фактору чоловічого безпліддя сягає 46%. Спостерігається тенденція до збільшення віку подружніх пар внаслідок соціальних факторів. Порівняно з досягнутими успіхами в лікуванні жіночого безпліддя терапія чоловічого безпліддя залишається малоефективною.Досліджено показники спермограм за 2010-2015 рр., які виконано в Медичному центрі лікування безпліддя м. Чернівців. Оцінку спермограм проведено згідно з рекомендаціями ВООЗ 2000 р. Здійснено статистичний аналіз результатів обстеження 4098 чоловіків, при якому з’ясовано загальну тенденцію до збільшення відсотка астенозооспермії за рахунок категорії В (рух повільний прямолінійний).Висновки. Оцінка гормонального статусу інфертильних чоловіків за непрямими ознаками та визначення статевої конституції удосконалить діагностику та допоможе прогнозувати результативність патогенетичної терапії. Астенозооспермію в пацієнтів зумовлено тенденцією до значного зниження відсотка рухомих сперматозоїдів категорії В

ЛІКУВАННЯ ВАГІТНИХ ІЗ ПОЛІГІДРАМНІОНОМ

Introduction. Treatment of polyhydramnios as a consequence of the infectious processis a difficultt ask because it requires urgent results. In the case of in sensitivity to conditionally pathogenic or pathogenic microflora, or the presence of viruses, delay in treatment can lead to intrauterine infection of the fetus.The aim of the study. To evaluate the efficacy of treatment of viral genesis polyhydramnion.Materials and Methods. Clinical and laboratory examination and treatmentof 60 pregnant women with polyhydramnion and the presence of an acute respiratory viral disease or isolated herpes simplex virus. The methods of study used were external obstetric examination, ultrasound, microscopic, bacteriological, immunofluorescence, enzyme immunoassay.Results. Рregnant women are divided in to two subgroups: the first subgroup immediately assigned immunocorrectiveantiviral drugs (n=30), the second – antimicrobial drugs, which proved to be ineffective, leading to changes in treatment (n=30). For the treatment immunocorrective preparations of flavonoidgly cosides are used – drops in a dose of 12 drops twice a day per os for 10-15 minutes before meals. After 7-10 days of application of the drug in 67 % of polyhydramnion decreased, in 14 days in 87 %, no signs of polyhydramnion.Conclusions. The pathogenetic treatment of polyhydramnion the use of antiviral drugs is a safe highly effective method of treating polyhydramnion, leads to recovery in 87% within 10-14 days, in other cases, to positive dynamics, which requires long-term treatment.Введение. Лечение полигидрамниона как следствия инфекционного процесса, является сложной задачей, поскольку требует срочных результатов. В случае нечувствительности условно патогенной или патогенной микрофлоры, или наличия вирусов, промедление в лечении может привести к внутриутробному инфицированию плода.Материалы и методы исследования. Проведено клинико-лабораторное обследование и лечение 60 беременных с полигидрамнионом и наличием в анамнезе острого респираторного вирусного заболевания или выделен вирус простого герпеса. Методы исследования, которые применялись, - внешнее акушерское обследование, УЗИ, микроскопический, бактериологический, иммунофлуоресцентный, иммуноферментный.Цель исследования. Оценить эффективность лечения полигидрамниона вирусного генеза.Результаты исследования. Беременных разделено на две подгруппы: в первой подгруппе использован иммунокоригирующий противовирусный препарат (n=30), во второй – антибактериальные препараты, которые оказались неэффективными, что было причиной проведенных изменений в лечении (n=30). Для лечения использован иммунокоригирующий препарат флавоноидных гликозидов в дозе 12 капель два раза в сутки per os за 10-15 минут до приема пищи. Через 7-10 дней применения препарата у 67 % беременных проявления полигидрамниона уменьшились, через 14 дней у 87 % беременных не было признаков полигидрамниона.Выводы. Патогенетическое лечение полигидрамниона вирусного ґенеза путем использования противовирусных препаратов является безопасным высокоэффективным методом лечения полигидрамниона и приводит к выздоровлению в 87% в течение 10-14 дней, в остальных случаях - к положительной динамике, что требует длительного лечения.Вступ. Лікування полігідрамніону, як наслідку інфекційного процесу, є складним завданням, оскільки вимагає термінових результатів. У випадку нечутливості умовно патогенної чи патогенної мікрофлори або наявності вірусів, зволікання у лікуванні може призвести до внутрішньоутробного інфікування плоду.Мета дослідження. Оцінити ефективність лікування полігідрамніону вірусного ґенезу.Матеріали та методи дослідження. Проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування 60 вагітних із полігідрамніоном та наявністю в анамнезі гострого респіраторного вірусного захворювання або виділено вірус простого герпесу.Методи дослідження, які застосовувалися, – зовнішнє акушерське обстеження, УЗД, мікроскопічний, бактеріологічний, імунофлуоресцентний, імуноферментний.Результати дослідження. Вагітних розділено на дві підгрупи: у першій підгрупі одразу призначалися імунокорегуючі противірусні препарати (n=30), у другій – антибактеріальні препарати, які виявилися неефективними, що було причиною проведення змін у лікуванні (n=30). Для лікування використано імунокорегуючий препарат флавоноїдних глікозидів в дозі 12 крапель двічі на добу per os за 10-15 хвилин до прийому їжі. Через 7-10 днів застосування препарату у 67 % вагітних прояви полігідрамніону зменшилися, через 14 днів у 87 % вагітних не було ознак полігідрамніону.Висновки. Патогенетичне лікування полігідрамніону вірусного ґенезу шляхом застосування імунокорегуючих противірусних препаратів є безпечним високоефективним методом лікування, оскільки, призводить до одуження у 87 % впродовж 10-14 днів, у решти випадків – до позитивної динаміки, що потребує тривалішого лікування