Effectiveness of Allopurinol and Quercetin inclusion in a complex treatment of stable angina pectoris – peculiarities of biomarkers and homeostatic indices changes

Objective – to study the effectiveness of Allopurinol and Quercetin inclusion in a complex treatment of stable angina pectoris and peculiarities of biomarkers and homeostatic indices changes. Materials and Methods. 120 patients with the diagnosis of stable angina pectoris (SAP) and hyperuricemia (HU) were examined and three groups were formed: patients receiving a complex standard therapy (70 persons – 58,33%), patients receiving the standard therapy with addition of Allopurinol (23 persons – 19,17%), and patients receiving Quercetin in addition to the standard therapy (27 individuals – 22,50%). At the beginning of in-patient treatment and 6 months later during out-patient period all patients were clinically and laboratory examined (uric acid, total cholesterol (TC), triglycerides (TG), creatinine, NT-proBNP, С-reactive protein (СRP) and total testosterone (TT) in the blood serum). Results. Reduced content of TC and TG in the 1st, 2nd and 3rd groups of a complex treatment was found (р<0,05; р<0,001 and р<0,001 respectively) with prevailing effect of Allopurinol compared with the standard treatment. In case of standard treatment elevated initial plasma levels of uric acid and creatinine were found (р<0,001 in both cases) that can probable be explained by the loop diuretics administration to achieve euvolemic condition. The indicated effect of diuretics is compensated by Allopurinol and Quercetin inclusion in the therapy (р<0,001 by all indices) with prevailing effect of Allopurinol compared with the standard (р<0,05). In comparison with the standard therapy addition of both Allopurinol and Quercetin promotes reduction of NT-proBNP initial content (in both cases р<0,05). A positive dynamics concerning inflammatory activity with reduction of the initial concentration of CRP (р<0,001) is achieved only with addition of Allopurinol to the therapy. Conclusions. Addition of Allopurinol into the standard therapy of patients with SAP and asymptomatic HU promotes the dynamics of inflammatory activity with reduction of CRP initial concentration. Addition of Allopurinol or Quercetin to the standard therapy normalizes dyslipidemia by means of TC and TG content decreasing, improves renal function and reduces creatinine level with prevailing effect of Allopurinol, promotes reduction of NT-proBNP initial content. Inflammatory activity and dyslipidemia with elevated levels of TC and TG are the criteria for additional Allopurinol administration for the patients with SAP and asymptomatic HU

Ефективність включення до комплексної терапії стабільної стенокардії алопуринолу та кверцетину - особливості змін біомаркерів і гомеостазіологічних показників

Objective – to study the effectiveness of Allopurinol and Quercetin inclusion in a complex treatment of stable angina pectoris and peculiarities of biomarkers and homeostatic indices changes.Materials and Methods. 120 patients with the diagnosis of stable angina pectoris (SAP) and hyperuricemia (HU) were examined and three groups were formed: patients receiving a complex standard therapy (70 persons – 58,33%), patients receiving the standard therapy with addition of Allopurinol (23 persons – 19,17%), and patients receiving Quercetin in addition to the standard therapy (27 individuals – 22,50%). At the beginning of in-patient treatment and 6 months later during out-patient period all patients were clinically and laboratory examined (uric acid, total cholesterol (TC), triglycerides (TG), creatinine, NT-proBNP, С-reactive protein (СRP) and total testosterone (TT) in the blood serum).Results. Reduced content of TC and TG in the 1st, 2nd and 3rd groups of a complex treatment was found (р&lt;0,05; р&lt;0,001 and р&lt;0,001 respectively) with prevailing effect of Allopurinol compared with the standard treatment. In case of standard treatment elevated initial plasma levels of uric acid and creatinine were found (р&lt;0,001 in both cases) that can probable be explained by the loop diuretics administration to achieve euvolemic condition. The indicated effect of diuretics is compensated by Allopurinol and Quercetin inclusion in the therapy (р&lt;0,001 by all indices) with prevailing effect of Allopurinol compared with the standard (р&lt;0,05). In comparison with the standard therapy addition of both Allopurinol and Quercetin promotes reduction of NT-proBNP initial content (in both cases р&lt;0,05). A positive dynamics concerning inflammatory activity with reduction of the initial concentration of CRP (р&lt;0,001) is achieved only with addition of Allopurinol to the therapy.Conclusions. Addition of Allopurinol into the standard therapy of patients with SAP and asymptomatic HU promotes the dynamics of inflammatory activity with reduction of CRP initial concentration. Addition of Allopurinol or Quercetin to the standard therapy normalizes dyslipidemia by means of TC and TG content decreasing, improves renal function and reduces creatinine level with prevailing effect of Allopurinol, promotes reduction of NT-proBNP initial content. Inflammatory activity and dyslipidemia with elevated levels of TC and TG are the criteria for additional Allopurinol administration for the patients with SAP and asymptomatic HU. Цель работы – изучить эффективность добавления в комплексную терапию стабильной стенокардии аллопуринола и кверцетина и особенности изменений биомаркеров и гомеостазиологических показателей.Материалы и методы. Обследовано 120 пациентов с диагнозом стабильной стенокардии (СтСт) с гиперурикемией (ГУ) в распределении трёх групп: те, кто получали стандартную терапию (70 человек (58,33 %)), пациенты с включением аллопуринола (23 человека (19,17 %)) и пациенты с добавлением в терапию кверцетина (27 человек (22,50 %)). В начале стационарного лечения и через 6 месяцев на амбулаторном этапе всем больным проведено клиническое и лабораторное обследование с определением уровня мочевой кислоты (МК), общего холестерина (ОХС), триглицеридов (ТГ), креатинина, NT-proBNP, С-реактивного белка (СРБ) и общего тестостерона (ОТ ) сыворотки крови).Результаты. Установлено снижением содержания ОХС и ТГ в 1, 2 и 3 группах комплексной терапии (р &lt; 0,05; р &lt; 0,001 и р &lt; 0,001 соответственно) с преобладающим эффектом аллопуринола в сопоставлении с 1 группой. При лечении по стандартной схеме определяется рост исходного уровня МК и креатинина крови (р &lt; 0,001 в обоих случаях), что возможно обусловлено приёмом петлевых диуретиков до достижения эуволемического состояния. Указанный эффект диуретиков компенсируется введением в терапию аллопуринола и кверцетина (р &lt; 0,001 по всем показателям), с преобладающим эффектом аллопуринола в сопоставлении с 1 группой (р &lt; 0,05). По сравнению со стандартной терапией добавление как аллопуринола, так и кверцетина способствует снижению исходного содержания NT-proBNP (в обоих случаях р &lt; 0,05). Только при добавлении к терапии аллопуринола достигается положительная динамика воспалительной активности со снижением исходной концентрации СРБ (р &lt; 0,001).Выводы. Добавление аллопуринола к стандартной терапии у пациентов с асимптомной ГУ улучшает динамику воспалительной активности со снижением исходной концентрации СРБ. Аллопуринол и кверцетин в комплексе со стандартной терапией нормализирует липидный спектр путём снижения содержания ОХС и ТГ, улучшает функцию почек со снижением уровня креатинина, с преобладающим эффектом аллопуринола, способствует снижению исходного содержания NT-proBNP. Критериями для дополнительного назначения аллопуринола пациентам со СтСт и асимптомной ГУ являются воспалительная активность и дислипидемия с повышенным содержанием ОХС и ТГ. Мета роботи – вивчити ефективність включення до комплексної терапії стабільної стенокардії алопуринолу, кверцетину та особливості змін біомаркерів і гомеостазіологічних показників.Матеріали та методи. Обстежили 120 пацієнтів із діагнозом стабільної стенокардії (СтСт) із гіперурикемією (ГУ) в розподілі на три групи: ті, хто отримували стандартну терапію (70 осіб (58,33 %)), пацієнти з додаванням алопуринолу (23 особи (19,17 %)) та пацієнти з включенням до терапії кверцетину (27 осіб (22,50 %)). На початку стаціонарного лікування та через 6 місяців на амбулаторному етапі всім хворим здійснили клінічне та лабораторне обстеження з визначенням рівнів сечової кислоти (СК-ти), загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), креатиніну, мозкового натрійуретичного пропептиду (NT-proBNP), С-реактивного білка (СРБ) та загального тестостерону (ЗТ) сироватки крові.Результати. Встановили зниженням вмісту ЗХС і ТГ у 1, 2 і 3 групах комплексної терапії (р &lt; 0,05; р &lt; 0,001, р &lt; 0,001 відповідно) з переважаючим ефектом алопуринолу в зіставленні з 1 групою. За умов лікування за стандартною терапією визначається зростання вихідного рівня СК-ти та креатиніну крові (р &lt; 0,001 в обох випадках), що, ймовірно, зумовлене прийманням петльових діуретиків до досягнення еуволемічного стану. Вказаний ефект діуретиків компенсується введенням у терапію алопуринолу та кверцетину (р &lt; 0,001 за всіма показниками) з переважаючим ефектом алопуринолу в зіставленні з 1 групою (р &lt; 0,05). Порівняно зі стандартною терапією додавання як алопуринолу, так і кверцетину сприяє зниженню вихідного вмісту NT-proBNP (в обох випадках р &lt; 0,05). Тільки за додавання до терапії алопуринолу досягається позитивна динаміка запальної активності зі зниженням вихідної концентрації СРБ (р &lt; 0,001).Висновки. Включення алопуринолу до стандартної терапії СтСт у пацієнтів з асимптомною ГУ позитивізує динаміку запальної активності зі зниженням вихідної концентрації СРБ. Додавання до стандартної терапії алопуринолу або кверцетину нормалізує ліпідний спектр шляхом зниження вмісту ЗХС і ТГ, поліпшує ниркову функцію зі зниженням рівня креатиніну, з переважаючим ефектом алопуринолу, сприяє зниженню вихідного вмісту NT-proBNP. Критеріями для додаткового призначення алопуринолу пацієнтам зі СтСт та асимптомною ГУ є запальна активність і дисліпідемія з підвищенням вмісту ЗХС і ТГ.