The display of electronic commerce within virtual environments

In today’s competitive business environment, the majority of companies are expected to be represented on the Internet in the form of an electronic commerce site. In an effort to keep up with current business trends, certain aspects of interface design such as those related to navigation and perception may be overlooked. For instance, the manner in which a visitor to the site might perceive the information displayed or the ease with which they navigate through the site may not be taken into consideration. This paper reports on the evaluation of the electronic commerce sites of three different companies, focusing specifically on the human factors issues such as perception and navigation. Heuristic evaluation, the most popular method for investigating user interface design, is the technique employed to assess each of these sites. In light of the results from the analysis of the evaluation data, virtual environments are suggested as a way of improving the navigation and perception display constraints

IS/IT in developing and emerging economies

Copyright @ AMCIS 2007In spite of the rapid growth many developing and emerging economies are experiencing, with much of this growth supported by information technology (IT), published research dealing with IT in developing economies is still very limited. The objective of this paper is to direct attention to this apparent gap and provide an overview of the issues related to information systems (IS) and IT specifically in developing and emerging economies. Business and social conditions specific to developing and emerging economies and their potential effects on IS/IT implementations are discussed. After a brief review of papers presented at previous AMCIS conferences, some research areas that seem particularly in need of more attention are identified

The national idea as a factor of consolidation of the Ukrainian society

Досліджується та визначається місце і роль  національної ідеї у консолідації українського суспільства. Підкреслюється, що уперше за роки незалежності на весь зріст постало завдання подальшого зміцнення незалежної держави, збереження стабільності і міжнаціональної згоди, протистояння спробам розколоти країну за ідеологічними і національними ознаками. Визначальну роль у цьому процесі повинна відіграти українська національна ідея, яка покликана забезпечити необхідну консолідацію, згуртованість та національну єдність української нації, а також інтеграцію національних меншин до її складу при збереженні та розвитку їх етнокультурних особливостей.Аналізуються стан та перспективи розвитку національної ідеї. В цьому контексті робиться висновок, що українська національна ідея в останні роки стала предметом спекуляції з боку політичної еліти та лідерів і не приводить та й не може привести до консолідації політичних сил. Суспільство, держава повинні мати об’єднуючу ідею, цінності. Протягом багатьох століть такою об’єднуючою ідеєю була незалежність. Але ця ідея  продовжувалася до тих пір, поки незалежність не стала реальністю.Сьогодні необхідна ідея, яка б організувала суспільство на створення якісно нового рівня життя. Оскільки мало мати власні кордони, герб, гімн, прапор, парламент, президента. Життя повинно покращуватися, але покращуватися для всіх. Це повинно стати тією об’єднуючою ідеєю для політичної еліти та народу, яку однаково сприймали б і в Києві, й у Львові, й у Мелітополі.Актуалізується та обґрунтовується необхідність формування консолідаційної ідеології, відтворення системи цінностей, які б об’єднували учасників політичного процесу, здатних консолідувати українську громаду і привести український народ до злагоди і процвітання.На наш погляд, ключовими цінностями національної ідеї повинні стати відчуття відповідальності за долю країни, патріотизм, гуманізм, демократія, соціальна справедливість, освіченість.Існування суспільства неможливе без інтегруючої ідеї, цілісність якої визначається духовною, творчою діяльністю особистості. Тому в епоху глобалізації великого значення набуває національна ідея, яка стає мірилом духовності і разом з нею ­ світоглядним забезпеченням способу вільного існування особистості, несе його ключові цінності. Вона протистоїть ідеологіям, що орієнтовані на уніфікацію переконань. Вироблення такої національної ідеї є для України справою надзвичайної ваги й актуальності, тому що власне на її основі повинні визначатися головні орієнтири і цінності розбудови держави в контексті євроінтеграції.Досліджується та визначається місце і роль  національної ідеї у консолідації українського суспільства. Підкреслюється, що уперше за роки незалежності на весь зріст постало завдання подальшого зміцнення незалежної держави, збереження стабільності і міжнаціональної згоди, протистояння спробам розколоти країну за ідеологічними і національними ознаками. Визначальну роль у цьому процесі повинна відіграти українська національна ідея, яка покликана забезпечити необхідну консолідацію, згуртованість та національну єдність української нації, а також інтеграцію національних меншин до її складу при збереженні та розвитку їх етнокультурних особливостей.Аналізуються стан та перспективи розвитку національної ідеї. В цьому контексті робиться висновок, що українська національна ідея в останні роки стала предметом спекуляції з боку політичної еліти та лідерів і не приводить та й не може привести до консолідації політичних сил. Суспільство, держава повинні мати об’єднуючу ідею, цінності. Протягом багатьох століть такою об’єднуючою ідеєю була незалежність. Але ця ідея  продовжувалася до тих пір, поки незалежність не стала реальністю.Сьогодні необхідна ідея, яка б організувала суспільство на створення якісно нового рівня життя. Оскільки мало мати власні кордони, герб, гімн, прапор, парламент, президента. Життя повинно покращуватися, але покращуватися для всіх. Це повинно стати тією об’єднуючою ідеєю для політичної еліти та народу, яку однаково сприймали б і в Києві, й у Львові, й у Мелітополі.Актуалізується та обґрунтовується необхідність формування консолідаційної ідеології, відтворення системи цінностей, які б об’єднували учасників політичного процесу, здатних консолідувати українську громаду і привести український народ до злагоди і процвітання.На наш погляд, ключовими цінностями національної ідеї повинні стати відчуття відповідальності за долю країни, патріотизм, гуманізм, демократія, соціальна справедливість, освіченість.Існування суспільства неможливе без інтегруючої ідеї, цілісність якої визначається духовною, творчою діяльністю особистості. Тому в епоху глобалізації великого значення набуває національна ідея, яка стає мірилом духовності і разом з нею ­ світоглядним забезпеченням способу вільного існування особистості, несе його ключові цінності. Вона протистоїть ідеологіям, що орієнтовані на уніфікацію переконань. Вироблення такої національної ідеї є для України справою надзвичайної ваги й актуальності, тому що власне на її основі повинні визначатися головні орієнтири і цінності розбудови держави в контексті євроінтеграції.Investigated and determined the place and role of the national idea in the consolidation of the Ukrainian society. It is emphasized that for the first time for years of independence in all growth faced the task of further strengthening the independent state, the preservation of stability and the interethnic consent, thwarting the attempts to split the country along ideological and national characteristics. The decisive role in this process should play a Ukrainian national idea, which is designed to provide the necessary consolidation, unity and national unity of the Ukrainian nation, as well as the integration of national minorities to its composition at the preservation and development of their ethno­cultural peculiarities.Analyzed the condition and prospects of development of the national idea. In this context, the conclusion is that the Ukrainian national idea in recent years has been the subject of speculation on the part of political elites and leaders, and does not and cannot lead to the consolidation of political forces. Society, the state should have a unifying idea, values. For many centuries such a unifying idea was independence. But this idea lasted up until independence did not become a reality.Today we need the idea that organized society to create qualitatively new level of life. Since not enough to have its own borders, emblem, anthem, flag, Parliament, presidency. Life should improve, but to improve for everyone. This should become the uniting idea for the political elite and the people that are the same perceived from above and in Kyiv and Lviv, and in Melitopol.Updated and the necessity for formation consolidating ideology, reproduction system of values, which would unite the participants of the political process, capable to consolidate the Ukrainian community and to bring the Ukrainian people into harmony and prosperity.In our opinion, the key values of the national idea should be the feeling of responsibility for the destiny of the country, patriotism, humanism, democracy, social justice, education.The existence of society is impossible without integrating ideas, the integrity of which is determined by the spiritual and creative activity of the person. Therefore, in the era of globalization is the great importance of the national idea, which becomes the measure of spirituality and with it, world Outlook ensuring image of freedom of personality, is its key values. It is opposed ideologies that are focused on the unification of convictions. the formation of a national idea for Ukraine is extremely important, because it is on its basis shall be defined baselines and values development of the state in the context of European integration.

Политическое лидерство в современной Украине: проблемы становления и развития

Досліджуються особливості формування політичного лідерства в Україні в умовах державної незалежності та актуалізується необхідність створення цілісної системи підготовки політичних лідерів. Підкреслюється, що політична практика цього періоду не висунула жодного загальнонаціонального лідера, який був би здатним об’єднати всі верстви українського суспільства в боротьбі за дійсну демократію, соціальну справедливість та всенародний добробут. Для сучасної політичної ситуації в Україні характерні такі явища, як криза державності, втрата політичного управління, криза національної ідентичності. В цьому контексті підкреслюється, що сьогоднішня реальність змушує переосмислити питання про роль особи, її внесок у політичний процес перехідного періоду розвитку суспільства.Робиться висновок, що в Україні відсутні система підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні. Політичні партії, громадські організації теж не готують цілеспрямовано політичних лідерів, використовуючи системи стихійного відбору, що вкрай неефективно. В цьому плані особливої актуальності набуває комплекс проблем, пов’язаних з системою формування та підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні.Features of the formation of political leadership in Ukraine in terms of state independence have been examined and the necessity for a coherent system of political leaders training has been actualized. It has been emphasized that the political practice of this period does not suggest any national leader who would be able to unite all segments of the Ukrainian society in the struggle for real democracy, social justice and national welfare. Current political situation in Ukraine is characterized by such phenomena as: the crisis of the statehood, the loss of the political control, the crisis of national identity. In this context, it has been emphasized that today’s reality forces us to rethink the question of the role of the leader, his/her contribution to the political process of the transitional period of society’s development. It has been concluded that in Ukraine there is no system of training of political leaders not at national, nor at regional level. Political parties, public organizations also do not prepare political leaders purposefully. They use a system of natural selection, which is extremely inefficient.In this regard, the complex problem associated with the system of the formation and training of political leaders both on national and regional levels is especially important.Исследуются особенности формирования политического лидерства в Украине в условиях государственной независимости и актуализируется необходимость создания целостной системы подготовки политических лидеров. Подчеркивается, что политическая практика этого периода не выдвинула ни одного общенационального лидера, который был бы способен объединить все слои украинского общества в борьбе за действительную демократию, социальную справедливость и всенародное благосостояние. Для современной политической ситуации в Украине характерны такие явления, как кризис государственности, потеря политического управления, кризис национальной идентичности. В этом контексте подчеркивается, что сегодняшняя реальность заставляет переосмыслить вопрос о роли лидера, его вклад в политический процесс переходного периода развития общества.Делается вывод о том, что в Украине отсутствует система подготовки политических лидеров как в общенациональном масштабе, так и на региональном уровне. Политические партии, общественные организации тоже не готовят целеустремленных политических лидеров, используя систему стихийного отбора, которая крайне неэффективна.В этом плане особую актуальность приобретает комплекс проблем, связанных с системой формирования и подготовки политических лидеров как в общенациональном масштабе, так и на региональном уровне

The role of the party leadership to activization the political process of modern Ukraine

У статті аналізуються концептуальні положення партійного лідерства як чинника активізації політичних процесів у трансформаційних суспільствах. Розглядається місце партійних лідерів у політичних процесах України, яка належить до перехідних суспільств.Доведено, що головним фактором, який визначає місце та роль партійних лідерів у політичних процесах трансформаційних суспільств є динаміка. Там, де в суспільстві відбуваються політичні трансформації, реалізуються конституційні зміни, проводяться радикальні реформи органів державної влади, відповідним чином динамізується й роль партійних лідерів. Саме в період трансформації суспільства може змінитися домінуюча ідеологія партійних лідерів.Роль, місце та їхнє значення визначається впливом, який здійснюється на формування політичної волі та громадської думки, визначення суспільних та державних цілей, вираження інтересів соціальних груп, мобілізації й  політичної соціалізації виборців, формування національної еліти й поповнення політичного корпусу, організації процесів державного управління тощо. Робиться висновок, що партійне лідерство є найоптимальнішою формою керівництва політичними процесами на сучасному етапі модернізації українського суспільства, а також є найефективнішим механізмом реалізації групових інтересів у сфері політики. Певна особа чи навіть декілька суб’єктів здійснюють функції керівника політичної партії, організовують діяльність своїх прихильників для досягнення програмних цілей та завдань.У статті аналізуються концептуальні положення партійного лідерства як чинника активізації політичних процесів у трансформаційних суспільствах. Розглядається місце партійних лідерів у політичних процесах України, яка належить до перехідних суспільств.Доведено, що головним фактором, який визначає місце та роль партійних лідерів у політичних процесах трансформаційних суспільств є динаміка. Там, де в суспільстві відбуваються політичні трансформації, реалізуються конституційні зміни, проводяться радикальні реформи органів державної влади, відповідним чином динамізується й роль партійних лідерів. Саме в період трансформації суспільства може змінитися домінуюча ідеологія партійних лідерів.Роль, місце та їхнє значення визначається впливом, який здійснюється на формування політичної волі та громадської думки, визначення суспільних та державних цілей, вираження інтересів соціальних груп, мобілізації й  політичної соціалізації виборців, формування національної еліти й поповнення політичного корпусу, організації процесів державного управління тощо. Робиться висновок, що партійне лідерство є найоптимальнішою формою керівництва політичними процесами на сучасному етапі модернізації українського суспільства, а також є найефективнішим механізмом реалізації групових інтересів у сфері політики. Певна особа чи навіть декілька суб’єктів здійснюють функції керівника політичної партії, організовують діяльність своїх прихильників для досягнення програмних цілей та завдань.This article analyzes the conceptual position of the party leadership as a factor in activation processes of political transformation in societies. The place of the party leaders in the political processes in Ukraine, which belongs to the transitional societies.It is proved that the main factor determining the place and role of party leaders in the political processes of transformation of societies dynamics. Where society is experiencing political transformation implemented constitutional changes made radical reform of public authorities, as appropriate dynamicized the role of party leaders. It was during the transformation of society may change the dominant ideology of the party leaders.The role, place and their value is determined by the influence of which is carried out on the formation of political will and public opinion, the definition of public and governmental purposes, expressing the interests of social groups, political socialization and mobilization of voters of the national elite corps and replenishment policy, a process of public administration. It is concluded that the party leader is the most optimal form of leadership political process at the present stage of modernization of Ukrainian society as well as the most effective mechanism for implementing group interests in politics. A certain person or even a few actors perform the functions of the head of the party, his supporters organized activities to achieve program goals and objectives

M. Ostrogorskogo contribution to the theory of political parties

У статті досліджується внесок М. Острогорського в розробку теорії політичних партій та актуалізуються його висновки, які підтверджені практикою політичного життя і є актуальними для українських політичних партій.Підкреслюється, що основний вклад М. Острогорського полягає в тому, що він зробив партії предметом спеціального наукового дослідження і розкрив загальні тенденції і навіть перспективи їхнього розвитку. Крім того, на відміну від багатьох дослідників, він не ставить питань про те, що ж таке партії чи як працює партійна система. Його швидше цікавлять загальні характеристики політичних партій в умовах демократії. Досить вагомим є його внесок у вирішення теоретичних проблем елітизму, парламентської демократії, соціальної організації та управління, тобто тих проблем, які й сьогодні гостро актуальні.Важливу роль має положення Острогорського про те, що в результаті професіоналізації партійних чиновників, виокремлення верхівки та об’єднання її навколо лідера партії формується неформальна група осіб - «кокус», яка реально керує партією і підпорядковує всіх жорсткій дисципліні. Кокус створює харизму лідерам, підтримує ореол «священності» ідеологічних цілей та надає легітимності представникам партійної верхівки. За допомогою кокусу обмежена група людей (тобто партійна еліта) отримує можливість контролювати і керувати діями мас.Робиться висновок про те, що залишаються актуальними його основні концептуальні положення: про заміну принципу колективної відповідальності персональною відповідальністю; компетентність; професіоналізм і принциповість у сфері партійного управління. Вони можуть розглядатися як головні принципи аналізу діяльності партійних лідерів України в сучасних умовах і пошуку шляхів підвищення їх ефективності в інтересах політичних партій та українського суспільства в цілому. В цьому контексті необхідно відзначити, що за час, який минув із дня проголошення незалежності України, практично жодній політичній партії так і не вдалося стати потужною ідеологічною силою, яка б упродовж певного часу здійснювала більш-менш істотний вплив на соціально-політичний процес у державі.У статті досліджується внесок М. Острогорського в розробку теорії політичних партій та актуалізуються його висновки, які підтверджені практикою політичного життя і є актуальними для українських політичних партій.Підкреслюється, що основний вклад М. Острогорського полягає в тому, що він зробив партії предметом спеціального наукового дослідження і розкрив загальні тенденції і навіть перспективи їхнього розвитку. Крім того, на відміну від багатьох дослідників, він не ставить питань про те, що ж таке партії чи як працює партійна система. Його швидше цікавлять загальні характеристики політичних партій в умовах демократії. Досить вагомим є його внесок у вирішення теоретичних проблем елітизму, парламентської демократії, соціальної організації та управління, тобто тих проблем, які й сьогодні гостро актуальні.Важливу роль має положення Острогорського про те, що в результаті професіоналізації партійних чиновників, виокремлення верхівки та об’єднання її навколо лідера партії формується неформальна група осіб - «кокус», яка реально керує партією і підпорядковує всіх жорсткій дисципліні. Кокус створює харизму лідерам, підтримує ореол «священності» ідеологічних цілей та надає легітимності представникам партійної верхівки. За допомогою кокусу обмежена група людей (тобто партійна еліта) отримує можливість контролювати і керувати діями мас.Робиться висновок про те, що залишаються актуальними його основні концептуальні положення: про заміну принципу колективної відповідальності персональною відповідальністю; компетентність; професіоналізм і принциповість у сфері партійного управління. Вони можуть розглядатися як головні принципи аналізу діяльності партійних лідерів України в сучасних умовах і пошуку шляхів підвищення їх ефективності в інтересах політичних партій та українського суспільства в цілому. В цьому контексті необхідно відзначити, що за час, який минув із дня проголошення незалежності України, практично жодній політичній партії так і не вдалося стати потужною ідеологічною силою, яка б упродовж певного часу здійснювала більш-менш істотний вплив на соціально-політичний процес у державі.This article examines the contribution of M. Ostrogorsky to the theory of political parties and updated its findings are confirmed practice of political life and are relevant to Ukrainian political parties.Emphasizes that the main contribution M. Ostrogorsky is what he did the party subject of special scientific studies and showed overall trends and prospects for their development. In addition, unlike many researchers, it raises the question of what exactly is a party or as a working party system. His most interested in the general characteristics of political parties in a democracy. Quite significant is its contribution to the solution of theoretical problems elitizma, parliamentary democracy, social organization and management, that is, those issues that are relevant today. Has an important role Ostrogorsky position that as a result of the professionalization of party officials, top selection and combining it around the party leader formed an informal group of individuals - «caucus», which actually runs the party and all subjects of the discipline. Caucus leaders charisma creates, maintains an aura of «sacred» ideological goals and provides legitimacy to representatives of the party leadership. With caucuses limited group of people (ie, the party elite) is the ability to control and direct the actions of the masses.Concludes that it remains relevant provisions of the basic conceptual: the replacement of the principle of collective responsibility, personal responsibility; competence; professionalism and integrity in party control. They can be considered as the basic principles of analysis of the party leaders of Ukraine in modern conditions, and seeking ways to improve their performance in the interests of political parties and Ukrainian society in general. In this context it should be noted that during the time that has passed since the proclamation of the independence of Ukraine, virtually no political party has failed to become a powerful ideological force, which would be carried out for some time more or less significant impact on the socio-political process in the country

Толерантність як принцип політичної діяльності партійних лідерів

The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds.These problems are urgent for the Ukrainian society, which presents a wide spectrum of political and ideological orientations. In addition, in today’s Ukraine, the acute problem of overcoming of political confrontation. This calls for the development of tolerance and dialogue. A big role in solution of these problems belongs to the party leaders.In this context, it is emphasized that the party leaders, as important actors in the system of political activity carry out the following functions: articulation and aggregation of interests of certain social groups; the struggle for the conquest of political power; the use of political power to implement socially important objectives; monitoring the activity of state bodies or the formation and implementation of the adopted political course; political education and ideological socialization of voters and the like.An important prerequisite and both the means to achieve them in conflict confrontation serves the political tolerance.Political tolerance is seen as the type of interaction and relationships between the various social groups, political parties, leaders, whose sides are of perception and patience in regard to difference in views, views, positions and actions.The article analyzes the political tolerance as an integral component and the principle of the activity of the party leaders.  Stresses that, in societies with a variety of cultures and languages, numerous channels and institutions expression of social, national, religious and other interests, as a rule, more prerequisites for implementation of the principle of tolerance in the relations inside a multiparty system. At the same time, in our opinion, the principle of tolerance in practice is not yet indicative of the processes parton in our country. The actual format of interaction of domestic political forces somewhere on unfortunately excludes the existence of any of the principles and tactics of political struggle and political confrontation marked by a lack of fundamental principles of tolerance.It is concluded that the parties and their leaders need to master the science and art of political dialogue, to adopt a set of rules of political behavior. Among them, in particular for determining the appropriateness of the opposite position, giving up claims to exclusive possession of the truth in the last instance, etc.The development of the political life of the society leads to the understanding and recognition of what is to provide General, to be a carrier of a public entity, are all people, and not any particular part of society. Political activities should be based on the recognition that any social problem can be resolved only on the basis of mutual consent. У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання,  породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті.Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політично­ідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв’язанні цих проблем належить партійним лідерам.В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб’єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо.Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність.Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.У статті аналізується політична толерантність як невід’ємний компонент та принцип діяльність партійних  лідерів.  Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будь­яких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності.Робиться висновок, що  партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо.Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність   має спиратися на визнання того, що будь­яка суспільна проблема може бути розв’язана тільки на ґрунті загальної згоди. У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання,  породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті.Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політично­ідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв’язанні цих проблем належить партійним лідерам.В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб’єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо.Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність.Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.У статті аналізується політична толерантність як невід’ємний компонент та принцип діяльність партійних  лідерів.  Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будь­яких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності.Робиться висновок, що  партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо.Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність   має спиратися на визнання того, що будь­яка суспільна проблема може бути розв’язана тільки на ґрунті загальної згоди.