Поняття Цивільної Правосуб'єктності Та Її Елементів

Legal personality is one of the fundamental categories of rights. In the theory of law Legal personality is understood as the ability of a person to act as a subject of rights and duties. This article is devoted to research of the concept, nature, components and features of the legal personality of a civil - legal category. It is examined the theoretical and practical approaches to the concept of law. It is determined that in the general theory of law category of ‘ legal personality ‘ is approaches in several ways. According to, the first way of the concept of « legal personality « and « person of law» are identical. Supporters of the second direction include the legal personality rights and obligations that are identify on the merits of the legal status of a person. Supporters of the third direction recognize that the content of legal personality include capacity and capability and delectability. The author has determined that the most clearl definition of the legal personality is when considering it as a combination of capacity, capability and delectability. So, legal personality can be defined as the ability of individuals to be the subject of the (participant) civil relations, that is the bearer of rights and obligationsУ статті узагальнено основні наукові підходи до розуміння категорії «пра- восуб'єктність». Охарактеризовано структурні елементи: правоздатність, дієз­датність та деліктоздатність

Методологічне Значення Категорій «Строк» І «Термін» У Цивільному Праві України

The article considers an important methodological role of such time categories as «period» and «term». It is determined that the rights and obligations established in the legal relations ensure the possibility of committing by their subjects certain actions aimed at achieving the legitimate goals, therefore the regulation of the action in time of subjective rights and obligations is an important means of legal influence on the behavior of participants in public relationships. It is emphasized that certain forms of manifestation of time correspond to different levels and forms of motion of matter. The peculiarities of social time as a form of the movement of social matter, which consists in the fact that it imprints the dialectical connection of the objective and subjective, necessity and freedom existing only in society. Attention is drawn to the fact that the delimitation of the categories «terms» and «term» has an important methodological significance not only for civil law, but also for understanding the relevant time concepts when applying the norms of family, housing, land, ecological, economic and other branches of legislation. It is proposed to supplement Part 3 of Art. 263 of the Central Committee pointing out that from the day of termination of circumstances that were the basis for suspending the limitation period, the limitation period, taking into account the time elapsed before its suspension, extends to one year, and if the limitation period was less than one year - until the term limitation period.У статті розглядяється важлива методологічна роль таких часових категорій як «строк» і «термін». Визначено, що установлені у правовідносинах права та обов'язки забезпечують можливість вчинення їх суб'єктами певних дій, спрямованих на досягнення допустимих законом цілей, тому регулювання дії у часі суб'єктивних прав і обов'язків є важливим засобом юридичного впливу на пове­дінку учасників суспільних відносин. Пропонується доповнити ч. 3 ст. 263 ЦК вказівкою на те, що від дня припи­нення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності урахуванням часу, що минув до його зупинення, про­довжується до одного року, а якщо позовна давність була меншою ніж один рік - до строку позовної давності