Cell therapy of heart pathologies

The review article is devoted to cellular cardiomyoplasty as a novel technology of treatment of cardiac insufficiency. The experiments on animals and the first clinical trials have shown the possibility to improve the contractile function of diseased heart after transplantation of different types of donor cells: ardiomyocytes, bone marrow enriched by hematopoietic stem cells and mesenchymal stem cells. The problems of cellular cardiomyoplasty are discussed.Оглядова стаття присвячена клітинній кардіоміопластиці як новій технології лікування серцевої недостатності. Експерименти на тваринах і перші клінічні випробування показали можливість поліпшення скорочувальної функції ураженого міокарда після трансплантації різних типів клітин: кардіоміоцитів, кісткового мозку, збагаченого гемопоетичними стовбуровими клітинами, а також мезенхімальних стовбурових клітин. Обговорюються проблеми клітинної кардіоміопластики.Обзорная статья посвящена клеточной кардиомиопластике как новой технологии лечения сердечной недостаточности. Эксперименты на животных и первые клинические испытания новой технологии показали возможность улучшения сократительной функции пораженного миокарда после трансплантации различных типов клеток: кардиомиоцитов, костного мозга, обогащенного гемопоэтическими стволовыми клетками, а также мезенхимальных стволовых клеток. Обсуждаются проблемы клеточной кардиомиопластики

Regulation of mutagenesis by exogenous biological factors in the eukaryotic cell systems

The representations of the mutations and the nature of spontaneous mutation process and mutagenesis induced by exogenous oncoviruses, DNAs and proteins-mitogens are analysed. Exogenous biological factors induce DNA damages in regulatory-informational way, acting on the cellular systems for maintenance of genetical stability. Molecular mechanisms are the same as at spontaneous mutagenesis but they are realized with the participation of alien genetical material. Among biological mutagens, the oncoviruses and mobile genetic elements (MGEs) are distinguished as the strongest destabilizing factors which direct tumor transformation of somatic mammalian cells. Genetical reprogramming or changing the programs of gene expression at the differentiation of stem and progenitor cells under growth factors and citokines is probably followed by mutations and recombinations as well.Проаналізовано уявлення щодо природи мутацій і спонтанного мутаційного процесу, а також мутагенезу, індукованого екзогенними онковірусами, ДНК і білками-мітогенами. Екзогенні біологічні чинники індукують пошкодження ДНК регуляторно-інформаційним шляхом, діючи на системи підтримки генетичної стабільності. Молекулярні механізми мутацій такі самі, як і за спонтанного мутагенезу, але реалізуються за участі чужорідного генетичного матеріалу. Серед біогенних мутагенів виокремлюють онковіруси і мобільні генетичні елементи (МГЕ) як найсильніші дестабілізувальні фактори, що контролюють процес злоякісної трансформації соматичних клітин ссавців. Генетичне перепрограмування або зміна програм генної експресії при диференціюванні стовбурових клітин і клітин-попередників під впливом ростових факторів и цитокінів, ймовірно, також супроводжується мутаціями й рекомбінаціями.Проанализированы представления о мутациях и природе спонтанного мутационного процесса, а также о мутагенезе, индуцированном экзогенными онковирусами, ДНК и белками-митогенами. Экзогенные биологические факторы индуцируют повреждения ДНК регуляторно-информационным путем, оказывая влияние на системы поддержания генетической стабильности. Молекулярные механизмы мутаций такие же, как и при спонтанном мутагенезе, но реализуются при участии чужеродного генетического материала. Среди биогенных мутагенов выделяют онковирусы и мобильные генетические элементы (МГЭ) как наиболее сильные дестабилизирующие факторы, контролирующие процесс злокачественной трансформации соматических клеток млекопитающих. Генетическое перепрограммирование или смена программ генной экспрессии при дифференцировке стволовых клеток и клеток-предшественников под влиянием ростовых факторов и цитокинов, по-видимому, также сопровождается мутациями и рекомбинациями

Different types of biotechnological wound coverages created with the application of alive human cells

Currently, the development and the implementation of the new biotechnological wound coverings (skin equivalents) designed for temporal or permanent replacement of damaged or destroyed areas of human skin remains extremely actual relevant in clinical practice. Skin equivalents or equivalents of individual skin layers which include alive cells of different types take a special place among the artificial wound coverings. They mostly contain two basic types of cells – fibroblasts and keratinocytes (together or separately). Such bioconstructions are usually served as temporary coverings, which supply the damaged skin by biologically active substances and stimulate the regeneration of the patient's own tissues. In this review we consider as commercially available wound coverings and those which are still studied in the laboratories. Until now ideal substitutes of natural skin have not yet created, so the efforts of many researchers are focusing on the solution of this problem.В нинішній час залишається надзвичайно актуальною розробка та впровадження в клінічну практику нових біотехнологічних ранових покриттів (еквівалентів шкіри), призначених тимчасово або постійно замінювати пошкоджені або зруйновані ділянки шкіри людини. Серед штучних ранових покриттів особливе місце займають еквіваленти шкіри або її окремих шарів, що містять у своєму складі живі клітини різних типів та походження. До складу біоконструкцій найчастіше входять два основних типи клітин – фібробласти і кератиноцити (спільно або окремо). Такі біоконструкцій застосовують, зазвичай, як тимчасові покриття, що забезпечують пошкоджену шкіру біологічно активними речовинами і стимулюють регенерацію власних тканин пацієнта. У огляді розглядаються як комерційно доступні раневі покриття, так і такі, які ще досліджуються в лабораторіях. Донині ще не створено ідеальних замінників шкіри, тому зусилля багатьох дослідників спрямовані на вирішення цього завдання.В настоящее время остаётся чрезвычайно актуальной разработка и внедрение в клиническую практику новых биотехнологических раневых покрытий (эквивалентов кожи), призванных временно или постоянно заменять повреждённые или разрушенные участки кожи человека. Среди искусственных раневых покрытий особое место занимают эквиваленты кожи или её отдельных слоёв, имеющие в своём составе живые клетки различных типов и происхождения. В состав биоконструкций чаще всего входят два основных типа клеток – фибробласты и кератиноциты (совместно или отдельно). Такие биоконструкции служат, как правило, в качестве временных покрытий, которые снабжают поврежденную кожу биологически активными веществами и стимулируют регенерацию собственных тканей пациента. В обзоре рассматриваются как коммерчески доступные раневые покрытия, так и те, которые ещё исследуются в лабораториях. До настоящего времени ещё не созданы идеальные заменители кожи, поэтому усилия многих исследователей направлены на решение этой задачи

Spontaneous premature condensation of chromosomes in normal and transformed mammal cells

Aim: To study the relation between premature chromosome condensation and the ability of the cells to undergo malignant transformation. Methods: Standard cytogenetic analysis of bone marrow cells and cultured normal and tumor cells has been used. Results: Comparative analysis of the frequency of occurrence of the cells with premature chromosome condensation (РСС) (cell “arrest” at G2/M phase) in relation to dividing cells in the cultures of human immortalized cells of hematopoietic origin, human lung carcinoma A-549 cells, and in populations of bone marrow cells of BALB/c and C57BL/6 mice differing in predisposition for myeloma development has been performed. It has been revealed that in populations of bone marrow cells of C57BL/6 mice the relation of cells with РСС to dividing ones is 2–3-fold lower than in other studied cell populations. Immortalized and malignantly transformed human cell lines were characterized by high frequency of occurrence of cells with РСС. In the cells of А-549R subline characterized by suppressed malignant phenotype this index was lower than in parental А-549 cells. Conclusion: The obtained data point on possible relation between disturbed passing of “check point” by cells upon transition from G2 phase of cell cycle to mitosis and increased genetic heterogeneity of new cell generation associated with ability of cells to immortalization and malignant transformation.Цель: изучение взаимосвязи между преждевременной конденсацией хромосом и склонностью клеток к злокачественной трансформации. Методы: стандартные методы цитогенетического анализа клеток костного мозга и культивируемых нормальных и опухолевых клеток. Результаты: проведен сравнительный анализ отношения частоты выявления клеток с преждевременной конденсацией хромосом (РСС) (арест клеток в G2/M) к делящимся клеткам в культурах иммортализованных клеток человека кроветворного происхождения и злокачественно трансформированных клеток рака легкого человека линии A-549, а также в популяциях клеток костного мозга двух линий мышей: линии BALB/c с высокой предрасположенностью к развитию миеломы и C57BL/6, без такой предрасположенности. Выявлено, что в популяциях клеток костного мозга мышей низкораковой линии C57BL/6 отношение клеток с РСС к делящимся в 2–3 раза меньше, чем в других исследованных клеточных популяциях. Иммортализованные и злокачественно трансформированные клеточные линии человека характеризовались высокой частотой присутствия клеток с РСС. В клетках сублинии А-549R, характеризующейся подавлением признаков злокачественности, этот показатель заметно ниже, чем в клетках исходной линии А-549. Выводы: полученные данные позволяют предположить связь между нарушением прохождения клетками точки проверки при переходе от G2 фазы клеточного цикла к митозу и повышенной генетической гетерогенностью их потомства, ассоциированной со склонностью клеток к иммортализации и злокачественной трансформации

MGMT expression: insights into its regulation. 2. Single nucleotide polymorphisms

High intra- and interindividual variations in the expression levels of the human O6-methylguanine-DNA methyltransferase (MGMT) gene have been observed. This DNA repair enzyme can be a cause of resistance of cancer cells to alkylating chemotherapy. It has been studied the association of single nucleotide polymorphisms (SNPs) of MGMT with the risk for different types of cancer, progression-free survival in patients with cancer treated with alkylating chemotherapy, as well as an effect of SNPs on the MGMT gene expression and activity of the enzyme. SNPs have been suggested to be the factors which influence the levels of interindividual variability of the MGMT expression. Therefore, the aim of this paper was to review the experimental data on SNPs of the human MGMT gene, which are associated with cancer, as well as on location of MGMT-SNPs in regulatory and protein-coding regions of the gene in relation to its regulation. Lots of MGMT SNPs, which could affect the gene expression and result in interindividual MGMT variability or the enzyme resistance to pseudosubstrate inhibitors, have been re- vealed within the promoter and enhancer regions, the 5'- and 3'-UTRs and introns of the MGMT gene, as well as within the protein-coding region. Many of them may have regulatory effect.Відомо, що в рівнях експресії гена О6-метилгуанін-ДНК метилтрансфераза (MGMT) людини існують значні внутрішньо- та міжіндивідуальну варіації . Цей репаративний фермент може спричиняти стійкість ракових клітин до алкілувальної хіміотерапії. Вивчено асоціації однонуклеотидних поліморфізмі (ОНП) MGMT з ризиком багатьох типів раку, виживанням пацієнтів без прогресування захворювання після алкілувальної хіміотерапії, а також вплив ОНП на експресію гена MGMT та активність даного ферменту. Припускають, що ОНП є факторами, які чинять вплив на рівні міжіндивідуальної варіації експресії MGMT. В огляді розглянуто експериментальні дані щодо ОНП гена MGMT людини, асоційованих з раком, а також стосовно локалізації ОНП MGMT у регуляторних і білок-кодуючій ділянках гена, залучених до його регуляції. Значну кількість ОНП MGMT з потенційною здатністю впливати на експресію гена та спричиняти міжіндивідуальні варіації MGMT або на стійкість ферменту до псевдосубстратних інгібіторів виявлено у промоторній та енхансерній областях, 5'- і 3'-нетрансльованих ділянках та інтронах гена MGMT, а також у білок-кодуючій ділянці. Багато з них можуть слугувати регуляторними факторами.Известно, что существуют значительные внутри- и межиндивидуальные вариации уровней экспрессии гена О6-метилгуанин-ДНК метилтрансфераза (MGMT) человека. Этот рфермент репарации ДНК может быть причиной устойчивости раковых клеток к алкилирующей химиотерапии. Изучены ассоциации однонуклеотидных полиморфизмов (ОНП) MGMT с риском для различных типов рака, выживаемостью пациентов без прогрессирования заболевания после алкилирующей химиотерапии, а также влияние ОНП на экспрессию гена MGMT и активность этого фермента. Высказано предположение, что ОНП являются факторами, влияющими на межиндивидульные уровни вариабельности экспрессии MGMT. В обзоре рассмотрены экспериментальные данные относительно ОНП гена MGMT человека, ассоциированных с раком, а также по локализации ОНП MGMT в регуляторных и белок-кодирующих участках гена, причастных к регулированию. Большое количество ОНП MGMT с потенциальной способностью влиять на экспрессию гена и приводить к межиндивидуальной вариабельности MGMT или на стойкость фермента к псевдосубстратным ингибиторам выявлено в промоторной и энхансерной областях, 5'- и 3'-нетранслируемых участках и интронах гена MGMT, а также в белок-кодирующем участке. Многие из них могут служить регуляторными факторами

Isolectins of phytohemagglutinin are able to induce apoptosis in HEp-2 carcinoma cells in vitro

Aim: To study the effects of total phytohemagglutinin (PHA) and its isolectins on cell death and apoptosis in human HEp-2 carcinoma cells and to analyze the possible molecular mechanisms of lectin induced apoptosis. Materials and Methods: The commercial preparation of the kidney beans (Phaseolus vulgaris) lectins and HEp-2 cells were used. Apoptosis index was determined using acridine orange and ethidium bromide staining. The expression levels of apoptosis mediator cleaved caspase-3 and proapoptotic Bax protein were studied by Western blot analysis. The gene expression levels were analyzed by qPCR. Results: PHA and its isolectins induced apoptosis in HEp-2 cells accompanied by the increased expression of caspase-3 cleaved form, with PHA-E being the most effective. The treatment of HEp-2 cells with PHA or its isolectins resulted in a marked increase of Bax on both mRNA and protein levels. Conclusions: PHA and its isolectins were shown to induce the apoptosis in human HEp-2 carcinoma cells via increasing proapoptotic protein Bax and activating caspases-3. Key Words: phytohemagglutinin, isolectins, apoptosis, caspase-3, Bax

Embryonically induced β-catenin haploinsufficiency attenuates postnatal heart development and causes violation of foetal genes program

The β-catenin role in myocardium remodeling and hypertrophy development is the subject of numerous and controversial investigations. Aim. To investigate the significance of cardiac ablation of β-catenin for heart development using conditional knockout approach. Methods. Standard histological techniques (HE- and MT-staining) and quantitative RT-PCR were used. Results. Our data demonstrate that β-catenin haploinsufficiency in heart provokes upregulation of foetal genes program without visible morphological abnormalities comparing to control groups of animals of the same age. Conclusions. Our data demonstrate that experimental conditions in this study provoke the delay in the development and growth of adult heart without visible morphological abnormalities.Роль білка β-катеніну у перебудовах міокарду і розвитку його гі- пертрофії на сьогодні є предметом численних і часто суперечливих досліджень. Мета. Вивчити вплив кардіоспецифічного зниження рівня експресії гена β-катеніну на розвиток серця на моделі умовно-нокаутних тварин. Методи. Використано стандартні гістологічні (гематоксилін-еозинове і трихромне забарвлення) та зворотно-транскриптазну ПЛР у реальному часі. Результати. Проаналізовано вплив нестачі одного алеля гена β-катеніну на постнатальний розвиток і формування дорослого органа. Відмічено зростання рівня експресії фетальних генів у тварин усіх вікових груп за умови нестачі одного алеля гена β-катеніну. Висновки. Отримані дані свідчать про те, що досліджуваний нами стан спричиняє затримку розвитку і росту дорослого серця, проте без жодних ознак морфологічних відхилень порівняно з контрольними тваринами відповідних вікових груп.Роль белка β-катенина в перестройках миокарда и развитии его гипертрофии на сегодняшний день является предметом упорных и зачастую противоречивых исследований. Цель. Изучить влияние кардиоспецифического снижения уровня экспрессии гена β-катенина на развитие сердца на модели условно-нокаутных животных. Методы. Использованы стандартные гистологические методы (гематоксилин-эозиновое и трихромное окрашивание) и обратно-транскриптазную ПЦР в реальном времени. Результаты. Проанализировано влияние недостатка одного аллеля гена β-катенина на постнатальное развитие и формирование взрослого органа. Отмечено повышение уровня экспрессии фетальных генов во всех возрастных группах животных при условии недостатка одного аллеля гена β-катенина. Выводы. Полученные данные показывают, что исследованное нами состояние вызывает задержку развития и роста взрослого сердца, впрочем без каких-либо признаков морфологических отклонений по сравнению с контрольными животными соответствующих возрастных групп

DNA loop organization in glioblastoma T98G cells at their different functional states

The loop domain organization of chromatin, which plays an important role in transcription regulation, may depend on the cell functional state. Aim. To investigate DNA loop reorganization upon functional transitions in the glioblastoma T98G cells. Methods. Single cell gel electrophoresis (a comet assay) was used to analyze the kinetics of the DNA loop migration from the nucleoids obtained from the lysed cells. Results. The cells arrested in the G1 phase of the cell cycle were characterized by a relatively low amount of DNA in the comet tails due to a low content of DNA in the loops which may be resolved by the comet assay (up to ~300 kb). After cell reactivation, the contour length of the loops essentially increased in parallel with a decrease in the linear loop density along the genome. Conclusions. An increase in the loop size and a respective decrease in the loop density may be a general feature of activated cells as we earlier observed similar effects upon activation of human lymphocytes.Організація петельних доменів хроматину, яка відіграє важливу роль у регуляції транскрипції, напевно може залежати від функціонального стану клітини. Мета. Дослідити можливу реорганізацію петель ДНК при функціональних переходах у гліобластомних клітинах T98G. Методи. Ми застосовували метод електрофорезу ДНК ізольованих клітин (кометний електрофорез) для аналізу кінетики міграції петель ДНК з нуклеоїдів, отриманих з лізованих клітин. Результати. Клітини, заарештовані на фазі G1 клітинного циклу, характеризуються порівняно низьким вмістом ДНК у хвостах комет внаслідок низького вмісту ДНК у складі петель, що знаходяться у межах роздільної здатності кометного електрофорезу (до ~300 кб). Після реактивації клітин контурна довжина петель суттєво зростає, паралельно зі зниженням лінійної щільності петель уздовж геному. Висновки. Оскільки подібні ефекти спостерігались нами раніше для активованих лімфоцитів, ми робимо висновок, що зростання розміру петель та відповідне зниження їхньої лінійної щільності може бути загальною характеристикою активованих клітин.Организация петельных доменов хроматина, играющая важную роль в регуляции транскрипции, предположительно может зависеть от функционального состояния клетки. Цель. Исследовать возможной реорганизации петель ДНК при функциональных переходах в глиобластомных клетках T98G. Методы. Мы использовали электрофорез ДНК изолированных клеток (кометный электрофорез) для анализа кинетики миграции петель ДНК из нуклеоидов, полученных из лизированных клеток. Результаты. Клетки, арестованные на фазе G1 клеточного цикла, характеризуются сравнительно низким содержанием ДНК в хвостах комет из-за низкого содержания ДНК в составе петель, которые находятся в пределах разрешающей способности кометного электрофореза (до ~300 кб). После реактивации клеток контурная длина петель существенно возрастает, параллельно со снижением линейной плотности петель вдоль генома. Выводы. Поскольку аналогичные эффекты наблюдались нами ранее для активированных лимфоцитов, мы заключили, что возрастание размера петель и соответствующее снижение их линейной плотности может быть общей характеристикой активированных клеток

Influence of some biologically active substances on amount of MGMT and MARP proteins in human cells in vitro

Aim. To investigate an effect of biologically active compounds IFN-α2b, EMAPII, Card medium, fibronectin on the amount of MGMT (O6-methylguanine-DNA methyltransferase) and MARP (anti-Methyltransferase Antibody Recognizable Protein) proteins in human cells in vitro. Methods. The human cells of 4BL, Hep-2 and A102 lines were treated with growth factors and cytokines. Changes in the amount of MGMT and MARP proteins were studied by Western blot analysis with anti-MGMT mAbs. Results. The treatment of A102 cells with EMAPII, fibronectin, Laferon and Card medium led to a decreased level of the MGMT protein, whereas the amount of MARP was highly increased in these cells. The treatment with the recombinant protein IFN-α2b increased the amount of MGMT and MARP proteins in Hep-2 cells. The treatment with extracts of transgenic plants,containing human IFN-α2b, caused a significant decrease in the content of both proteins in Hep-2 cells and MARP in 4BL cells. Conclusions. Both MGMT and MARP are highly inducible proteins. Their amount in cells can be changed by some growth factors (Card medium, fibronectin), cytokine (IFN-α2b), cytokine-like (EMAPII) or cytokine-containing substances (Laferon and IFN-α2b in plant extracts). This regulation depended not only on the type of biologically active substances but on the cell line used in this study as well.Мета. Дослідження впливу біологічно активних сполук IFN-α2b, EMAPII, середовища Card і фібронектину на вміст білків MGMT (О6-метилгуанін-ДНК метилтрансфераза) і MARP (білок, що розпізнається анти-MGMT антитілами) у клітинах людини in vitro. Методи. Клітини людини ліній 4BL, Hep-2 і A102 обробляли ростовими факторами і цитокінами. Зміни в кількості білків MGMT і MARP досліджували з використанням Вестерн блот аналізу і моноклональних анти-MGMT антитіл. Результати. Обробка клітин A102 препаратами EMAPII, фібронектину і Лаферону призводить до зниження кількості білка MGMT на фоні значного зростання кількості білка MARP у цих клітинах. Обробка рекомбінантним білком IFN-α2b підвищує кількість білків MGMT і MARP у клітинах Hep-2, а екстрактами трансгенних рослин, які містять IFN-α2b людини, – зменшує кількість обох білків у клітинах Hep-2 та білка MARP у клітинах 4BL. Висновки. MGMT і MARP є високо-індуцибельними білками. Їхня кількість може варіювати під дією деяких ростових факторів (середовище Card і фібронектин), цитокіну (IFN-α2b), цитокіноподібного (EMAPII) та цитокіновмісних (Лаферон і IFN-α2b у композиції з рослинними екстрактами) препаратів. Виявлена регуляція залежить не лише від типу біологічно активних речовин, але й від клітинних ліній, використаних в експериментах.Цель. Исследовать влияние биологически активных соединений IFN-α2b, EMAP II, среды Card и фибронектина на содержание белков MGMT (О6-метилгуанин-ДНК метилтрансфераза) и MARP (белок, распознаваемый анти-MGMT антителами) в клетках человека in vitro. Методы. Клетки человека линий 4BL, Hep-2 и A102 обрабатывали ростовыми факторами и цитокинами. Изменения в количестве белков MGMT и MARP исследовали с использованием Вестерн блот анализа и моноклональных анти-MGMT антител. Результаты. Обработка клеток А102 препаратами EMAPII, фибронектина, Лаферона и среды Card снижает количество белка MGMT на фоне значительного возрастания количества белка MARP в этих клетках. Обработка рекомбинантным белком IFN-α2b увеличивает количество белков MGMT и MARP в клетках Hep-2, а экстрактами трансгенных растений, содержащих человеческий IFN-α2b, – существенно снижает количество обоих белков в клетках Hep-2 и MARP в клетках 4BL. Выводы. MGMT и MARP являются высокоиндуцибельными белками. Их количество может варьировать под действием некоторых ростовых факторов (среда Card и фибронектин), цитокина (IFN-α2b) цитокиноподобного (EMAP II) и цитокинсодержащих (Лаферон и IFN-α2b в композиции с растительными экстрактами) препаратов. Выявленная регуляция зависит не только от типа биологически активных веществ, но и от клеточных линий, использованных в экспериментах

Influence of EMAP II, IFN-α2b and its medicinal preparations on the MGMT protein amount in human cells in vitro

Aim. To study the effect of EMAP II, IFN-α2b and its medicinal preparations on the amount of O6-methylguanine-DNA methyltransferase (MGMT) protein in human cells in vitro. Methods. The human cells of 4BL and Hep-2 lines were treated with the purified recombinant proteins EMAP II, IFN-α2b and its commercial me dicinal preparations. Changes in the MGMT gene expression were studied at a protein level by Western blot analysis. Results. Treatment of Hep-2 and 4BL cells with EMAP II at the concentrations of 0.02 mg/ml and 2 mg/ml respectively led to induction of the MGMT gene expression. EMAP II at the concentrations of 0.2–20 g/ml caused decrease of the MGMT protein amount in Hep-2 cells. The regulating activity of EMAP II was also observed for MARP (anti-Methyltransferase Antibody Recognizable Protein). IFN-α2b and Laferon-PharmBiotek with the activity of 200 and 2000 IU/ml were shown to cause an increase of the MGMT protein amount in Hep-2 cells. Conclusions. The purified recombinant proteins EMAP II and IFN-α2b which are substrates for the medicinal preparations influenced on the amount of MGMT protein in the human cell cultures in a concentration-dependent manner. At the same time the effect of medicinal preparations differs from that of the purified protein IFN-α2b. Possibly it depends on the presence of stabilizing components in their compositions.Мета. Дослідити вплив EMAP II, IFN-α2b та його медичних препаратів на кількість білка MGMT у клітинах людини in vitro. Методи. Клітини людини 4BL і Hep-2 обробляли EMAP II, IFN-α2b і його комерційними препаратами. Зміни в експресії гена MGMT на рівні білка досліджували за використання Вестерн-блот аналізу. Результати. Обробка клітин Hep-2 і 4BL цитокіном EMAP II в концентрації 0,02 і 2 мкг/мл відповідно призводить до індукції експресії гена MGMT. EMAP II в концентраціях 0,2–20 мкг/мл знижує кількість білка MGMT у клітинах Hep-2. Регулювальну активність EMAP II спостерігали також і відносно MARP (білка, який розпізнається моноклональними анти-MGMT антитілами). Показано, що IFN-α2b і Лаферон-ФармБіотек з активністю 200 і 2000 МО/мл підвищують кількість білка MGMT у клітинах Hep-2. Висновки. Очищені рекомбінантні білки EMAP II і IFN-α2b, які є субстратами для медичних препаратів, впливають на кількість білка MGMT у клітинах людини in vitro залежно від концентрації. У той же час дія медичних препаратів відрізняється від ефекту очищеного білка IFN-α2b, що, можливо, пов’язано з присутністю стабілізувальних компонентів у його складі.Цель. Исследовать влияние EMAP II, IFN-α2b и его медицинских препаратов на количество белка MGMT в клетках человека in vitro. Методы. Клетки человека 4BL и Hep-2 обрабатывали EMAP II, IFN-α2b и его коммерческими препаратами. Изменения в экспрессии гена MGMT исследовали с использованием Вестерн-блот анализа. Результаты. Обработка клеток Hep-2 и 4BL цитокином EMAP II в концентрации 0,02 и 2 мкг/мл соответственно приводит к индукции экспрессии гена MGMT. EMAP II в концентрациях 0,2–20 мкг/мл снижает уровень экспрессии гена MGMT в клетках Hep-2. Регулирующую активность EMAP II наблюдали также и относительно MARP (белка, распознаваемого моноклональными анти-MGMT антителами). Показано, что IFN-α2b и Лаферон-ФармБиотек с активностью 200 и 2000 МЕ/мл повышают количество белка MGMT в клетках Hep-2. Выводы. Очищенные рекомбинантные белки EMAP II и IFN-α2b, являющиеся субстратами для медицинских препаратов, влияют на количество белка MGMT в клетках человека in vitro зависимым от концентрации образом. В то же время действие медицинских препаратов отличается от влияния очищенного белка IFN-α2b, что, возможно, связано с присутствием стабилизирующих компонентов в его составе