Результати лікування астроцитом субтенторіальної локалізації у дорослих

Objective. To study the clinical and morphological characteristics of subtentorial astrocyte, to prove the recommendations for therapeutic tactics in adults.Materials and methods. A retrospective analysis was performed on 232 patients with astrocytomas of subtentorial localization (Grade I-IV) undergone the treatment in Romodanov Neurosurgery Institute in the period between 1988 and 2016.Results. Overall, 20 (8.6%) patients had Grade I astrocytomas, 135(58,2%) – Grade II, 72 (31%) – Grade III and 5 (2.2%) – Grade IV. The main clinical manifestations included: headaches – 94%, coordination disturbances – 89%, nausea/vomiting – 47%. Morphological investigation has been performed. The basic clinical manifestations included headache (94%), disorders in static co-ordination – 89%, nausea and vomiting – 47%. All of the patients were operated. Ninety-seven (41.8%) patients underwent total resection, 51 (22%) – subtotal and 84 (36.2%) – partial. In the most of cases (142 patients), the tumor located in the hemisphere of cerebellum and in the vermis. A microscopic research demonstrated the variety of a histologic structure not only in the different cases, but also in the same tumor. Thirty-six (15.5%) patients were re-operated due to tumor.Conclusions. Regardless of removed tumors volume, generally the astrocytomas of fossa posterior have favourable prognosis. Nevertheless, they require further investigations, especially Higth Grade III-IV.Цель: изучить клинические и морфологические характеристики астроцитом субтенториальной локализации для обоснования рекомендаций по лечебной тактике у взрослых.Материалы и методы. Ретроспективно проанализированы результаты лечения 232 взрослых с астроцитомами субтенториальной локализации (Grade I–IV), проходивших лечение в Институте нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова за период с 1988 до 2016 г. Проведены комплексные морфологические исследования.Результаты. С астроцитарными глиомами I степени злокачественности лечились 20 (8,6%) пациентов, II степени – 135 (58,2%), III степени – 72 (31,0%), IV степени – 5 (2,2%). Основные клинические проявления: головная боль (94%), стато-кординаторные нарушения (89%), тошнота и рвота (47%). Все больные прооперированы. Тотальное (по перифокальной зоне) удаление опухоли проведено у 97 (41,8%) пациентов, субтотальное – у 51 (22,0%), частичное – у 84 (36,2%). Наиболее частая локализация опухоли (n=142) – полушарие мозжечка и червь. Микроскопическое исследование выявило разнообразие гистологической картины опухолей не только в разных наблюдениях, но и в одной и той же опухоли. Повторные операции проведены у 36 (15,5%) больных с продолженным ростом опухоли.Выводы. Астроцитомы субтенториальной локализации, несмотря на объем хирургического удаления, как правило, имеют благоприятное течение. Требуют дальнейшего наблюдения и изучения, особенно опухоли III-IV степени злокачественности.Мета: вивчити клінічні та морфологічні характеристики астроцитом субтенторіальної локалізації для обґрунтування рекомендацій щодо лікувальної тактики у дорослих.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано результати лікування 232 дорослих з астроцитомами субтенторіальної локалізації (Grade I–IV), які лікувалися в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова у період з 1988 до 2016 р.Результати. З астроцитомами І ступеня злоякісності лікувалися 20 (8,6%) пацієнтів, ІІ ступеня – 135 (58,2%), ІІІ ступеня – 72 (31,0%), IV ступеня – 5 (2,2%). Основні клінічні вияви: головний біль (94%), стато-координаторні порушення (89%), нудота і блювота (47%). Проведені комплексні морфологічні дослідження. Всіх хворих прооперовано. Тотальне (по перифокальній зоні) видалення пухлини проведене у 97 (41,8%) пацієнтів, субтотальне – у 51 (22,0%), часткове – у 84 (36,2%). Найчастіша локалізація пухлини (n=142) – півкуля мозочка і черв’як. Мікроскопічне дослідження виявило різноманітність гістологічної картини цих пухлин не лише у різних спостереженнях, а і в одній і тій самій пухлині. Повторні операції проведені у 36 (15,5%) хворих з продовженим ростом пухлини.Висновки. Астроцитоми субтенторіальної локалізації, незважаючи на обсяг хірургічного видалення зазвичай мають сприятливий перебіг. Потребують подальшого динамічного спостереження і вивчення, особливо пухлини III-IV ступеня злоякісності

Результати хірургічного лікування хворих із метастатичними пухлинами субтенторіальної локалізації

Objective. To determine the indications for surgical intervention and treatment tactic for metastatic infratentorial tumors.Materials and methods. The study included 162 patients with metastatic tumors of the infratentorial location treated from 1995 to 2018. One hundred and two patients (79.7 %) underwent total removal along the perifocal zone of tumor growth, 9 (7 %) — subtotal removal and 8 (6.3 %) — partial removal. In 5 (3.9 %) patients tumor removal was combined with CSF-shunting; in 4 (3.1 %) cases, surgical assistance was limited to the installation of a CSF-shunt system.Results. The most frequent sources of metastasis to the posterior cranial fossa were lungs — 42 (32.8 %) patients, the mammary gland — 19 (14.8 %) and melanoma — 15 (11.7 %). A separate large group consisted of patients with unknown primary focus (32 patients, 25 %).Out of 43 patients with known catamnesis there were 37 (86 %) patients with solitary metastases and 6 (14 %) persons with multiple metastases (including supra-infratentorial). The average survival after surgery in patients with solitary metastases was 8.4 ± 1.5 months, with multiple (including sub-supratentorial) 5.1 ± 0.8 months. Survival more than 1 year was observed in 13 (30.2 %) patients (1 patient (2.3 %) with multiple metastases).Conclusions. Patients with infratentorial metastases as well as with multiple metastatic brain lesions should be considered for surgery even if KPS < 70, especially due to CSF obstruction. Posterior fossa decompression with CSF flow restoration leads to survival prolongation, patients condition improvement and affords for further radiotherapy, chemotherapy or radiosurgery.Цель: определить показания к хирургическому вмешательству и лечебную тактику при метастатических новообразованиях субтенториальной локализации.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 162 пациента с метастатическими опухолями субтенториальной локализации. Критерием включения в исследование был вторичный характер неопластического поражения структур задней черепной ямки. Тотальное удаление по перифокальной зоне роста опухоли проведено 102 (79,7 %) пациентам, 9 (7 %) – субтотальное, 8 (6,3 %) – частичное. У 5 (3,9 %) больных удаление опухоли сочетали с ликворошунтирующей операцией. В 4 (3,1 %) случаях хирургическая помощь заключалась в установке ликворошунтирующей системы.Результаты. Наиболее частыми источниками метастазирования в заднюю черепную ямку были легкие (у 42 (32,8 %) больных), молочна железа (у 19 (14,8 %)) и меланома (у 15 (11,7 %)). К отдельной группе отнесены пациенты с неизвестным первичным очагом (32 (25 %)). Из 43 больных с известным катамнезом солитарные метастазы имели 37 (86 %), множественные (в том числе суб-супратенториальные) – 6 (14 %). Средняя продолжительность жизни после операции у больных с солитарными метастазами составила (8,4 ± 1,5) мес, с множественными (в тому числе суб-супратенториальными) – (5,1 ± 0,8) мес. Продолжительность жизни больше 1 года зафиксирована у 13 (30,2 %) больных, из них у 1 (2,3 %) с множественными метастазами.Выводы. Пациентам с метастатическими опухолями субтенториального пространства, тяжесть состояния которых обусловлена окклюзионной симптоматикой, даже в случае <70 баллов по шкале Карновского показано проведение хирургического вмешательства. Декомпрессия задней черепной ямки с восстановлением ликвороциркуляции позволяет улучшить состояние больного и провести комбинированное лечение, а значит, увеличить продолжительность жизни.Мета: визначити показання до хірургічного втручання та лікувальну тактику при метастатичних новоутвореннях субтенторіальної локалізації.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 162 пацієнта з метастатичними пухлинами субтенторіальної локалізації. Критерієм залучення в дослідження був вторинний характер неопластичного ураження структур задньої черепної ямки. Тотальне видалення вздовж перифокальної зони росту пухлини проведено 102 (79,7 %) пацієнтам, субтотальне – 9 (7 %), часткове – 8 (6,3 %). У 5 (3,9 %) хворих видалення пухлини поєднували з лікворошунтувальною операцією. В 4 (3,1 %) випадках хірургічна допомога полягала у встановленні лікворошунтувальної системи.Результати. Найчастішими джерелами метастазування в задню черепну ямку були легені (у 42 (32,8 %) хворих), молочна залоза (у 19 (14,8 %)) та меланома (у 15 (11,7 %)). До окремої групи віднесено пацієнтів з невідомим первинним вогнищем (32 (25 %)). Із 43 хворих з відомим катамнезом солітарні метастази мали 37 (86 %), множинні (зокрема суб-супратенторіальні) – 6 (14 %). Середня тривалість життя після операції у хворих із солітарними метастазами становила (8,4 ± 1,5) міс, з множинними (зокрема суб-супратенторіальними) – (5,1 ± 0,8) міс. Тривалість життя більше 1 року зафіксована у 13 (30,2 %) хворих, з них в 1 (2,3 %) з множинними метастазами.Висновки. Пацієнтам з метастатичними пухлинами субтенторіального простору, тяжкість стану яких зумовлена оклюзійною симптоматикою, навіть у разі <70 бала за шкалою Карновського показано проведення хірургічного втручання. Декомпресія задньої черепної ямки з відновленням ліквороциркуляції дає змогу поліпшити стан хворого та провести комбіноване лікування, а отже, продовжити тривалість життя