Degree of severity of laboratory syndromes in patients whith chronic viral hepatitis C

У світі існує близько 71 мільйона людей, які страждають на ВГС. Приблизно половина смертельних випадків зумовлена цирозом печінки та печінковою клітинною карциномою.В мире около 71 миллиона человек имеют инфекцию ВГС. Примерно половина смертельных случаев вызвана циррозом и гепатоцеллюлярной карциномой.In the world there areabout 71 million people who have an HCV infection. Approximately half of the fatal cases are cused by cirrhosis and hepatocellular carcinoma

Зміни біохімічних показників у крові хворих на хронічний вірусний гепатит С, які перебували на противірусній терапії

Було обстежено 60 пацієнтів з ХВГС. Залежності рівню загального білка і білірубіну від противірусної терапії не в становлено. Достовірна різниця протягом отримання ПВТ спостерігається в активності трансаміназ. Починаючи з четвертого тижня лікування концентрація АлАТ та АсАТ поступово зменшувалась. На 12 тижні середнє значення АсАТ досягло норми, а АлАТ було незначно п ідвищене. На 48 тижні терапії трансамінази не перевищували гранично допустимий рівень, що свідчить про зниження цитолізу гепатоцитів при зниженні кількості вірусу в крові під впливом пегільованого інтерферону та рибавірину.Было обследовано 60 пациентов с ХВГС. Зависимости уровня общего белка и билирубина от противовирусной терапии не выявлена. Достоверная разница в течении получения ПВТ наблюдается в активности трансаминаз. Начиная с четвертой недели лечения концентрация АЛТ и АсАТ постепенно уменьшалась. На 12 неделе среднее значение АСТ достигло нормы, а АЛТ было незначительно повышено. На 48 неделе терапии трансаминазы не превышали предельно допустимый уровень, что свидетельствует о снижении цитолиза гепатоцитов при снижении количества вируса в крови под влиянием пегилированного интерферона и рибавирина.60 patients with CVHC were examined. Dependence of the level of total protein and bilirubin on antiviral therapy was not detected. A significant difference in the course of PVT production is observed in the activity of transaminases. Starting from the fourth week of treatment, the concentration of ALT and AsAT gradually decreased. At week 12, the average AST value reached normal, and ALT was slightly increased. At the 48th week of therapy, transaminases did not exceed the maximum permissible level, which indicates a decrease in hepatocyte cytolysis with a decrease in the amount of virus in the blood under the influence of pegylated interferon and ribavirin

Вплив противірусної терапії при хронічному вірусному гепатиті С на автоімунний статус хворих у залежності від клініко-епідеміологічних особливостей

Вірусний гепатит С (ВГС) на теперішній час залишається однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я України та у світі в цілому. 180 млн чоловік у всьому світі мають хронічну HCV-інфекцію і схильні до ризику захворюваності та смертності від цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. У зв’язку з швидкими темпами поширеності інфекції, відсутністю специфічної профілактики, високою частотою хронізації інфекції (від 50,0 % до 85,0 %), частими несприятливими наслідками захворювання, високовартісним лікуванням хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) та його ускладнень, проблема є не тільки медичною, але й соціально-економічною

Clinical laboratory and immunological features of chronic hepatitis c in patients undergoing antiviral therapy with pegylated interferon

При вивченні перебігу хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) встановлено поліморфізм клінічних ознак, відхилення у клінічному та біохімічному аналізах крові та специфічні зміни показників під час проведення противірусної терапії (ПВТ). Поглиблено дані про особливості автоімунних реакцій у хворих на тлі використання препаратів інтерфероногенної дії, за допомогою визначення рівня антитіл до: пероксидази щитоподібної залози (АТПО), тиреоглобуліну (АТТГ), антимітохондріальних антитіл (АМА), антинуклеарних антитіл (ANA) до початку ПВТ та після 12 тижнів лікування.При изучении течения хронического вирусного гепатита С (ХВГС) выявлен полиморфизм клинических проявлений, отклонения в клиническом и биохимическом анализах крови и специфические изменения показателей при проведении противовирусной терапии (ПВТ). Углублено данные об особенностях аутоиммунных реакций у больных на фоне использования препаратов интерфероногенного действия, с помощью определения уровня антител к: пероксидазе щитовидной железы (АТПО), тиреоглобулину (АТТГ), антимитохондриальным антителам (АМА), антинуклеарным антителам (ANA) до начала ПВТ и после 12 недель лечения.Studying the course of chronic viral hepatitis C, polymorphism of clinical signs, deviation in clinical and biochemical blood analyses and specifi c changes in indices during antiviral therapy have been established. Data on peculiarities of autoimmune reactions in patients during administration of medicines with interferon-like action have been extended by determining antibody levels to the thyroid peroxidase, thyroglobuline, antimitochondrial antibodies, and antinuclear antibodies before antiviral therapy and in 12 weeks of treatment

Dependence of changes in hematological and integrative parameters in patients with chronic viral hepatitis C on the received antiviral therapy

Загалом 287 пацієнтів отримували різні варіанти противірусної терапії: група I - основна (патогенетична та симптоматична) терапія, ІІ група - пегильований інтерферон у поєднанні з рибавірином, група III - пегильований інтерферон з рибавірином та софосбувіром, група IV - противірусні препарати прямої дії. Пацієнти з хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС) до початку лікування показали зниження кількості тромбоцитів, сегментоядерних нейтрофілів та збільшення рівня лімфоцитів, вмісту білірубіну, активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, порівняно з групою порівняння (практично здорові особи) <0,05. Через 4 тижні отримання інтерферонвмісної терапії, спостерігалося подальше зниження: кількості лейкоцитів, кількості еритроцитів, кількості тромбоцитів; активності АЛТ, АСТ та гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП); підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), вмісту білірубіну (р <0,05). У пацієнтів, які отримували противірусні препарати прямої дії (ПППД), спостерігалося зменшення: кількості еритроцитів, загальний вміст білірубіну, активність АЛТ, АСТ, ГГТФ; збільшення швидкості осідання еритроцитів і відношення АСТ / AЛТ, р <0,05. Після 12 тижнів лікування у пацієнтів, які отримували пегільований інтерферон, діагностовано зниження кількості тромбоцитів, кількості еритроцитів та лейкоцитів (за винятком пацієнтів з подвійною терапією, у яких спостерігалося незначне збільшення лейкоцитів) і вмісту гемоглобіну, р <0,05. Крім того, у групі II з 4 тижня знижуються: вміст білірубіну та креатиніну, активність АЛТ, АСТ, ГГТП, тоді як коефіцієнт де Рітіса збільшується (р <0,05). У пацієнтів III групи рівень ГГТП був нижчий, ніж через 4 тижні, і нижчі показники АЛТ та АСТ порівняно з початком прийому противірусних препаратів (р <0,05). У пацієнтів, які отримували ПППД, спостерігалося зниження вмісту гемоглобіну; не було змін біохімічних показників на цьому етапі порівняно з попереднім. Досліджені інтегративні показники свідчать про зміни в імунній системі пацієнтів, зокрема перевага клітинного імунітету над гуморальним та переважання автоімунного компоненту. Пацієнти з подвійною та потрійною схемами ПВТ мали більш виразні зміни, порівняно з пацієнтами, які отримували ПППД.В общем 287 пациентов получали различные варианты противовирусной терапии: группа I - основная (патогенетическая и симптоматическая) терапия, II группа - пегилированный интерферон в сочетании с рибавирином, группа III - пегилированный интерферон с рибавирином и софосбувир, группа IV - противовирусные препараты прямого действия. Пациенты с хроническим вирусным гепатитом С (ХВГС) до начала лечения показали снижение количества тромбоцитов, сегментоядерных нейтрофилов и повышение уровня лимфоцитов, содержание билирубина, активность аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансфериназы, с группой сравнения (практически без вирусов) <0,05. Через 4 недели получая интерфероносодержащую ​​терапию, наблюдалось снижение: количества лейкоцитов, количества эритроцитов, количества тромбоцитов; активность АЛТ, АСТ и гамма-глутамилтранспептидазы (ГГТП); повышенная скорость оседания эритроцитов (СОЭ), содержание билирубина, р <0,05. У пациентов, получавших противовирусные препараты прямого действия (ПППД), наблюдалось уменьшение: количества эритроцитов, общее содержание билирубина, активность АЛТ, АСТ, ГГТФ; увеличение скорости оседания эритроцитов и соотношение АСТ / AЛТ, р <0,05. После 12 недель лечения пациенты, которые получали пегилированный интерферон, диагностировали снижение количества тромбоцитов, количества эритроцитов и лейкоцитов (за исключением пациентов с двойной терапией, у которых наблюдалось незначительное увеличение лейкоцитов) с содержанием гемоглобина, р <0,05 Кроме того, в группе II по сравнению с испытуемыми на 4 неделе снижаются: содержание билирубина и креатинина, активность АЛТ, АСТ, ГГТП, тогда как коэффициент де Ритиса увеличивался (р <0,05). У пациентов III группы уровень ГГТП ниже, чем через 4 недели, и ниже показатели АЛТ и АСТ по сравнению с началом приема противовирусных препаратов (р <0,05). У пациентов, получавших ПППД, наблюдалось снижение содержания гемоглобина; небыло изменений биохимических показателей на этом этапе по сравнению с предыдущими. Исследованые интегративные показатели свидетельствуют об изменениях в иммунной системе пациентов, в частности превалирование клеточного иммунитета над гуморальным и преобладание аутоиммунного компонента. Пациенты с двойной и тройной схемами ПВТ имели более выраженные изменения по сравнению с пациентами, получавшими ПППД.A total of 287 patients were treated with various antiviral therapy options: group I – basic (pathogenetic and symptomatic) therapy, group II – pegylated interferon in combination with ribavirin, group III – pegylated interferon with ribavirin and sofosbuvir, group IV – direct-acting antivirals. Patients with chronic viral hepatitis C (CVHC) before the start of treatment showed a decrease in platelet counts, segmented neutrophils and an increase in level of lymphocytes, bilirubin content, alanine aminotransferase activity, aspartate, transferrinase (practice), with a comparison group (practically virus-free patients) <0.05. After 4 weeks of receiving interferon-containing therapy, a further decrease was observed: leukocyte count, erythrocyte count, platelet count; ALT, AST and gamma-glutamyltranspeptidase (GGTP) activity; increased erythrocyte sedimentation rate (ESR), bilirubin content, and bilirubin activity p< 0.05. Patients who received direct-acting antivirals (DAAs) had a decrease in: erythrocyte count, total bilirubin content, ALT activity, AST, GGTP; increase in sed rate and the AST/ALT ratio, p <0.05. After 12 weeks of treatment, patients treated with pegylated interferon were diagnosed with a decrease in platelet count, erythrocyte count, and leukocyte count (with the exception of patients with dual therapy that experienced the slight increase of the leukocytes) with hemoglobin content, p <0.05. Also, in the group II subjects compared with week 4 decreased: the content of bilirubin and creatinine, the activity of ALT, AST, GGTP, while the De Ritis ratio increased (p <0.05). Patients in group III had lower GGTP activity than at 4 weeks and lower ALT and AST values compared with the onset of antiviral therapy (p <0.05). Patients receiving DAAs experienced a decrease in hemoglobin content; no changes in biochemical parameters at this stage compared with the previous one were established. The investigated integrative indicators suggest changes in the immune system of patients, in particular the prevalence of cellular immunity over the humoral link and the predominance of the autoimmune component. Patients with dual and triple PVT regimens had more pronounced changes compared to patients receiving DAAs

Лейкоцитарний індекс інтоксикації та імунореактивність у хворих на хронічний вірусний гепатит С та їх зміни при лікуванні

У сучасних умовах практичні лікарі досить часто виявляють симптоми інтоксикації у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС), що отримують противірусну терапію (ПВТ). Але не завжди з впевненістю можна стверджувати про об'єктивність встановленого ступеня інтоксикації лише на основі даних об'єктивного обстеження.В современных условиях практические врачи достаточно часто выявляют симптомы интоксикации у больных хроническим вирусным гепатитом С (ХВГС), получающих противовирусную терапию (ПВТ). Но не всегда с уверенностью можно утверждать об объективности установленной степени интоксикации только на основе данных объективного обследования.In modern conditions, practitioners are often enough detecting symptoms of intoxication in patients with chronic viral hepatitis C, that are receiving antiviral therapy. But not always with confidence can be asserted on the objectivity of the established degree intoxication only on the basis of objective inspection data

Лейкоцитарний індекс інтоксикації та імунореактивність у хворих на хронічний вірусний гепатит С та їх зміни при лікуванні

У сучасних умовах практичні лікарі досить часто виявляють симптоми інтоксикації у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС), що отримують противірусну терапію (ПВТ). Але не завжди з впевненістю можна стверджувати про об'єктивність встановленого ступеня інтоксикації лише на основі даних об'єктивного обстеження.В современных условиях практические врачи достаточно часто выявляют симптомы интоксикации у больных хроническим вирусным гепатитом С (ХВГС), получающих противовирусную терапию (ПВТ). Но не всегда с уверенностью можно утверждать об объективности установленной степени интоксикации только на основе данных объективного обследования.In modern conditions, practitioners are often enough detecting symptoms of intoxication in patients with chronic viral hepatitis C, that are receiving antiviral therapy. But not always with confidence can be asserted on the objectivity of the established degree intoxication only on the basis of objective inspection data

Clinical laboratory and immunological features of chronic hepatitis c in patients undergoing antiviral therapy with pegylated interferon

При вивченні перебігу хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) встановлено поліморфізм клінічних ознак, відхилення у клінічному та біохімічному аналізах крові та специфічні зміни показників під час проведення противірусної терапії (ПВТ). Поглиблено дані про особливості автоімунних реакцій у хворих на тлі використання препаратів інтерфероногенної дії, за допомогою визначення рівня антитіл до: пероксидази щитоподібної залози (АТПО), тиреоглобуліну (АТТГ), антимітохондріальних антитіл (АМА), антинуклеарних антитіл (ANA) до початку ПВТ та після 12 тижнів лікування.При изучении течения хронического вирусного гепатита С (ХВГС) выявлен полиморфизм клинических проявлений, отклонения в клиническом и биохимическом анализах крови и специфические изменения показателей при проведении противовирусной терапии (ПВТ). Углублено данные об особенностях аутоиммунных реакций у больных на фоне использования препаратов интерфероногенного действия, с помощью определения уровня антител к: пероксидазе щитовидной железы (АТПО), тиреоглобулину (АТТГ), антимитохондриальным антителам (АМА), антинуклеарным антителам (ANA) до начала ПВТ и после 12 недель лечения.Studying the course of chronic viral hepatitis C, polymorphism of clinical signs, deviation in clinical and biochemical blood analyses and specifi c changes in indices during antiviral therapy have been established. Data on peculiarities of autoimmune reactions in patients during administration of medicines with interferon-like action have been extended by determining antibody levels to the thyroid peroxidase, thyroglobuline, antimitochondrial antibodies, and antinuclear antibodies before antiviral therapy and in 12 weeks of treatment

Изменения клинико-биохимических, иммунологических и интегративных показателей у больных хроническим вирусным гепатитом С в зависимости от генотипа вируса и степени активности

Мета роботи – встановити особливості перебігу ХВГС і залежність змін інтегративних показників ендогенної інтоксикації, неспецифічної імунореактивності та запалення від генотипу вірусу та ступеня активності. Матеріали та методи. Обстежили 287 хворих на ХВГС і проаналізували їхні медичні карти стаціонарного й амбулаторного хворого. У дослідження ввійшли 55 практично здорових осіб. Крім загальної групи, до якої ввійшли всі хворі, пацієнтів, яких обстежили, поділили на групи залежно від ступеня активності (мінімальна активність – 210 осіб, помірна – 68, виражена – 9) і від генотипу вірусу (1в – 150 осіб, 2 – 19, 3а – 102). Здійснили клініко-лабораторне обстеження згідно з протоколом, розрахували інтегративні показники тяжкості, неспецифічної реактивності, індекси активності запалення та інтоксикації. Статистичне опрацювання результатів здійснили у програмному забезпеченні комп’ютерних програм Microsoft Office Excel 2010 і IBM SPSS Statistic 23. Результати. Групи за статтю та віком були репрезентативні. Найчастіше виявляли хворих на ХВГС із 1в генотипом (52,30 %), помірним фіброзом печінки (F2 – 31,25 %) та мінімальною активністю (73,17 %).Найбільш часті клінічні вияви – астено-вегетативний синдром (81,88 %) і тяжкість у правому підребер’ї (64,76 %). У хворих із ХВГС, що спричинений різними генотипами, клінічні дані розподілились рівномірно (р > 0,05), крім того, в обстежених з 1в генотипом частіше, ніж у загальній вибірці діагностували телеангіектазії (в 1,3 раза); з 2 генотипом рідше – збільшення розмірів печінки (в 1,5 раза, р < 0,05), випадків анемії не було (р < 0,05). У пацієнтів із ХВГС спостерігали зменшення кількості тромбоцитів (в 1,3 раза) та сегментоядерних нейтрофілів (в 1,2 раза), підвищення – лімфоцитів (в 1,1 раза) і ШОЕ (в 1,4 раза) порівняно з практично здоровими особами (р < 0,05). Отримані зміни були однаковими у групах з усіма генотипами, за винятком того, що у хворих із 2 генотипом рівень еритроцитів та гемоглобіну був нижчим, ніж у групі порівняння та в загальній групі (в 1,1 раза в усіх випадках, р < 0,05), а ШОЕ була нижчою у хворих з 3 генотипом порівняно з усіма хворими (в 1,2 раза, р < 0,05). Групи пацієнтів із різними ступенями активності за досліджуваними показниками були однорідними за винятком того, що кількість лейкоцитів за мінімальної активності була меншою, ніж у загальній групі (р < 0,05), ШОЕ була вищою тільки в загальній групі та при мінімальній активності (р < 0,05), рівень сегментоядерних нейтрофілів і лімфоцитів при вираженій активності не відрізнявся від групи порівняння, на відміну від інших груп. Серед пацієнтів загальної групи частіше виявляли лейкопенію (15,68 %), еритроцитопенію (18,47 %), анемію (6,62 %) і тромбоцитопенію (33,10 %), ніж у групі порівняння (відповідно 5,45 %, 3,63 %, 0 %, 5,45 %), (р < 0,05). В осіб із різними генотипами HCV були подібні зміни, за винятком того, що в пацієнтів із 2 генотипом не було анемії. У всіх осіб із ХВГС були вищими значення загального білка, АЛТ, АСТ, ГГТП стосовно групи порівняння (р < 0,05), а ЛФ і креатинін були нижчими (р < 0,05). Залежності змін цих показників від генотипу не виявили, за винятком вмісту білка, він був вищим у групах із генотипом 1в і 2; ЛФ – нижча в осіб із 1в і 3а, а креатинін – з 1в і 2 генотипами (р < 0,05). Також була відсутня залежність змін у хворих на ХВГС від ступеня активності за виключенням того, що в осіб із вираженою активністю ЛФ, ГГТП були вищими, а також загальний білірубін під час зниженого рівня глюкози (р < 0,05). У загальній групі хворих на ХВГС були вищими показники ентропії лейкоцитарної формули. З індексів неспецифічної реактивності вищі значення мав КР (в 1,3 раза), Ілімф (в 1,3 раза), ІА (в 1,1 раза), а нижчі, ніж у групі порівняння, були ІСНМ (в 1,1 раза) і ІСЕЛ (в 1,3), (р < 0,05). Відбулося зниження (СІЗ – в 1,1 раза; ІК – в 1,3) або підвищення (ІЛГ – в 1,3 раза; ІЛ ШОЕ – в 1,5) показників запалення (р < 0,05). Індекси ендогенної інтоксикації знизились у хворих порівняно зі здоровими (ІЗЛК – в 1,2 раза, РВН – в 1,8 раза). Залежності змін у пацієнтів із ХВГС від генотипу не встановили, за винятком ІА, який був вищим тільки в загальній групі та у групі з 3а генотипом (р 0,05); ПІ – з 3а генотипом нижчий в 1,7 раза порівняно з усіма хворими (р < 0,05). Показник ІСЕЛ не змінювався при усіх ступенях активності та не відрізнявся від даних здорових осіб. У пацієнтів із помірною активністю ІА був вищим, ніж у групі порівняння, а ЯІ – нижчий, ніж у загальній групі (р < 0,05). Під час ультразвукового дослідження органів черевної порожнини (незалежно від групи) найчастіше відзначали збільшення розмірів (у 76,26 % осіб) і підвищення ехогенності печінки (у 82,35 % ). Висновки. У хворих на ХВГС переважали астеновегетативний синдром, відчуття тяжкості у правому підребер’ї, збільшення розмірів печінки, кількості лімфоцитів, ШОЕ, підвищення активності трансаміназ. При 1в генотипі частіше виявляли телеангіектазії, при 2 рідше – збільшення розмірів печінки. Лабораторні зміни супроводжувалися: лейкоцитопенією, еритроцитопенією, анемією та тромбоцитопенією; підвищенням вмісту загального білка, активності АЛТ, АСТ, ГГТП. При ХВГС підвищуються показники ентропії лейкоцитарної формули, КР, Ілімф, ІА, ІЛГ та ІЛ ШОЕ. Позитивні показники АNA визначають вірогідно частіше, ніж АМА.Цель исследования - установить особенности течения ХВГС и зависимость изменений интегративных показателей эндогенной интоксикации, неспецифической иммунореактивности и воспаления от генотипа вируса и степени активности. Материалы и методы. Обследовано 287 больных ХВГС и проанализированы их медицинские карты стационарного и амбулаторного больного. В исследование вошло 55 практически здоровых лиц. Кроме общей группы, куда вошли все больные, обследованные были разделены на группы, в зависимости от степени активности (минимальная активность - 210 человек, умеренная - 68, выраженная - 9) и от генотипа вируса (1в - 150 человек, 2 - 19, 3а - 102). Осуществляли клинико-лабораторное обследование согласно протоколу. Также были рассчитаны интегративные показатели тяжести, неспецифической реактивности, индексы активности воспаления и интоксикации. Статистическая обработка полученных результатов осуществлялась в программном обеспечении компьютерных программ MicrosoftOfficeExcel 2010 и IBMSPSSStatistic 23. Результаты. По полу и возрасту группы были репрезентативны. Наиболее часто встречались больные ХВГС с 1в генотипом (52,30%), умеренным фиброзом печени (F2 - 31,25%) и минимальной активностью (73,17%). Наиболее частыми клиническими проявлениями были астено-вегетативный синдром (81,88%) и тяжесть в правом подреберье (64,76%). У больных с ХВГС вызванным различными генотипами клинические данные распределились равномерно (р> 0,05), кроме того, что у обследованных с 1в генотипом чаще, чем в общей выборке, диагностировали телеангиэктазии (в 1,3 раза), со 2 генотипом реже - увеличение размеров печени (в 1,5) (р <0,05), не было случаев анемии (р <0,05). У пациентов с ХВГС наблюдали уменьшение количества тромбоцитов (в 1,3 раза) и сегментоядерных нейтрофилов (в 1,2), повышение - лимфоцитов (в 1,1) и СОЭ (в 1,4) по сравнению с практически здоровыми лицами (р <0,05). Полученные изменения были одинаковыми в группах со всеми генотипами, за исключением того, что у больных с 2 генотипом уровень эритроцитов и гемоглобина был ниже, чем в группе сравнения и в общей группе (в 1,1 раза во всех случаях р <0,05), а СОЭ была ниже у больных с 3 генотипом, по сравнению со всеми больными (в 1,2 раза) (р <0,05). Группы пациентов с различными степенями активности по исследуемым показателям были однородными за исключением того, что количество лейкоцитов при минимальной активности была меньше, чем в общей группе (р <0,05), СОЭ была выше только в общей группе и при минимальной активности (р <0,05), уровень сегментоядерных нейтрофилов и лимфоцитов при выраженной активности был таким же, как в группе сравнения, в отличие от других групп. Среди пациентов общей группы чаще встречались лейкопения (15,68%), эритроцитопения (18,47%), анемия (6,62%) и тромбоцитопения (33,10%), чем в группе сравнения (соответственно 5,45%, 3, 63%, 0%, 5,45%) (р <0,05). У лиц с различными генотипами HCV, были подобные изменения, за исключением того, что у пациентов с 2 генотипом не было анемии. У всех лиц с ХВГС были выше значение общего белка, АЛТ, АСТ, ГГТП относительно группы сравнения (р <0,05), а ЛФК и креатинин были ниже (р <0,05). Зависимости изменений этих показателей от генотипа не обнаружено, за исключением содержания белка, он был выше в группах с генотипом 1в и 2; ЛФ - ниже у лиц с 1в и 3а, а креатинин - с 1в и 2 генотипами (р <0,05). Также отсутствовала зависимость изменений у больных ХВГС от степени активности, за исключением того, что у лиц с выраженной активностью были выше ЛФК, ГГТП и общий билирубин при пониженном уровне глюкозы (р <0,05). В общей группе больных ХВГС, были выше показатели энтропии лейкоцитарной формулы, из индексов неспецифической реактивности выше значение имел КР (в 1,3 раза), Илимф (в 1,3), ИА (в 1,1), а ниже, чем в группе сравнения были ИСНМ (в 1,1 раза) и ИСЭЛ (в 1,3) (р 0,05) ПИ - с 3а генотипом ниже в 1,7 раза, по сравнению со всеми больными (р <0,05). Показатель деревнях не менялся при всех степенях активности и не отличался от данных здоровых лиц. У пациентов с умеренной активностью ИА был выше, чем в группе сравнения, а ЯИ - ниже чем в общей группе (р <0,05). При ультразвуковом исследовании органов брюшной полости, независимо от группы, чаще всего определялись увеличение размеров (в 76,26% человек) и повышение эхогенности печени (в 82,35%).Purpose of the research is to determine the features of the course of chronic hepatitis C virus (CHCV) infection and the dependence of changes in integrative indicators of endogenous intoxication, nonspecific immunoreactivity and inflammation on the virus genotype and the grade of activity. Materials and methods. In total, 287 CHCV patients were examined and their inpatients and outpatients medical cards were analyzed. The study included 55 healthy individuals. In addition to the general group, which included all the patients, the examined people were divided into groups, depending on the grade of activity (minimal activity – 210 people, moderate – 68, expressed – 9) and the virus genotype (1b – 150 people, 2 – 19, 3a – 102). Clinical and laboratory examination was performed according to the protocol. The integrative indices of severity, nonspecific reactivity, indices of inflammation and intoxication activity were also calculated. The statistical processing of the obtained results was carried out by of Microsoft Office Excel 2010 and IBM SPSS Statistic 23 computer software. Results. The groups were sex- and age-representative. The 1b genotype (52.30%), moderate liver fibrosis (F2 - 31.25%) and minimal activity (73.17%) were the most frequently encountered in patients with CHCV. The most frequent clinical manifestations were asthenovegetative syndrome (81.88%) and heaviness in the right hypochondrium (64.76%). Patients with CHCV caused by different virus genotypes had evenly distributed clinical data (p> 0.05), with the exception of the 1b genotype patients who were diagnosed with telangiectasia 1.3 times more frequently than in the total; and liver enlargement were 1.5 times (p <0.05) less frequently seen in the 2 genotype patients, there were no anemia cases (p <0.05). A decrease in platelet counts (1.3 times) and segmented neutrophils (1.2 times) as well as an increase in lymphocytes (1.1 times) and ESR (1.4 times) was observed in CHCV patients compared to apparently healthy individuals (p < 0.05). The changes obtained were significant in the groups with all genotypes, except for the patients with genotype 2 as the level of erythrocytes and hemoglobin was lower than in the comparison group and in the total group (1.1 times in all cases, p <0.05), and patients with genotype 3 had a lower ESR compared to all patients (1.2 times) (p <0.05). The groups of patients with different grades of activity were homogeneous with the exception that the leukocyte count in minimal activity (p <0.05) was lower than in the total group, ESR was higher only in the total group in and with minimal activity (p < 0.05), the level of segmented neutrophils and lymphocytes in expressed activity did not differ from the comparison group, unlike other groups. In the total group, leukopenia (15.68%), erythrocytopenia (18.47%), anemia (6.62%), and thrombocytopenia (33.10%) were more common than in the comparison group (5.45%, 3.63%, 0%, 5.45%, respectively) (p <0.05). People with different HCV genotypes had similar changes, except for the patients with genotype 2 who did not have anemia. All CHCV patients had higher values of total protein, ALT, AST, GGT relative to the comparison group (p <0.05), and AlP and creatinine were lower (p <0.05). No dependence of changes in these parameters on the genotype was found, except for protein content, as it was higher in the groups with genotype 1c and 2; AlP was lower in individuals with the 1c and 3a, and creatinine – in 1c and 2 genotype patients (p <0.05). There was also no dependence of changes in patients with CHCV on the grade of activity, except for those with expressed activity who had higher AlP, GGT and total bilirubin with reduced glucose level (p <0.05). In the total group of patients with CHCV, the entropy indices of leukocyte formula were higher, the indexes of nonspecific reactivity had higher values of RC (1.3 times), Ilimph (1.3 times), IA (1.1 times), but NMRI (1.1 times) and ELRI (1.3) (p 0.05); IIS with genotype 3a was 1.7 times lower compared with all patients (p <0.05). The ELR indicator did not change in all grades of activity and did not differ from those of healthy individuals. In patients with moderate activity, IA was higher than in the comparison group and NI was lower than in the total group (p <0.05). Abdominal ultrasound, regardless of the group, most often revealed liver enlargement (76.26% of persons) and an increase in its echogenicity (82.35%). Conclusions. CHCV patients were dominated by asthenovegetative syndrome, feeling of heaviness in the right hypochondrium, liver enlargement, increase in lymphocyte count, ESR, transaminase activity. Telangiectasia in genotype 1b and liver enlargement in genotype 2 were less frequent. Laboratory changes were accompanied by leukocytopenia, erythrocytopenia, anemia and thrombocytopenia, an increase in total protein content, ALT, AST and GGT activity. In CHCV, the entropy indexes of leukocyte formula, RC, Ilimph, AI, ILG and IL ESR were increased. Positive ANAs were significantly more frequently identified than AMAs. Keywords: chronic hepatitis C virus, genotype, activity, clinical and biochemical blood test, integrative parameters

Changes of antimitochondrial antibody levels in patients with chronic hepatitis C during treatment and their association with clinical-laboratory and epidemiological data

При аналізі рівня автоантитіл у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХГС), які знаходились на противірусній терапії (ПВТ) з використанням препаратів інтерферону, на 12 тижні терапії встановлено збільшення кількості па- цієнтів з підвищенням антимітохондріальних антитіл (АМА). Також виявлено залежність між клінічними даними (особливо скаргами, які характерні для захворювань з автоімунними порушеннями – артралгії, міалгії) та супутньою патологією з автоімунним генезом із підвищенням АМА у крові хворих. У цих хворих під час ПВТ також була встановлена залежність від місця проживання (переважно у сільській місцевості), від ступеня активності (прямо пропорційна залежність), ступеня фіброзу (обернено пропорційна залежність), рівня вірусного навантаження (прямо пропорційна залежність) та алелів ІЛ-28В (переважно СТ/ТТ, СТ/ТG).При анализе уровня аутоантител у больных хроническим вирусным гепатитом С (ХГС), находившихся на противовирусной терапии (ПВТ), которая включала препараты интерферона, установлено увеличение количества пациентов с повышением уровня антимитохондриальных антител (АМА) на 12 неделе терапии. Также выявлена зависимость между клиническими данными (особенно жалобами, характерными для заболеваний с аутоиммунными нарушениями – артралгии, миалгии) и сопутствующей патологией с аутоиммунным генезом с повышением АМА в крови больных. У больных с повышением АМА во время ПВТ также была установлена зависимость от места проживания (преимущественно в сельской местности), степени активности (прямо пропорциональная зависимость), степени фиброза (обратно пропорциональная зависимость), уровня вирусной нагрузки (прямо пропорциональная зависимость) и аллелей ИЛ 28В (преимущественно СТ / ТТ, СТ / ТG).Analyzing autoantibodies level of the patients with chronic hepatitis C who were on antiviral therapy with interferon drugs, the increase in the number of patients with elevated amount of antimitochondrial antibodies (AMA) was established on the 12th week of therapy. Also, the connection between clinical data (especially complaints that are specifi c for autoimmune disease disorders - arthralgia, myalgia) and concomitant pathology of autoimmune genesis with increased AMA in patients’ blood was detected. Th ese patients during antiviral therapy also showed connection between habitat (mainly rural), level of activity (positive relationship), the degree of fi brosis (inverse relationship), viral load (positive relationship) and alleles of IL-28V (mainly CT / TT, CT / TG)