ОЦІНКА ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГЛУТАРГІНУ Й ЕРБІСОЛУ В МІЖРЕЦИДИВНОМУ ПЕРІОДІ ХРОНІЧНОЇ ЕКЗЕМИ

Summary. The need for constant and long-term monitoring of patients with chronic eczema (CE) at the level of primary health care highlights the need to improve treatment in the period between relapses. It is important to determine the pharmacotherapeutic effects of antioxidants and adaptogenic agents, especially in relation to the formation of metabolic compensatory reactions in patients with chronic eczema, as a guarantee of prolongation of clinical remission of chronic eczema. The aim of the study – to evaluate the effectiveness of differentiated therapeutic complexes at the level of the system of nonspecific immune defense and oxidative homeostasis in patients with chronic eczema in the interrecurrent period. Materials and Methods. The study involved 75 patients with CE, who were divided into three groups depending on the composition of differentiated therapeutic complexes (DTC), and in the interrelapse period was treated, in particular in patients of the clinical group 1 (CG1) used the Glutargin drug (0.25 mg three times) per day for 3 weeks), in the group 2 (CG2) – Erbisol drug (daily 2.0 ml intramuscularly for three weeks), in the treatment of patients of the group 3 (CG3) used Glutargin and Erbisol drugs. The pharmacotherapeutic efficacy of DTC was assessed by indicators of the state of the OH system and non-specific immune system protection. Results. The pharmacotherapeutic effects of Glutargin and Erbisol in patients with chronic eczema in the interrecurrent period were studied and proved to be the most effective in a single therapeutic complex, which allows to achieve adaptive and compensatory reactions of the oxidative homeostasis system and the immune system patients with simultaneous formation of metabolic reserves of adaptation. Conclusions. It was found that the use of Glutargin slightly increases the frequency of persons with functional compensation and decreases the proportion of patients with metabolic imbalance reactions (p> 0.05); the generalized efficiency index for clinical group (CG1) is 1.11. When using Erbisol the frequency of persons with functional compensation significantly increases and the proportion of patients with metabolic imbalance reactions decreases (p<0.05); the generalized efficiency index for CG2 is 1.38. When using the complex (Glutargin and Erbisol) significantly increases the frequency of persons with functional compensation (p <0.05) and decreases the proportion of patients with metabolic imbalance reactions (p <0.01); the generalized efficiency index for CG3 is 1.71. It was found that when using all three therapeutic complexes, the frequency of patients with immunoregulatory compensation increases, the proportion of patients with immunoregulatory imbalance reactions decreases (p <0.05).Резюме. Потреба у постійному та довготривалому спостереженні пацієнтів із хронічною екземою (ХЕ) на рівні первинної медико-санітарної допомоги актуалізує необхідність удосконалення лікування саме в період між рецидивами захворювання. Актуальним є визначення фармакотерапевтичних ефектів антиоксидантних засобів та засобів адаптогенного впливу, передусім стосовно формування у цих хворих метаболічних компенсаторних реакцій як запоруки подовження термінів клінічної ремісії хронічної екземи. Мета дослідження – оцінити ефективність диференційованих терапевтичних комплексів на рівні системи неспецифічного імунного захисту та окиснювального гомеостазу в пацієнтів із хронічною екземою в міжрецидивний період. Матеріали і методи. У дослідженні задіяно 75 пацієнтів із ХЕ, яких поділили на три групи залежно від складу диференційованих терапевтичних комплексів (ДТК), і у міжрецидивний період проведено лікування, зокрема у пацієнтів першої клінічної групи (КГ1) застосовано препарат «Глутаргін» (0,25 мг тричі на добу впродовж 3-х тижнів), у другій (КГ2) – препарат «Ербісол» (щоденно 2,0 мл внутрішньом’язово упродовж трьох тижнів), при лікуванні пацієнтів третьої групи (КГ3) застосовано препарати «Глутаргін» та «Ербісол». Фармакотерапевтичну ефективнівність ДТК оцінювали за показниками стану системи ОГ та СНІЗ. Результати. Досліджено фармакотерапевтичні ефекти препаратів «Глутаргін» та «Ербісол» у хворих на хронічну екзему в міжрецидивному періоді та доведено, що найбільш ефективним є їх застосування в єдиному терапевтичному комплексі, що дозволяє досягати адаптаційних та компенсаторних реакцій системи окиснювального гомеостазу та системи неспецифічного імунного захисту в більшості пацієнтів з одночасним формуванням метаболічних резервів адаптації. Висновки. З’ясовано, що при використанні препарату «Глутаргін» дещо зростає частота осіб із функціональною компенсацією та зменшується питома вага хворих з реакціями метаболічного дисбалансу (р>0,05); узагальнений індекс ефективності у клінічній групі (КГ)1 становить: ІЕ.ОГ=1,11. При використанні препарату «Ербісол» достовірно зростає частота осіб із функціональною компенсацією та зменшується частка хворих з реакціями метаболічного дисбалансу (р<0,05); узагальнений індекс ефективності у КГ2 становить: ІЕ.ГО=1,38. При використанні комплексу (препарати «Глутаргін» і «Ербісол») достовірно зростає частота осіб з функціональною компенсацією (р<0,05) та зменшується частка хворих із реакціями метаболічного дисбалансу (р<0,01); узагальнений індекс ефективності у КГ3 становить: ІЕ.ГО=1,71. Виявлено, що при використанні всіх трьох терапевтичних комплексів зростає частота хворих з імунорегуляторною компенсацією, зменшується питома вага хворих із реакціями імунорегуляторного дисбалансу (р<0,05)

Trigger Factors of Childhood in Development of Psoriasis

Стаття присвячена з’ясуванню тригерних факторів дитячого віку, що сприяють виникненню псоріазу та зумовлюють особливості його клінічного перебігу. Проведено обстеження 520 хворих на псоріаз із використанням клінічних та психологічних методів дослідження, дані яких опрацьовувались статистично за допомогою комп’ютерної програми. В усіх обстежених 520 хворих на псоріаз шляхом застосування психологічного опитувальника виявлені ознаки дисморфофобії легкого та середнього ступеня тяжкості. Вірогідно більш тяжкий ступінь її перебігу відмічався при генетично обтяженому анамнезі захворювання. Негативні психоемоційні впливи в сім’ї чи навчальному закладі можуть стати суттєвими тригерними факторами подальшого більш тяжкого перебігу дерматозу. Це зумовлює необхідність використання різноманітних методів впливу на нормалізацію психофізіологічного стану дітей