“Слово о полку Ігоревім” у контексті ідейно-творчих інтересів Юрія Федьковича

The article focuses on Yu. Fedkovych’s fascination with the monument of ancient Ukrainian literature of the 12th century. Its translation and reworkings, such as “Yaroslavna’s Lament” and the unfinished poem “The Glory of Igor”, the latter written under the influence of E. Tegnér’s “Frithiofs Saga”, are studied from the angle of their creative history, thematic and ideological peculiarities as well as their critical reception. Yuriy Fedkovych’s frenetic activity in this field seems to be a phenomenon worthy of substantial investigation.У статті вмотивовується інтерес Ю. Федьковича до пам’ятки давньоукраїнського письменства ХІІ століття, а переклад її, переспів “Плачу Ярославни” та незакінчена поема “Слава Ігоря”, написана з використанням і “Саги про Фрітьофа” шведського автора Е. Теґнера, розглядаються передовсім в аспекті своїх творчих історій, ідейно-тематичних особливостей та рецепції критикою. Активна діяльність письменника в цій сфері кваліфікується як феноменальне явище, варте ґрунтовних фахових студій

Балада Тараса Шевченка “Чого ти ходиш на могилу?” та її ідейно-естетична рецепція Юрієм Федьковичем

In the article T. Shevchenko’s ballade “Why do you come to the grave?” (from cycle “In casemate”) has been studied in the aspects of its ideological, thematic, imagery and artistic originality, and as an object of Fed’kovych’s purely individual productive reception, that took place in the mid 1860`s. Set of subjective and objective factors that contributed to it was found; creative and psychological conditions of that event, the previous writer’s achievements in the field of poetry, based on close relations with folklore and mainly German-speaking romantic literature were outlined. Specific Fed’kovych works, romantic too, were considered at the level of detection in it Shevchenko’s work stylization, motive studying, reminiscences ,figurative analogies etc. After all, each of that art dimensions remained sufficiently original, uniquely individual, that demonstrated their author’s high creative ability.Изучается баллада Т. Шевченко „Чого ти ходиш на могилу?” („Чего ты ходишь на могилу?”) в аспекте ее идейно-тематического, образно-художественного своеобразия и как объект сугубо индивидуальной продуктивной рецепции Ю. Федьковичем, которая имела место в середине 1860‑х годов. Установлен набор субъективных и объективных факторов, способствовавших этому, очерчены творческие и психологические предпосылки такого события, предыдущие достижения писателя в области поэзии, основанные на тесных взаимоотношениях с фольклором и немецкоязычной романтической лектурой. Конкретные произведения Ю. Федьковича, тоже романтические, рассмотрены на уровне выявления в них стилизации Т. Шевченко, обработки мотива, реминисценций, образных аналогий и др. Однако, каждая из таких художественных площадей остается все же достаточно своеобразной, индивидуально неповторимой, что свидетельствовало о высоком творческом потенциале их автора.Вивчається балада Т. Шевченка „Чого ти ходиш на могилу?” (з циклу „В казематі”) в аспекті її ідейно-тематичної, образно-художньої своєрідності і як об’єкт суто індивідуальної продуктивної рецепції Ю. Федьковичем, що мала місце в середині 1860‑х років. З’ясовано набір суб’єктивних та об’єктивних чинників, котрі сприяли цьому, окреслено творчі і психологічні передумови такої події, попередні досягнення письменника в царині поезії, основані на тісних взаєминах із фольклором та німецькомовною романтичною лектурою. Конкретні твори Ю. Федьковича, теж романтичні, розглянуто на рівні виявлення в них стилізації Шевченкового твору, опрацювання мотиву, ремінісценцій, образних аналогій тощо. Попри все, кожна з таких художніх площин залишалася достатньо самобутньою, індивідуально неповторною, що засвідчувало високу творчу спроможність їх автора

“Нема світа понад рідне”: образ Буковини в художньому осягненні Юрія Федьковича

The paper presents an attempt to interpret Yuriy Fed’kovych’s conceptual vision of his native Bukovyna, Bukovynian Hutsulia. For this purpose the author describes the writer’s social, historical, ethnic and cultural background, points out the events of his personal life which can make such interpretation peculiar. The nature of writer’s vision of his land was defined as objective and subjective at the same time. It is relevant to poetical (romantic), prosaic (purely realistic), dramatic spheres of Bukovynians’ life as they were beheld and depicted by Fed’kovych. It is emphasized that the writer’s vision of Bukovyna depends on his psychological mood at the time of creative work.The paper presents an attempt to interpret Yuriy Fed’kovych’s conceptual vision of his native Bukovyna, Bukovynian Hutsulia. For this purpose the author describes the writer’s social, historical, ethnic and cultural background, points out the events of his personal life which can make such interpretation peculiar. The nature of writer’s vision of his land was defined as objective and subjective at the same time. It is relevant to poetical (romantic), prosaic (purely realistic), dramatic spheres of Bukovynians’ life as they were beheld and depicted by Fed’kovych. It is emphasized that the writer’s vision of Bukovyna depends on his psychological mood at the time of creative work

Книги як порятунок від одерев’яніння… Тарас Шевченко періоду заслання у просторі своєї лектури

The study refutes the idea that existed in the minds of some Shevchenko era’s cultural figures, about Taras Shevchenko’s lack of education and poor literacy. For this purpose, the history of the poet’s reading interests evolution in the most difficult period of his life, the period of exile (1847–1857) was analyzed. His own direct testimonies (epistolary, diary, memoirs of relatives and acquaintances, etc.) were involved in the analysis. The study clarified how the disgraced artist’s previous habit of reading and the need to do it was established. The main focus was on Shevchenko’s reading behavior in the Orsk Fortress and in the Aral Expedition, in the Novopetrovsk Fortress. It relates to the active search, selection and perception of books, and even to special communication establishing. The study traces persons, who valued such poet’s behavior and stimulated it, also how functional Shevchenko’s current reading turned out to be at that period. Its composition was outlined as Russian, Ukrainian and Polish books, mainly in the field of fiction literature and literary criticism, as well as works on history, culturology, ethnology, natural and other fields of knowledge. Only due to reading and to his own artistic work the artist's spirit was saved from psychological exhaustion. Reading contributed to the intellectualization of his work. Shevchenko as a reader completely realized himself in exile considering special circumstances (loneliness, forced self-centeredness), his reading for the first time was not episodic, but complete, sometimes the leading form of the poet’s creative activity.У дослідженні спростовано думку, що побутувала у свідомості деяких культурних діячів пошевченківської епохи, про малоосвіченість та низьку начитаність Тараса Шевченка. Проаналізовано історію розвитку читацьких інтересів поета у найскладніший період його життя – період заслання (1847–1857), до аналізу залучено прямі самосвідчення (епістолярій, щоденник, мемуари близьких та знайомих осіб тощо). З’ясовано, наскільки закріпленою була в опального митця попередня звичка читати й потреба у ній, основну ж увагу зосереджено на читацькій поведінці Шевченка в Орській фортеці та в Аральській експедиції, у Новопетровському укріпленні. Вона пов’язувалась із активним пошуком, вибором, сприйманням книжок, налагодженням навіть спеціальної комунікації. Відстежено, хто дорожив такою поведінкою і стимулював її, наскільки функціональною виявилась Шевченкова лектура тієї пори. Окреслено її склад: це російсько-, українсько-, польськомовна книга переважно зі сфери художньої літератури та критики, а також праці з історії, культурології, етнології, природничих та інших галузей знання. Саме читання разом із власною художньою працею вберегло дух митця від психологічного виснаження, посприяло інтелектуалізації його творчості. Шевченко-читач зреалізував себе на засланні сповна, з огляду на особливі обставини (самотності, вимушеної зосередженості на собі), читання вперше виявилось не епізодичною, а цілісною, подеколи й провідною формою творчої діяльності поета

НОВОЗНАЙДЕНІ ВІРШІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

The paper introduces 9 properly annotated poems by Yu. Fedkovych which were not included into the first edition of the writer’s complete works and have remained in manuscript form. The autographs are kept in the manuscript division of Vasyl Stefanyk Lviv Scientifi c Library of the National Academy of Sciences of Ukraine.Уперше надруковано (у супроводі відповідних приміток) 9 поезій Ю. Федьковича, які не потрапили до його Першого повного і критичного видання творів та досі перебували в рукописах. Автографи зберігаються у Відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника (ф. 11 (Барвінських), спр. 5843/356)

Агатангел Кримський і Буковина

На достовірних фактах або ж на аргументованих припущеннях реконструйовано парадигму контактів А. Кримського з Буковиною та буковинцями, зокрема її ще не відстежені сторінки. Задля цього актуалізовано унікальну джерельну базу, а саме забуті, розпорошені газетно-книжні літературно-критичні, мемуарні та епістолярні матеріали. З’ясувалося, що парадигма цих контактів цікава й доволі розгалужена, вона започаткувалась у ранній молодості А. Кримського читанням творів Ю. Федьковича і тривала по суті все життя. Крім характеристики федьковичезнавчих інтересів ученого, сказано про його публікації широкої науково-художньої проблематики в буковинській періодиці. Глибше, ніж досі, обмірковується лінія зв’язку А. Кримського з О. Кобилянською. Так, спростовано попередні твердження про достеменність їхніх зустрічей у Чернівцях 1898 р. і в Києві та на хуторі Зелений Гай під Гадячем 1899 р., вказано на спроби фальшування радянськими організаторами науки матеріалів, що стосуються питання. В історії контактів ученого з видатним філологом та культурним діячем В. Сімовичем примітними виявились їхні епістолярні стосунки й особисті зустрічі в Харкові і Києві 1927 р. та у Львові 1940 р. – змістовні, ділові, не позбавлені теплого людського компонента. Накреслено цілий спектр інших завдань, на яких іще варто зосередитися в майбутньому, осягаючи тему. Тож науку про видатного, нині несправедливо забутого автора доповнено, як і збагачено історію літературних, громадсько-культурних узаємозв’язків науково-творчої інтелігенції розрізнених частин України кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ ст

В епоху Федьковича, в епоху ранньої Кобилянської… До проблеми актуалізації спадщини інших учасників літературного процесу на Буковині

The article considers the value of the few little-known Y. Fed’kovych’s and O. Kobylians’ka’s contemporaries and shows the necessity of studying their heritage. The literary process in 19th century Bukovyna is presented as coexistence of quite different streams, movements and styles. It was rather a critical phase between old and modern literature and distinctive ethnical and cultural phenomenon in the history of classical Ukrainian literature and European literature as a whole.У статті порушено питання про значущість творчої діяльності маловідомих сучасників Ю. Федьковича та О. Кобилянської на Буковині та потребу активнішого наукового вивчення їхньої спадщини. Літературний процес у краї в ХІХ столітті продано як співіснування різних напрямів, течій, стилів, фазу більше перехідну між давнім та новим письменством, а також як самобутнє етнокультурне явище багатоскладового цілого історії європейського та, зокрема, класичного українського письменства

Український поет із Румунії Кирило Куцюк-Кочинський у світлі мемуарів та поетичного самовираження

The paper offers the first attempt of summarizing and interpreting the life history and poetic heritage of Kyrylo Kutsiuk-Kochyns’kyi (1910–1991). Born in Ukraine, a qualified engineer, at the time of the Second World War he found himself in Romania and lived there to the end. The researcher traces the formation of human and creative individuality of this author, his patriotic sentiments, humanistic beliefs, artistic and aesthetic tastes, his reading interests, as they significantly influenced the writer’s self-expression. Debuting in 1974, K. Kutsiuk-Kochynskyi worked intensely in the field of writing and published more than a dozen books. They enriched the Ukrainian poetry with complex, metaphorical, maybe sometimes excessively complicated presentation of the inner world of a person in exile, full of peculiar and often very individual and subjective associations. It is a lyric of feeling, but also thoughts, although almost without descriptive or narrative components. Kutsiuk-Kochynskyi also worked as a translator. This part of his legacy includes a wide range of historical and literary works that represent a literature of many foreign countries. Kutsiuk-Kochynskyi’s poem «Long Wanderings of Odysseus» (1988) stands separately as a kind of autobiography and vivid literary reflection. The traditional (Homeric) plot, motifs and images of the original were rethought in accordance with the new sociocultural reality of the 20th century. They were compared with his own life path shown as a myth. Writing down this myth and the history in the all-Ukrainian and world dimension, the author thus expressed a number of overwhelming problems. They relate to war and peace, the moral, existential essence of man, his life, existential choice, complex relations with other people and civilization. There is a need to republish in Ukraine at least the selected works by K. Kutsiuk-Kochynskyi, which would contribute to faster return of this writer to his proper place in Ukrainian literature.У статті здійснено спробу наукового першопрочитання життєвої історії та поетичної спадщини Кирила Куцюка-Кочинського (1910 – 1991). Народжений в Україні,  за фахом інженер, він під час Другої світової війни опинився в Румунії, де й прожив до останку; дебютував у літературі 1974 р. Лірика К. Куцюка-Кочинського, як і створена на основі гомерівського епосу фантастична поема “Довге блукання Одіссея” мають автобіографічний підтекст. Вони збагатили українське письменство  показом  складного  внутрішнього  світу  людини,  її  суб’єктивних,  багато  в  чому індивідуальних  переживань.  Батьківщину,  рідне  поет-емігрант  сприймав  як  фундаментальні цінності, відповідно і страждання, пов’язані з ними, стали провідним лейтмотивом творчості

Тарас Шевченко у просторі своєї лектури: час до 1837 року

The paper examines the beginning of Taras Shevchenko’s history as a reader – the period up to 1837, which is the date of the first known work of the young genius, the ballad “Insane” (“Prychynna”). Three stages (“the ages”) are distinguished in this period: childhood (until 1828), pre-bachelorhood (1828–1831), and bachelorhood (1831–1837). The analysis involves direct self-evidence (memoirs of relatives and acquaintances, Shevchenko’s autobiographical novels and letters), scholarly and popular science studies of Shevchenko studies, samples of historical and biographical Shevchenko studies, etc. The main method used is the “reverse optics” method, aimed at cognizing the object of attention “from the outside” and “from the inside”. The article traces, in addition to social, purely private (home) prerequisites for Taras’s long-lasting interest in books, noting that the latter had not only a paper equivalent at that time: living history was learned from stories, folk songs also penetrated his mind and taught him. The features of the boy’s psychological communication with books in the elementary school of Kyrylivka, as well as during his stay in Vilno and in the first years after his arrival in St. Petersburg, are also discussed. Also outlined is the range of Shevchenko’s reading at this time, it is indicated which lectures the future poet met sporadically, by chance, and which he had long-term, one might say, lifelong, external and internal relations with. These are primarily religious books, then works of fiction by Ukrainian and foreign authors, works on history, etc. The article also discusses the people who supported Shevchenko’s unusual interest in reading and how these efforts correlated with the multicultural and spiritual contexts in which Taras was living at the time. Some attempts to ideologize the topic (such as the artificial attempts of Soviet artists to “infantilize” the image of Shevchenko in his childhood and youth, noted by H. Hrabovych) are also pointed out. It is concluded that even in this state, in the grip of merciless circumstances (early orphanhood, social slavery), Taras not only sought but also worked to broaden his horizons, as a result of which reading and knowledge contributed to his relatively broad erudition even for that time, and was a form of creative socio-cultural activity, a way of self-defense and self-realization. Obviously, this is how the unique reading consciousness of the genius was formed, not to mention that a bright, outstanding type of Ukrainian creative intellectual was cultivated.Розглянуто початок історії Тараса Шевченка як читача – період до 1837 року, яким датовано перший відомий нам твір молодого генія – баладу «Причинна». В цьому часі виокремлено три етапи («віки»): дитинний (до 1828 року), підпарубочий (1828–1831 роки) і парубочий (1831–1837 роки). До аналізу залучено прямі самосвідчення (мемуари близьких та знайомих осіб, Шевченкові автобіографічні повісті й листи), наукові та науково-популярні студії із шевченкознавства, зразки історико-біографічної шевченкіани тощо. Як провідний застосовано метод «зворотної оптики», розрахований на пізнання об’єкта уваги «ззовні» та «зсередини». Відстежено, крім соціальних, суто приватні (домашні) передумови тривкого зацікавлення Тараса книжкою. Зауважено, що в тієї був тоді не лише паперовий еквівалент: жива історія пізнавалася з розповідей, народнопісенний матеріал так само залягав у свідомість і навчав. Окремо з’ясовано особливості психологічного спілкування хлопця з книжками в початковій школі Кирилівки, а також під час перебування у Вільно та в перші роки по приїзді до Петербурга. Окреслено діапазон прочитаного Шевченком о цій порі, вказано, з якою лектурою майбутній поет зустрічався епізодично, випадково, а з якою він був у зв’язках тривалих, можна сказати, пожиттєвих, зовнішніх та внутрішніх. Це передовсім книжки церковно-релігійного змісту, відтак художні твори окремих українських та зарубіжних авторів, праці з історії тощо. Мовиться також про людей, котрі підтримували незвичайний інтерес Шевченка до читання, і про те, як ці зусилля корелювали з полікультурним та духовним контекстами, в яких обертався тоді Тарас. Указано на окремі спроби ідеологізації теми (як-от запримічені Г. Грабовичем штучні намагання радянських митців «інфантилізувати» образ Шевченка пори його дитинства та юності). Зроблено висновок, що навіть у такому стані, в лещатах немилосердних обставин (раннього сирітства, соціальної неволі) Тарас не просто прагнув, але й сам працював на розширення свого світогляду, внаслідок чого читання, пізнання посприяли навіть на той час його порівняно широкій ерудиції, були формою творчої соціокультурної активності, способом самозахисту і самореалізації. Вочевидь так формувалася й унікальна читацька свідомість генія, вироблявся яскравий, непересічний тип українського творчого інтелектуала