Modern approaches to the treatment of retrosternal goiter

Objective. To analyze the results of treatment of patients with retrosternal goiter. Materials and methods. During the period from 2010 to 2019, 62 patients with thoracic goiter were operated on, which was 6.2% of all patients operated in relation to goiter. There were 48 women (77.4%) and 14 men (22.6%). Age of patients varied from 21 to 87 years (average age - 47 years). Computed tomography was mandatory in terms of research. The size of the sternal goiter and the degree of operative risk were determined by G. Mercante (2011). Results. In 39 patients (1st group) the operation was performed by cervicotomy according to standard techniques. Video endoscopic support was used in 23 patients, thanks to which in 15 patients (group 2) it was able to cross all blood vessels with the help of an electro coagulator and isolate nerve structures and parathyroid glands. In 8 patients (group 3) there was a massive bleeding after attempts of finger dissection. They underwent tamponade and temporarily stopped bleeding. After that, a video endoscope was inserted into the wound and hemostasis was performed with the help of an electrocoagulation. Bleeding from the surgical wound, which required revision, was not observed. Temporary tracheostomy in the postoperative period was imposed in 3 patients, later it was closed. Hypocalcemia occurred in 12 (19.3%) patients (in 11 it was transient). Transient paresis of the recurrent nerves was observed in 3 patients of the 1st, 2 of the 2nd and 2 of the 3rd groups. Permanent paresis of the recurrent nerve occurred in only 1 patient of the 3rd group. According to histological examination, 21 patients were diagnosed with cancer (19 - papillary, 2 - follicular). They subsequently underwent standard treatment for highly differentiated thyroid cancer. Conclusions. The use of cervical access with video endoscopic support during surgery for thoracic goiter avoids performing a sternotomy, reduces blood loss and operational trauma, improves the nerve structures and parathyroid glands identification, and reduces the duration of surgery. The use of modern methods of electrocoagulation significantly expands the capabilities of endoscopic techniques

Modern approaches to the treatment of retrosternal goiter

Мета работа: проаналізувати результати лікування пацієнтів із загруднинним зобом. Матеріали і методи. За період із 2010 по 2019 р. оперовано 62 пацієнти із загруднинним зобом, що становило 6,2% від усіх пацієнтів, оперованих з приводу зоба. Жінок було 48 (77,4%), чоловіків – 14 (22,6%). Вік пацієнтів – від 21 до 87 років (середній вік – 47 років). У плані дослідження обов’язковою була комп’ютерна томографія. Величину загруднинного зоба та ступінь операційного ризику визначали за G. Mercante (2011). Результати. У 39 пацієнтів (1–ша група) операція виконана цервікотомічним способом за стандартною технікою. У 23 пацієнтів використовували відеоендоскопічну підтримку, завдяки чому у 15 пацієнтів (2–га група) вдалося за допомогою електрокоагулятора перетнути всі судини і виділити нервові структури та прищитоподібні залози. У 8 пацієнтів (3–тя група) після спроб пальцевої дисекції виникла масивна кровотеча. У них виконана тампонада і тимчасово зупинена кровотеча. Після цього в рану ввели відеоендоскоп і за допомогою електрокоагулятора виконали гемостаз. Кровотечі з операційної рани, яка потребувала її ревізії, не спостерігали. Тимчасову трахеостому в післяопераційному періоді накладено у 3 пацієнтів, пізніше вона була закрита. Гіпокальціємія виникла у 12 (19,3%) пацієнтів (у 11 – транзиторна). Транзиторний парез поворотних нервів спостерігали у 3 пацієнтів 1–ї, у 2 – 2–ї і у 2 – 3–ї групи. Перманентний парез поворотного нерва виник тільки у 1 пацієнта 3–ї групи. За даними гістологічного дослідження у 21 пацієнта діагностовано рак (у 19 – папілярний, у 2 – фолікулярний). Їм у подальшому проведено стандартне лікування високодиференційованого раку щитоподібної залози. Висновки. Використання шийного доступу з відеоендоскопічною підтримкою при оперативних втручаннях з приводу загруднинного зоба дозволяє уникнути виконання стернотомії, зменшити крововтрату і травматичність операції, поліпшити ідентифікацію нервових структур і прищитоподібних залоз, скоротити тривалість операції. Використання сучасних методів електрокоагуляції значно розширює можливості ендоскопічної техніки.Objective. To analyze the results of treatment of patients with retrosternal goiter. Materials and methods. During the period from 2010 to 2019, 62 patients with thoracic goiter were operated on, which was 6.2% of all patients operated in relation to goiter. There were 48 women (77.4%) and 14 men (22.6%). Age of patients varied from 21 to 87 years (average age – 47 years). Computed tomography was mandatory in terms of research. The size of the sternal goiter and the degree of operative risk were determined by G. Mercante (2011). Results. In 39 patients (1st group) the operation was performed by cervicotomy according to standard techniques. Video endoscopic support was used in 23 patients, thanks to which in 15 patients (group 2) it was able to cross all blood vessels with the help of an electro coagulator and isolate nerve structures and parathyroid glands. In 8 patients (group 3) there was a massive bleeding after attempts of finger dissection. They underwent tamponade and temporarily stopped bleeding. After that, a video endoscope was inserted into the wound and hemostasis was performed with the help of an electrocoagulation. Bleeding from the surgical wound, which required revision, was not observed. Temporary tracheostomy in the postoperative period was imposed in 3 patients, later it was closed. Hypocalcemia occurred in 12 (19.3%) patients (in 11 it was transient). Transient paresis of the recurrent nerves was observed in 3 patients of the 1st, 2 of the 2nd and 2 of the 3rd groups. Permanent paresis of the recurrent nerve occurred in only 1 patient of the 3rd group. According to histological examination, 21 patients were diagnosed with cancer (19 – papillary, 2 – follicular). They subsequently underwent standard treatment for highly differentiated thyroid cancer. Conclusions. The use of cervical access with video endoscopic support during surgery for thoracic goiter avoids performing a sternotomy, reduces blood loss and operational trauma, improves the nerve structures and parathyroid glands identification, and reduces the duration of surgery. The use of modern methods of electrocoagulation significantly expands the capabilities of endoscopic techniques

Experience with Y-shaped anastomosis in surgical treatment of acute colonic occlusion ileus of tumor genesis

Проаналізовані результати застосування У-подібного анастомозу під час здійснення резекції лівої половини товстої кишки з операбельною пухлиною на тлі гострої обтураційної непрохідності (ГОНТК) у 35 хворих. Післяопераційні ускладнення виникли у 16 хворих. Частота ранніх параколостомних ускладнень залежала від виду колостоми. Формування У-подібного анастомозу є операцією вибору при застосуванні резекційних методів лікування раку товстої кишки (РТК), ускладненого ГОНТК. Застосування такого втручання створює переваги під час виконання другого (відновного) етапу хірургічного лікування РТК.The results of the Y-shaped anastomosis during resection of the colon left half with a resectable tumor on a background of acute colonic occlusion ileus in 35 patients were analyzed. Postoperative complications occurred in 16 patients. The Y-shaped anastomosis formation is an operation of choice during the resection treatment of colon cancer complicated by occlusion ileus. Carrying out such interventions poses a number of benefits when the second (recovery) stage of colon cancer surgical treatment

Surgical Rehabilitation of Patients with Temporary Single-Barreled Colostomy After Obstructive Resection of The Left Half of Colon

Реабілітація хворих з тимчасовими колостомами важлива соціальна та медична проблема. Один з найважливіших моментів медичної реабілітації – це хірургічний етап, який дозволяє усунути проблему наявності колостоми та провести в подальшому інші етапи реабілітації носіїв колостом. Метою роботи є вивчення безпосередніх та функціональних результатів реконструктивно-відновних оперативних втручань у хворих, які перенесли обструктивні резекції лівої половини товстої кишки.Results of the 292 reconstructive operations after previous obstructive resection of the left half of colon malignant tumors in 219 (75%), benign disease in 60 (20.6%) and injuries in 13 (4.5%) patients. Postoperative complications occurred in 63 (21.6%) cases: general complications in 19 (6.5%) patients, intra-abdominal complications in 20 (6.8%) and septic complications in 24 (8.2%) cases. The article traces the functional results of operations for 12 months

The risk predictive factors for paracolostomal complications occurrence

Изучены наиболее значимые факторы риска возникновения параколостомных осложнений и их влияние на частоту этих осложнений. Установлено, что наиболее неблагоприятными прогностическими факторами при формировании колостомы являются: сроки от момента госпитализации до начала операции более 24 ч, длительность операции более 2 ч, время выполнения операции (с 20 до 6 ч), объем оперативного вмешательства, тип и вид сформированной колостомы, отсутствие послеоперационного лечения в отделении реанимации и интенсивной терапии, длительность заболевания либо травмы более 24 ч, тяжесть состояния больного, гипопротеинемия, наличие абсцессов в брюшной полости, любого вида шока, технические трудности при формировании колостомы. Внедрение предложенных методов превентивной коррекции неблагоприятных относительно управляемых факторов и воздействие на прогностически благоприятные относительно управляемые факторы будет способствовать уменьшению частоты параколостомных осложнений и летальности, а в отдаленном периоде – продолжительности реабилитации и возможности выполнения восстановительных оперативных вмешательств в более ранние сроки.The most significant risk factors for paracolostomic complications occurrence and their impact on these complications rate were studied. There was established, that most unfavorable prognostic factors while colostomy formation are: preoperative stationary state more than 24 h, the operation duration more than 2 h, the operation time (from 20 to 6 h), the operative intervention volume, the formated colostomy type and kind, the absence of postoperative treatment in department of reanimation and intensive therapy, the disease or trauma duration more than 24 h, severity of the patients' state, hypoproteinemia, abdominal cavity abscesses presence, any kind of shock, technical difficulties while colostomy formation. Introduction of the proposed methods of prophylactic correction of unfavorable relatively governed factors and impact on prognostically beneficient relatively governed factors would promote reduction of paracolostomal complications and lethality rate, ànd the rehabilitation duration as well as possibilities of the restoration operative interventions conduction in more early terms – in remote period

Two-stage operations in the surgical treatment of complications cancer left half of colon

Проведен анализ результатов двухэтапного хирургического лечения осложненного операбельного рака левой половины толстой кишки у 390 больных. В 219 (56,15%) случаях (I группа) выполнены обструктивные резекции левой половины толстой кишки на I этапе с восстановлением проходимости кишечного тракта на II этапе. В 171 (43,85%) случае (II группа) I этапом было формирование двуствольной колостомы, а на II этапе – одновременное удаление опухоли со стомой и восстановление проходимости кишечного тракта. Послеоперационные осложнения в I группе выявлены после двух этапов у 94 (42,92%) больных (на I этапе – у 53 (24,21%) и на 2 этапе – у 41 (18,71%) больного) и во II группе у 70 (40,94%) больных (на I этапе – у 26 (15,21%) и на II этапе – у 44 (25,72%) случаях). Таким образом, проведение двухэтапных операций в хирургическом лечении осложненного рака толстой кишки обосновано; показания для проведения оперативных вмешательств I и II типов должны быть строго выверенными и взвешенными; двухэтапные операции имеют значительное преимущество в выборе объема вмешательства с учетом состояния больного, запущенности развившегося осложнения, имеющихся резервов организма пациента. Количество послеоперационных осложнений в исследуемых группах при проведении двухэтапных операций I и II типов сопоставимо и составило 42,92% и 40,94%, соответственно.Аналізовано результати двоетапного хірургічного лікування ускладненого операбельного раку лівої половини товстої кишки у 390 хворих. У 219 (56,15%) хворих (I група) виконано обструктивні резекції лівої половини товстої кишки на I етапі з відновленням прохідності кишкового тракту на II етапі. У 171 (43,85%) хворого (II група) I етапом було формування двостовбурової колостоми, а на II етапі – одночасне видалення пухлини зі стомою та відновлення прохідності кишкового тракту. Післяопераційні ускладнення в I групі виявлені після двох етапів у 94 (42,92%) хворих (на I етапі – у 53 (24,21%) і на 2 етапі – у 41 (18,71%) хворого) і в II групі в 70 (40,94%) випадках (на I етапі – у 26 (15,21%) і на II етапі – у 44 (25,72%) випадках). Таким чином, проведення двоетапних операцій у хірургічному лікуванні ускладненого раку лівої половини товстої кишки обґрунтовано; показання для проведення оперативних втручань I і II типів повинні бути строго вивіреними і зваженими; двоетапні операції мають значну перевагу у виборі обсягу втручання з урахуванням стану хворого, занедбаності розвиненого ускладнення, наявних резервів організму пацієнта; кількість післяопераційних ускладнень у групах дослідження при проведенні двоетапних операцій I і II типів порівнянні і склали 42,92% і 40,94%, відповідно.Analyzed results of two-stage surgical treatment of operable cancer complicated left half of the colon in 390 patients. In 219 (56,15%) patients (I group) completed obstructive resection of the left half of the colon at the I phase of the restoration of patency of tract at the II phase. In 171 (43,85%) patients (II group) I was forming stage double-barreled colostomy, and рhase II – simultaneous removal of the tumor with a stoma and restoration of patency of the intestinal tract. Postoperative complications were identified in Group I after two stages in 94 (42,92%) patients (stage I – in 53 (24,21%) and at stage II – 41 (18,71%) patients in group II and in 70 (40,94%) patients (stage I – 26 (15,21%) and at stage II – in 44 (25,72%) cases). Thus, the conduct of operations in the twostage surgical treatment of complications of cancer of the left half of the colon is justified; indications for surgical intervention types I and II should be strictly adjusted and weighted; two-stage operation has a significant advantage in choosing the extent of intervention in view of the patient, the neglect of established complications, the available reserves of the patient; the number of postoperative complications in the treatment groups during the two-stage operations, types I and II, and was comparable to 42,92% and 40,94% respectively

Хирургическая тактика при травматических повреждениях толстой кишки

На даних власних спостережень 221 потерпілого з проникаючими пошкодженнями товстої кишки розроблено алгоритм хірургічної тактики та вибір варіантів хірургічного втручання з урахуванням важкості травми, ступеню пошкодження товстої кишки, об’єму крововтрати, локалізації пошкоджень, термінів після часу одержання травми, наявності чи відсутності гнійно-септичних ускладнень на момент втручання, пошкоджень інших анатомічних ділянок. Ізольовані проникаючі пошкодження товстої кишки були виявлені лише в 124 (56,11 %) потерпілих, в інших 97 (43,89 %) випадках були поєднані множинні пошкодження органів черевної порожнини. Причиною летальності з 7 (3,17 %) випадків були: в 3 (1,36 %) геморагічний шок в фазі незворотних змін, в 3 (1,26 %) – важка черепно-мозкова травма та в одному (0,45 %) – гнійно-септичні ускладнення травми підшлункової залози. Гнійно-септичні ускладнення діагностовано в 17 (7,69 %) спостережень. Неспроможність швів зашитої рани виникла у двох (0,9 %) хворих, що потребувало повторного оперативного втручання для санації та дренування черевної порожнини та формування колостоми. Розроблена раціональна хірургічна тактика дозволила у 168 (76,02 %) потерпілих виконати оперативні втручання органо- та функціональнозберігаючого характеру, що дозволило отримати досить задовільні результати хірургічного лікування проникаючих пошкоджень товстої кишки.On the data of his own observations of the affected 221 with penetrating injuries of the colon developed an algorithm for surgical treatment options and the choice of surgical procedure, taking into account the severity of injury, the degree of damage to the colon, the volume of blood loss, damage localization, time after time of injury, presence or absence of septic complications time of the intervention, damage to other anatomic regions. Isolated penetrating injuries of the colon were found only in the 124 (56,11 %) affected in the remaining 97 (43,89 %) cases were combinative multiple injuries of the abdominal cavity. The cause of mortality of 7 (3,17 %) cases were – in 3 (1,36 %), hemorrhagic shock in the phase of irreversible changes in the 3 (1,26 %) – severe head trauma in 1 (0,45 %) –purulent-septic complications of pancreatic trauma. Purulent-septic complications were diagnosed in 17 (7,69 %) observations. The failure of the wound stitched seams ulcers occurred in 2 (0,9 %) patients, requiring repeated surgery to rehabilitation and drainage of the abdominal cavity and the formation of colostomy. Developed a rational surgical tactics allowed in 168 (76,02 %) suffered perform surgery, and organ-funktsionalnosberegayuschego nature, which allowed us to obtain a sufficiently satisfactory results of surgical treatment of penetrating injuries of the colon.По данным собственных наблюдений 221 пострадавшего с проникающими повреждениями толстой кишки разработан алгоритм хирургической тактики и выбор вариантов хирургического вмешательства с учетом тяжести травмы, степени повреждения толстой кишки, объема кровопотери, локализации повреждений, сроков после времени получения травмы, наличии или отсутствии гнойно-септических осложнений на момент вмешательства, повреждения других анатомических областей. Изолированные проникающие повреждения толстой кишки были обнаружены только у 124 (56,11 %) пострадавших, в остальных 97 (43,89 %) случаях были сочетанные множественные повреждения органов брюшной полости. Причиной летальности из 7 (3,17 %) случаев были: в 3 (1,36 %) геморрагический шок в фазе необратимых изменений, в 3 (1,26 %) – тяжелая черепно-мозговая травма и в 1 (0,45 %) – гнойно-септические осложнения травмы поджелудочной железы. Гнойно-септические осложнения диагностированы в 17 (7,69 %) наблюдениях. Несостоятельность швов ушитой раны кишки возникла у 2 (0,9 %) больных, что потребовало повторного оперативного вмешательства с целью санации и дренирования брюшной полости и формирования колостомы. Разработанная рациональная хирургическая тактика позволила 168 (76,02 %) пострадавшим выполнить оперативные вмешательства органо- и функционально сберегающего характера, что позволило получить достаточно удовлетворительные результаты хирургического лечения проникающих повреждений толстой кишки

The laryngeal oedema in thyroid surgery

Досліджено 400 хворих, яким проведено оперативне втручання на щитоподібній залозі. Вивчена частота і причини, які впливають на виникнення набряку гортані в тиреоїдній хірургії. Частота набряку гортані склала 5%. Факторами ризику набряку гортані є: рак щитоподібної залози (p=0,02), полінодозний зоб (p=0,02), субтотальна тиреоїдектомія (p=0,00), тотальна тиреоїдектомія (p=0,000), тривалість операції > 90 хв (p=0,02) і тяжка інтубація трахеї (p=0,02).The prospective, clinical investigation in 400 patients of thyroid surgery. There were determined the reasons of laryngeal oedema in thyroid surgery. The incidence of laryngeal oedema was 5,0%. Risk factors developing laryngeal oedema are malignant thyroidal diseases gland (p-value = 0,02), multinodular goiter (p-value = 0,02), subtotal thyroidectomy (p-value = 0,00), total thyroidectomy (p-value = 0,000), duration operation > 90min (p-value = 0,02) and difficult tracheal intubation (p-value = 0,0000)

The Treatment of Lung Cancer Non-operable Generalized Forms with Lung Hemorrhage – Noninvasive Methods

Легочное кровотечение (ЛК) является одним из наиболее грозных осложнений распространенных форм рака легкого (РЛ). Хирургическое лечение у этой категории больных часто невозможно, а наличие ЛК является противопоказанием к проведению химио-лучевой терапии. Применяемые в качестве эндоскопического гемостаза методики лазерной, электро- и плазменной коагуляции позволяют добиться лишь временного гемостаза. В связи с этим в настоящее время появились сообщения о возможности рентгеноэндоваскулярной эмболизации бронхиальных артерий (РЭЭБА) при лечении ЛК у больных распространенными формами РЛ, причем в ряде случаев этот метод сочетался с проведением регионарной химиотерапии. Современные технические возможности нашей клиники позволили сочетать РЭЭБА с эндоскопическим гемостазом (ЭГ) при лечении неоперабельных форм РЛ и позволило поделиться нашим клиническим опытом в настоящем сообщении. Цель работы: изучение эффективности сочетания методики РЭЭБА с ЭГ при лечении РЛ осложненного ЛК.Lung hemorrhage (hematemesis) appears to be one of the most dangerous complication of generalized forms of lung cancer. Surgical treatment of the patients, in this category, usually is not possible, as lung hemorrhage, contraindicated in chemotherapy. Use of endoscopic hemostasis as laser, electro- and plasma coagulation are temporary hemostatic methods. At present, there are information of possible roentgen-endovascular embolization of bronchial arteries in the treatment of lung hemorrhages in patients with complicated generalized forms of lung cancer. Aim: to study the effectiveness of the method of roentgen-endovascular embolization combined with endoscopic hemostasis in the treatment of lung cancer, complicated with lung hemorrhage. In the clinic, results of roentgen-endovascular embolization of bronchial arteries in 51 patients with lung cancer, combined, with use of endovascular hemostasis. Among the analyzed group of patients, 43 were male and eight women, age group from 39 to 78 years. All roentgen-endovascular embolization performed using angiograph Allara Xper FD 20 “Phillips”. Catheterization of femoral artery performed. For the laser photocoagulation, YAG-laser “Raduga-1” used. For electrocoagulation, under local anesthesia, dual canal fibrobronchoscopes “Olympus” and “Pentax” used. As a result, patients with complicated lung cancer, underwent rentgenendovascular embolization of bronchial arteries and endoscopic hemostasis, had stable hemostasis in 96.1% of patients. Termination of lung hemorrhage allowed the patients to undergo chemotherapy, then after two patients under went radical lung resections. Ineffective hemostasis was in one patient (3.9%), who underwent re-embolization of the bronchial artery. No complications and lethality registered, while performing above-mentioned procedures. Conclusions. Endovascular embolization of bronchial arteries is the effective method for the hemostasis in complicated forms of lung cancer. Combination of endovascular embolization of bronchial arteries with endoscopic hemostasis allows us to increase the chance of hemostatic effects and gives optimal situations to carry out chemotherapy, in some cases combined with radical operative treatment. Needs further study of effectiveness of combined methods in the treatment of lung cancer