Comparative analysis of different methods of retraction of the left lobe of the liver during laparoscopic sleeve gastrectomy

The global obesity epidemic has led to the increasing popularity of bariatric surgeries. Laparoscopic sleeve gastrectomy is currently the most popular bariatric procedure for obesity. Retracting of the left liver lobe during laparoscopic sleeve gastrectomy is important for achieving an optimal surgical field. Aim. The aim of our study was to evaluate the results of using different methods of retraction of the left liver lobe during laparoscopic sleeve gastrectomy in patients with morbid obesity. Materials and methods. The 86 patients who underwent laparoscopic sleeve gastrectomy were divided into three groups based on the liver retraction method used: group 1 (ENDO RETRACT™ II), group 2 (Nathanson) and group 3 (Clickline Surgical Sponge Holder). All groups were evaluated in terms of demographic characteristics; liver function tests just before surgery and on the 1st and 2nd postoperative day (POD); developing complications and length of hospital stay. Results. The groups did not differ significantly in terms of demographic characteristics (p > 0.05). The Nathanson liver retractor (group 2) caused a significant rise in ALT and AST at POD 1 and POD 2 compared with group 1 and 3 (p < 0.05). The ENDO RETRACT™ II liver retractor (group 1) caused a higher incidence of liver injury than other groups. It led to statistical significance prolonged total operation time (p = 0.003), increased blood loss (p = 0.002) and prolonged postoperative hospital stay (p = 0.001) compared with other groups. Conclusions. The technique of left lobe retraction during laparoscopic sleeve gastrectomy using Clickline Sur- gical Sponge Holder is safe and effective. The use of this technique causes significantly less measurable liver damage and does not lead to an increase in the level of liver enzymes

Анатомічні орієнтири при виконанні лапароскопічної рукавної резекції шлунка у хворих на цукровий діабет 2 типу, асоційований з ожирінням

Background. The widespread use of laparoscopy has greatly accelerated the development of bariatric/metabolic surgery. Mastering of the laparoscopic techniques in bariatric surgery is important considering the potential complications and their implications for the patient’s life. Laparoscopic sleeve gastrectomy is a common bariatric/metabolic procedure worldwide. This procedure seems relatively standard, but some steps of this procedure still depends on the choice of the surgeon. There are two main steps that are not standardized yet — the choice of the calibration bougie and the distance from the pylorus to the first staple. The objective of the study is to establish the anatomical landmarks of the beginning of staplerfiring, which are simple, constant, and which can be used to standardize laparoscopic gastric sleeve resection. Materials and methods. Thirty-six obese patients with type 2 diabetes mellitus undergo laparoscopic sleeve gastrectomy. Body measurements, such an age, gender, height, weight, body mass index, and carbohydrate metabolism parameters, such as glucose, glycated hemoglobin, insulin, C-peptide, HOMA index was analyzed. The distance from the gastric pylorus was measured intraoperatively using a silicone tape. Results and discussion. The study included 19 women and 17 men, with an average age of 50.3 ± 9.6 years (range 30—67 years). The average body mass index is 50.6 ± 10.9 kg/m2 (range 30.2—82.3 kg/m2). The average distance from the pylorus to the first branch of the gastroepiploic artery, which runs in the transverse direction to the axis of the antrum, was 41 ± 1.7 mm (range 38—44 mm). The average distance for women was 40.6 ± 1.6 mm, for men — 41.5 ± 1.6 mm. Conclusion. The first branch of the gastroepiploic artery which runs perpendicularly to the axis of the antrum can be used as constant anatomical landmark. It is located on average 41 mm proximal to the gastric pylorus. Using this landmark for the first stapler firing allows to offset the need of formally measurements of the distance from stomach pylorus.Цель работы — установить анатомические ориентиры начала степлерного прошивания, которые являются простыми, постоянными и которыми можно пользоваться для стандартизации лапароскопической рукавной резекции желудка. Материалы и методы. Исследование проведено с участием 19 женщин и 17 мужчин с сахарным диабетом 2 типа, ассоциированным с ожирением, которым была выполнена лапароскопическая рукавная резекция желудка. Проанализированы антропометрические показатели (возраст, пол, рост, масса тела, индекс массы тела, избыток массы тела) и показатели углеводного обмена (глюкоза, гликированный гемоглобин, инсулин, С-пептид, индекс HOMA). Расстояние от привратника желудка до первой ветки желудочно-сальниковой артерии, которая идет в поперечном направлении к оси антрального отдела желудка, измеряли с помощью силиконовой ленты интраоперационно. Результаты и обсуждение. Возраст пациентов составлял от 30 до 67 лет (средний возраст — (50,3 ± 9,6) года). Индекс массы тела — от 30,2 до 82,3 кг/м2 (среднее значение — (50,6 ± 10,9) кг/м2). Среднее расстояние от привратника желудка до первой ветки желудочно-сальниковой артерии, которая идет в поперечном направлении к оси антрального отдела желудка, — (41,0 ± 1,7) мм (от 38 до 44 мм). Для женщин среднее расстояние составляло (40,6 ± 1,6) мм, для мужчин — (41,5 ± 1,6) мм. Выводы. Первую ветку правой желудочно-сальниковой артерии, которая идет в поперечном направлении к оси антрального отдела желудка, можно использовать как постоянный анатомический ориентир. Она располагается в среднем на 41 мм проксимальнее привратника желудка. Ис­­поль­­зование ее как ориентира для первого степлерного прошивания избавляет от необходимости формального измерения расстояния от привратника желудка.Мета роботи — встановити анатомічні орієнтири початку степлерного прошивання, які є простими, постійними та якими можна послуговуватися для стандартизації лапароскопічної рукавної резекції шлунка. Матеріали та методи. Дослідження проведено з участю 19 жінок та 17 чоловіків з цукровим діабетом 2 типу, асоційованим з ожирінням, яким було виконано лапароскопічну рукавну резекцію шлунка. Проаналізовано антропометричні показники (вік, стать, зріст, маса тіла, індекс маси тіла, надлишок маси тіла) і показники вуглеводного обміну (глюкоза, глікований гемоглобін, інсулін, С-пептид, індекс HOMA). Відстань від воротаря шлунка до першої гілки шлунково-чепцевої артерії, котра йде в поперечному напрямку до осі антрального відділу шлунка, вимірювали за допомогою силіконової стрічки інтраопераційно. Результати та обговорення. Вік пацієнтів становив від 30 до 67 років (середній вік — (50,3 ± 9,6) року). Індекс маси тіла — від 30,2 до 82,3 кг/м2 (середнє значення — (50,6 ± 10,9) кг/м2). Середня відстань від воротаря шлунка до першої гілки шлунково-чепцевої артерії, котра йде в поперечному напрямку до осі антрального відділу шлунка, — (41,0 ± 1,7) мм (від 38 до 44 мм). Для жінок середня відстань становила (40,6 ± 1,6) мм, для чоловіків — (41,5 ± 1,6) мм. Висновки. Першу гілку правої шлунково-чепцевої артерії, котра йде в поперечному напрямку до осі антрального відділу шлунка, можна використовувати як постійний анатомічний орієнтир. Вона розташовується в середньому на 41 мм проксимальніше від воротаря шлунка. Використання її як орієнтира для першого степлерного прошивання позбавляє від необхідності формального вимірювання відстані від воротаря шлунка

ВПЛИВ РУКАВНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ШЛУНКА НА ВУГЛЕВОДНИЙ ОБМІН У ХВОРИХ НА ОЖИРІННЯ

Aim of the study is study and analysis of the dynamics of the carbohydrate metabolism parameters in patients with obesity after sleeve gastrectomy. It has been observed that surgical intervention has led to fast (in the first 3 month of the postoperative period) and stable (during 24 months) improvement or normalization of key parameters of carbohydrate metabolism. Complete stable remission of type 2 diabetes was obtained in 54,5% of patients, partial remission in 45,5%. Parameters of glucose tolerance, insulin and C-peptide was return to normal level in all patients. The duration of this effect requires further clinical observations.В работе исследована и проанализирована динамики основных показателей углеводного обмена у больных с ожирением после рукавной резекции желудка. Данные, показали что данная бариатрическая методика позволяет достичь быстрого (на протяжение первых 3 месяцев послеоперационного периода) и стойкого (на протяжение 24 месяцев) улучшения либо нормализации основных показателей нарушения углеводного обмена. Полной ремиссии сахарного диабета ІІ типа отмечено у 54,5% пациентов, частичной ремиссии – у 45,5% больных, нормализации толерантности к глюкозе, уровня инсулина, С-пептида – у всех пациентов.  Длительность вышеуказанного эффекта нуждается в дальнейших клинических исследованиях.В роботі проведено вивчення та аналіз динаміки основних показників вуглеводного обміну у хворих на ожиріння після виконання рукавної резекції шлунка. Отримані дані свідчать, що дана баріатрична методика дозволяє досягти швидкого (упродовж перших 3 місяців післяопераційного періоду) та стійкого (упродовж 24 місяців) покращення або нормалізації основних показників порушеного вуглеводного обміну. Повної ремісії цукрового діабету ІІ типу досягнуто у 54,5% пацієнтів, часткової ремісії – у 45,5% хворих, нормалізації толерантності до глюкози, рівня інсуліну, С-пептиду – у всіх пацієнтів. Тривалість вищенаведеного ефекту потребує подальших клінічних спостережень