Разработка измерительного преобразователя радиационного измерителя поверхностной плотности экранного покрытия

Работа направлена на разработку преобразователя радиационного измерителя, позволяющего осуществлять технологический контроль нанесения защитного покрытия при наличии доступа только с одной стороны.The work is aimed at the development of a radiation meter converter, which allows the technological control of the application of protective coatings in the presence of access only on one side

МИРГОРОДСЬКИЙ ПОЛК В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1735-1739 РР.

Тема пропонованої шановному читачеві статті знаходиться на перетині воєнної історії та краєзнавства. Після тривалої неуваги, зараз воєнна історія, зокрема козаччини, розробляється досить динамічно. Варто згадати хоча б роботи І.Стороженка [1], В.Заруби [2], О.Сокирка [3], Г.Шпитальова [4]. Одночасно все ще не розроблена докладно воєнна історія полків, які складали Гетьманщину. Хоча спроби такого роду є [5], але вони зосереджені не стільки на воєнній історії, скільки на історії полку загалом і, на жаль, не представлені у вигляді монографічних досліджень та не викладені в Інтернеті, що суттєво ускладнює доступ до результатів таких досліджень. Сюжет, пов’язаний із участю Миргородського полку в російсько-турецькій війні 1735-1739 років, не знайшов висвітлення в історіографії, хоча деякі факти містять дослідження А.Байова [6], О.Апанович [7] та вже згадувана монографія Г.Шпитальова. Протягом війни Миргородський полк брав участь як у далеких виправах, так і в ближніх походах різного роду – фортифікаційних, тривожних, для планової охорони кордонів. Залучення козаків Миргородського полку до далеких походів розпочалося вже у червні 1735 р., коли всі полки (крім Стародубського та Чернігівського) вирушили до фортеці Святого Іоанна на Українській лінії, де мали збиратися для виправи на Крим. До прибуття на лінію генерального осавула Ф.Лисенка обов’язки командира цього з’єднання виконував миргородський полковник Павло Апостол [8]. Кількість козаків Миргородського полку, які вирушили в цей похід, точно невідома. Проте є дані щодо старшини, яка очолила виправу – полковник П.Апостол, суддя Ф.Остроградський, писар В.Тихонович, осавул А.Волевач, хорунжі Т.Калницький та К.Шкурка [9]. Згідно з планами Генеральної військової канцелярії (далі – ГВК) передбачалося для Кримської (1736) виправи мобілізувати 16001 гетьманця, в тому числі 1196 шабель Миргородського полку [10]. Виникли певні проблеми з залученням старшини. Наприклад, миргородський обозний С.Родзянка уперто відмовлявся від походу під приводом хвороби, в яку полковник абсолютно не вірив. Проте С.Родзянка апелював до ГВК, де знайшов підтримку. Врешті, полкова старшина миргородців у цій виправі була представлена тими ж постатями, що й 1735 р., лише осавула А.Волевача замінив його колега С.Ґалаґан [11]. За попередніми планами на 1737 р. Миргородський полк мав виставити 849 шабель у Кримський похід. Після рішення фельдмаршала Мініха залишити слобідських козаків для охорони кордону їм на заміну залучили ще 200 миргородців [12]. На цьому зміни не закінчилися. На вимогу фельдмаршала Мініха Миргородський полк перейшов у його підпорядкування і вирушив замість Кримського в Очаківський похід