Морфофункціональний стан стінки сечоводу при експериментальному моделюванні уретеролітіазу

The aim of the study was to study at the light-optical level the pathomorphological changes in the histological structure of the ureter wall in an experiment. The model was reproduced on 16 mongrel rabbits with further morphological examination of the ureteral wall in the obstruction zone on the 7th–8th and 12th–14th days. With the duration of standing of the calculus in the ureter more than 7–8 days there are additional risks of traumatization of the ureter’s wall and the possibility of complications development in endoscopic treatment of ureterolithiasis. By the 12th day, the changes are more pronounced and more prevalent, which significantly increases the likelihood of trauma to the ureter wall and may become an additional factor of complications in all periods of treatment of ureterolithiasis. Given the severity of changes in the ureter’s wall, these dates require the appropriate duration of use of the ureteral stents, which play the role of protectors and contribute to the optimal restoration of the layers of the ureter wall, protect against the formation of strictures and ureteral lumen deformations at long-term treatment. The prolonged standing of the stone in the ureter is an additional factor that requires the use of medical techniques that minimally injure the ureter wall, in particular laser lithotripsy, regardless of the size, localization and density of the stone.Целью исследования было изучение на светооптическом уровне патоморфологических изменений гистоструктуры стенки мочеточника в эксперименте. Модель имеет место на 16 беспородных кроликах с последующим морфологическим исследованием состояния стенки мочеточника в зоне обструкции на 7-8-м и 12-14-е сутки. При продолжительности пребывания конкремента в мочеточнике более 7-8 суток появляются дополнительные риски травмирования стенки мочеточника и возможности развития осложнений при эндо скопическая лечении уретеролитиазу. До 12 суток изменения существенно увеличиваются и распространяются, что значительно повышает вероятность травмирования стенки мочеточника и может стать дополнительным фактором осложнений во всех сроках лечения уретеролитиазу. Учитывая степень изменений стенки мочеточника, данные сроки пребывания конкремента требуют соответствующей продолжительности использования мочеточниковых стентов, которые играют роль протекторов и способствуют оптимальному восстановлению слоев стенки мочеточника, предохраняют от образования стриктур и деформаций просвета мочеточника в отдаленные сроки лечения. Длительное пребывание камня в мочеточнике является дополнительным фактором, который требует использования лечебных методик, минимально травмируют стенку мочеточника, в частности лазерной литотрипсии, независимо от размеров, локализации и плотности камня.Метою дослідження було вивчення на світлооптичному рівні патоморфологічних змін гістоструктури стінки сечоводу в експерименті. Модель відтворена на 16 безпородних кролях з подальшим морфологічним дослідженням стану стінки сечоводу в зоні обструкції на 7–8-му і 12–14-ту добу. При тривалості перебування конкременту в сечоводі понад 7–8 діб з’являються додаткові ризики травмування стінки сечоводу і можливості розвитку ускладнень при ендоскопічному лікуванні уретеролітіазу. До 12 діб зміни суттєво збільшуються та поширюються, що значно підвищує ймовірність травмування стінки сечоводу і може стати додатковим чинником ускладнень у всіх термінах лікування уретеролітіазу. З огляду на ступінь змін стінки сечоводу, дані терміни перебування конкременту вимагають відповідної тривалості використання сечовідних стентів, які відіграють роль протекторів і сприяють оптимальному відновленню шарів стінки сечоводу, оберігають від утворення стриктур і деформацій просвіту сечоводу у віддалені терміни лікування. Тривале перебування каменя в сечоводі є додатковим фактором, який вимагає використання лікувальних методик, що мінімально травмують стінку сечоводу, зокрема лазерної літотрипсії, незалежно від розмірів, локалізації та щільності каменя