НЕОБХІДНІСТЬ УЧАСТІ ЛІКАРЯ-ІНФЕКЦІОНІСТА У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ В АМБУЛАТОРІЯХ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

The necessity of participation of an infectious disease physician in provision of medical care in the primary сare is shown. Advice to infectious disease physicians is a very important and necessary factor in outpatient family medicine to provide organizational, methodological and preventive care, measures to combat infectious and invasive diseases.We propose new approaches to the reorganization of PMC on the basis of family medicine, namely the creation of clinics of integrative family medicine, based on clinical outpatient clinics, with an advisory clinic and diagnostic center, which would employ focused specialists of various specialties, including infectious diseases.The article presents the issues pertaining to the quality of curative, diagnostic and preventive work of general practitioners – family doctors independently and cooperatively (consultations) with doctors-infectionists in the centers of primary medical aid, surgeries of infectious diseases, clinics of integrative family medicine with the aim of early diagnostics of infectious and invasive diseases, and specification of further medical schedules for each patient.Мета роботи – показати необхідність участі лікаря-інфекціоніста у наданні медичної допомоги у первинній ланці. Консультування лікарями-інфекціоністами є дуже важливим і потрібним підрозділом в амбулаторіях сімейної медицини для надання організаційно-методичної та лікувально-профілактичної допомоги, заходом боротьби з інфекційними хворобами.Нами пропонуються нові підходи до реорганізації первинної медичної допомоги (ПМД) на засадах сімейної медицини, а саме створення клінік інтегративної сімейної медицини на базі клінічних амбулаторій-поліклінік з консультативним клініко-діагностичним центром, в яких працювали б вузькі спеціалісти різних спеціальностей, у тому числі інфекціоністи. Розглянуті питання якості лікувально-діагностичної та профілактичної роботи лікарів загальної практики – сімейних лікарів самостійно і разом (консультативно) з лікарями-інфекціоністами центрів первинної медичної допомоги, кабінетів інфекційних захворювань, клінік інтегративної сімейної медицини з метою ранньої діагностики інфекційних та інвазивних захворювань, визначення подальших медичних маршрутів кожного хворого

ЩО НАСПРАВДІ ОЗНАЧАЄ ТЕСТУВАННЯ НА КОРОНАВІРУС ДЛЯ ПАЦІЄНТА?

Testing for COVID has become one of the common day activities during pandemic days, often like a visit to dentist or family doctor. However, there are many types of tests with different principles, sensitivities, specificities, and diagnostic windows. And since the COVID disease has a great impact on our social life, changing our behavior, social contacts, and attitude, the incorrect treatment of «test for COVID» can have deteriorating results. The «COVID test» is seldom interpreted correctly due to multiple technologies, ways of testing, sensitivities and even influence of social media. Here we in a simple form summarize the most common detection methods with their peculiarities in the form of Q&A which typical patients can have. We discuss RT-qPCR, POC express tests, ELISA testing for IgG, IgM antibodies, as well as present our data regarding the longevity of blood antibody titers against coronaviral antigens.Пандемія коронавірусного захворювання внесла в наше повсякденнe життя термін «тест на коронавірус», і при цьому не один, а цілу їх різноманітність. Результати «тесту на COVID» рідко трактуються правильно і породжують багато неправильних уявлень у пацієнта, впливаючи як на соціальну діяльність, так і на фізичне самопочуття. Тому ми хотіли звернути увагу на трактування результатів основних типів тестів, які подаємо у доступній формі «запитання-відповідь». Ми обговорюємо принципи детекції, тести ЗТ-кПЛР, антитіла IgG, IgM, експрес-тести, а також наводимо дані наших оригінальних досліджень щодо тривалості імунної відповіді до коронавірусних антигенів

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ХОЛОГЕННУ ДІАРЕЮ

The purpose of the work is to summarize data on etiology, mechanism of development, clinical manifestations, laboratory diagnostics and principles of treatment of bile acid diarrhea (BAD). BAD – chronic diarrhea, caused by excessive bile acid (BA) in the colon. Most often BAD arises due to a violation of absorption of BA in the small intestine, with rapid transit of BA due to increased motor and evacuation function of the small intestine. The article presents the main mechanisms of the exchange of BA in the normal and at different pathological conditions. Violation of absorption of BA in the small intestine may be primary (congenital) – most often with celiac disease and secondary. Secondary disturbed absorption of BA develops in patients after resection of the ileum or with acute inflammatory diseases (Crohn’s disease). Development of BAD can be due to the pathology of the biliary system. Excessive absorption of bile in the intestine is possible after cholecystectomy or with biliary dyskinesia, with Oddi sphincter dysfunction syndrome. The main symptom of BAD is frequent feces of a liquid consistency of bright yellow or green color. Another characteristic symptom of BAD is pain in the right abdomen. In the basis of the diagnostic algorithm of BAD, in addition to collecting the history and detail of patient complaints, there is a study of feces and performance a number of specific tests: 75SeHCAT-test, determination of the level of serum metabolite C4 (7a-hydroxy-4-cholesten-3-one) and the concentration of fibroblast growth factor FGF-19. BAD treatment includes diet correction and symptomatic therapy. Assign enterosorbents, with pain syndrome – antispasmodic. To eliminate the asynchronous intake of bile into the small intestine during meals prescribe choleretic drugs, for the treatment of excessive bacterial growth syndrome in the upper small intestine prescribed intestinal antibiotics, intestinal antiseptics, probiotics and prebiotics. In the period of severe diarrhea, prescribe drugs that suppress peristalsis, in particular loperamide. With significant loss of liver function with feces, the use of sequestrants of bile (cholestyramine) is recommended.Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, механізм розвитку, клінічні прояви, лабораторну діагностику та принципи лікування хологенної діареї (ХД). ХД – хронічна діарея, яка спричинена надлишковим надходженням жовчних кислот (ЖК) в ободову кишку. Найчастіше такий стан виникає через порушення всмоктування ЖК в тонкій кишці або при швидкому транзиті їх внаслідок підвищеної моторно-евакуаторної функції тонкої кишки. Наведені основні механізми обміну ЖК в нормі та при різних патологічних станах. Порушення всмоктування ЖК в тонкій кишці може бути первинним (вродженим) – найчастіше при целіакії і вторинним. Вторинні порушення всмоктування ЖК розвиваються у пацієнтів, яким виконано резекцію клубової кишки або які мають захворювання, що супроводжуються запальним процесом у тонкій кишці (хвороба Крона). Розвиток ХД також може бути обумовлений патологією біліарної системи. Надмірне потрапляння жовчі у кишки можливе після холецистектомії або при різних дискінезіях жовчних шляхів, при синдромі дисфункції сфінктера Одді. Основним симптомом ХД є часті випорожнення калом рідкої консистенції яскраво-жовтого або зеленого забарвлення. Іншим характерним симптомом ХД є виникнення больового синдрому у правих відділах живота. В основі діагностичного алгоритму ХД, окрім збору анамнезу і деталізації скарг пацієнта, лежить дослідження калу та проведення низки специфічних тестів: 75SeHCAT-тесту, визначення рівня сироваткового метаболіту C4 (7a-hydroxy-4-cholesten-3-one) та концентрації фактора росту фібробластів FGF-19. Лікування ХД включає корекцію харчування та симптоматичну терапію. Призначають ентеросорбенти, при больовому синдромі – спазмолітики, для усунення асинхронного надходження з їжею жовчі в тонку кишку – жовчогінні препарати, для лікування синдрому надлишкового бактерійного росту у верхніх відділах тонкої кишки – кишкові антибіотики, кишкові антисептики, пробіотики та пребіотики. У період вираженої діареї призначають препарати, що пригнічують перистальтику, зокрема лоперамід. При значній втраті ЖК із калом рекомендовано застосування секвестрантів жовчі (холестираміну)