Визначення остеокондуктивних та остеоіндуктивних властивостей полімернано-гідроксиапатитних біодеградуючих скафолдів

Біоматеріали та полімери (HA, PLA та PCL,) за останні десятиліття склали реальну альтернативу традиційним металам в ортопедії, хірургії та серцевій хірургії завдяки можливості повної елімінації після виконання своєї функції. А можливість створення 3D-структур виводить сучасну науку на зовсім інший рівень. Проте, наявність ряду недоліків характерних для металевих конструкцій, таких як: неконтрольована резорбція, розбіжність механічних властивостей (модуль Юнга та ін.), а також відсутність абсолютної біологічної нейтральності чужорідного матеріалу по відношенню до кісткової тканини, є основною проблемою клінічного використання деградуючих сплавів, в зв’язку з можливістю розвитку низки клінічних ускладнень. Для усунення даної проблеми використовують різні методи: створення нових сплавів та post-cast обробка, формування захисного покриття чи заміна металевої основи на гідроксиапатитну, а також використання технологій 3D друку. Дане дослідження спрямоване на створення абсолютно нового пористого полікапролактоново-гідроксиапатитного скафолду отриманого методом 3D друку.In recent decades, biomaterials and polymers (HA, PLA and PCL,) have become a real alternative to traditional metals in orthopedics, surgery and cardiac surgery due to the possibility of complete elimination after performing its function. And the possibility of creating 3D-structures brings modern science to a completely different level. However, there are a number of disadvantages characteristic of metal structures, such as: uncontrolled resorption, discrepancy of mechanical properties (Young's modulus, etc.), as well as the lack of absolute biological neutrality of foreign material relative to bone tissue. These shortcomings are a major problem in the clinical use of degradable alloys, due to the likelihood of developing a number of clinical complications. Various methods are used to eliminate this problem: the creation of new alloys and post-cast processing, the formation of a protective coating or replacement of the metal base with hydroxyapatite, as well as the use of 3D printing technologies

Сучасні підходи та можливості застосування 3D моделювання для тканинної інженерії та кісткової регенерації. Огляд літератури

За останні десятиліття полімери та біоматеріали (полімолочна кислота (PLA), полікапролактон (PCL) та гідроксиапатит (HA)) створили реальну альтернативу в ортопедії, хірургії та серцевій хірургії традиційним металам, завдяки можливості елімінації після реалізації своєї функції. А прогрес в 3D проектуванні та можливість залучення технологій 3D друку для створення об’ємних структур, дає змогу вивести сучасну науку на більш якісний рівень. Матеріали та методи. У науковому дослідженні проведений огляд літературних джерел щодо методик для тканинної інженерії: 3D-друк, моделювання плавленим осадженням, 3D біосхема, вибіркове лазерне спікання та стереолітографія. Результати.Розробка індивідуальних матеріалів, що здатні до біологічного розпаду полімерів та є біосумісними, окремо чи в поєднанні з мінеральними складовими, дає змогу отримувати матеріали для 3D принту з механічними властивостями та хімічною стабільністю, що придатні до використання в регенерації кісткової тканини. Механічні властивості поєднаних скафолдів можуть використовуватися в трабекулярній кістці, адже відповідають механічним характеристикам останньої. Можливість контролю деградації залежить від складу кополімеру, при цьому демонструючи покращення в результаті включення мінеральних фаз –гідроксиапатит. Адже, НА посилює деградацію сополімерів на основі PClта PLA. Використання даних матеріалів під час виготовлення тривимірних структур методом прямого 3D друку дає можливість суттєвого зменшення витрати ресурсів і часу. Можливість корекції архітектури каркасу та пористості призводить до появи додаткових важелів балансу та контролю в напрямку резорбції наноматеріалу, а саме можливості створення штучної кістки.In recent decades, polymers and biomaterials (polylactic acid (PLA), polycaprolactone (PCL) and hydroxyapatite (HA)) have created a real alternative in orthopedics, surgery, and cardiac surgery to traditional metals, thanks to the possibility of elimination after the implementation of their function. Progress in 3D design and the possibility of involving 3D printing technologies to create three-dimensional structures makes it possible to bring modern science to a higher quality level. Materials and methods.The author selected more than 50 scientific works from the world literature on the problems on techniques for tissue engineering: fused deposition modeling, 3D printing, 3D bio circuitry, stereolithography, and selective laser sintering. Results.The development of individual materials that are capable of biodegrading polymers and are biocompatible, alone or in combination with mineral components, makes it possible to obtain materials for 3D printing with mechanical properties and chemical stability suitable for use in bone tissue regeneration. The mechanical properties of the combined scaffolds can be used in the trabecular bone because they correspond to the mechanical characteristics of the latter. The ability to control degradation depends on the composition of the copolymer while demonstrating improvement as a result of the inclusion of mineral phases -hydroxyapatite. After all, HA enhances the degradation of copolymers based on PCl and PLA. The use of these materials during the production of three-dimensional structures by the method of direct 3D printing makes it possible to significantly reduce the consumption of resources and time. The possibility of correcting the framework architecture and porosity leads to the appearance of additional levers of balance and control in the direction of resorption of the nanomaterial, namely the possibility of creating artificial bone

Analysis of the results of a medical and sociological survey of healthcare providers on motivational component of ensuring the healthcare quality

doi: 10.36740/WLek202307124Мета. Виявити основні мотиваційні складові покращення якості медичної допомоги серед надавачів медичних послуг закладів охорони здоров’я м. Суми. Матеріали та методи. У дослідженні було задіяно 187 лікарів, які працюють у центрах первинної медико-санітарної допомоги, стаціонарних та поліклінічних підрозділах ЗОЗ м. Суми протягом вересня-листопада 2020 року. В дослідженні використали системний підхід, бібліосемантичний, порівняльний і статистичний аналізів, логічне узагальнення. Використовуючи функції Google Forms та програми Microsoft Excel 2010 для Windows здійснено обробку та статистичний аналіз отриманих даних. Результати. Аналіз отриманих відповідей досліджуваної групи респондентів показав, що 83 особи (44,39%) мають стаж роботи 11-15 років, 51 особа (27,27%) – 6-10 років, 40 осіб (21,39%) мають стаж роботи до 5 років та 13 осіб (6,95%) – більше 15 років. Більшість лікарів (114 осіб (60,96%)) працюють на одну ставку, 39 осіб (20,86%) працюють менше ніж на ставку, 34 особи (18,18%) – більше, ніж на одну ставку. Лікарів вказали, що вони переважно перенавантажені протягом робочого дня – 123 особи (65,77%), ще 46 осіб (24,60%) зазначили, що навантажені протягом робочого дня відповідно до обсягу зайнятої ставки, а 18 респондентів (9,63%) відповіли, що завантажені неповністю. При цьому 91,98% осіб зазначили, що фактичний розмір їх заробітної плати не відповідає навантаженню на робочому місці, а також відсутня система матеріального стимулювання лікарів за якісне надання медичної допомоги (87,70% відповідей). Висновки. Дослідження показало, що в закладах охорони здоров’я, де працюють респонденти, відсутня ефективна система мотивації персоналу за якість роботи (79,14% відповідей). Встановлено, що лікарі готові працювати більше та якісніше за додаткову оплату праці, незважаючи на високий рівень навантаження 88,24% відповідей, а також вважають потрібним впровадження ефективної системи мотивації для підвищення якості медичних послуг (96,79% відповідей).The aim:To identify the main motivational components of improving the healthcare quality in health care providers in Sumy. Materials andmethods:The study involved data obtained from 187 doctors working in primary health care institutions, inpatient and outpatient departments of health care institutions in Sumy, during September-November 2020. The study used systematic, bibliosemantic approaches, comparative and statistical analysis, and logical generalization. The obtained data were processed and statistically analyzed with Google Forms and Microsoft Excel 2010 Windows. Results:The analysis of data received from the surveyed group of respondents showed that 83 doctors (44.39%) have 11-15 years’ work experience, 51 people (27.27%) – 6-10 years, 40 people (21.39%) have up to 5 years of work experience and 13 people (6.95%) – more than 15 years. Most doctors (114 people (60.96%)) work for one position, 39 people (20.86%) work for less than one, while 34 people (18.18%) work for more than one position. The number of doctors who indicated that they were mostly overworked during the working day was 123 (65.77%), another 46 (24.60%) indicated that they were overworked during the working day correspondingly to their workload at occupied position, and 18 respondents (9.63%) answered that they were not fully loaded. At the same time, 91.98% of people indicated that the actual amount of their salary does not correspond to the workload, and there is no financial stimulation system for medical care quality increasing (87.70% of responses). Conclusions:The study showed that the healthcare facilities where the respondents work do not have an effective system of staff motivation for work quality (79.14% of responses). It was found that doctors are ready to work harder and better for additional pay, despite the high level of workload (88.24% of responses), and consider it necessary to introduce an effective stimulation system to improve the quality of medical services (96.79% of responses)