Study of Etiological Factors of Chronic Pancreatitis Complicated by Biliary Hypertension

During the 2009-2015 time period, 127 patients with complicated forms of chronic pancreatitis (CP) underwent surgical treatment at the Department of General Surgery of the Ivano-Frankivsk Regional Clinical Hospital. CP was accompanied by biliary hypertension (BH) in 39 (30.7%) patients. 14 (11.1%) patients developed BH with concomitant chronic duodenal obstruction (CDO), and in 4 (3.1%) patients a combination of BH+CDO and local venous hypertension (VH) of the vessels in the pancreatobiliary area was found. The analyzed group included 36 (92.3%) men and 3 (7.7%) women at the age of 21 to 60 years. In all 39 patients tubular stenosis of the intrapancreatic part of the choledoch was the morphological substrate of BH due to fibrose-degenerative changes in the pancreatic head; in 9 (23.1%) patients it was combined with cysts of the pancreatic head. In 28 (71.7%) patients, BH had clinical signs (ochrodermia and mucosal icterus, hyperbilirubinemia), and in 11 (28.9%) patients BH was asymptomatic and was diagnosed only by means of ultrasonography (USG) and computed tomography (CT) (tubular stenosis and dilation of the suprapancreatic segment of the common bile duct 0.7 cm to 1.3 – 1.5 cm). In 3 (7.6%) patients, BH was accompanied by the manifestations of cholangitis. All patients with CP complicated by BH underwent surgical treatment. Drainage, resection, and combined surgical interventions were used. In 17 (43.5%) patients CP complicated by BH was the result of acute pancreatitis (1 to 10 years ago), 14 of them underwent surgeries: 2 patients – laparoscopic drainage of the enzymatic peritonitis, 5 patients – laparotomy, drainage of the peritoneal omental sac, abdomen and retroperitoneal space, 5 patients – endoscopic retrograde cholangiopancreatography (ERCP) with drainage of biliary ducts, 2 patients – endoscopic stenting of the pancreatic ducts.  In 4 (10.2%) patients, CP was associated with previous surgeries on the organs of the pancreatobiliary area: 2 patients underwent cholecystectomy due to cholelithiasis, and 2 patients underwent Bilroth II gastrectomy due to duodenal ulcer. In 14 (35.9%) patients their condition was probably caused by cigarette smoking. In 8 (20.5 %) patients, a direct connection between CP and regular alcohol consumption was established. In 7 patients, the causes of CP complicated by BH were not found, and in these cases CP was qualified as idiopathic. Acute destructive pancreatitis is often an etiological factor in the development of CP complicated by BH. BH in case of CP is one of the absolute indications for surgical treatment, and the method of BH correction should be determined individually

Міні-інвазивне лікування постнекротичних псевдокіст підшлункової залози

This article adduces the results of treatment of 71 patients with postnecrotic pseudocysts of pancreas, which appear after acutepostnecrotic pancreatitis. Among them there are 51 males and 20 females aged from 18 to 79 years. The main reasons of this diseasewere alcohol abuse and alimentary factor in 64 (90.1 %), calculi in bile duct – in 7 (9.9 %) patients. Volume of postnecroticpseudocysts was 65–1980 cm3. Complications that cause necessity of laparotomy in 24 (33.8 %) patients were isolated and multipleinfected pseudocysts with large walled of necrosis within progression of pancreonecrosis, purulent peritonitis and two–sided retroperitonealphlegmon – in 19 (79.1 %), abscesses of abdominal cavity – in 5 (20.9 %) patients. Progression of these complicationswere observed on 7–38 day after starting of disease. Terms on stationary treatment were 22–58 days. In 47 (66.2 %) patients wereapplied miniinvasive methods of treatment. Percutaneous external drainage in 25 (53.1 %), endoscopic transmural drainage ofpostnecrotic pseudocysts – in 8 (17.1 %) patients. Combined endoscopic interventions were applied in 14 (29.8 %) patients. Inparticular, endoscopic transmural drainage with temporary stenting of pancreatic duct – in 9 (64.2 %), endobiliary stenting withtemporary stenting of pancreatic duct – in 2 (14.2 %) patients, temporary stenting of pancreatic duct – in 2 (14.2 %) patients, endoscopictransmural drainage with percutaneous external drainage in one patient. Miniinvasive and endoscopic interventions wereapplied on 4–8 week after starting of disease. Terms of stationary treatment were 12–14 days. Established priority of miniinvasivemethods of treatment. There were determined indications for applying them for postnecrotic pseudocysts of pancreas.У статті наведено результати лікування 71 пацієнта з постнекротичними псевдокістами підшлункової залози, які ви-никли при гострому некротичному панкреатиті. Серед них 51 чоловік, 20 жінок, віком від 18 до 79 років. Основнимипричинами захворювання були зловживання алкоголем та аліментарний фактор у 64 (90,1 %), жовчнокам’яна хворо-ба – у 7 (9,9 %) пацієнтів. Об’єм постнекротичних псевдокіст складав 65–1980 см3. Ускладненнями панкреонекрозу, щоспричинили необхідність лапаротомії у 24 (33,8 %) пацієнтів, були поодинокі чи множинні інфіковані постнекротичніпсевдокісти з крупними секвестрами у просвіті, прогресування панкреонекрозу, гнійний перитоніт та двобічна заочере-винна флегмона – у 19 (79,1 %) хворих, абсцеси черевної порожнини – у 5 (20,9 %) пацієнтів. Розвиток цих ускладненьспостерігали на 7–38-му добу від початку захворювання. Строки перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні скла-дали 22–58 днів. У 47 (66,2 %) пацієнтів застосували тільки міні-інвазивні втручання. Черезшкірне зовнішнє дренування –у 25 (53,1 %), ендоскопічне трансмуральне дренування постнекротичної псевдокісти – у 8 (17,1 %) пацієнтів. Комбінованіендоскопічні втручання застосували у 14 (29,8 %) хворих. Зокрема, ендоскопічне трансмуральне дренування з тимчасо-вим стентуванням протоки підшлункової залози – у 9 (64,2 %), ендобіліарне стентування з тимчасовим стентуванням про-токи підшлункової залози – у 2 (14,2 %), тимчасове стентування протоки підшлункової залози – у 2 (14,2 %), ендоскопічнетрансмуральне дренування з черезшкірним зовнішнім дренуванням – в одного пацієнта. Міні-інвазивні та ендоскопічнівтручання виконували на 4–8 тиждень від початку захворювання. Строки стаціонарного лікування пацієнтів складали12–14 днів. Встановлено пріоритети міні-інвазивних втручань. Визначено показання до їх застосування при постнекро-тичних псевдокістах підшлункової залози