Formation and evaluation of bilio-digestive and interintestinal anastomoses by the method of high-frequency electric welding of tissues in experiment

Objective. To develop a new method of the anastomoses formation, that would allow to form bilio-digestive and entero-entero anastomoses both on unchanged and inflamed tissues. Маterials and methods. In experimental on 50 laboratory rabbits the single-layer everting cholecysto-entero and entero-entero anastomoses on the Roux-defunctionalized loop of small intestine was created by the method of a high-frequency electric welding. The welding anastomoses were formed both on non-inflamed tissues and in the setting of biliary peritonitis. Patency, hermeticity, strength, macroscopic and microscopic pictures of the obtained joints were evaluated at different postoperative periods. Results. All anastomoses, formed by the method of a high-frequency electric welding, were not only patent and hermetic, but also sufficiently strong (40 – 100 mm Hg). The tissues were joined using thermo-adhesion; a coagulation scar was rather narrow, its complete epithelization was accomplished in 3 mo, and a scar maturation completed – in 6 mo. Conclusion. The method of a high-frequency electric welding permits to form both, bilio-digestive and inter-intestinal, anastomoses of equal reliability in the settings of non-inflamed and inflamed tissues

ВІДТВОРЕННЯ СТРЕСОВОЇ МОДЕЛІ НЕТРИМАННЯ СЕЧІ У ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН

Стресове нетримання сечі (СНС), особливо у жінок, є найпоширенішим ускладненням урогінекологічних захворювань. Створено адекватну і стабільно відтворювану модель СНС у лабораторних білих щурів шляхом двобічного перев’язування соромітних нервів. Це забезпечувало стійкі прояви СНС, що прогресували у міру збільшення тривалості експерименту. За даними уродинамічних досліджень, реєстрували зниження тиску витікання першої краплини сечі в оперованих тварин; результати гістологічних та морфометричних досліджень свідчили про збільшення просвіту сечівника, зниження тонусу м’язів. За даними дослідження, денервація сечівника та його сфінктера була стійкою, використання моделі дозволяло отримати стабільно відтворювані результати

Impact of the impulse electrophoresis of the blood plasma on the wounds healing and formation of cicatricial tissue in experiment

Objective. To study in experiment the impact of the impulse electrophoresis of the blood plasma method on the wounds healing process in postoperative wounds. Materials and methods. The investigations were conducted on 15 white rats, to which in aseptic environment under intraabdominal narcosis the hip surgical access through the skin and muscles was conducted with subsequent layered closure of the wound, using separate knots. Ten laboratory animals were included into the main group, in whom transdermal introduction of the blood plasma, using the impulse electrophoresis method, was conducted on the 4th, 7th, 10th and 14th postoperative days. Into a control group 5 white rats were included, in which transdermal introduction of the blood plasma was not applied postoperatively. In all the laboratory animals the wounds have healed primarily. On the19th day postoperatively the laboratory animals were extracted from the experiment, and the near suture skin was investigated, using histological methods. Results. The surgical access healing in the hip skin and muscles with formation of normotrophic cicatrices was observed in the main group of the laboratory animals. Hypertrophic cicatrix in the operative intervention zone have been formatted in the laboratory animals of a control group on the 19th postoperative day. Conclusion. More qualitative healing of the wounds with formation of normotrophic cicatrix while application of transdermal introduction of the blood plasma, using the impulse electrophoresis method, was confirmed in experimental investigation in laboratory animals of the main group. Excessive creation of collagen was omitted in the laboratory animals of the main group, what have promoted formation of more thin and tender cicatrix, which have become slightly visible up to the end of experiment

The role of experimental patterns on laboratory animals in studying of pathogenesis in hyperactive urinary bladder

Розроблена та відтворена на експериментальних тваринах модель гіперактивного сечового міхура, що може бути базовою для доклінічних досліджень ефективності лікування цього синдрому.The model of hyperactive urinary bladder, which may constitute a base for preclinical investigations concerning efficacy of the syndrome treatment, was elaborated and realized on experimental laboratory animals

Simulation of the stress model of the urine incontinence in laboratory animals

Стресове нетримання сечі (СНС), особливо у жінок, є найпоширенішим ускладненням урогінекологічних захворювань. Створено адекватну і стабільно відтворювану модель СНС у лабораторних білих щурів шляхом двобічного перев'язування соромітних нервів. Це забезпечувало стійкі прояви СНС, що прогресували у міру збільшення тривалості експерименту. За даними уродинамічних досліджень, реєстрували зниження тиску витікання першої краплини сечі в оперованих тварин; результати гістологічних та морфометричних досліджень свідчили про збільшення просвіту сечівника, зниження тонусу м'язів. За даними дослідження, денервація сечівника та його сфінктера була стійкою, використання моделі дозволяло отримати стабільно відтворювані результати.The stress urinary incontinence (SUI), especially in women, constitutes most frequent complication of urogynecological diseases. Adequate and a stably reproducible model of SUI in white laboratory rats was created, using bilateral ligature of pudendal nerves. This guarantees a stable signs of SUI, which had progressed while the experiment duration enhanced. In accordance to the urodynamical investigations data, the leak pressure of the urine first drop in operated laboratory animals was registered; results of histological and morphometric investigations had witnessed about the ureter's diameter enhancement and the muscles tone lowering. In accordance to the investigation data, the ureter's and its sphincter denervation was stable, and the model application had permitted to obtain stably reproducible results

Липосомальный кверцетин нормализует калиевую проводимость в изолированных гладкомышечных клетках гиперактивного мочевого пузыря крыс

Гіперактивність сечового міхура характеризується ніктурією, частим і терміновим сечовипусканням, що може супроводжуватися нетриманням сечі. Така патологія викликає значне погіршення якості життя людини. Натепер відомо, що гіперактивність сечового міхура пов’язана з порушенням функціонування нейронів, залучених до регуляції гладеньких м’язів та уротелію, але чіткий механізм розвитку дисфункції сечового міхура не з’ясовано. Однак вірогідною причиною може бути каналопатія ВК Са каналів у гладеньких м’язах міхура. Мета дослідження – порівняти характеристику калієвого струму в гладеньком’язових клітинах здорових щурів та щурів з моделлю гіперактивного сечового міхура, з’ясувати роль ВКСа каналів у роботі сечового міхура та запропонувати фармакологічну корекцію модулятором цих каналів – ліпосомальним кверцетином. За допомогою методу реєстрації трансмембранних струмів «петч клемп» показано суттєве зменшення густини калієвого струму в гладеньком’язових клітинах у щурів з гіперактивним сечовим міхуром від (175,9 ± 6,7) пА/пФ у контролі до (64,9 ± 12,1) пА/пФ на моделі. Селективний блокатор ВКСа каналів паксилін зменшував калієвий струм приблизно вдвічі, що вказує на значну функціональну експресію цих каналів та їхню важливу роль у регуляції скоротливої активності сечового міхура. Ліпосомальний кверцетин – ефективний активатор ВКСа каналів – збільшував густину калієвого струму в гладеньком’язових клітинах сечового міхура модельних щурів з (34,8 ± 0,8) пА/пФ до (54,2 ± 2,5) пА/пФ. Отже, гіперактивність сечового міхура пов’язана з каналопатією калієвих каналів і, зокрема, ВКСа каналів, а їхня пригнічена функція може бути частково відновлена ліпосомальним кверцетином.Overactive bladder disease is characterized with nocturia, frequency and urgency of urination, often with urinary incontinence that worsening the comfort of patients life. Nowadays it is known that overactive bladder associated with a malfunction of neurons, smooth muscle and urothelium, but the mechanism of this dysfunction remains unclear. However, it probably might be due to ВКСа channelopathy in bladder smooth muscle. The aim of study was to compare the characteristics of potassium current in smooth muscle cells of healthy rats and rats with an overactive bladder model, to clarify the role of ВКСа channels in the bladder and to propose the pharmacological correction of these channels by liposomal quercetin. Using the method of patch clamp it was shown a significant decreasing of the potassium current density in smooth muscle cells of the rats with overactive bladder, from (175,9 ± 6,7) pA/pF in control to (64,9 ± 12,1) pA/pF in the model. Selective blocker of ВКСа channels paxilline reduced potassium current about half, indicating significant functional expression of these channels and their important role in the regulation of bladder contractile activity. An perspective activator of ВКСа channels, liposomal quercetin, increased current density in model rats from (34,8 ± 0,8) pA/pF to (54,2 ± 2,5) pA/pF. Thus, overactive bladder disease is associated with channelopathy of potassium channels, particularly with ВК Са channels and their suppressed function can be partially restored by liposomal quercetin.Гиперактивность мочевого пузыря характеризуется никтурией, частым и срочным мочеиспусканием, что может сопровождаться недержанием мочи. Такая патология вызывает значительное ухудшение качества жизни человека. На сегодняшний день известно, что гиперактивность мочевого пузыря связана с нарушением функционирования нейронов, вовлеченных в регуляцию гладких мышц и уротелия, но точный механизм развития дисфункции мочевого пузыря пока не ясен. Тем не менее, вероятной причиной может быть каналопатия ВКСа каналов в гладких мышцах пузыря. Цель исследования – сравнить характеристику калиевого тока в гладкомышечных клетках здоровых крыс и крыс с моделью гиперактивного мочевого пузыря, а также выяснить роль ВКСа каналов в функционировании мочевого пузыря и предложить фармакологическую коррекцию модулятором этих каналов липосомальным кверцетином. С помощью метода регистрации трансмембранных токов «пэтч клемп» показано существенное уменьшение плотности калиевого тока в гладкомышечных клетках у крыс с гиперактивным мочевым пузырем от (175,9 ± 6,7) пА/пФ в контроле до (64,9 ± 12,1) пА/пФ на модели. Блокатор ВКСа каналов паксилин уменьшал калиевый ток примерно вдвое, что указывает на значительную функциональную экспрессию этих каналов и их важную роль в регуляции сократительной активности мочевого пузыря. Липосомальный кверцетин – эффективный активатор ВКСа каналов, увеличивал плотность калиевого тока в гладкомышечных клетках мочевого пузыря модельных крыс от (34,8 ± 0,8) пА/пФ до (54,2 ± 2,5) пА/пФ. Таким образом, гиперактивность мочевого пузыря связана с каналопатией калиевых каналов и, в частности, ВКСаканалов, а их угнетенная функция может быть частично восстановлена с помощью липосомального кверцетина