РОЛЬ ДИСФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ФОРМУВАННІ ВАД КЛАПАНІВ СЕРЦЯ

Summary. It is known, that the endothelium is a dynamic system that can be changed, and its structural and functional properties are closely related to numerous local, systemic factors, as well as peculiarities of the structural organization. Damage or activation of endothelial cells disrupts normal regulatory mechanisms and leads to phenotypic changes, generally defined as endothelial dysfunction. Endothelial dysfunction is a disruption of the relationship between factors that support homeostasis and regulate numerous endothelial functions. The aim – to present current information on the structural and functional properties of endothelium and the pathogenesis of endothelial dysfunction; to clarify the interdependent effects of vasoactive substances of endothelial origin, primarily nitrogen oxide. The most significant mechanisms of endothelial dysfunction include impaired metabolism of L-arginine nitric oxide (NO), which is the main effector molecule produced by endothelial cells. Changes in vascular endothelial function may be due both to a decrease in NO synthesis by endothelial cells and to the activation of its degradation processes under conditions of oxidative stress. Disorders of the functional state of the endothelium have been described in various pathological conditions, such as atherosclerosis, arterial hypertension, hypercholesterolemia, chronic heart failure, diabetes. Endothelial dysfunction almost naturally develops in rheumatic diseases, as well as in infectious endocarditis as one of the main causes of cardiovascular complications of diseases.РЕЗЮМЕ. В настоящее время установлено, что эндотелий представляет собой динамическую систему, которая может меняться, а ее структурно-функциональные свойства тесно связаны с многочисленными локальными, системными факторами, а также особенностями структурной организации. Повреждение или активация эндотелиоцитов нарушает нормальные регуляторные механизмы и приводит к фенотипическим изменениям, которые в целом определяются как эндотелиальная дисфункция. Эндотелиальная дисфункция представляет собой нарушение взаимоотношений между факторами, которые поддерживают гомеостаз и регулируют многочисленные функции эндотелия. Цель – привести современные сведения о структурно-функциональных свойствах эндотелия и патогенезе эндотелиальной дисфункции; осветить взаимосвязанные влияния вазоактивных субстанций эндотелиального происхождения, прежде всего оксида азота. К наиболее значимым механизмам эндотелиальной дисфункции относится нарушение метаболизма L-аргинин – оксид азота (NO), который является основной эффекторной молекулой, продуцируемой эндотелиоцитами. Изменения функции сосудистого эндотелия могут быть следствием как уменьшения синтеза NO эндотелиальными клетками, так и активации процессов его деградации в условиях оксидативного стресса. Нарушение функционального состояния эндотелия описаны при различных патологических состояниях, таких как атеросклероз, артериальная гипертензия, гиперхолестеринемия, хроническая сердечная недостаточность, сахарный диабет. Эндотелиальная дисфункция практически закономерно развивается при ревматических болезнях, а также при инфекционном эндокардите, что является одной из главных причин кардиоваскулярных осложнений заболеваний.РЕЗЮМЕ. На сьогодні встановлено, що ендотелій є динамічною системою, яка може змінюватись, а її структурно-функціональні властивості тісно пов’язані з численними локальними, системними чинниками, а також із особливостями структурної організації. Пошкодження або активація ендотеліоцитів порушує нормальні регуляторні механізми та призводить до фенотипових змін, які загалом визначаються як ендотеліальна дис­функція. Ендотеліальна дисфункція – це порушення взаємовід­ношень між факторами, які підтримують гомеостаз та регулюють численні функції ендотелію. Мета – навести сучасні відомості про структурно-функціональні властивості ендотелію та патогенез ендотеліальної дисфункції; висвітлити взаємозалежні впливи вазоактивних субстанцій ендотеліального походження, передусім оксиду азоту. До найбільш значущих механізмів ендотеліальної дисфункції належить порушення метаболізму L-аргінін – оксид азоту (NO), який є основною ефекторною молекулою, що продукується ендотеліоцитами. Зміни функції судинного ендотелію можуть бути наслідком як зменшення синтезу NO ендотеліальними клітинами, так і активацією процесів його деградації в умовах оксидативного стресу. Порушення функціо­нального стану ендотелію описані при різноманітних патологічних станах, таких як атеросклероз, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, хронічна серцева недостатність, цукровий діабет. Ендотеліальна дисфункція практично закономірно розвивається при ревматичних хворобах, а також при інфекційному ендокардиті, що є однією з головних причин кардіоваскулярних ускладнень захворювань

Organizational and methodological principles of teaching the elective discipline “Modern Aspects of Medical Parasitology” for students of the Educational and Research Institute of Nursing

Based on the training of nurses according to the generally accepted international educational standards, the most effective way to attain a higher standard of education for future specialists is to incorporate optional courses that provide a novel approach to learning. The purpose of this study was to present the experience of the Department of Medical Biology of the I. Horbachevsky Ternopil National Medical University in the development and implementation of the elective discipline “Modern Aspects of Medical Parasitology” in the educational programme “Nursing” of the first (bachelor’s) level of higher education in the branch of knowledge 22 Healthcare, specialty 223 Nursing. The study analysed the theoretical and methodological foundations of conducting classes in the elective discipline “Modern Aspects of Medical Parasitology”. It was found that the educational and methodological complex, which corresponds to the curriculum and is developed based on the regulatory documents of the educational programme “Nursing”, enables students to master, expand, and improve the level of mastery of the initial material, develop an individual approach to solving the tasks according to the goals and programme results. The paper points out the importance of forming a holistic understanding of parasitism as a form of relationship between organisms in nature. The study covered the teaching methods employed for the elective course “Modern Aspects of Medical Parasitology” in a higher education institution. It analysed how using teaching aids, including museum exhibits in the educational process and the role of the Department of Medical Biology, enhances the effectiveness of students’ learning activities in studying the fundamentals of medical parasitology. The incorporation of highly visible means, information and communication technologies, well-designed educational and methodological support, and impeccably organised classroom activities will enhance the quality, content, and principles of educational services offered in the educational programme “Nursing”, speciality 223 Nursin

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ – МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ І ПРОФЕСІОНАЛІВ ІЗ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

The aim of the work. Cooperation between MacEwan University and I. Horbachevsky Ternopil National Medical University in the realization of the educational programme of Public Health. Materials and Methods. 23 students of the MacEwan University Nursing Faculty (including Canada, Ghana, Nigeria, and India) spent one week at I. Horbachevsky Ternopil National Medical University (TNMU). The work of students and teachers was focused on interactive learning of questions of global/planetary health issues and included flipped classroom format, seminars, team-based learning and field clinics coordinated by MacEwan faculty members in partnership with the TNMU members. Results and Discussion. Cooperation between TNMU and MacEwan University corresponds to the strategy of the MacEwan University Nursing Faculty: Nurses making a difference in the health of global communities and mission: transformative learning in nursing education and professional practice. The educational course was organized to the students to align with three essential components of planetary health: relationality, sustainability, and ways of knowing. Through interactive learning in an international setting, students developed a shared understanding of how people relate to each other and to their environments, compared Canadian and Ukrainian approaches to the Sustainable Development Goals, and created space for understanding different ways of knowing and how these enhance health and wellbeing. Students visited a variety of health care facilities, including pediatric clinics, mental health hospital, HIV clinic, perinatal centre, orphanages, and rehabilitation centres. Conclusions. Co-creation of the program, and involving Ukrainian students offers opportunities to examine and change nursing education and professional practice. The face-to-face format of the trip is invaluable in enhancing emotional and informal learning as well as developing capacity as global citizens. The course provides an excellent foundation for students who wish to pursue graduate studies in global health either in Nursing or in Public Health.Мета роботи. Розвиток співпраці між університетом МакЮена (Канада) та Тернопільським національним медичним університетом імені І. Я. Горбачевського МОЗ України в рамках у реалізації освітньої програми охорони здоров’я. Матеріали і методи. 23 cтуденти медсестринського факультету університету МакЮена (включаючи студентів із Канади, Гани, Нігерії та Індії) провели один тиждень у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Робота студентів і викладачів була зосереджена на інтерактивному навчанні з питань глобальних/планетарних проблем здоров’я та включала перевернутий формат аудиторії, семінари, командне навчання та польові клініки, координовані членами факультету МакЮена у партнерстві з викладачами Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Результати й обговорення. Співпраця між Тернопільським національним медичним університетом імені І. Я. Горбачевського МОЗ України та університетом МакЮена відповідає стратегії діяльності медсестринського факультету університету МакЮена: медсестри, які впливають на здоров’я світової спільноти та виконують важливу місію: транс­формаційне навчання та впровадження знань у професійну практику. Навчальний курс, який представили студентам, був організований з метою узгодження з трьома важливими складовими здоров’я на планеті: відносністю, стійкістю та способами пізнання. Завдяки інтерактивному навчанню в міжнародному середовищі, студенти виробили спільне розуміння того, як люди ставляться один до одного та до свого оточення, порівняли канадський та український підходи до цілей сталого розвитку та створили простір для розуміння різних способів пізнання та як вони зміцнюють здоров’я і добробут. Учасники відвідали різноманітні заклади охорони здоров’я, включаючи дитячі клініки, лікарні психічного здоров’я, клініку ВІЛ, перинатальний центр, дитячі будинки та реабілітаційні центри. Висновки. Співпраця у реалізації програми дає можливість вивчити та змінити освіту медсестер та їх професійну практику. Формат поїздки віч-на-віч є неоціненним для підвищення неформального навчання, а також для розвитку потенціалу особистості у світі. Курс є чудовою основою для студентів, які бажають продовжити навчання в університеті, вивчаючи основи здоров’я або в галузі медсестринства, або в галузі охорони здоров’я

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

The article analyzed the problem of development of communicative competence of future doctors in the process of their professional training. The characteristic features of the physician communicative competent are distinguished. As a result of research, a peculiarity of communicators is highlighted. A slight percentage of the surveyed have quite significant personal problems that require long-term psychotherapeutic work, that should precede measures directly aimed to the development of their communicative competence. Models of communicative competence development are considered. It is presented a fairly a common feature, namely: competence in communication is understood as a result of quantitative accumulation of communication skills. It is assumed that at some point this number translates the person to a qualitatively new level of communicative behavior. Communicative skills are regarded as means of overcoming the drama of communication. The meaning of the training in the context of professional training of specialists are emphasized and substantiated. The basic training of communicative competence should be focused on developing the skills of active listening and regulation of emotional tension, since these skills allow to greatly solve the drama of communication. The logic scheme of the training is proposed based on the fact that the professional communication of a doctor is considered as a sequence of communication tasks of varying degrees of complexity. The task of the training was to correct the settings of participants regarding communication with people in general and patients in particular; development of abilities to action in unusual situations, forecasting the consequences of people's interaction. In accordance with these tasks, a meaningful group operation is highlighted. The implementation of the program included the use of various psychotechnical methods of work: exercises, rehearsal of behavior, situational and role-playing games, group discussions and discussions, bodily and motor techniques.У статті аналізується проблема розвитку комунікативної компетентності майбутніх лікарів у процесі їх професійної підготовки. Виділено характерні риси комунікативно компетентного лікаря. У результаті дослідження виділено особливість комунікаторів. Незначний відсоток досліджуваних має досить суттєві особистісні проблеми, які потребують тривалої психотерапевтичної роботи, що повинна передувати заходам, безпосередньо спрямованим на розвиток їхньої комунікативної компетентності. Розглянуті моделі розвитку комунікативної компетентності. Представлена досить поширена спільна риса, а саме: компетентність у спілкуванні розуміється як результат кількісного накопичення комунікативних навичок. Передбачається, що у якийсь момент ця кількість переводить особистість на якісно новий рівень комунікативної поведінки. Комунікативні вміння розглядаються як засоби подолання драми спілкування. Підкреслюється та обґрунтовується значення тренінгу у контексті завдань професійної підготовки фахівців. У базовому тренінгу комунікативної компетентності варто зосередитися на розвитку вмінь активного слухання та регуляції емоційної напруги, оскільки дані вміння дозволяють значною мірою вирішити драми спілкування. Запропонована структурно-логічна схема побудови тренінгової роботи ґрунтується на тому, що професійне спілкування лікаря розглядається як послідовність комунікативних завдань різного ступеня складності. Завданням тренінгу була корекція установок учасників стосовно спілкування з людьми взагалі та пацієнтами зокрема; розвиток здатностей до дій у нестандартних ситуаціях, прогнозування наслідків взаємодії людей. Відповідно до цих завдань виділені змістовні блоки групової роботи. Реалізація програми передбачала використання різноманітних психотехнічних прийомів роботи: вправ, репетиції поведінки, ситуаційно-рольових ігор, групових обговорень і дискусій, тілесно-рухових технік

ВПЛИВ СТАНУ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ НА ГЕМОДИНАМІКУ ПАЦІЄНТІВ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ У ПОЄДНАННІ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ НИЖНІХ КІНЦІВОК

In the study of the state of central hemodynamics (CH) and peripheral hemodynamics (PH) in patients with hypertension in combination with obliterative atherosclerosis of the lower extremities (OALE), the importance of autonomic nervous regulation is important. The aim of the study – to investigate the effect of the state of the autonomic nervous system on the central and peripheral hemodynamics of patients with hypertension in combination with the obliterative atherosclerosis of the lower extremities. Results. Three types of hemodynamics were established in hypertensive patients in combination with OALE after the reconstructive surgical interventions: the hyperkinetic type was observed in 32.1 % of patients (elevation of heart index (HI) above 3.7l/(min×m2) with a decrease in specific peripheral vascular resistance (SPVR) (less than 110.0 (0.1×kPa×s/(l×m2)), the hypokinetic type is 38.7 % (decrease in HI is less than 2.2l/(min×m2) while increasing SPVR over 190.0 (0.1×kPa×s/(l×m2)); eukinetic type – in 29.2 % (values of SI and SPVR were within the aforementioned types of hemodynamics). Conclusion. In hypertonic disease in combination with obliterative atherosclerosis of the lower extremities with a hypokinetic type of hemodynamics, 59.1 % of patients noted an increase in the tonus of the parasympathetic component of the VNS and the presence of an underdeveloped collateral channel of the lower extremities, and 89.3 % of the eu- and hyperkinetic hemodynamic types were prevalence sympathetic component of the VNS with a sufficiently developed collateral channel that is capable of increasing the functional load.При изучении состояния центральной и периферической гемодинамики у пациентов с гипертонической болезнью в сочетании с облитерирующим атеросклерозом нижних конечностей важным является вопрос вегетативной нервной регуляции. Цель исследования – изучить влияние состояния вегетативной нервной системы на центральную и периферическую гемодинамику пациентов с гипертонической болезнью в сочетании с облитерирующим атеросклерозом нижних конечностей. Результаты. У пациентов с гипертонической болезнью в сочетании с облитерирующим атеросклерозом нижних конечностей после проведенных реконструктивных оперативных вмешательств установили три типа гемодинамики: гиперкинетический тип – у 32,1 % пациентов (повышение СИ более 3,7 л/(мин×м2) при снижении удельного периферического сосудистого сопротивления (УПСС) меньше 110,0 (0,1×кПа×с/(л×м2)), гипокинетический тип – у 38,7 % (снижение СИ менее 2,2 л/(мин×м2) при одновременном повышении УПСС более 190,0 (0,1×кПа×с/(л×м2)) эукинетическим типом – в 29,2 % (значение СИ и УПСС были в пределах вышеназванных типов гемодинамики). Вывод. При гипертонической болезни в сочетании с ОАНК с гипокинетическим типом гемодинамики у 59,1% пациентов было констатировано повышение тонуса парасимпатического компонента ВНС и наличие недостаточно развитого коллатерального русла нижних конечностей, а в 89,3% с еу- и гиперкинетическим типами гемодинамики – преобладание симпатичного компонента ВНС с достаточно развитым коллатеральным руслом, способным к усилению функциональной нагрузки.При вивченні стану центральної гемодинаміки (ЦГ) та периферійної гемодинаміки (ПГ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок (ОАНК) важливим є питання вегетативної нервової регуляції. Мета дослідження – вивчити вплив стану вегетативної нервової системи на центральну і периферійну гемодинаміку пацієнтів з гіпертонічною хворобою у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок. Результати. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою у поєднанні з ОАНК після проведених реконструктивних оперативних втручань встановили три типи гемодинаміки: гіперкінетичний тип – у 32,1 % пацієнтів (підвищення СІ понад 3,7 л/(хв×м2) при зниженні питомого периферійного судинного опору (ППСО) менше 110,0 (0,1×кПа×с/(л×м2)), гіпокінетичний тип – у 38,7 % (зниження СІ менше 2,2 л/(хв×м2) при одночасному підвищенні ППСО понад 190,0 (0,1×кПа×с/(л×м2)); еукінетичний тип – у 29,2 % (значення СІ і ППСО були у межах вищеназваних типів гемодинаміки). Висновок. При гіпертонічній хворобі у поєднанні із ОАНК з гіпокінетичним типом гемодинаміки у 59,1 % пацієнтів було констатовано підвищення тонусу парасимпатичного компонента ВНС і наявність недостатньо розвинутого колатерального русла нижніх кінцівок, а в 89,3 % з еу- та гіперкінетичним типами гемодинаміки – переважання симпатичного компонента ВНС із достатньо розвинутим колатеральним руслом, що здатне до посилення функціонального навантаження

ПРИНЦИПИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В ПРОПАГАНДІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА В ОСВІТІ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР

The Sustainable Development Goals (SDGs), otherwise known as the Global Goals, are a universal call to action to end poverty, protect the planet and ensure that all people enjoy peace and prosperity. These 17 Goals build on the successes of the Millennium Development Goals, while including new areas such as climate change, economic inequality, innovation, sustainable consumption, peace and justice, among other priorities. The goals are interconnected – often the key to success on one will involve tackling issues more commonly associated with another. The collaboration with I. Horbachevsky Ternopil National Medical University (TNMU) and the Faculty of Nursing MacEwan University students and teachers in the realization of the Sustainable Development goals proposes the possibilities to study and change the professional practice and nursing education. Co-creation involves strategy: nurses making a difference in the health of global communities. 25 students spent one week at TNMU, focusing on global/planetary health issues and SDGs. Participants include faculty members and Ukrainian students as well as International students from several countries (including Canada, Ghana, Nigeria, and India). Instruction focused on interactive learning and included flipped classroom format, seminars, team-based learning and field clinics coordinated by MacEwan faculty members in partnership with the TNMU members. Through interactive learning in an international setting, students developed a shared understanding of how people relate to each other and to their environments, compared Canadian and Ukrainian approaches to the Sustainable Development Goals, and created space for understanding different ways of knowing and how these enhance health and wellbeing. The face-to-face format of the trip was invaluable in enhancing emotional and informal learning as well as developing capacity as global citizens. The course provides an excellent foundation for students who wish to pursue graduate studies in global health either in Nursing or in Public Health.Цілі сталого розвитку, інакше відомі як «Глобальні цілі», є універсальним закликом до дій, спрямованих на подолання бідності, захист планети та забезпечення всіх людей насолоджуватися миром і процвітанням. Ці 17 цілей ґрунтуються на успіху Цілей розвитку тисячоліття, в той час як серед інших пріоритетів включаються нові сфери, такі, як зміна клімату, економічна нерівність, інновації, стале споживання, мир та справедливість. Цілі взаємопов’язані – часто ключ до успіху на одній стосується вирішення питань, частіше пов’язаних з іншим. Співпраця викладачів і студентів Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського (ТНМУ) та медсестринського факультету університету МакЮена у реалізації Цілей сталого розвитку пропонує можливості вивчити та змінити професійну практику й освіту медсестер. Співпраця передбачає наступну стратегію: медсестри, які можуть вплинути на здоров’я світової спільноти. 25 cтудентів провели один тиждень у ТНМУ, зосередившись на глобальних/планетарних пробле­мах сталого розвитку. Серед учасників були викладачі та студенти – представники України та декількох країн (включаючи Канаду, Гану, Нігерію та Індію). Робота була зосереджена на інтерактивному навчанні та включала перевернутий формат аудиторії, семінари, командне навчання та польові клініки, координовані членами медсестринського факультету університету МакЮена у партнерстві з викладачами ТНМУ. Завдяки інтерактивному навчанню в міжнародному середовищі студенти виробили спільне розуміння того, як люди ставляться один до одного й до свого оточення, порівняли канадський та український підходи до цілей сталого розвитку і створили простір для розуміння різних способів пізнання та як вони зміцнюють здоров’я й добробут. Формат поїздки віч-на-віч був неоціненним для підвищення емоційного та неформального навчання, а також для розвитку потенціалу особистості у світі. Курс є чудовою основою для студентів, які бажають продовжити навчання в університеті, вивчаючи основи глобального здоров’я або в галузі медсестринства, або в галузі охорони здоров’я

ДИНАМІКА АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОГО БАЛАНСУ КІРКОВОГО І МОЗКОВОГО ШАРІВ НИРКИ ПІСЛЯ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ, УСКЛАДНЕНОЇ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ КІНЦІВКИ, ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ КАРБАЦЕТАМОМ

The aim of the study – to find out the effect of acute blood loss, complicated by two-hour limb ischemia and its reperfusion, on the antioxidant-prooxidant balance in the renal cortex and medulla. Material and Methods. The experiments were performed on 108 non-linear male rats weighing 160–180 g. All animals were divided into four groups: control and four research (6 rats per group). The first experimental group included animals that simulated limb ischemia-reperfusion. Under thiopental sodium anesthesia, animals were proximally placed on the left foot for 120 min with a 10 mm SWAT-T tourniquet (USA), which completely stopped the blood flow. In the second experimental group, in conditions of animal anesthesia, acute blood loss was simulated in the amount of 20–22 % of the circulating blood volume by crossing the femoral vein. In the third experimental group, these injuries were combined. In the fourth experimental group, animals with acute hemorrhage complicated by limb ischemia-reperfusion were administered Carbacetam at a dose of 5 mg per kilogram of the animal’s weight with the aim of correction. Animals were withdrawn from the experiment under thiopental sodium anesthesia after 3 and 4 hours, as well as 1, 7 and 14 days after reperfusion, acute blood loss and their combination, after preliminary determination of the functional state of the kidneys by stimulated diuresis. In the control group, animals were injected anesthesia using an equivalent dose of thiopental sodium, a tourniquet was applied without stopping blood flow for 2 hours, then after 1 hour the functional state of the kidneys was determined by the method of stimulated diuresis, and then animals were removed from the experiment using thiopental sodium anesthesia by a similar method. In the removed kidney, the content of reagents in thiobarbituric acid and the activity of catalase were determined in the homogenates of the cortical and brain layers. Based on these data, the antioxidant-prooxidant index (API) was calculated. Results. Modeling of limb ischemia-reperfusion in the studied functional layers of the kidney during the experiment led to a significant increase in the API value with a maximum after 1 day, which indicated the dominance of antioxidant mechanisms in the kidney tissues. Under the influence of acute blood loss, the IPA value in the cortical and brain layers of the kidney decreased sharply, reaching a minimum after 1 day and did not return to the control level after 14 days. We first established that the modeling of acute blood loss and limb ischemia-reperfusion led to an even greater decrease in the API value in the functional layers of the kidney. If in the cortical layer under these conditions the indicator became significantly lower compared with the group with acute blood loss after 3 and 4 hours, and 14 days of observation, then in the cerebral layer additional ischemia-reperfusion was accompanied by a significant decrease in the API value during all periods of the reperfusion period. The use of Carbacetam at a dose of 5 mg per kilogram of mass for 14 days in the reperfusion period in animals with acute blood loss complicated by limb ischemia-reperfusion compared with animals without correction was accompanied with a significant increase in API, starting from 7 days in the renal cortex, and after 14 days – both in the renal cortex and medulla. The obtained result indicates the future outlook of Carbacetam as a means of systemic correction in conditions of acute blood loss complicated by limb ischemia-reperfusion, and is the theoretical basis for its use in the clinic. Conclusions. Due to two-hour ischemia and reperfusion of the limb in the studied functional layers of the kidney, the API increases significantly with a maximum after 1 day of the reperfusion period, which decreases to 14 days, but does not reach the level of the control group. Under the influence of acute blood loss, the IPA value in the kidney tissues decreases sharply, which indicates a significant dominance of prooxidant mechanisms and is due to a decrease in kidney perfusion. Complications of acute hemorrhage by ischemia-reperfusion of the limb cause a statistically significantly greater decrease in the API value in the cortical layer of the kidney compared with the group with acute blood loss after 3, 2 hours, and 14 days of observation, in the medulla during all periods of the reperfusion period. The use of Carbacetam during 14 days of the reperfusion period in animals with acute blood loss complicated by limb ischemia-reperfusion, compared with animals without correction, causes a significant increase in the magnitude of API, starting from 7 days in the renal medulla, and after 14 days, both in the medulla and in the cortex.Цель исследования – выяснить влияние острой кровопотери, осложненной двухчасовой ишемией конечности и ее реперфузией, на антиоксидантно-прооксидантный баланс в корковом и мозговом слоях почки. Материал и методы. Эксперименты выполнены на 108 нелинейных крысах-самцах массой 160–180 г. Всех животных поделили на четыре группы: контрольную и четыре исследовательских (по 6 крыс в группе). В первую опытную группу вошли животные, которым моделировали ишемию-реперфузию конечности. Под тиопентало-натриевым наркозом животным проксимально на левую лапку на 120 мин накладывали жгут «SWAT-T» (США) шириной 10 мм, который полностью прекращал кровоток. Во второй опытной группе в условиях обезболивания животных моделировали острую кровопотерю в объеме 20–22 % объема циркулирующей крови путем пересечения бедренной вены. В третьей опытной группе эти повреждения сочетали. В четвертой опытной группе животным с острой кровопотерей, осложненной ишемией-реперфузией конечности, с целью коррекции внутрибрюшинно вводили карбацетам в дозе 5 мг на килограмм массы животного. Животных выводили из эксперимента под тиопентало-натриевим обезболиванием через 3 и 4 часа, а также через 1, 7 и 14 суток с момента реперфузии, острой кровопотери и их сочетания, предварительно проведя определение функционального состояния почек методом стимулированного диуреза. В контрольной группе животных вводили в наркоз, применяя эквивалентную дозу тиопентала натрия, накладывали жгут без прекращения кровотока на 2 часа, в дальнейшем через 1 час определяли функциональное состояние почек методом стимулированного диуреза, а дальше под тиопентало-натриевим обезболиванием животных выводили из эксперимента аналогичным методом. В гомогенатах коркового и мозгового слоев удаленной почки определяли содержание реагентов тиобарбитуровой кислоты и активность каталазы. На основе этих данных рассчитывали антиоксидантно-прооксидантный индекс (АПИ). Результаты. Моделирование ишемии-реперфузии конечности в исследуемых функциональных слоях почки в течение эксперимента приводило к существенному росту величины АПИ с максимумом через 1 сутки, что указывало на доминирование антиоксидантных механизмов в тканях почки. Под влиянием острой кровопотери величина АПИ в корковом и мозговом слоях почки резко уменьшалась, достигая минимума через 1 сутки, и не возвращалась к уровню контроля через 14 суток. Мы впервые установили, что моделирование острой кровопотери и ишемии-реперфузии конечности приводило к еще большему снижению величины АПИ в функциональных слоях почки. Если в корковом слое при этих условиях показатель становился достоверно меньшим, по сравнению с группой с острой кровопотерей через 3 и 4 часа и 14 суток наблюдения, то в мозговом слое дополнительная ишемия-реперфузия сопровождалась существенным снижением величины АПИ во все сроки реперфузионного периода. Применение карбацетама в дозе 5 мг на килограмм массы в течение 14 суток реперфузионного периода у животных з острой кровопотерей, осложненной ишемией-реперфузией конечности, по сравнению с животными без коррекции, сопровождалось существенным ростом величины AПИ, начиная с 7 суток – в мозговом слое почки, а через 14 дней – и в мозговом, и в корковом слоях. Полученный результат свидетельствует о перспективности карбацетама как средства системной коррекции в условиях острой кровопотери, осложненной ишемией-реперфузией конечности, и является теоретическим основанием для его использования в клинике. Выводы. Вследствие двухчасовой ишемии и реперфузии конечности в исследуемых функциональных слоях почки существенно возрастает величина АПИ с максимумом через 1 сутки реперфузионного периода, которая до 14 суток снижается, но не достигает уровня контрольной группы. Под влиянием острой кровопотери величина АПИ в тканях почки резко уменьшается, что свидетельствует о значительном доминировании прооксидантных механизмов и обусловлено снижением перфузии почки. Осложнения острой кровопотери ишемией-реперфузией конечности вызывает статистически достоверно большее снижение величины АПИ в корковом слое почки, по сравнению с группой с острой кровопотерей через 3, 4 часа, и 14 суток наблюдения, в мозговом слое – во все сроки реперфузионного периода. Использование в течение 14 суток реперфузионного периода карбацетама у животных с острой кровопотерей, осложненной ишемией-реперфузией конечности, по сравнению с животными без коррекции, вызывает существенное увеличение величины AПИ, начиная с 7 суток – в мозговом слое почки, а через 14 суток – и в мозговом, и в корковом.Мета роботи – з’ясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої двогодинною ішемією кінцівки та її реперфузією, на антиоксидантно-прооксидантний баланс у кірковому і мозковому шарах нирки. Матеріал і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 160–180 г. Усіх тварин поділили на чотири групи: контрольну та чотири дослідних (по 6 щурів у групі). До першої дослідної групи увійшли тварини, яким моделювали ішемію-реперфузію кінцівки. Під тіопентало-натрієвим знеболюванням тваринам проксимально на ліву лапку на 120 хв накладали джгут «SWAT-T» (США) шириною 10 мм, який повністю припиняв кровотік. У другій дослідній групі в умовах знеболювання тваринам моделювали гостру крововтрату в обсязі 20–22 % обʼєму циркулюючої крові шляхом пересікання стегнової вени. У третій дослідній групі ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, з метою корекції внутрішньоочеревинно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. Тварин виводили з експерименту під тіопентало-натрієвим знеболюванням через 3 і 4 години, а також через 1, 7 і 14 діб з моменту реперфузії, гострої крововтрати та їх поєднання, попередньо провівши визначення функціонального стану нирок методом стимульованого діурезу. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут без припинення кровотоку на 4 год, в подальшому через 3 год визначали функціональний стан нирок методом стимульованого діурезу, а далі під тіопентало-натрієвим знеболюванням тварин виводили з експерименту аналогічним методом. У гомогенатах кіркового і мозкового шарів видаленої нирки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти і активність каталази. На основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ). Результати. Моделювання ішемії-реперфузії кінцівки у досліджуваних функціональних шарах нирки впродовж експерименту зумовлювало істотне зростання величини АПІ з максимумом через 1 добу, що вказувало на домінування антиоксидантних механізмів у тканинах нирки. Під впливом гострої крововтрати величина АПІ у кірковому та мозковому шарах нирки різко зменшувалася, досягаючи мінімуму через 1 добу, й не поверталася до рівня контролю через 14 діб. Ми вперше встановили, що моделювання гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки зумовлювало ще більше зниження величини АПІ у функціональних шарах нирки. Якщо у кірковому шарі за цих умов показник ставав статистично вірогідно меншим, порівняно з групою з гострою крововтратою через 3 і 4 год та 14 діб спостереження, то у мозковому шарі додаткова ішемія-реперфузія супроводжувалася істотним зниженням величини АПІ у всі терміни реперфузійного періоду. Застосування карбацетаму в дозі 5 мг на кілограм маси впродовж 14 діб рерфузійного періоду у тварин з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією, порівняно з тваринами без корекції, супроводжувалося істотним зростанням величини АПІ, починаючи з 7 доби – у мозковому шарі нирки, а через 14 діб – і в мозковому, і в кірковому шарах. Отриманий результат свідчить про перспективність карбацетаму як засобу системної корекції за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, і є теоретичним підґрунтям для його використання у клініці. Висновки. Внаслідок двогодинної ішемії та реперфузії кінцівки у досліджуваних функціональних шарах нирки істотно зростає величина АПІ з максимумом через 1 добу реперфузійного періоду, яка до 14 доби не досягає рівня контрольної групи. Під впливом гострої крововтрати величина АПІ у тканинах нирки різко зменшується, що свідчить про значне домінування прооксидантних механізмів, зумовлене зниженням перфузії нирки. Ускладнення гострої крововтрати ішемією-реперфузією кінцівки зумовлює статистично вірогідно більше зниження величини АПІ у кірковому шарі нирки, порівняно з групою з гострою крововтратою через 3 і 4 год та 14 діб спостереження, у мозковому шарі – у всі терміни реперфузійного періоду. Використання впродовж 14 діб реперфузійного періоду карбацетаму в тварин з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, порівняно з тваринами без корекції, зумовлює істотне зростання величини АПІ, починаючи з 7 доби – у мозковому шарі нирки, а через 14 діб – і в мозковому, і в кірковому

Spread of antibiotic-resistant microorganisms and mechanisms of their transmission from animal to human

Antimicrobials are essential for the treatment and prevention of infectious diseases in both humans and animals. However, the emergence and spread of antibiotic-resistant microorganisms has become a global problem of the World Health Organisation. Transmission of antibiotic-resistant macroorganisms from animals to humans is conducted directly or indirectly through the environment. This spread affects the epidemiology of resistant bacterial infections in humans. Thus, the purpose of the study was to establish and analyse the methods of distribution and mechanisms of transmission of antimicrobial-resistant microorganisms from animal to human, analyse the experience of different countries in solving problems of antibiotic resistance. Through methods of analysis and systematisation of scientific research of researchers from different countries of the world, it was established that antimicrobial agents have been used in agriculture as feed additives and maintain the health and productivity of animals since the middle of the 20th century. Animal products at all stages of food processing also often contain large amounts of antibiotic-resistant microorganisms. A substantial relationship was established between drugs used in humane and veterinary medicine. It is noted that difficult socio-economic conditions, limited laboratory facilities, and lack of regulatory authorities in developing countries also create favourable conditions for the spread of antibiotic-resistant pathogens. As a result, the treatment of many infectious diseases of people is substantially complicated or becomes impossible. The application of antibiotics should be accompanied by constant and enhanced monitoring of their spread in the animal–human– environment chain, a rational prescription in humane, veterinary medicine, and the food industry to minimise the risks of unjustified use of the

Results of the distribution, biology, nutrition and epidemiological significance of ticks of the genus Dermacentor Koch. In Ukraine

Summary. Dermacentor reticulatus and Dermacentor marginatus ticks species are the most common species in Europe and Ukraine. These species have somewhat similar habitats, but the first species is more often found more northerly, and the other more southerly in the forest-steppe zone of Eurasia. The aim of the study. To investigate the distribution, biology of nutrition and epidemiological status of ticks of the genus Dermacentor Koch. Materials and methods. Ticks were collected manually and using a "flag". Epidemiological status of ticks was detected by means of PCR using the amplifier "Rotor-Gene - 6000" in real time conditions. Results. D. reticulatus is widespread in Polissia, in Chernihiv and Sumy regions, in the northern regions of Ternopil, Kyiv, Vinnytsia and Khmelnytskyi regions. Regarding D. marginatus, it is indicated for 26 regions of Ukraine, from the foothills of the Eastern Carpathians and Polissia to the Crimean Mountains. It is most often found in the southern part of Polissia, in the Carpathian Mountains, in forest protective strips of steppes, in wet areas, in dry meadows, forest glades, in streams, wooded ravines, etc. Monitoring of D. reticulatus hosts showed that among domestic animals they are most commonly found on dogs, cats, cows and horses. The preimaginal stages of D. reticulatus in their nutrition are predominant on mouse-like rodents: the gray vole (Microtus arvalis) and gray hamsters (Cricetulus migratorius), while D. marginatus prefers gray hamsters. According to studies of the epidemiological status of ticks of the genus Dermacentor in Europe, it was found that D. reticulatus and D. marginatus can be effective vectors of Rickettsia raoultii and Rickettsia slovaca, both of which cause tick-borne lymphadenitis in humans. In Ukraine, it was established that pasture ticks are also carriers of borrelia (Borrelia burgdorferi s.l. and B. afzelii), babesia: (Babesia canis, Babesia microti), ehrlichia (Ehrlichia phagocytophila genogroup) and even toxoplasma (Toxoplasma gondii). PCR studies showed that ticks of the species D. reticulatus were carriers of Borrelіa burgdorferі s.l., Anaplasma phagocytophilum, Babesіa sp and tick-borne encephalitis virus. Conclusions: D. reticulatus is widespread in more northern and central biocenoses of Europe and Ukraine, and D. marginatus more often occupies more southern regions, often in arid biotopes; larvae and nymphs of ticks of this genus trophic mainly with the blood of various mouse-like rodents, and their imaginal stages nutrience on the blood of numerous wild and domesticated ungulates and carnivorous animals and humans; ticks of the genus Dermacentor are most often carriers of Borrelіa burgdorferі s.l., Borrelіa. аfzelii, Rickettsia raoultii, Rickettsia slovaca, Ehrlіchіa phagocytophіla, Anaplasma phagocytophilum, Babesia canis, Babesia mіcrot

The effect of germatranol in a liposomal emulsion on the processes of lipid peroxidation and the state of the antioxidant system of the rat body

Summary. It was studied the effect of a 0.1 % solution of germatranol in a liposomal emulsion on the processes of lipid peroxidation and the state of the antioxidant system in the body of rats. It was established, that germanium in liposomal emulsion has a cytoprotective and antioxidant effect in the body of rats on immunocompetent cells under conditions of endotoxemia. The obtained data will be used in the design of a dosage form of germanium in a liposomal emulsion. The aim of the study – to learn the effect of germatranol in a liposomal emulsion on the processes of lipid peroxidation and the state of the antioxidant system of the rat body. Materials and Methods. The experiment was conducted on two groups of sexually mature non-linear white rats with body weight 120–130 g, aged 2.3–3.0 months, (5 animals in a group), with the same housing conditions. Animals of the control (first) group received a standard diet with feeding granulated compound feed throughout the entire period of the experiment with free access to water. The animals of the experimental (second) group were injected subcutaneously with a 0.1 % solution of germatranol in a liposomal emulsion, in a dose of 2.0 cm3, for four days in a row. The results of the research were processed statistically using the program Microsoft Excel 2003. The probability assessment was carried out according to the Student's criterion, and the results of average values were considered statistically probable р≤0.05; р≤0.01 and р≤0.001. Results. According to the results of the study, it was found that after the use of liposomal emulsion with germatranol, the content of lipid hydroperoxides in the body is likely to decrease with TBA-active products compared to the indicators of rats in the control group. Also, the antioxidant system is activation in the body of rats: the enzymatic activity of superoxide dismutase and glutathione peroxidase boosted the antioxidant system of the body of rats to combat oxidative stress and reduced the course of the inflammatory process in damaged cells. Taking into account the fact that catalase is localized in peroxisomes, germatranol in liposomal emulsion activated the reaction of splitting excess hydrogen peroxide in the body of rats. In this way, peroxide was utilized in mitochondria, microsomes, and peroxisomes. Conclusions. The use of 0.1 % germatranol solution in a liposomal emulsion to rats contributed to a probable reduction of TBA-active products by 18.0 % in their body compared to the indicators of the control group and the activity of the body's antioxidant protection, as evidenced by a probable increase in the activity of superoxide dismutase by 12.0 %, glutathione peroxidase by 30.0 %, and catalase by 22.0