Оцінка токсичності та біосумісності модифікованих сплавів

Об’єкт дослідження – Процеси плазмової електрооксидації магнієвих біодеградуючих імплантатів. Предмет досліджень – Структура та фізико-хімічні й біологічні властивості покриття біодеградуючих магнієвих імплантатів, отриманого за допомогою плазмової електрооксидації з наночасточками срібла та оксиду цинку. Мета роботи – встановлення загальних закономірностей формування оксидної плівки на поверхні магнієвих сплавів з метою контролю процесів резорбції в біологічних середовищах та біосумісності імплантатів з модифікованою поверхнею

Визначення остеокондуктивних та остеоіндуктивних властивостей полімернано-гідроксиапатитних біодеградуючих скафолдів

Біоматеріали та полімери (HA, PLA та PCL,) за останні десятиліття склали реальну альтернативу традиційним металам в ортопедії, хірургії та серцевій хірургії завдяки можливості повної елімінації після виконання своєї функції. А можливість створення 3D-структур виводить сучасну науку на зовсім інший рівень. Проте, наявність ряду недоліків характерних для металевих конструкцій, таких як: неконтрольована резорбція, розбіжність механічних властивостей (модуль Юнга та ін.), а також відсутність абсолютної біологічної нейтральності чужорідного матеріалу по відношенню до кісткової тканини, є основною проблемою клінічного використання деградуючих сплавів, в зв’язку з можливістю розвитку низки клінічних ускладнень. Для усунення даної проблеми використовують різні методи: створення нових сплавів та post-cast обробка, формування захисного покриття чи заміна металевої основи на гідроксиапатитну, а також використання технологій 3D друку. Дане дослідження спрямоване на створення абсолютно нового пористого полікапролактоново-гідроксиапатитного скафолду отриманого методом 3D друку.In recent decades, biomaterials and polymers (HA, PLA and PCL,) have become a real alternative to traditional metals in orthopedics, surgery and cardiac surgery due to the possibility of complete elimination after performing its function. And the possibility of creating 3D-structures brings modern science to a completely different level. However, there are a number of disadvantages characteristic of metal structures, such as: uncontrolled resorption, discrepancy of mechanical properties (Young's modulus, etc.), as well as the lack of absolute biological neutrality of foreign material relative to bone tissue. These shortcomings are a major problem in the clinical use of degradable alloys, due to the likelihood of developing a number of clinical complications. Various methods are used to eliminate this problem: the creation of new alloys and post-cast processing, the formation of a protective coating or replacement of the metal base with hydroxyapatite, as well as the use of 3D printing technologies