The daughters and sons of prince Mikhail Vsevolodovich of Chernigov (1179-1246)

According to the sparse information that is available concerning the offspring of Prince Mikhail Vsevolodovich of Chernigov (1179- 1246), he had two daughters and five sons. The daughters moved to Suzdalia where the elder one became a nun in Suzdal’ and the younger one lived as the princess of Rostov. Of the five sons the eldest, Rostislav, deserted his father after the Tatar invasion and entered the service of the Hungarian king. The four younger sons Roman, Mstislav, Simeon, and Yury ruled domains in the Chernigov lands as vassals of the Tatars.Згідно обмеженої інформації наявних джерел про спадкоємців чернігівського князя Михайла Всеволодовича (1179-1246 рр.) він мав двох доньок та п’ятеро синів. Доньки перенеслись до суздальської землі, де старша постриглась у черниці в Суздалі, а молодша стала ростовською княгинею. Старший з п’яти синів Ростислав після татарської навали залишив свого батька і став на службу до угорського короля. Чотири молодші сини Роман, Мстислав, Симеон та Юрій управляли своїми уділами в чернігівській землі як васали татар.Согласно ограниченной информации в имеющихся источниках о наследниках черниговского князя Михаила Всеволодовича (1179-1246 гг.) он имел двух дочерей и пять сыновей. Дочери переселились в суздальскую землю, где старшая постриглась в монахини в Суздале, а младшая стала ростовской княгиней. Старший из пяти сыновей Ростислав после татарского нашествия оставил своего отца и поступил на службу к венгерскому королю. Четверо младших сыновей Роман, Мстислав, Симеон и Юрий управляли своими уделами в черниговской земле как вассалы татар

The dynastic rivalry for Kursk (1054 to the 1150s)

It has been argued that the Kievan Prince Yaroslav the Wise most likely bequeathed Kursk and the Posem’e region to his son Vsevolod. Circumstantial evidence suggests that in 1097, at the Council of Lyubech, Vladimir Monomakh handed over the Posem’e region to Oleg Svyatoslavich making it part of his Novgorod Severskiy domain. After Monomakh’s death his son Mstislav probably took Kursk from Vsevolod Ol’govich and after that it became a bone of contention between the Ol’govichi, Mstislav’s son Izyaslav, and Yury Dolgorukiy and his sons. After the deaths of Izyaslav and Yury in the 1150s it became the undisputed property of the Ol’govichi.Висловлено думку про те, що київський князь Ярослав Мудрий, вірогідно, передав у спадщину Курськ з Посейм’ям своєму сину Всеволоду. Проведене дослідження показує, що на Любецькому з’їзді 1097 р. Володимир Мономах передав Посейм’я Олегу Святославичу в додаток до його Новгород-Сіверської вотчини. Після смерті Мономаха його син Мстислав, імовірно, забрав Курськ у Всеволода Ольговича. Після того це місто стало яблуком незгоди між Ольговичами, сином Мстислава Ізяславом та Юрієм Долгоруким з його нащадками. Після смерті Ізяслава та Юрія у 1150-х рр. Курськ став незаперечним володінням Ольговичів.Высказано мнение о том, что киевский князь Ярослав Мудрый, вероятно, завещал Курск с Посеймьем во владение своему сыну Всеволоду. Проведенное исследование показывает, что на Любецком съезде 1097 г. Владимир Мономах передал Посеймье Олегу Святославичу в дополнение к его Новгород- Северской вотчине. После кончины Мономаха его сын Мстислав, видимо, отнял Курск у Всеволода Ольговича. Впоследствии этот город стал яблоком раздора между Ольговичами, сыном Мстислава Изяславом и Юрием Долгоруким с его наследниками. После смерти Изяслава и Юрия в 1150-х гг. Курск стал неоспоримым владением Ольговичей

A non-fatal potassium cyanide poisoning

Iznesen je slučaj otrovanja kalijevim cijanidom, kod kojega je pacijent uzeo per os u namjeri samoubistva približno petnaesterostruku letalnu dozu i ostao na životu. Komentirane su mogućnosti terapije. Iznesena je toksikologija cijanida, dijagnostički i terapeutski postupci.A case of potassium cyanide poisoning in a somatically healthy man, aged 24, is presented. With intention of committing suicide he swallowed 3.75 g of potassium cyanide (fifteen times the lethal dose) in a slice of bread. 30 minutes afterwards he was taken to the hospital in deep coma. After lavage of the stomach respiration stopped with slowing of the heart rate and extrasystolia. Artificial intratracheal breathing was applied, as well as the inhalation of amyl nitrite through 10 minutes (in the intervals of 2 minutes). This produced sporadic spontaneous respiration, and soon rhythmic respiration began. In half an hour the patient became conscious and was out of danger. The mechanism of intoxication and the therapy are discussed