The daughters and sons of prince Mikhail Vsevolodovich of Chernigov (1179-1246)

According to the sparse information that is available concerning the offspring of Prince Mikhail Vsevolodovich of Chernigov (1179- 1246), he had two daughters and five sons. The daughters moved to Suzdalia where the elder one became a nun in Suzdal’ and the younger one lived as the princess of Rostov. Of the five sons the eldest, Rostislav, deserted his father after the Tatar invasion and entered the service of the Hungarian king. The four younger sons Roman, Mstislav, Simeon, and Yury ruled domains in the Chernigov lands as vassals of the Tatars.Згідно обмеженої інформації наявних джерел про спадкоємців чернігівського князя Михайла Всеволодовича (1179-1246 рр.) він мав двох доньок та п’ятеро синів. Доньки перенеслись до суздальської землі, де старша постриглась у черниці в Суздалі, а молодша стала ростовською княгинею. Старший з п’яти синів Ростислав після татарської навали залишив свого батька і став на службу до угорського короля. Чотири молодші сини Роман, Мстислав, Симеон та Юрій управляли своїми уділами в чернігівській землі як васали татар.Согласно ограниченной информации в имеющихся источниках о наследниках черниговского князя Михаила Всеволодовича (1179-1246 гг.) он имел двух дочерей и пять сыновей. Дочери переселились в суздальскую землю, где старшая постриглась в монахини в Суздале, а младшая стала ростовской княгиней. Старший из пяти сыновей Ростислав после татарского нашествия оставил своего отца и поступил на службу к венгерскому королю. Четверо младших сыновей Роман, Мстислав, Симеон и Юрий управляли своими уделами в черниговской земле как вассалы татар

Management Accounting And The Adoption Of Flexible Automation

There is a widely held, but little tested, supposition that certain characteristics and uses of management accounting and control systems are retarding the adoption of flexible automation technologies such as robots and other computer controlled machines. This thesis describes an empirical study of the relationships between adoption of flexible automation and those aspects of accounting systems most often cited as inhibiting adoption: emphasis on accounting measures in managerial evaluation, length of time horizons of evaluations and capital budgeting criteria, emphasis on financial criteria in justifying capital investments, and inability of accounting systems to capture costs and benefits of automation. As well, by using partial correlations, the study examines the relationships between accounting and adoption variables with decentralization held constant. Data were collected with a mail questionnaire survey of 32 managers of plants supplying parts to General Motors of Canada. In addition, 29 of the managers were personally interviewed. A statistical analysis indicates that the long-term time horizon of budget targets and reports is the only accounting variable significantly correlated with adoption, and that decentralization does not impact on the adoption-accounting relationships. The statistical results are interpreted in the light of information gleaned from the face-to-face interviews and plant visits. After presenting an agenda for future research and arguing the need for more field research, the thesis concludes with the recommendation that top management wishing to promote the adoption of advanced technologies lengthen the time horizons of budget targets and reports

Prince Svyatoslav Vsevolodovich of Chernigov, "Kinngmaker" in Suzdalia (1174-1179)

Prince Svyatoslav Vsevolodovich of Chernigov (1164-1177) had Monomashichi blood in him since his mother Maria was Prince Vladimir Monomakh’s granddaughter. The genealogical bond between him and the Yur’evichi dynasty of Suzdalia therefore may have been a strong factor in influencing him to foster friendly relations with them. Svyatoslav gave four Yur’evichi sanctuary in Chernigov and after Prince Andrey Bogolyubskiy’s assassination in 1174 he helped Mikhalko and after him Vsevolod, as the most senior Yur’evich in the Monomashichi family in Suzdalia, to attain control of Suzdalia. By backing their claims to the throne of Vladimir on the Klyaz’ma Svyatoslav showed that he supported the ladder system of princely succession, the system that Yaroslav the Wise had advocated.Чернігівський князь Святослав Всеволодович (1164-1177 рр.) був споріднений з Мономашичами через свою мати Марію, онучку князя Володимира Мономаха. Його генеалогічний зв'язок з суздальською династією Юр'євичів міг сприяти розвитку дружніх відносин з ними. Святослав надав притулок чотирьом Юр'євичам у Чернігові. Після вбивства кн. Андрія Боголюбського 1174 р. він допоміг старшим в їх роді Михалку та пізніше Всеволоду здобути князівську владу на Суздальщині. Через підтримку цих претендентів на стіл Володимира-на-Клязьмі Святослав виявив себе прихильником родової системи престолонаслідування, що запровадив Ярослав МудрийЧерниговский князь Святослав Всеволодович (1164-1177 гг.) имел кровное родство с Мономашичами через свою мать Марию, внучку князя Владимира Мономаха. Его генеалогическая связь с суздальской династией Юрьевичей могла способствовать развитию дружеских отношений с ними. Святослав предоставил убежище четырем Юрьевичам в Чернигове. После убийства кн. Андрея Боголюбского в 1174 г. он помог старшим в их роде Михалку и затем Всеволоду вокняжиться в суздальской земле. Поддержав этих претендентов на стол во Владимире-на-Клязьме, Святослав проявил себя сторонником «лествичной» системы престолонаследования, установленной кн. Ярославом Мудрым

The dynastic rivalry for Kursk (1054 to the 1150s)

It has been argued that the Kievan Prince Yaroslav the Wise most likely bequeathed Kursk and the Posem’e region to his son Vsevolod. Circumstantial evidence suggests that in 1097, at the Council of Lyubech, Vladimir Monomakh handed over the Posem’e region to Oleg Svyatoslavich making it part of his Novgorod Severskiy domain. After Monomakh’s death his son Mstislav probably took Kursk from Vsevolod Ol’govich and after that it became a bone of contention between the Ol’govichi, Mstislav’s son Izyaslav, and Yury Dolgorukiy and his sons. After the deaths of Izyaslav and Yury in the 1150s it became the undisputed property of the Ol’govichi.Висловлено думку про те, що київський князь Ярослав Мудрий, вірогідно, передав у спадщину Курськ з Посейм’ям своєму сину Всеволоду. Проведене дослідження показує, що на Любецькому з’їзді 1097 р. Володимир Мономах передав Посейм’я Олегу Святославичу в додаток до його Новгород-Сіверської вотчини. Після смерті Мономаха його син Мстислав, імовірно, забрав Курськ у Всеволода Ольговича. Після того це місто стало яблуком незгоди між Ольговичами, сином Мстислава Ізяславом та Юрієм Долгоруким з його нащадками. Після смерті Ізяслава та Юрія у 1150-х рр. Курськ став незаперечним володінням Ольговичів.Высказано мнение о том, что киевский князь Ярослав Мудрый, вероятно, завещал Курск с Посеймьем во владение своему сыну Всеволоду. Проведенное исследование показывает, что на Любецком съезде 1097 г. Владимир Мономах передал Посеймье Олегу Святославичу в дополнение к его Новгород- Северской вотчине. После кончины Мономаха его сын Мстислав, видимо, отнял Курск у Всеволода Ольговича. Впоследствии этот город стал яблоком раздора между Ольговичами, сыном Мстислава Изяславом и Юрием Долгоруким с его наследниками. После смерти Изяслава и Юрия в 1150-х гг. Курск стал неоспоримым владением Ольговичей

Oleg Svyatoslavich submits to Vladimir Monomakh on three counts

According to chronicle information Oleg submitted to Vladimir Monomakh on three counts, each one depriving him and his descendants of important political rights. First, at Lyubech Oleg agreed to being demoted below his brother David in political seniority in the dynasty of the Svyatoslavichi. Second, at Lyubech he also submitted to Monomakh by agreeing to let Monomakh displace him from his genealogical order of succession to Kiev. Third, Oleg submitted to Monomakh when he agreed to let all of Monomakh’s numerous sons have the right to succeed their father to Kiev ahead of Oleg. The agreement in effect debarred the Ol’govichi from the right to occupy Kiev according to peaceful succession.За літописними даними Олег тричі підкорявся Володимиру Мономаху і кожного разу втрачав для себе та своїх нащадків важливі політичні права. У першому випадку в Любечі 1097 р. Олег погодився віддати його брату Давиду політичну зверхність у династії Святославичів. У другому, в Любечі Олег також підкорився Мономаху і мусив відмовитись від свого права наслідувати Київ за генеалогічним ладом. У третьому випадку Олег підкорився Мономаху, коли визнав право усіх його численних синів успадкувати київське княжіння після смерті їх батька поперед Олега. Фактично ця угода позбавляла Ольговичів можливості князювати у Києві за правом престолонаслідування.По летописным данным Олег трижды подчинялся Владимиру Мономаху, каждый раз утрачивая для себя и своих потомков важные политические права. В первом случае в Любече в 1097 г. Олег согласился уступить его брату Давиду политическое старшинство в династии Святославичей. Во втором, в Любече Олег также подчинился Мономаху, отказавшись от своего права наследовать Киев в генеалогическом порядке. В третьем случае Олег подчинился Мономаху, признав право всех его многочисленных сыновей наследовать киевское княжение после смерти их отца прежде Олега. Фактически это соглашение лишало Ольговичей возможности княжить в Киеве по праву престолонаследования

The demise of Igor’s sons (1206-1211)

In 1206, after Daniil Romanovich fl ed from Galich, the Galicians invited the sons of Igor’ Svyatoslavich to be their princes. They welcomed all three Igorevichi suggesting that they wished to install the entire Igorevichi family as their new dynasty. Unfortunately for the brothers a faction of Galician boyars, which was supported by the Hungarian king, opposed them and in 1211 successfully deposed them.Після втечі кн. Данила Романовича з Галича у 1206 р. галичани закликали синів Ігоря Святославича князювати над ними. Запрошення разом трьох Ігоревичів демонструвало їх бажання встановити цей князівський рід як нову династію в Галичі. На лихо для братів, фракція галицьких бояр, підтримана угорським королем, створила опозицію правлінню Ігоревичів і успішно скинула їх владу 1211 р.После бегства из Галича кн. Даниила Романовича в 1206 г. галичане призвали сыновей Игоря Святославича княжить над ними. Пригласив вместе троих Игоревичей, они тем выразили желание возвести весь Игорев род на престол Галича как новую династию. К несчастью для братьев, фракция галицких бояр, поддерживаемая венгерским королем, создала оппозицию правлению Игоревичей и в 1211 г. добилась их низложения