The establishment of dermatovenereology in Bukovina: the role of professor Z.N. Grzhebin as the founder of the scientific school of dermatovenerology

У роботі висвітлено основні історичні віхи становлення дерматовенерологічної служби у Чернівецькій області (Північній Буковині) та роль доктора медичних наук, професора Гржебіна Зіновія Наумовича, завідувача кафедри шкірно-венеричних хвороб Чернівецького державного медичного інституту в 1947-1956 рр., як засновника наукової дерматовенерологічної школи в регіоні.The paper highlights the main historical milestones of the formation of the dermatovenerology service in the Chernivtsi region (Northern Bukovina) and the role of the doctor of medical sciences, professor Grzhebin Zinoviy Naumovich, the head of the Department of Skin and Venereal Diseases of the Chernivtsi State Medical Institute in 1947-1956, as the founder of the scientific dermatovenerology school in the region

The state of the antioxidant blood system in patients with allergodermatoses

У хворих на алергодерматози встановлено недостатність антиоксидантної системи крові, зокрема зменшення рівня відновленого глутатіону та активності каталази, що супроводжувалося проявами ендогенної інтоксикації. Відзначено взаємозв'язок між рівнем показників антиоксидантної системи та характером клінічного перебігу алергодерматозів, що свідчить про участь факторів антиоксидантного захисту в патогенетичних процесах алергічних захворювань шкіри.The author has established antioxidant blood system insufficiency, in particular, a decrease of the level of reduced glutathione and catalase activity in patients with allergodermatoses accompanied by signs of endogenic intoxication. A correlation between the level of the parameters of the antioxidant system and the character of the clinical course of allergodermatoses has been estimated. This is indicative of the participation of the factors of the antioxidant defence in the pathogenetic processes of allergic skin diseases

Modern approaches to the appointment of antiohistamines in the resistant forms of chronicurticaria

Мета роботи – провести огляд та аналіз тематичних публікацій, присвячених вивченню аспектів етіопатогенезу, а також визначити сучасні підходи до призначення антигістамінних препаратів при резистентних формах хронічної кропив’янки. Висновки. Згідно з матеріалами вітчизняних та зарубіжних публікацій актуальною медико-соціальною проблемою сьогодення є зростання рівня захворюваності на кропив’янку та збільшення частки пацієнтів із хронічним перебігом дерматозу, резистентним до стандартизованих методів лікування. H1-антигістаміни є терапією першої лінії при хронічній кропив’янці, однак у багатьох пацієнтів не вдається досягти задовільного результату при використанні їх у стандартних дозах. В європейських рекомендаціях таким пацієнтам пропонується підвищити добові дози антигістамінних препаратів у 4 рази. Згідно з результатами рандомізованих клінічних досліджень чотириразове підвищення добової дози левоцетиризину і дезлоратадину сприяє істотному покращанню клінічних результатів лікування торпідних форм хронічної кропив’янки у близько 75 % пацієнтів без розвитку ускладнень чи побічних реакцій. При цьому встановлено, що левоцетиризин більш ефективний як у звичайних, так і в підвищених (у 4 рази) дозах (від 5 до 20 мг на добу). Цель работы – провести обзор и анализ тематических публикаций, посвященных изучению аспектов этиопатогенеза, а также определить современные подходы к назначению антигистаминных препаратов при резистентных формах хронической крапивницы. Выводы. Согласно материалам отечественных и зарубежных публикаций актуальной медико-социальной проблемой современности является рост заболеваемости крапивницей и увеличение доли пациентов с хроническим течением дерматоза, резистентным к стандартизированным методам лечения. H1-антигистаминные препараты признаны терапией первой линии при хронической крапивнице, однако у многих пациентов не удается достичь удовлетворительного результата при их использовании в стандартных дозах. В европейских рекомендациях таким пациентам предлагается повысить суточные дозы антигистаминных препаратов в 4 раза. Согласно результатам рандомизированных клинических исследований четырехкратное повышение суточной дозы левоцетиризина и дезлоратадина способствует существенному улучшению клинических результатов лечения торпидных форм хронической крапивницы приблизительно у 75 % пациентов без развития осложнений или побочных реакций. При этом установлено, что левоцетиризин более эффективен как в обычных, так и в повышенных (в 4 раза) дозах (от 5 до 20 мг в сутки). Objective – to conduct a review and analysis of thematic publications devoted to the aspects of etiopathogenesis and modern approaches to prescribing antihistamines in resistant forms of chronic urticaria. Conclusions. According to the materials of domestic and foreign publications, the current medical and social problem of today is the increase in the incidence of urticaria and an increase in the proportion of patients with a chronic course of dermatosis, resistant to standardized treatment methods. H1-antihistamines are first-line therapy in chronic urticaria, but many patients do not receive a satisfactory result when using their standard dose. For such patients, European recommendations recommend increasing the daily dose of antihistamines 4 times. According to the results of randomized clinical trials, a fourfold increase in the daily dose of levocetirizine and desloratadine significantly improves the clinical outcome of the treatment of resistant forms of chronic urticaria in 75 % of the patients without the development of complications or side effects; it was found that levocetirizine is more effective in both normal and increased (4 times) doses of the drug (from 5 to 20 mg per day)

The effect of chronodetermined antioxidant and laser therapy on the parameters of oxidation-reduction reactions in patients with allergodermatoses

У хворих на алергодерматози встановлено зміни параметрів циркадіанних ритмів окисно-відновних реакцій, що проявлялися підвищенням інтенсивності та десихронізацією процесів окиснення ліпідів і білків на тлі недостатності факторів антиоксидантного захисту організму. Застосування хронодетермінованої антиоксидантної та лазерної терапії у комплексному лікуванні алергодерматозів зумовлює нормалізуючий вплив на параметри циркадіанних ритмів показників окисно-відновних реакцій пацієнтів.У больных аллергодерматозами установлено изменения параметров циркадианных ритмов окислительно-восстановительных реакций, что проявлялось повышением интенсивности и десихронизацией процессов окисления липидов и белков на фоне недостаточности факторов антиоксидантной защиты организма. Использование хронодетерминированной антиоксидантной и лазерной терапии в комплексном лечении аллергодерматозов оказывает нормализующее влияние на параметры циркадианных ритмов показателей окислительно-восстановительных реакций пациентов.Changes of the parameters of the circadian rhythms of oxidation-reduction reactions have been ascertained in patients with allergodermatoses that were manifested by an increase of intensity and desynchronization processes of lipid and protein oxidation against a background of the deficiency of factors of the body's antioxidant defence. The use of chronodetermined antioxidant and laser therapy in a course of multimodality treatment of allergodermatoses exerts a normalizing effect on the parameters of circadian rhythms on the indices of patients' oxidation-reduction reactions

Evolution of cytokine profile of peripheral blood in patients with eczema in multimodality therapy

Мета роботи – визначити динаміку показників цитокінового профілю та неоптерину в сироватці крові хворих на екзему під час застосування стандартного та комплексного лікування. Матеріали та методи. Проведено спостереження 62 хворих на екзему (34 чоловіки, 28 жінок). У 39 (62,9 %) пацієнтів діагностовано мікробну екзему, у 23 (37,1 %) – істинну екзему тривалістю від 6 міс до 23 років. У переважної більшості (93,5 %) обстежених патологічний процес на шкірі мав поширений характер. У хворих визначали вміст у сироватці крові пеоптерину та окремих про- й протизапальних цитокінів методом імуноферментного аналізу. У процесі лікування пацієнтів було розподілено на дві групи: основну – 30 осіб, які отримали комплексну терапію з антиоксидантним засобом «Мексидол» й імунотропним препаратом «Галавіт», порівняльну – 32 особи, які отримали стандартну терапію з іншим імуномодулювальним препаратом. Результати та обговорення. У хворих на екзему порівняльної та основної груп до початку лікування виявлено підвищення порівняно з контрольною групою рівня неоптерину – стабільного маркера запального процесу (в 2,02 і 1,95 разу відповідно) та прозапальних цитокінів: ФНП-α (в 2,6 та 2,5 разу відповідно), ІЛ-1β (в 2,02 та 2,32 разу відповідно) та ІЛ-6 (на 29,8 та 38,0 % відповідно) без вірогідних змін рівня протизапального цитокіну ІЛ-4. Наприкінці лікування у хворих основної групи встановлено істотне зниження рівня ІЛ-1β (в 2,13 разу), ІЛ-6 (в 1,8 разу), неоптерину (на 32,0 %), ФНП-α (на 26,8 %) та ІЛ-4 (в 2,24 разу) за тенденції до зниження у хворих групи порівняння лише показника неоптерину й ФНП-α (на 1,99 та 4,6 % відповідно) та менш істотного зниження ІЛ-4 (на 37,4 %), ІЛ-1β (на 33,3 %) та ІЛ-6 (на 5,4 %). Водночас серед хворих основної групи констатовано клінічне одужання у 70,0 % осіб, значне поліпшення – у 23,3 % та поліпшення – у 6,7 %, у групі порівняння – відповідно у 37,3, 46,9 та 15,6 %. Висновки. Комплексне лікування хворих на екзему із застосуванням антиоксидантного засобу «Мексидол» та імуномоделювального препарату «Галавіт» порівняно зі стандартною терапією з іншим імуномодулювальним препаратом сприяє зменшенню у сироватці крові неоптерину – стабільного маркера запального процесу, рівнів про- і протизапальних цитокінів, а також поліпшує клінічні результати лікування. Objective – to determine the evolution of cytokine profile and neopterin values in serum of patients with eczema when using standard and multimodality treatments. Materials and methods. We observed 62 patients with eczema (34 males and 28 – females). 39 (62.9 %) of them were diagnosed with microbial and 23 (37.1 %) with true eczema lasting from 6 months to 23 years. In most (93.5 %) patients the pathological process in the skin was disseminated. Patients with eczema were tested for neopterin and some pro- and anti-inflammatory cytokines in the serum by means of enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). During the treatment the patients with eczema were divided into two groups; main – 30 people who received combination therapy with antioxidant remedy “Mexidol” and immunotropic drug “Galavit”; comparative – 32 people who received a standard therapy with another immunomodulating drug. Results and discussion. Before treatment, the patients with eczema from main and comparative groups, as compared with the control group, revealed an increase of neopterin, a stable marker of inflammation (by 2.02 and 1.95 times, respectively) and proinflammatory cytokines: TNF-α (by 2.6 and 2.5 times, respectively), IL-1β (by 2.02 and 2.32 times, respectively) and IL-6 (by 29.8 and 38.0 %, respectively) without significant alteration of anti-inflammatory cytokine IL-4. At the end of treatment, the patients of the main group had a significant decrease in IL-1β (by 2.13 times), IL-6 (by 1.8 times), neopterin (by 32.0 %), TNF-α (by 26.8 %) and IL-4 (by 2.24 times) with the only downward trend of neopterin and TNF-α in the comparison group of patients (by 1.99 and 4.6 %, respectively) and less significant reduction in IL-4 (by 37.4 %), IL-1β (by 33.3 %) and IL-6 (by 5.4 %). At the same time, among patients of the main group there were cases of clinical recovery in 70.0%, significant improvement – in 23.3 % and improvement – in 6.7 %, while in the comparison group, these figures were 37.5, 46.9 and 15.6 % respectively Conclusions. Combination treatment of patients with eczema using antioxidant drug “Mexidol” and immunomodulating drug “Galavit” as compared to standard therapy with another immunomodulating drug reduces serum neopterin – a stable marker of inflammation, levels of pro- and anti-inflammatory cytokines and improves clinical outcomes of the treatment for such patients

Complex treatment of pyoderma patients with consideration for indicators of systemic immunity and microbiocenosis of the large intestine

Мета роботи – підвищити ефективність лікування хворих на піодермії з урахуванням показників системного імунітету та біоценозу кишечника. Матеріали та методи. Спостерігали 77 хворих на глибокі та поверхневі хронічні форми піодермій (віком від 18 до 69 років), в яких визначали показники системного імунітету та біоценозу порожнини товстої кишки за відомими методами. У процесі лікування хворих було розподілено на три групи: І порівняльна – отримали стандартну терапію з імунотропним препаратом «Імуномакс», II порівняльна – додатково отримали пробіотик «Ентерожерміна», III основна, яким на тлі стандартної терапії застосовували імунотропний препарат «Імуномакс», і пробіотик «Ентерожерміна» та комбіновану лазерну терапію (черезшкірне лазерне опромінення крові та диференційовану зовнішню лазерну терапію).Результати та обговорення. У хворих на глибокі та хронічні форми піодермій встановлено вірогідні зміни показників системного імунітету з виявами вторинного імунодефіцитного стану за Т-клітинною ланкою, а також дисбіоз порожнини товстої кишки І-IV ступеня, у хворих І групи у процесі лікування встановлено вірогідну позитивну динаміку окремих показників системного імунітету, у хворих II групи – тенденцію до нормалізації імунних показників та стану кишкового біоценозу. Найбільш істотну позитивну динаміку імунних показників і біоценозу кишечника встановлено у хворих III основної групи з вірогідною їх різницею з аналогічними показниками у хворих І та II порівняльних груп, що доводить ефективність застосування у комплексній терапії глибоких та хронічних форм піодермій імунотропного засобу «Імуномакс», пробіотика «Ентерожерміна» та лазерної терапії. Висновки. Призначення хворим на глибокі та хронічні форми піодермій комплексної терапії із включенням імунотропного препарату «Імуномакс», пробіотика «Ентерожерміна» та комбінонаної лазерної терапії сприяє нормалізації або тенденції до нормалізації показників системного імунітету та біоценозу порожнини товстої кишки, а також скорочує тривалість лікування та сприяє зменшенню частоти рецидивів хронічних форм піодермій.Objective – to increase the effectiveness of treatment of pyoderma with consideration for indicators of systemic immunity and biocenosis of the large intestine. Materials and methods. 77 patients (aged 18-69) with the profound and surface chronic forms of pyoderma were observed; systemic immunity indicators and biocenosis of the large intestine cavity were assessed by known methods. In the course of treatment, patients were divided into three groups: I comparative group – received standard therapy using immunotropic medication «Immunomax», II comparative group – additionally received probiotic «Enterogermin», III main group – received immunotropic «Immunomax», probiotic «Enterogermin» and combined laser therapy (percutaneous laser irradiation of blood and differentiated external laser therapy) in addition to the standard treatment. Results and discussion. Patients with the profound and surface chronic forms of pyoderma had substantial changes of systemic immunity indicators associated with manifestations of recurrent immunodeficient condition per T-cell component as well as 1-4 stage dysbiosis of the large intestine cavity. Patients of I group had substantial positive dynamics of individual systemic immunity indicators, patients of ІІ group – the tendency to normalization of immune parameters and intestine biocenosis status. Patients of ІІІ (main) group had the most significant positive dynamics of immune parameters and biocenosis of the large intestine which significantly differed from those of patients of I and II comparative groups, thus proving the efficacy of complex therapy by immunotropic medication «Immunomax», probiotic «Enterogermin» and combined laser therapy in the cases of deep and surface chronic forms of pyoderma. Conclusions. The administration of immunotropic medication «Immunomax», probiotic «Enterogermin» and combined laser therapy to patients with profound and surface chronic forms of pyoderma helps to normalize or establish the tendency to the normalization of systemic iminunity indicators and biocenosis of the large intestine cavity as well as reduces the frequency of chronic pyoderma recurrences