Predictors of hyperamylasemia in patients with cholecystolithiasis after laparoscopic cholecystolithotomy with intraoperative dosed endoscopic papillotomy

The purpose of the work is to improve the early and long-term results of patients with cholecystolithiasis treatment by supplementing cholecystolithotomy with one-stage intraoperative dosed endoscopic papillosphincterotomy (EPST) and predictors of increased risk of transient hyperamylasemia after EPST identification. Material and methods. 33 patients with cholecytholithiasis were involved in the study, the average age was 46.82 ± 13.02 years, women 27 (82 %), body mass index 28.56 ± 5.85 kg/m2. We studied intraoperative, early postoperative complications and long-term results. The follow-up period of patients with cholecystolithiasis after cholecystolithotomy with intraoperative dosed endoscopic papillotomy was 1424 days (3.9 years), median follow-up – 467 days. The odds ratio was calculated using logistic regression analysis. Results. Intraoperative and early postoperative complications were not observed. During the endoscopic papillotomy and in the early postoperative period no serious complications (duodenal perforations, bleeding, pancreatitis (pancreatic necrosis)) were observed. Transient hyperamylasemia occurred in 4 (12.12 %) out of the 33 patients with choledocholithiasis who were performed laparoscopic cholecystolithotomy with intraoperative papillotomy in the first day after surgery. According to the logistic regression, the choledochus ascending diameter increase more than4.2 mm (HS = 2.31; 95% CI 1.02–6.11; P = 0.0483) is associated with transient amylasemia. One case of acute non-calculous cholecystitis requiring the surgical intervention (laparoscopic cholecystectomy) was registered during 3.9 years of follow-up. Recurrence of cholecystocholedocholithiasis and major duodenal papilla stenosis occurred in no case. Conclusions. Laparoscopic cholecystolithotomy supplemented with one-stage intraoperative dosed endoscopic papillotomy performed according to absolute indications, are safe and highly effective surgical intervention, which allows preserving the gall bladder, restoring its motor-evacuator and concentration functions, and preventing recurrence of cholecystocholedocholithiasis by restoring bile outflow to the duodenum. Transient hyperamylasemia occurred in the first day after operation in 12.12 % (4/33) patients with cholecystolithiasis, who were performed laparoscopic cholecystolithotomy with intraoperative endoscopic papillotomy. The predictor of transient hyperamylasemia after cholecystolithotomy with intraoperative dosed endoscopic papillotomy in patients with cholecystolithiasis is the ascending choledochus diameter increase more than4.2 mm (VS = 2.31; 95 % CI 1.02–6.11; P = 0.0483)

Heart remodeling in patients with acute Q-wave myocardial infarction in the presence of left bundle branch block

Abstract The prevalence of left bundle branch block (LBBB) in the general population is 0.1–0.8 %, and in patients with ST-segment elevation Q-wave myocardial infarction (Q-MI) varies from 1 % to 15 %. The aim - to evaluate the structural and functional features of the heart in patients with acute Q-wave myocardial infarction in the presence of left bundle branch block. Materials and methods. The study involved 60 patients with Q-MI (40 men and 20 women), who were hospitalized in cardiology department for patients with myocardial infarction treatment of Zaporizhzhіa City Emergency and Urgent Care Clinic. Patients were divided into two groups: 40 patients with Q-MI and the LBBB (the mean age was 71.53 ± 1.23 years), 20 patients with Q-MI without LBBB (the mean age was 65.47 ± 2.25 years). Assessment of intracardiac hemodynamics were performed by echocardiography using a “MyLab50” (“Esaote”,Italy) ultrasound system on the recommendations of the American Society of Echocardiography. Results. Patients with acute Q-MI with LBBB were significantly older than patients who had acute Q-MI without LBBB (9.2 %, P < 0.05). Patients with anterior acute Q-MI prevailed among persons with LBBB (75 %). Thickening of the posterior wall (by 9.6 %; P < 0.05), an increase in LVMMI (by 11.2 %; P < 0.05), an increase in end-diastolic size (by 12.9 %; P < 0.05) and end-systolic size (by 18.6 %; P < 0.05); acceleration of MVE (by 18.3 %; P < 0.05); and an increase systolic pressure in the pulmonary artery (by 23.1 %; P < 0.05) were found in patients with Q-MI with LBBB compared to patients with Q-MI without LBBB. The analysis of contingency table revealed significant association between LBBB presence in patients with Q-MI and diabetes mellitus (χ2 = 4.53; P < 0.05), female gender (χ2 = 3.87; P < 0.05) and age over 65 years (χ2 = 5.71; P < 0.05). In patients with acute Q-MI and LBBB a significant positive correlation between the QRS width and end-diastolic size (+0.49; P < 0.05), end-systolic size (+0.45; P < 0.05), systolic pressure in pulmonary artery (+0.31; P < 0.05) and diastolic size of right ventricle (+0.38; P < 0.05), and a negative correlation between the QRS width and ejection fraction (-0.71; P < 0.05) and IVRT (-0.37; P < 0.05) were noted. Conclusions. LBBB in patients with acute Q-MI is associated with female gender, age over 65 years and past history of diabetes mellitus. Acute Q-MI in the presence of LBBB is characterized by eccentric hypertrophy with an increase in the left ventricular size and pulmonary hypertension. QRS complex duration in patients with acute Q-MI and LBBB is associated with systolic function deterioration, left ventricular dilatation and pulmonary hypertension

Predictors of acute heart failure in patients during the acute period of Q-wave myocardial infarction

The aim was to identify predictors of acute heart failure (AHF) in patients with acute Q-wave myocardial infarction (MI). Materials and methods. A total of 139 patients in the acute period of Q-wave MI were examined, average age was 66.00 ± 0.97 years (M ± m). Patients were divided into 2 groups depending on AHF presence: without AHF – 46 persons, the mean age was 61.00 ± 1.87 years (M ± m) and with developed AHF – 93 persons (Killip II, n = 51; Killip III, n = 42), the mean age was 69.2 ± 8.3 years (M ± m). The patients underwent general clinical examination, blood glucose level was determined on admission, transthoracic Doppler echocardiography was performed and copeptin and NTproBNP levels were measured. Results. According to univariate logistic regression analysis, hyperglycemia in the acute period of Q-wave MI was associated with a probable increase in the odds ratio of AHF by 1.24 times (95 % CI 1.08–1.44; P = 0.003). According to the results of the ROC-analysis, the critical level of glycemia was >9.3 mmol/l (sensitivity 47.8 %, specificity 78.3 %), the area under the ROC-curve was 0.666 (95 % CI 0.580–0.745; P = 0.0004). With the development of systolic dysfunction in the acute period of MI, the odds ratio of AHF increased by 5.69 times (95 % CI 2.47–13.14; P < 0.0001). An increase in copeptin level of more than 0.53 ng/ml (sensitivity 93.1 %, specificity 28.6 %) and the area under the ROC curve of 0.633 (95 % CI 0.543–0.716; P = 0.0086) were associated with an increase in the odds ratio of AHF by 1.39 times (95 % CI 1.06–1.83; P = 0.02). There was no dependence of AHF on NTproBNP level – OR = 1.001 (95 % CI 0.99–1.01; P = 0.36). According to multivariate logistic regression analysis, independent risk factors for AHF were the hyperglycemia level on admission of more than 9.3 mmol/l OR = 1.19 (95 % CI 1.01–1.39; P = 0.036) and left ventricular (LV) systolic dysfunction – OR = 5.24 (95 % CI 2.03–13.55; P = 0.001). Conclusions. In patients with acute Q-wave MI complicated by AHF, the admission levels of copeptin and glycemia were significantly higher andLV ejection fraction was significantly lower. The dependent risk factors for AHF in patients with acute Q-wave MI were glycemia level of more than 9.3 mmol/l, an increase in copeptin level of more than 0.53 ng/ml, andLV systolic dysfunction. Independent risk factors for AHF in the acute period Q-wave MI were hyperglycemia andLV systolic dysfunction

Gender features of heart failure with preserved ejection fraction in patients with myocardial infarction on the background of hypertension

Actuality of chronic heart failure problem remains due to its increasing prevalence in all developed countries, includingUkraine. The aim – to evaluate the gender features in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension. Materials and Methods. The study involved 72 patients (50 men and 24 women) with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension (the average age was 64.1 ± 0.97 years). Patients were divided into two groups according to gender. Evaluation of intracardiac hemodynamics was carried out by echocardiography on the device “VIVID 3 Expert” (“General Electric”,USA) using the standard method with tissue Doppler. Levels of GDF 15 and NTproBNP in blood serum were identified by use the ELISA kits of Human GDF 15/MIC-1 ELISA (“BioVendor”,Czech Republic) and NTproBNP ELISA Kit (“Biomedica”,SlovakRepublic). Results. Clinical condition of women with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension was more severe, which was confirmed by significantly higher scores on the scale of clinical status assessment (40 %, p < 0.05) and reduction the distance covered (33.4 %; p < 0.05), and more points on the Borg’s scale (22.6 %; p < 0.05) according to 6-minute walking test. In female patients significant increasing in E/E' ratio (by 12.2 %, p < 0.05) and GDF 15 serum levels (by 30.3 %, p < 0.05) was found compared to male patients. In women with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension, the total mortality rate within 3 years was significantly higher (16 %) than men (10 %). Conclusions. Female patients with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension had a severe course of the disease, as evidenced by a lower exercise tolerance, diastolic function impairment and the worsening of three-year survival prognosis

Предиктори гіперамілаземії у хворих на холецистолітіаз після лапароскопічної холецистолітотомії з інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією

The purpose of the work is to improve the early and long-term results of patients with cholecystolithiasis treatment by supplementing cholecystolithotomy with one-stage intraoperative dosed endoscopic papillosphincterotomy (EPST) and predictors of increased risk of transient hyperamylasemia after EPST identification.Material and methods. 33 patients with cholecytholithiasis were involved in the study, the average age was 46.82 ± 13.02 years, women 27 (82 %), body mass index 28.56 ± 5.85 kg/m2. We studied intraoperative, early postoperative complications and long-term results. The follow-up period of patients with cholecystolithiasis after cholecystolithotomy with intraoperative dosed endoscopic papillotomy was 1424 days (3.9 years), median follow-up – 467 days. The odds ratio was calculated using logistic regression analysis.Results. Intraoperative and early postoperative complications were not observed. During the endoscopic papillotomy and in the early postoperative period no serious complications (duodenal perforations, bleeding, pancreatitis (pancreatic necrosis)) were observed. Transient hyperamylasemia occurred in 4 (12.12 %) out of the 33 patients with choledocholithiasis who were performed laparoscopic cholecystolithotomy with intraoperative papillotomy in the first day after surgery. According to the logistic regression, the choledochus ascending diameter increase more than4.2 mm (HS = 2.31; 95% CI 1.02–6.11; P = 0.0483) is associated with transient amylasemia. One case of acute non-calculous cholecystitis requiring the surgical intervention (laparoscopic cholecystectomy) was registered during 3.9 years of follow-up. Recurrence of cholecystocholedocholithiasis and major duodenal papilla stenosis occurred in no case.Conclusions. Laparoscopic cholecystolithotomy supplemented with one-stage intraoperative dosed endoscopic papillotomy performed according to absolute indications, are safe and highly effective surgical intervention, which allows preserving the gall bladder, restoring its motor-evacuator and concentration functions, and preventing recurrence of cholecystocholedocholithiasis by restoring bile outflow to the duodenum. Transient hyperamylasemia occurred in the first day after operation in 12.12 % (4/33) patients with cholecystolithiasis, who were performed laparoscopic cholecystolithotomy with intraoperative endoscopic papillotomy. The predictor of transient hyperamylasemia after cholecystolithotomy with intraoperative dosed endoscopic papillotomy in patients with cholecystolithiasis is the ascending choledochus diameter increase more than4.2 mm (VS = 2.31; 95 % CI 1.02–6.11; P = 0.0483).Цель работы – улучшение ближайших и отдаленных результатов лечения больных холецистолитиазом путем дополнения лапароскопической холецистолитотомии одномоментной интраоперационной эндоскопической дозированной папиллосфинктеротомией (ЭПСТ) и установление предикторов повышенного риска транзиторной гиперамилаземии после ЭПСТ.Материалы и методы. Включены 33 больных холецистолитиазом, средний возраст – 46,82 ± 13,02 года, 27 (82 %) женщин, индекс массы тела – 28,56 ± 5,85 кг/м2. Изучали интраоперационные, ранние послеоперационные осложнения и отдаленные результаты. Период наблюдения за больными холецистолитиазом после холецистолитотомии с интраоперационной эндоскопической дозированной папиллосфинктеротомией составил 1424 суток (3,9 года), медиана наблюдения – 467 дней. Отношение шансов рассчитывали с помощью логистического регрессионного анализа.Результаты. Интраоперационные и ранние послеоперационные осложнения не установлены. Во время выполнения эндоскопической папиллосфинктеротомии и в раннем послеоперационном периоде не отмечены серьезные осложнения: перфорации 12-перстной кишки, кровотечения, панкреатиты (панкреонекрозы). Из 33 больных холедохолитиазом, которым выполнена лапароскопическая холецистолитотомия с дозированной интраоперационной папиллосфинктеротомией, в первые сутки после операции у 4 (12,12 %) пациентов возникла транзиторная гиперамилаземия. По данным логистической регрессии, превышение исходного диаметра холедоха более 4,2 мм (ОШ = 2,31; 95 % ДИ 1,02–6,11; р = 0,0483) ассоциируется с транзиторной амилаземией. За 3,9 года наблюдения зарегистрирован 1 случай острого некалькульозного холецистита, что потребовало оперативного вмешательства (лапароскопической холецистэктомии). Ни в одном случае не возник рецидив холецистохоледохолитиаза и стеноз большого дуоденального сосочка.Выводы. Лапароскопическая холецистолитотомия, дополненная одномоментной интраоперационной эндоскопической дозированной папиллосфинктеротомией, выполненная по строгим показаниям, – безопасное и высокоэффективное хирургическое вмешательство, позволяющее сохранить желчный пузырь, восстановить его моторно-эвакуаторную и концентрационную функции и предупредить рецидив холецистохоледохолитиаза путем восстановления оттока желчи в 12-перстную кишку. Транзиторная гиперамилаземия возникла в первые сутки после операции у 12,12 % (4/33) больных холецистолитиазом, которым выполнена лапароскопическая холецистолитотомия с дозированной интраоперационной эндоскопической папиллосфинктеротомией. Предиктором транзиторной гиперамилаземии после лапароскопической холецистолитотомии с интраоперационной эндоскопической дозированной папиллосфинктеротомией у больных холецистолитиазом является превышение исходного диаметра холедоха более 4,2 мм (ОШ = 2,31; 95 % ДИ 1,02–6,11; р = 0,0483) .Мета роботи – покращення наближених і віддалених результатів лікування хворих на холецистолітіаз шляхом доповнення холецистолітотомії одномоментною інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією (ЕПСТ) та з’ясування предикторів підвищеного ризику транзиторної амілаземії після ЕПСТ.Матеріали та методи. Залучили 33 хворих на холецистолітіаз, середній вік – 46,82 ± 13,02 року, 27 (82 %) жінок, індекс маси тіла – 28,56 ± 5,85 кг/м2. Вивчали інтраопераційні, ранні післяопераційні ускладнення та віддалені результати лікування. Період спостереження за хворими на холецистолітіаз після холецистолітотомії з інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією становив 1424 доби (3,9 року), медіана спостереження – 467 днів. Відношення шансів розраховували за допомогою логістичного регресійного аналізу.Результати. Інтраопераційні та ранні післяопераційні ускладнення не спостерігали. Під час виконання ендоскопічної папілосфінктеротомії та в ранньому післяопераційному періоді не виявили серйозних ускладнень: перфорацій 12-палої кишки, кровотеч, панкреатитів (панкреонекрозів). Серед 33 хворих на холедохолітіаз, яким виконали лапароскопічну холецистолітотомію з дозованою інтраопераційною папілосфінктеротомією, в першу добу після операції у 4 (12,12 %) пацієнтів виникла транзиторна амілаземія. За даними логістичної регресії, з транзиторною амілаземією асоціюється перевищення вихідного діаметра холедоха понад 4,2 мм (ВШ = 2,31; 95 % ДІ 1,02–6,11; р = 0,0483). За 3,9 року спостереження зареєстрували 1 випадок гострого некалькульозного холециститу, що потребував оперативного втручання (лапароскопічної холецистектомії). У жодному випадку не виник рецидив холецистохоледохолітіазу та стеноз великого дуоденального сосочка.Висновки. Лапароскопічна холецистолітотомія, доповнена одномоментною інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією, що виконана за суворими показами, – безпечне та високоефективне хірургічне втручання, котре дає змогу зберегти жовчний міхур, відновити його моторно-евакуаторну та концентраційну функції, запобігти рецидиву холецистохоледохолітіазу шляхом відновлення відтоку жовчі у 12-палу кишку. Транзиторна амілаземія виникла в першу добу після операції у 12,12 % (4/33) хворих на холецистолітіаз, яким виконали лапароскопічну холецистолітотомію з дозованою інтраопераційною ендоскопічною папілосфінктеротомією, Предиктором транзиторної амілаземії після холецистолітотомії з інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією у хворих на холецистолітіаз є перевищення вихідного діаметра холедоха понад 4,2 мм (ВШ = 2,31; 95 % ДІ 1,02–6,11; р = 0,0483)

Порівняльна оцінка впливу кандесартану та раміприлу на рівні GDF 15 і NTproBNP, структурно-функціональні показники серця у хворих на ішемічну хворобу серця з безсимптомною діастолічною дисфункцією, які перенесли інфаркт міокарда на тлі артеріальної гіперт

Aims. Diastolic dysfunction of the left ventricle in patients with coronary artery disease affects the prognosis and is associated with the frequency of hospitalization for first arisen heart failure.Methods and results. In order to assess the relative impact of candesartan and ramipril initially and after 12 weeks of therapy in 31 patients with coronary artery disease with asymptomatic diastolic dysfunction (ejection fraction&gt;45%), after myocardial infarction with concomitant arterial hypertension, structural and functional changes of the heart were studied using echocardiography and levels of GDF 15 and NTproBNP were studied using ELISA. We found that taking candesartan and ramipril contributed to improving diastolic function with decreasing index of left atrial volume and the ratio E/E ' and an increase in E'.Conclusion. Appointment of candesartan and ramipril led to the significant reduction in GDF 15. This indicates the comparable positive effect of these drugs on the level of GDF 15 and structural and functional performance of the heart.Диастолическая дисфункция левого желудочка у больных ИБС влияет на прогноз и ассоциируется с частотой госпитализации по поводу впервые возникшей сердечной недостаточности. С целью сравнительной оценки влияния кандесартана и рамиприла исходно и через 12 недель терапии у 31 больного ИБС с бессимптомной диастолической дисфункцией (ФВ&gt;45%), перенесшего инфаркт миокарда с сопутствующей артериальной гипертензией, исследовали структурно-функциональные изменения сердца с помощью эходопплеркардиографии и уровни GDF 15 и NTproBNP с помощью иммуноферментного анализа. Обнаружено, что прием кандесартана и рамиприла способствовал улучшению диастолической функции с уменьшением индекса объема левого предсердия и соотношения E/E' и увеличением E'. Назначение кандесартана и рамиприла приводило к существенному снижению уровня GDF 15. Это свидетельствует о сопоставимом положительном влиянии этих препаратов на уровни GDF 15 и структурно-функциональные показатели сердца.Діастолічна дисфункція лівого шлуночка у хворих на ІХС впливає на прогноз і асоціюється з частотою госпіталізації з приводу серцевої недостатності, що виникла вперше. З метою порівняльної оцінки впливу кандесартану та раміприлу початково та через 12 тижнів терапії у 31 хворого на ІХС із безсимптомною діастолічною дисфункцією (ФВ&gt;45%), які перенесли інфаркт міокарда з супутньою артеріальною гіпертензією, дослідили структурно-функціональні зміни серця за допомогою еходоплеркардіографії та рівні GDF 15 і NTproBNP за допомогою імуноферментного аналізу. Виявили, що приймання кандесартану та раміприлу сприяло покращенню діастолічної функції зі зменшенням індексу об’єму лівого передсердя та відношення E/E' і збільшенням E'. Призначення кандесартану та раміприлу призводило до суттєвого зниження рівня GDF 15. Це свідчить про порівняний позитивний вплив цих препаратів на рівні GDF 15 і структурно-функціональні показники серця

Level of galectin-3 and ST2 in ischemic chronic heart failure depending on the functional state of kidneys

Aim. The aim of the study was to investigate the characteristics of level markers of fibrosis galectin-3 (Gal-3), ST2 in patients with ischemic chronic heart failure (CHF) depending on the glomerular filtration rate. Methods and results. The study involved 113 patients with ischemic CHF. Depending on glomerular filtration patients were divided into 3 groups: those with normal function (≥90 ml/min/1.73 m2), mild (60-89 ml/min/1.73 m2) and moderate (30-59 ml/min/1.73 m2) kidney dysfunction. It is established that in patients with ischemic CHF with moderate renal dysfunction level of Gal-3 is higher as compared with mild dysfunction and normal renal function (7.1 % and 53.6 %, respectively). The level of ST2 had about the same value in the groups of moderate and mild dysfunction, but was higher than in the group of normal renal function (11.7 % and 12.1 %, respectively). In the group of patients with ischemic CHF with moderate renal dysfunction correlation analysis showing that only Gal-3 revealed interrelationships of NT-proBNP (r=0,77; p=0,04), cystatin C (r=0,91; p=0.002). Conclusion. In patients with ischemic CHF with normal renal function revealed a strong correlation interrelationships between Gal-3, ST2 and the parameters of the structural remodeling of the left ventricle

Laparoscopic cholecystolithotomy versus laparoscopic (single-port and four-port) cholecystectomy

The purpose of the study is a comparative analysis of laparoscopic cholecystolithotomy and (single-port and four-port) cholecystectomy in patients with cholecystolithiasis with isolated gallstones. Material and methods. 136 patients with cholecystolithiasis were involved in a one-center open prospective study, aged between 22 and 78 years, mean age was 48.9 ± 12.6 years, among them 79.41 % were women. Depending on the method of treatment, the patients were divided into three groups. The first group consisted of 53 patients who underwent laparoscopic four-port cholecystectomy (4-port laparoscopic cholecystectomy – 4PLC), the second – 50 patients who underwent single-incision laparoscopic cholecystectomy (SILC), the third group – 33 patients who underwent laparoscopic cholecystolithotomy (LCLT). Groups of patients were comparable in age. The operating time, the terms of activation after surgery, the hospital length of stay, the duration of hyperthermia, intraoperative and postoperative complications presence were analyzed. Results. The mean duration of laparoscopic four-port cholecystectomy was 42.83 ± 16.97 minutes, that was significantly greater than the mean duration of SILC (36.60 ± 14.37 minutes), (P = 0.039), but shorter than the mean duration of laparoscopic cholecystolythotomy (61.06 ± 13.27 minutes), (P = 0.001). The shortest hospital length of stay was in LCLT group. The hyperthermia duration after surgical interventions did not depend on the type of operation (P > 0.05) and did not exceed one day for all types of operations. In 42.6 % (58/126) of the total number of operated patients temperature rise was not observed at all, among them 23 patients in the 4PLC group, 21 patients in the SILC group and 14 patients in the LCLT group. Conclusions. Laparoscopic cholecystolithotomy allows gall bladder-preserving and postcholecystectomy syndrome development preventing in patients with cholecystolithiasis, reducing the number of postoperative complications and the hospital length of stay. Reduction of recurrent stones formation in the bile ducts after operations on the gall bladder is associated with organ-preserving interventions, namely cholecystolythotomy

Предиктори подовження терміну стаціонарного перебування хворих на холецистолітіаз після лапароскопічних оперативних втручань на жовчному міхурі

The purpose of the study is to identify predictors associated with prolongation of the period of hospital stay more than 48 hours in patients with cholecystolithiasis after laparoscopic surgery on the gallbladder (laparoscopic cholecystectomy and cholecystolithotomy).Material and methods. The one-center open prospective study involved 136 patients with cholecystolithiasis. The average age of the patients was 48.9 ± 12.6 years (from 22 to 78 years), 79.41 % – women. Laparoscopic cholecystectomy was performed in 103 patients, of which 53 patients had 4-port laparoscopic cholecystectomy (4PLC) and 50 patients – single-incision laparoscopic cholecystectomy (SILC). Laparoscopic cholecystolithotomy (LCLT) was performed in 33 patients. Groups of patients were comparable by age. The baseline indices of laboratory general-clinical and biochemical blood tests, ultrasound scan of the hepato-biliary system, the duration of surgical intervention and the duration of stay in the hospital were evaluated. Predictors were determined using binary logistic regression.Results. The average duration of laparoscopic cholecystolithotomy was 61.06 ± 13.27 minutes, which was significantly longer than the duration of laparoscopic four-port cholecystectomy (42.83 ± 16.97 minutes, P = 0.001) and single-port cholecystectomy (36.60 ± 14.37 minutes, P = 0.001). The average duration of SILC (36.60 ± 14.37 minutes) was significantly shorter than the mean duration of 4PLC (42.83 ± 16.97 minutes), (P = 0.039). The average stay in hospital after surgery (4PLC, SILC and LCLT) did not exceed 4.2 days, and the shortest period of postoperative hospital stay was in patients with the LCLT group, although the difference did not reach the limit of statistical probability. Most of the studied parameters, including anthropometric (body weight, height, body mass index, age, gender), had no probable effect on the duration of staying in hospital after surgery. The excess of fibrinogen in the blood serum from the baseline of over 2.2 g/L in patients with cholecystolithiasis increases the risk of delay in the hospital more than 48 hours after the intervention by 20 times (95 % CI 2.97–136.61; P = 0.002). The decrease of the hemoglobin level &lt;135 g / L in the preoperative period was associated with an increase of odds ratio of prolonging the stay of patients in the hospital for more than 72 hours by 2.48 times (95 % CI 1.16–5.29), and the absence of an increase in body temperature on the first day after the operation on the gallbladder reduced the odds ratio of stay in the hospital by 66% (VS = 0.34; 95 % DI 0.1661–0.6885; P = 0.0028).Conclusions. The influence of the type of laparoscopic intervention (SILC, 4PLC, LCLT) on the duration of postoperative stay of patients with cholecystolithiasis has not been established. The predictor of staying in the hospital for more than 48 hours after operation in patients with cholecystolithiasis was the preoperative level of fibrinogen above 2.2 g/l. The level of hemoglobin before the surgery on the gallbladder less than 135 g/l increases the risk of prolonged postoperative stay of patients for more than 72 hours by 2.48 times, and the absence of increased body temperature on the first day after the operation reduces the risk of delay in the hospital for more than three days by 66 %.  Цель работы – определить предикторы, которые ассоциируются с продлением срока стационарного пребывания свыше 48 часов больных холецистолитиазом после лапароскопических оперативных вмешательств на желчном пузыре (лапароскопической холецистэктомии и холецистолитотомии).Материалы и методы. В одноцентровое открытое проспективное исследование включены 136 больных холецистолитиазом. Средний возраст больных составил 48,9 ± 12,6 года (от 22 до 78 лет), 79,41 % женщин. Лапароскопические холецистэктомии выполнены 103 больным, из них 53 – четырехпортовую (4-port laparoscopic cholecystectomy – 4PLC), 50 – однопортовую (single-incision laparoscopic cholecystectomy – SILC). Лапароскопическую холецистолитотомию (Laparoscopic Cholecystolithotomy – LCLT) выполнили 33 больным. Группы пациентов сопоставимы по возрасту. Оценивали исходные показатели лабораторных общеклинических и биохимических анализов крови, ультразвукового сканирования гепатобилиарной системы, продолжительность оперативного вмешательства и сроки пребывания в стационаре. Предикторы определяли с помощью бинарной логистической регрессии.Результаты. Средняя продолжительность лапароскопической холецистолитотомии составляла 61,06 ± 13,27 минуты, что было достоверно больше продолжительности лапароскопической четырехпортовой холецистэктомии (42,83 ± 16,97 минуты, р = 0,001) и однопортовой холецистэктомии (36,60 ± 14,37 минуты, р = 0,001). Средняя продолжительность SILC (36,60 ± 14,37 минуты) была достоверно меньше средней продолжительности 4PLC (42,83 ± 16,97 минуты), (р = 0,039). Среднее время пребывания в стационаре после операции (4PLC, SILC и LCLT) не превышало 4,2 суток, а самый короткий срок послеоперационного госпитального пребывания был у больных группы LCLT, хотя разница не достигла предела статистической достоверности. Большинство исследуемых показателей, в том числе антропометрических (вес, рост, индекс массы тела, возраст, пол) не имело достоверного влияния на срок пребывания больных в стационаре после операции. Превышение до операции исходного уровня фибриногена в сыворотке крови более чем 2,2 г/л у больных холецистолитиазом увеличивает риск задержки в стационаре более 48 часов после вмешательства в 20 раз (95 % ДИ 2,97–136,61; р = 0,002). Уменьшение в предоперационном периоде уровня гемоглобина &lt;135 г/л ассоциировалось с увеличением в 2,48 раза (95% ДИ 1,16–5,29) отношения шансов продления срока пребывания больных в стационаре более 72 часов, а отсутствие повышения температуры тела в первые сутки после операции на желчном пузыре уменьшало отношение шансов задержки в стационаре на 66 % (ОШ = 0,34; 95 % ДИ 0,1661–0,6885; р = 0,0028).Выводы. Не установлено влияние вида лапароскопического вмешательства (SILC, 4PLC, LCLT) на продолжительность послеоперационного пребывания больных холецистолитиазом. Предиктором пребывания в стационаре более 48 часов после операции больных холецистолитиазом оказался предоперационный уровень фибриногена более 2,2 г/л. Уровень гемоглобина до операции на желчном пузыре меньше 135 г/л увеличивает в 2,48 раза риск удлинения послеоперационного пребывания больных более чем 72 часа, а отсутствие в первые сутки после операции повышения температуры тела снижает на 66 % риск задержки в стационаре более 3 суток. Мета роботи – визначити предиктори, що асоціюються з подовженням терміну стаціонарного перебування понад 48 годин хворих на холецистолітіаз після лапароскопічних оперативних втручань на жовчному міхурі (лапароскопічної холецистектомії та холецистолітотомії).Матеріали та методи. В одноцентрове відкрите проспективне дослідження залучили 136 хворих на холецистолітіаз. Середній вік становив 48,9 ± 12,6 року (від 22 до 78 років), 79,41 % – жінки. Лапароскопічні холецистектомії виконали 103 хворим, із них 53 – чотирипортову (4-port laparoscopic cholecystectomy – 4PLC) і 50 – однопортову (single-incision laparoscopic cholecystectomy – SILC). Лапароскопічну холецистолітотомію (Laparoscopic Cholecystolithotomy – LCLT) виконали 33 хворим. Групи пацієнтів зіставні за віком. Оцінювали вихідні показники лабораторних загальноклінічних, біохімічних аналізів крові, ультразвукового сканування гепатобіліарної системи, тривалість оперативного втручання та терміни перебування у стаціонарі. Предиктори визначали за допомогою бінарної логістичної регресії.Результати. Середня тривалість лапароскопічної холецистолітотомії становила 61,06 ± 13,27 хвилини, що було вірогідно більше тривалості лапароскопічної чотирипортової холецистектомії (42,83 ± 16,97 хвилини, р = 0,001) та однопортової холецистектомії (36,60 ± 14,37 хвилини, р = 0,001). Середня тривалість SILC (36,60 ± 14,37 хвилини) була достовірно меншою за середню тривалість 4PLC (42,83 ± 16,97 хвилини), (р = 0,039). Середній час перебування в стаціонарі після операцій (4PLC, SILC і LCLT) не перевищував 4,2 доби, а найкоротший термін післяопераційного госпітального перебування був у хворих групи LCLT, хоча різниця не досягла межі статистичної вірогідності. Більшість показників, у тому числі антропометричних (вага, зріст, індекс маси тіла, вік, стать), не мала вірогідного впливу на термін перебування хворих у стаціонарі після операції. Перевищення до операції вихідного рівня фібриногену в сироватці крові понад 2,2 г/л у хворих на холецистолітіаз збільшує ризик затримки у стаціонарі понад 48 годин після втручання у 20 разів (95 % ДІ 2,97–136,61; р = 0,002). Зменшення в передопераційному періоді рівня гемоглобіну &lt;135 г/л асоціювалося зі зростанням у 2,48 раза (95 % ДІ 1,16–5,29) відношення шансів подовження терміну перебування хворих у стаціонарі понад 72 години, а відсутність підвищення температури тіла в першу добу після операції на жовчному міхурі зменшувала відношення шансів затримки у стаціонарі на 66 % (ВШ = 0,34; 95 % ДІ 0,1661–0,6885; р = 0,0028).Висновки. Не встановлено впливу виду лапароскопічного втручання (SILC, 4PLC, LCLT) на тривалість післяопераційного перебування хворих на холецистолітіаз. Предиктором перебування у стаціонарі понад 48 годин після операції хворих на холецистолітіаз виявився передопераційний рівень фібриногену понад 2,2 г/л. Рівень гемоглобіну до оперативного втручання на жовчному міхурі менший за 135 г/л збільшує у 2,48 раза ризик подовження післяопераційного перебування хворих понад 72 год, а відсутність у першу добу після операції підвищення температури тіла знижує на 66 % ризик затримки у стаціонарі понад 3 доби

Лапароскопічна холецистолітотомія проти лапароскопічних (одно- і чотирипортових) холецистектомій

The purpose of the study is a comparative analysis of laparoscopic cholecystolithotomy and (single-port and four-port) cholecystectomy in patients with cholecystolithiasis with isolated gallstones.Material and methods. 136 patients with cholecystolithiasis were involved in a one-center open prospective study, aged between 22 and 78 years, mean age was 48.9 ± 12.6 years, among them 79.41 % were women. Depending on the method of treatment, the patients were divided into three groups. The first group consisted of 53 patients who underwent laparoscopic four-port cholecystectomy (4-port laparoscopic cholecystectomy – 4PLC), the second – 50 patients who underwent single-incision laparoscopic cholecystectomy (SILC), the third group – 33 patients who underwent laparoscopic cholecystolithotomy (LCLT). Groups of patients were comparable in age. The operating time, the terms of activation after surgery, the hospital length of stay, the duration of hyperthermia, intraoperative and postoperative complications presence were analyzed.Results. The mean duration of laparoscopic four-port cholecystectomy was 42.83 ± 16.97 minutes, that was significantly greater than the mean duration of SILC (36.60 ± 14.37 minutes), (P = 0.039), but shorter than the mean duration of laparoscopic cholecystolythotomy (61.06 ± 13.27 minutes), (P = 0.001). The shortest hospital length of stay was in LCLT group. The hyperthermia duration after surgical interventions did not depend on the type of operation (P &gt; 0.05) and did not exceed one day for all types of operations. In 42.6 % (58/126) of the total number of operated patients temperature rise was not observed at all, among them 23 patients in the 4PLC group, 21 patients in the SILC group and 14 patients in the LCLT group.Conclusions. Laparoscopic cholecystolithotomy allows gall bladder-preserving and postcholecystectomy syndrome development preventing in patients with cholecystolithiasis, reducing the number of postoperative complications and the hospital length of stay. Reduction of recurrent stones formation in the bile ducts after operations on the gall bladder is associated with organ-preserving interventions, namely cholecystolythotomy.Цель работы – провести сравнительный анализ лапароскопических холецистолитотомий и (одно- и четырехпортовых) холецистектомий у больных холецистолитиазом с одиночными конкрементами желчного пузыря.Материалы и методы. В одноцентровое открытое проспективное исследование включены 136 больных холецистолитиазом в возрасте от 22 до 78 лет, средний возраст – 48,9 ± 12,6 года, 79,41 % женщин. В зависимости от метода лечения больные разделены на три группы: в первую группу вошли 53 больных, которым выполнена лапароскопическая четырехпортовая холецистэктомия (4-port laparoscopic cholecystectomy – 4PLC); во вторую – 50 пациентов, которым выполнена лапароскопическая однопортовая холецистэктомия (single-incision laparoscopic cholecystectomy – SILC), в третью – 33 больных, которым выполнена лапароскопическая холецистолитотомия (Laparoscopic Cholecystolithotomy – LCLT). Группы больных сопоставимы по возрасту. Анализировали продолжительность оперативного вмешательства, сроки активизации после операции, сроки пребывания в стационаре, продолжительность гипертермии, наличие интраоперационных и послеоперационных осложнений.Результаты. Средняя продолжительность лапароскопической четырехпортовой холецистэктомии составила 42,83 ± 16,97 минуты и была достоверно выше средней продолжительности SILC (36,60 ± 14,37 минуты), (р = 0,039), но короче средней продолжительности лапароскопической холецистолитотомии (61,06 ± 13,27 минуты), (р = 0,001). Наименьшая продолжительность стационарного пребывания была у больных группы LCLT. Период гипертермии после оперативных вмешательств не зависел от вида операции (р &gt; 0,05). При всех видах операций средняя продолжительность послеоперационной гипертермии не превышала суток. У 42,6 % (58/126) прооперированных больных повышение температуры не наблюдалось вообще: у 23 больных группы 4PLC, 21 больного группы SILC и у 14 больных группы LCLT.Выводы. Лапароскопическая холецистолитотомия позволяет сохранить желчный пузырь и предотвратить развитие постхолецистэктомического синдрома у больных холецистолитиазом, уменьшить количество послеоперационных осложнений и сократить сроки стационарного пребывания пациентов. Уменьшение рецидивов образования камней желчевыводящих путей после операций на желчном пузыре ассоциируется с органосохраняющими вмешательствами, в частности с холецистолитотомией.Мета роботи – виконати порівняльний аналіз лапароскопічних холецистолітотомій та (одно- та чотирипортових) холецистектомій у хворих на холецистолітіаз із поодинокими конкрементами жовчного міхура.Матеріали та методи. В одноцентрове відкрите проспективне дослідження залучили 136 хворих на холецистолітіаз віком від 22 до 78 років, середній вік – 48,9 ± 12,6 року, 79,41 % жінок. Залежно від методу лікування хворих поділили на три групи: в першу групу ввійшли 53 особи, яким виконали лапароскопічну чотирипортову холецистектомію (4-port laparoscopic cholecystectomy – 4PLC); в другу – 50 пацієнтів, яким виконали лапароскопічну однопортову холецистектомію (single-incision laparoscopic cholecystectomy – SILC); в третю – 33 хворих, яким виконали лапароскопічну холецистолітотомію (Laparoscopic Cholecystolithotomy – LCLT). Групи хворих були зіставні за віком. Аналізували тривалість оперативного втручання, терміни активізації після операції, терміни перебування у стаціонарі, тривалість гіпертермії, наявність інтраопераційних і післяопераційних ускладнень.Результати. Середня тривалість лапароскопічної чотирипортової холецистектомії становила 42,83 ± 16,97 хвилини та була вірогідно більша за середню тривалість SILC (36,60 ± 14,37 хвилини), (р = 0,039), але коротшою за середню тривалість лапароскопічної холецистолітотомії (61,06 ± 13,27 хвилини), (р = 0,001). Найменша тривалість стаціонарного перебування була у хворих групи LCLT. Період гіпертермії після оперативних втручань не залежав від виду операції (р &gt; 0,05). Середня тривалість післяопераційної гіпертермії не перевищувала 1 добу при всіх видах операцій. У 42,6 % (58/126) від загальної кількості прооперованих підвищення температури не спостерігали взагалі: у 23 хворих групи 4PLC, 21 хворого групи SILC і 14 хворих групи LCLT.Висновки. Лапароскопічна холецистолітотомія дає можливість зберегти жовчний міхур і запобігти розвитку постхолецистектомічного синдрому у хворих на холецистолітіаз, зменшити кількість післяопераційних ускладнень і скоротити терміни стаціонарного перебування пацієнтів. Зменшення рецидивів утворення каменів жовчовивідних шляхів після операцій на жовчному міхурі асоціюється з органозберігальними втручаннями, як-от холецистолітотомією