СТРУКТУРНЫЕ И МАГНИТНЫЕ СВОЙСТВА ТВЕРДЫХ РАСТВОРОВ СИСТЕМЫ АНТИМОНИД КОБАЛЬТА–ТЕЛЛУРИД КОБАЛЬТА

By the method of melting special powder amounts of cobalt antimonide and cobalt telluride in vacuum, the solid solutions alloys of the CoSb1–x Tex system were synthesized with the NiAs structure. X-ray analysis results of the alloys confirmed the formation of a continuous series of solid solutions with a nickel-arsenide-type structure in the system. The constants a of the initial CoSb and CoTe compounds are close in values, which determines the course of the dependence a = f(x) that is practically parallel to the concentration axis. The dependence of the constant c on the concentration increases smoothly from 5.181 Å in CoSb to 5.371 Å in CoTe with a slight deflection to the concentration axis. The alloy density, determined by the hydrostatic weighing in carbon tetrachloride, has a linear dependence on the concentration. The concentration dependence of the micro hardness of the CoSb1–x Tex alloys passes through a weakly expressed maximum in the range of average compositions. Specific magnetization and magnetic susceptibility of the alloys are measured by the ponderomotive method in a magnetic field of 6.8 · 105 A/m in the temperature range 80–1200 K. At the temperature of liquid nitrogen, the value of specific magnetization is maximum (~6,0–6,5 Гс · см3 · г–1) in CoTe and solid solutions based on it. Solid solutions of compositions x = 0.4–0.9 have a magnetic transition temperature exceeding 1200 K. Методом плавления соответствующих количеств порошков соединений антимонида кобальта и теллурида кобальта в вакууме синтезированы сплавы твердых растворов системы CoSb1–x Tex . Результаты рентгеноструктурного анализа сплавов подтвердили образование в системе непрерывного ряда твердых растворов со структурой никель- арсенидного типа. Постоянные а исходных соединений CoSb и CoTe близки по величинам, что определяет практически параллельный оси концентрации ход зависимости a = f(x). Зависимость постоянной с от концентрации плавно возрастает от 5,181 Å у CoSb до 5,371 Å у CoTe с небольшим прогибом к оси концентраций. Плотность сплавов, определенная методом гидростатического взвешивания в тетрахлориде углерода, имеет линейный характер зависимости от концентрации. Концентрационная зависимость микротвердости сплавов системы CoSb1–x Tex проходит через слабо выраженный максимум в области средних составов. Пондеромоторным методом в магнитном поле 6,8 · 105 А/м в интервале температур 80–1200 К измерены удельная намагниченность и магнитная восприимчивость сплавов системы. При температуре жидкого азота величина удельной намагниченности максимальна (~6,0–6,5 Гс · см3 · г–1) у составов CoTe и CoSb0,1Te0,9 и практически равна нулю у CoSb и твердых растворов на его основе. Твердые растворы составов х = 0,4–0,9 обладают температурой магнитного перехода, превышающей 1200 К

МАЛОУГЛОВОЕ РАССЕЯНИЕ НЕЙТРОНОВ НА ОБРАЗЦАХ Sr2FeMoO6–δ С РАЗНОЙ СТЕПЕНЬЮ CВЕРХСТРУКТУРНОГО УПОРЯДОЧЕНИЯ КАТИОНОВ Fe/Mo

Single-phase Sr2FeMoO6-δ samples with different-degreesuperstructiral ordering Fe/Mo cations superstructural ordering (P, 76, 86 and 93 %) were obtained by the solid-phase technique. Based on the results of measuring the magnetic characteristics in the samples, we found that an increase in magnetization (26.41, 32.36 and 42.66 A·m2·kg–1), magnetic moment (1.33, 3.07 and 3.58 μB/f.u.) and Curie temperatures (422, 428 and 437 K) withparameter P (76, 86 and 93 %) can be explained by the presence of antistructural defects, as well as antiferromagnetic inclusions. This determines the redistribution of electron density, which is accompanied by the change in electronic configuration of a part of Fe/Mo cations. Based on the temperature dependences of the magnetic moment of the samples measured in ZFC and FC modes, and on small-angle polarized neutron scattering (SANS), we found that the samples are in a magnetically inhomogeneous state. An important result to mention is that we detected the difference between the slope of the SANS curves of samples with different oxygen content, which demonstrates a different microstructure of inhomogeneities. The main inhomogeneities are magnetic inclusions with the dimensions depending on the superstructural ordering of Fe/Mo cations. According to the Porod law, it was shown that the Sr2FeMoO6-δ samples with wave vector values 0.1 > q > 0.002 Å–1 contain polydisperse grains with a smooth surface. For q > 0.1 Å–1 a deviation from the Porod law is observed, confirming the presence of magnetic inhomogeneities with a diameter < 6 nm in the grains.Однофазные образцы Sr2FeMoO6-δ с различной степенью сверхструктурного упорядочения катионов Fe/Mo (P, 76, 86 и 93 %) были получены твердофазным методом. На основании результатов измерения магнитных характеристик в образцах установлено, что увеличение величин намагниченности (26,41, 32,36 и 42,66 А·м2·кг –1), магнитного момента (1,33, 3,07 и 3,58 μБ/ф.е.) и температур Кюри (422, 428 и 437 К) с ростом параметра P (76, 86 и 93 %) можно объяснить присутствием антиструктурных дефектов, а также антиферромагнитных включений. Наличие таковых обуславливает перераспределение электронной плотности, что сопровождается изменением электронной конфигурации части катионов Fe/Mo. На основании данных температурных зависимостей магнитного момента образцов, измеренных в ZFC и FC режимах, и малоуглового рассеяния поляризованных нейтронов (МУРН) установлено, что образцы находятся в магнитно-неоднородном состоянии. Важным результатом является обнаруженное различие между наклоном кривых МУРН образцов с различным содержанием кислорода, что свидетельствует о разной микроструктуре неоднородностей. Основными неоднородностями, на которых происходит рассеяние, являются магнитные включения с характерными размерами, зависящими от сверхструктурного упорядочения катионов Fe/Mo. Показано, что согласно закону Порода при значениях волнового вектора 0,1 > q > 0,002 Å–1 образцы Sr2FeMoO6-δ содержат полидисперсные зерна с гладкой и шероховатой поверхностью, а при q > 0,1 Å–1 наблюдается отклонение от закона Порода, что указывает на наличие в зернах магнитных неоднородностей диаметром менее 6 нм

Використання стентів для відновлення прохідності дихальних шляхів у дітей

Objective. To determine the role of the stenting method in restoring of airway patency in children with airway stenoses of various origins.Material and methods. The treatment outcomes in 11 patients aged 2 months to 10 years (16.8±9.1 months) with different variants of airway stenosis with the use of stents (n=12) were analyzed. The airway obstruction was caused by subglottic stenosis (n=3), complete cartilaginous tracheal rings (n=3), tracheomalacia (n=4), compression stenosis of the left main bronchus (n=2). Associated anomalies were detected in 3 (33.3%) patients: right lung agenesis, ventricular septal defect, complete cartilaginous tracheal rings (n=1); complete atrio-ventricular canal, coarctation of the aorta, compression stenosis of the left main bronchus (n=1); idiopathic scoliosis of the thoracic spine, residual pectus excavatum, compression stenosis of the left main bronchus (n=1). Three patients were premature with a gestation of 27, 33 and 34 weeks. Indications for stenting considered as follows: a very high risk of radical surgery, particularly in patients with congenital tracheal stenosis, prematurity and low body weight, associated complex heart and lung defects, ineffectiveness of previous operations.Results. All patients survived. There was no mortality or complications during stenting procedure. Complications were noted in 4 (33.3%) cases and were as follows: pneumomediastinum without tension (n=1, 8.33%), development of tracheal granulations in the stent area (n=3, 25.0%). Among all 12 airway stenosis cases of different origin, stenting was effective in 10 (83.3%).Conclusion. Airway stenting can be an alternative to or complement an open surgical procedure. The use of different type stents should correspond to a specific clinical situation and take into account the anatomical features of airway stenosis. The effectiveness of stenting is the survival in children with a high risk of mortality and the possibility of their further treatment.Цель: определить роль метода стентирования в восстановлении проходимости дыхательных путей у детей при стенозах различного происхождения.Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 11 пациентов в возрасте от 2 месяцев до 10 лет (16,8±9,1 месяца) с различными вариантами стенозов дыхательных путей с использованием стентов (n=12). Обструкция дыхательных путей была обусловлена подсвязочным стенозом (n=3), полными хрящевыми кольцами трахеи (n=3), трахеомаляцией (n=4), компрессионным стенозом левого главного бронха (n=2). Ассоциированные пороки были у 3 (33,3%) пациентов: агенезия правого легкого, дефект межжелудочковой перегородки, полные хрящевые кольца трахеи (n=1); полная атриовентрикулярная коммуникация, коарктация аорты, компрессионный стеноз левого главного бронха (n=1); сколиоз грудного отдела позвоночника, резидуальная воронкообразная деформация грудной клетки, компрессионный стеноз левого главного бронха (n=1). Трое пациентов были недоношенными со сроком гестации 27, 33 и 34 недели. Показаниями к стентированию считали очень высокий риск радикальной операции, в частности у пациентов с врожденным стенозом трахеи, недоношенностью и низкой массой тела, ассоциированными сложными пороками сердца и легких, неэффективность предыдущих операций.Результаты. Все пациенты выжили. Летальности и осложнений во время постановки стентов не было. Осложнения отмечены в 4 (33,3%) случаях и были следующими: ненапряженный пневмомедиастинум (n=1, 8,33%), развитие грануляций трахеи в зоне стента (n=3, 25,0%). Среди всех 12 случаев стенозов дыхательных путей разного происхождения стентирование оказалось эффективным в 10 (83,3%) случаях.Выводы. Стентирование дыхательных путей может быть альтернативой открытому хирургическому вмешательству или дополнять его. Использование стентов разных типов должно соответствовать конкретной клинической ситуации и учитывать анатомические особенности стенозов дыхательных путей. Эффективность стентирования заключается в выживании детей с высоким риском летальности и возможности их дальнейшего лечения.Мета: визначити роль методу стентування у відновленні прохідності дихальних шляхів у дітей при стенозах різного походження.Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 11 пацієнтів віком від 2 місяців до 10 років (16,8±9,1 місяця) з різними варіантами стенозів дихальних шляхів з використанням стентів (n=12). Обструкція дихальних шляхів була зумовлена підзв'язковим стенозом (n=3), повними хрящовими кільцями трахеї (n=3), трахеомаляцією (n=4), компресійним стенозом лівого головного бронха (n=2). Асоційованівади розвитку мали 3 (33,3%) пацієнтів: агенезія правої легені, дефект міжшлуночкової перетинки, повні хрящові кільця трахеї (n=1); повна атріовентрикулярна комунікація, коарктація аорти, компресійний стеноз лівого головного бронха (n=1); ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта, резидуальна лійкоподібна деформація грудної клітки, компресійний стеноз лівого головного бронха (n=1). Троє пацієнтів були недоношеними з терміном гестації 27, 33, 34 тижні. Показаннями до стентування вважали дуже високий ризик радикального хірургічного втручання, зокрема у пацієнтів з вродженим стенозом трахеї, недоношеністю та низькою масою тіла, асоційованими складними вадами серця та легень, неефективність попередніх операцій.Результати. Усі пацієнти вижили. Летальності та ускладнень під час встановлення стентів не було. Ускладнення стентування спостерігались у 4 (33,3%) випадках і були наступними: ненапружений пневмо-медіастинум (n=1, 8,33%), розвинення грануляцій у трахеї в зоні стента (n=3, 25,0%). Серед усіх 12 випадків стенозів дихальних шляхів різного походження стентування виявилось ефективним у 10 (83,3%) випадках.Висновки. Стентування дихальних шляхів може бути альтернативою відкритому втручанню або доповнювати його. Застосування стентів різних типів має відповідати конкретній клінічній ситуації та враховувати анатомічні особливості стенозів. Ефективність стентування полягає у виживанні дітей з високим ризиком летальності і можливості їх подальшого лікування

Effect of Co-Doping on Magnetic Properties of Bismuth Ferrite

The effect of co-doping on structure and magnetic properties of the BiFeO3-based multiferroics with a partial isovalent substitution of bismuth for La3+, Gd3+, Dy3+, and Er3+ ions have been experimentally investigated by X-ray diffraction and magnetic methods. The ceramic R1xR20.2−xBi0.8FeO3 type (x = 0, 0.05, 0.10, 0.15, 0.20; R1, R2 = La, Gd, Dy, Er) samples have been prepared by a solid-state reaction method under cold pressing at high pressure P = 4 GPa. Temperature dependences of magnetization for the co-doped BiFeO3 demonstrate magnetic “weak ferromagnetic–antiferromagnetic” phase transitions in a high temperature range T = 550–650 K. The presence of a weak ferromagnetism in all compositions is confirmed by open loops of magnetic field dependences. It has been found out that the magnetic characteristics strongly depend on the degree of substitution, temperature, and magnitude of magnetic field

Лапароскопічне лікування кіст селезінки у дітей

With the development of minimally invasive surgery, surgical treatment of splenic cysts (SC) with laparoscopy has become quite relevant.Aim of study: to analysis the effectiveness of laparoscopic treatment of splenic cysts in children.Materials and methods. We have experience in the surgical treatment of 164 patients with SC in children aged 6 months to 18 years. Clinical and laboratory data, ultrasound, CT or MRI were used for diagnosis. With the help new diagnostic methods, it was possible to detect SC in the early stage. We followed the organo-saving principle during surgical treatment of SC in 112 children; various variants of open organ-saving operations on the spleen have been performed. In 52 patients SC were resected by laparoscopy.Results. Depending on localization, size, correlation with the architecture of major vessels and the variant of parenchyma lesions laparoscopic cystectomy (n=20), fenestration of the cyst wall with capitonnage (n=14) and partial resection of the spleen (n=18) were performed. In five patients, a relapse of the cyst was observed in long term. These were the children after fenestration of the cyst without capitonnage (n=2) and after fenestration of the cyst with its filling with the tissue of the greater omentum (n=3). The recurrence of the SC was corrected by an open operation. Seven children in the postoperative period retained the minimal residual cavity of the cyst, which automatically healed (scared) in the dynamics follow up during 1-2 years.Conclusions. The partial resection of the spleen, taking into account its segmental blood supply, is a rational method of treatment of SC, which radically eliminates pathology and retains all important functions of the spleen. Laparoscopic correction of SC in children has limited indications because of organsaving approach in the treatment of this pathology. The individual selection of patients depend on the localization, size, ratio to the architecture of the major vessels and the variant of lesions of the parenchyma of the spleen on the basis of radiological methods of diagnosis and acquired experience of profile clinics.С появлением миниинвазивной хирургии проведение хирургического лечения кист селезенки (КС) с помощью лапароскопии стало весьма актуальным.Цель: провести анализ эффективности лапароскопического лечения КС у детей.Материалы и методы. Проведено хирургическое лечения 164 пациентов с КС в возрасте от 6 месяцев до 18 лет. Для установления диагноза использовали клинико-лабораторные данные, ультразвуковое исследование, компьютерную или магнитно-резонансную томографию. Благодаря новым методам диагностики удалось выявить КС на ранних этапах. В хирургическом лечении детей с КС придерживались органосохраняющего принципа. У 112 детей выполнены различные варианты открытых органосохраняющих операций на селезенке. У 52 пациентов КС ликвидированы лапароскопически.Результаты. В зависимости от локализации, размеров, соотношения к архитектонике магистральных сосудов и варианта поражения паренхимы при КС лапароскопически выполнили цистэктомию (n=20), фенестрацию стенки кисты с капитонажем (n=14) и частичную резекцию селезенки (n=18). У пяти пациентов в отдаленном периоде отмечен рецидив кисты. Это были дети после фенестрации кисты без капитонажа (n=2) и после фенестрации кисты с заполнением полости кисты прядью сальника (n=3). Корректировали рецидив КС открытой операцией. У семерых детей в послеоперационном периоде сохранялась минимальная остаточная полость кисты, которая самостоятельно зарубцевалась в динамике в течение 1–2 лет.Выводы. Парциальная резекция селезенки с учетом ее сегментарного кровоснабжения является рациональным методом лечения КС, радикально ликвидирует патологию и сохраняет все важные функции пораженного органа. Лапароскопическая коррекция КС у детей имеет ограниченные показания при органосохраняющем подходе лечения данной патологии. Селективный индивидуальный выбор метода хирургического лечения КС зависит от локализации, размеров, соотношения к архитектонике магистральных сосудов и варианта поражения паренхимы селезенки на основе лучевых методов диагностики и приобретенного опыта профильных клиник.З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності.Мета: провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей.Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно.Результати. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n=20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n=14) та парціальну резекцію селезінки (n=18). У п’яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n=2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n=3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1–2 років.Висновки. Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік

Тактичні підходи до лікування кіст селезінки у дітей

Tactical approaches for the treatment of spleen cysts (SC) in children remains controversial. There are no clear guidelines for the treatment of SC in children, as published studies are based on a small number of patients.Aim: To develop rational tactical approaches for the treatment of SC in children.Materials and methods. A retrospective analysis of the diagnosis and treatment of 265 children aged 1 month to 18 years with SC was performed. 175 (66.04%) children were operated. The remaining 90 (33.96%) patients were not operated, they were under dynamical observation.Results. 119 (68.00%) open surgery and 56 (32.00%) laparoscopic interventions in children with different segmental localization of cysts were performed. Laparotomic partial cystectomy was performed in 12 patients, partial cystectomy with capitanization – in 36, partial resection of the spleen – in 70 and splenectomy (with total cystic lesion of the spleen) – in 1 child. Cyst recurrence after open SC correction was observed in 2 (1.68%) of 119 patients which were corrected by partial cystectomy with capitanization during open surgery. Laparoscopic partial cystectomy was performed in 30 patients, partial cystectomy with capitanization – 21 and partial resection of the spleen – in 5 children. In 3 (5.36%) of 56 patients, cystic recurrence was observed after laparoscopy. Which were corrected laparoscopically one case and in two children – open surgery. In 9 (7.56%) children after laparotomy and in 7 (12.50%) after laparoscopic correction of SC, in the postoperative period retained the minimal residual cavity of the cyst, which automatically healed (scared) in the dynamics follow up during 1-2 years.Patients with SC with a diameter of less than 20 mm (n=61) were not operated. We did not observe any progression in the size of cyst in these children. We did not operate children with spleen cyst which was 20 to 62 mm in size, had asymptomatic clinical course, and parents did not agree for surgical treatment (n=29), and this group was less informative for monitoring and analysis.Based on the results of our study, we proposed analgorithm for the treatment of SC in children.Conclusions. The treatment of children with SC remains controversial. The individual choice of the method of surgical treatment of SC depends on the localization, size, relation to the architecture of the main vessels and variant lesions of the parenchyma of the spleen on the basis of radiological methods of diagnosis and experience gained.Partial resection of the spleen was performed, taking into account its segmental blood supply by laparoscopic or open method is a rational method of treatment of SC, which radically eliminates the pathology and preserves all important functions of the spleen.Laparoscopic treatment of SC in children has limited indications. Dynamic observation is rational with a SC up to 20 mm in diameter.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of all participating institutions. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies.No conflict of interest was declared by the authors.Тактические подходы к лечению кист селезенки (КС) у детей до сих пор остаются противоречивыми. Не разработаны четкие рекомендации по лечению КС у детей, так как опубликованные исследования базируются на небольшом количестве наблюдений.Цель: разработать рациональные тактические подходы к лечению КС у детей.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ диагностики и лечения 265 детей в возрасте от 1 месяца до 18 лет с КС. Прооперировано 175 (66,04%) детей. Остальные 90 (33,96%) пациентов находились под динамическим наблюдением.Результаты. Выполнено 119 (68,00%) открытых и 56 (32,00%) лапароскопических вмешательств у детей с разной посегментной локализацией кист. Лапаротомную частичную цистэктомию выполнено у 12 пациентов, частичную цистэктомию с капитонажем – у 36, частичную резекцию селезенки – у 70 и спленэктомию (при тотальном кистозном поражении селезенки) – у одного ребенка. Рецидив кисты после открытой коррекции КС отмечен у 2 (1,68%) из 119 пациентов, который корректировали повторной парциальной цистэктомией с капитонажем при открытой операции. Лапароскопическую частичную цистэктомию выполнено 30 пациентам, частичную цистэктомию с капитонажем – 21 и частичную резекцию селезенки – 5 детям. У 3 (5,36%) из 56 пациентов после лапароскопии отмечен рецидив кисты. Корректировали рецидив КС в одном случае лапароскопически и у двух детей – открытой операцией. У 9 (7,56%) детей после лапаротомной и у 7 (12,50%) после лапароскопической коррекции КС в отдаленном периоде сохранялась минимальная остаточная полость кисты, которая самостоятельно зарубцевалась в динамике в течение 1–2 лет.Не оперировали пациентов при наличии кистозного образования в селезенке диаметром менее 20 мм (n=61). Прогрессирования роста кист у этих детей не наблюдалось. Также не оперировали тех детей, у которых размеры кист в селезенке были от 20 до 62 мм, они имели бессимптомное течение, и родители не давали согласие на хирургическое лечение (n=29), но эта группа малоинформативна по анализу мониторинга.По результатам исследования предложен алгоритм лечения КС у детей.Выводы. Лечение детей с КС остается спорным. Индивидуальный выбор метода хирургического лечения КС зависит от локализации, размеров, соотношения к архитектонике магистральных сосудов и варианта поражения паренхимы селезенки на основе лучевых методов диагностики и приобретенного опыта.Парциальная резекция селезенки с учетом ее сегментарного кровоснабжения лапароскопическим или открытым способом является рациональным методом лечения КС, радикально ликвидирует патологию и сохраняет все важные функции пораженного органа.Лапароскопическое лечение КС у детей имеет ограниченные показания. При КС диаметром до 20 мм рациональным является динамическое наблюдение.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие детей, родителей.Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.Тактичні підходи до лікування кіст селезінки (КС) у дітей досі залишаються суперечливими. Не розроблено чітких рекомендацій щодо лікування КС у дітей, тому що опубліковані дослідження ґрунтуються на невеликій кількості спостережень.Мета: розробити раціональні тактичні підходи до лікування КС у дітей.Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз діагностики та лікування 265 дітей у віці від 1 місяця до 18 років з КС. Прооперовано 175 (66,04%) дітей. Решта 90 (33,96%) пацієнтів знаходилися під динамічним спостереженням.Результати. Виконано 119 (68,00%) відкритих і 56 (32,00%) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем – у 36, парціальну резекцію селезінки – у 70 і спленектомію (при тотальному кістозному ураженні селезінки) – в однієї дитини. Рецидив кісти після відкритої корекції КС відмічено у 2 (1,68%) із 119 пацієнтів, який корегували повторною парціальною цистектомією із капітонажем при відкритій операції. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем – у 21 і парціальну резекцію селезінки – у 5 дітей. У 3 (5,36%) із 56 пацієнтів після лапароскопії відмічено рецидив кісти. Корегували рецидив КС в одному випадку лапароскопічно і у двох дітей – відкритою операцією. У 9 (7,56%) дітей після лапаротомної та у 7 (12,50%) після лапароскопічної корекції КС у віддаленому періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1–2 років.Не оперували пацієнтів за наявності кістозного утворення у селезінці діаметром менше 20 мм (n=61). Прогресування росту кіст у цих дітей не спостерігалося. Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст у селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг, і батьки не давали згоду на хірургічне лікування (n=29), але ця група малоінформативна щодо аналізу моніторингу.За результатами дослідження запропоновано алгоритм лікування КС у дітей.Висновки. Лікування дітей з КС залишається суперечливим. Індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанта ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду.Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічне лікування КС у дітей має обмежені показання. При КС діаметром до 20 мм раціональним є динамічне спостереження.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду дітей, батьків дітей (або їхніх опікунів).Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів

Small-angle scattering of neutrons on sr2femoo6–δ samples with different-degree superstructural ordering of fe/mo cations

Однофазные образцы Sr2FeMoO6-δ с различной степенью сверхструктурного упорядочения катионов Fe/Mo (P, 76, 86 и 93 %) были получены твердофазным методом. На основании результатов измерения магнитных характеристик в образцах установлено, что увеличение величин намагниченности (26,41, 32,36 и 42,66 А·м2·кг –1), магнитного момента (1,33, 3,07 и 3,58 μБ/ф.е.) и температур Кюри (422, 428 и 437 К) с ростом параметра P (76, 86 и 93 %) можно объяснить присутствием антиструктурных дефектов, а также антиферромагнитных включений. Наличие таковых обуславливает перераспределение электронной плотности, что сопровождается изменением электронной конфигурации части катионов Fe/Mo. На основании данных температурных зависимостей магнитного момента образцов, измеренных в ZFC и FC режимах, и малоуглового рассеяния поляризованных нейтронов (МУРН) установлено, что образцы находятся в магнитно-неоднородном состоянии. Важным результатом является обнаруженное различие между наклоном кривых МУРН образцов с различным содержанием кислорода, что свидетельствует о разной микроструктуре неоднородностей. Основными неоднородностями, на которых происходит рассеяние, являются магнитные включения с характерными размерами, зависящими от сверхструктурного упорядочения катионов Fe/Mo. Показано, что согласно закону Порода при значениях волнового вектора 0,1 > q > 0,002 Å–1 образцы Sr2FeMoO6-δ содержат полидисперсные зерна с гладкой и шероховатой поверхностью, а при q > 0,1 Å–1 наблюдается отклонение от закона Порода, что указывает на наличие в зернах магнитных неоднородностей диаметром менее 6 нм. Single-phase Sr2FeMoO6-δ samples with different-degreesuperstructiral ordering Fe/Mo cations superstructural ordering (P, 76, 86 and 93 %) were obtained by the solid-phase technique. Based on the results of measuring the magnetic characteristics in the samples, we found that an increase in magnetization (26.41, 32.36 and 42.66 A·m2·kg–1), magnetic moment (1.33, 3.07 and 3.58 μB/f.u.) and Curie temperatures (422, 428 and 437 K) withparameter P (76, 86 and 93 %) can be explained by the presence of antistructural defects, as well as antiferromagnetic inclusions. This determines the redistribution of electron density, which is accompanied by the change in electronic configuration of a part of Fe/Mo cations. Based on the temperature dependences of the magnetic moment of the samples measured in ZFC and FC modes, and on small-angle polarized neutron scattering (SANS), we found that the samples are in a magnetically inhomogeneous state. An important result to mention is that we detected the difference between the slope of the SANS curves of samples with different oxygen content, which demonstrates a different microstructure of inhomogeneities. The main inhomogeneities are magnetic inclusions with the dimensions depending on the superstructural ordering of Fe/Mo cations. According to the Porod law, it was shown that the Sr2FeMoO6-δ samples with wave vector values 0.1 > q > 0.002 Å–1 contain polydisperse grains with a smooth surface. For q > 0.1 Å–1 a deviation from the Porod law is observed, confirming the presence of magnetic inhomogeneities with a diameter < 6 nm in the grains

Діагностика та вибір методу хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту

Objective: to develop rational diagnosis and the effective choice of methods for surgical treatment of digestive tract duplication (DTD) in children.Material and methods. From 1981 to 2016, we treated 59 children with DTD, aged 6 months to 18 years. Cystic type duplication was detected in 44 (74.58%), diverticular type – in 9 (15.25%) and tubular type – in 6 (10.17%) patients.Results and discussion. All children underwent surgical treatment depending on the localization of the duplicate. In duplication of thoracic part of the esophagus, thoracotomy (n=3) and thoracoscopy (n=2) was performed for the removal of duplication. In children with the abdominal esophageal duplication, for removal of the duplication laparotomy (n=5), laparoscopy (n=2), Nissen (n=5) and Thal (n=2) fundoplication were performed. Children with duplication of the stomach, removal of duplication and suturing of the defect was performed using laparotomy (n=8) or laparoscopy (n=4). With cystic duplication of the stomach and duodenum, Bilroth-1 resection of the stomach (n=1) and subserosum removal of the cystic duplication with the defect suturing (n=2) was used. With duplication of the duodenum (n=7), the cysts were removed with suturing of the wall defect. With long forms of duplications of the small intestine (n=8), it was considered expedient to perform an economical resection of the intestine, together with duplication and endtoend anastomosis. With short forms of duplications (n=3), the wedge-shaped resection of intestine was performed. In one child using the enucleation of the small intestine duplication had good results. In case of the terminal ileum (n=1) and ceacum duplication (n=2), the resection of duplication with invaginative ileiocoloanastomosis was used. All patients with duplication of the colon and rectum (n=9) underwent the stage surgical treatment with the affected area removal. Long term results in all patients were good. Children are practically healthy with good quality of life.Conclusions. DTD is a rare surgical congenital defect, the final diagnosis of which is established during the operation. Duplication occurs in various sections of the digestive tract, most often in the colon (22.03%), in the stomach and small intestine (20.34%); to a lesser degree in the esophagus and duodenum. The cystic type of duplication is typical for 74.28%, diverticular for 15.25%, and tubular for 10.17% of children with this anomaly. Clinical symptoms of duplication in children depend on the level and length of affected part of the digestive tract. The most rational and effective methods for diagnosis of duplications of various sections of the digestive tract in children is ultrasound with Doppler, CT and MRI. The type of surgical intervention in children with DTD depends on the localization, size and anatomical structure of duplication.Цель – разработать подходы к рациональной диагностике и выбору эффективных методов хирургического лечения детей с удвоением пищеварительного тракта (УПТ).Пациенты и методы. За период 1981–2016 гг. пролечено 59 детей с УПТ в возрасте от 6 месяцев до 18 лет. Кистозный тип удвоение выявлен у 44 (74,58%), дивертикулярный – у 9 (15,25%), тубулярный – у 6 (10,17%) пациентов.Результаты. Всем детям проведено хирургическое лечение в зависимости от локализации дубликатуры. При удвоении торакальной части пищевода выполнили торакотомию (n=3) или торакоскопию (n=2) с удалением удвоенной части пищевода. У детей с удвоением абдоминальной части пищевода выполнили лапаротомию (n=5) и лапароскопию (n=2), удаление удвоенной части пищевода с фундопликацией по Ниссену (n=5) или Талем (n=2). Детям с удвоением желудка проведена лапаротомия (n=8) или лапароскопия (n=4) и субсерозно удалено удвоение с зашиванием дефекта. При кистозном удвоении желудка и двенадцатиперстной кишки выполнены резекция желудка по Бильрот-1 (n=1) и субсерозное удаление кистозного удвоения с зашиванием дефекта (n=2). При удвоении двенадцатиперстной кишки (n=7) иссекали кисту с зашиванием дефекта стенки. При длинных формах удвоения тонкой кишки (n=8) целесообразными считали экономную резекцию кишки вместе с участком удвоения и наложение анастомоза «конец-в-конец». При коротких формах удвоения (n=3) прибегали к клиновидной резекции кишки. У одного ребенка эффективной была энуклеация удвоенного отдела тонкой кишки. При удвоении терминального отдела подвздошной кишки (n=1) и при удвоении слепой кишки (n=2) проводили резекцию удвоения с инвагинационным тонко-толстокишечным анастомозом. У всех пациентов с удвоением толстой и прямой кишок (n=9) проводили этапное хирургическое лечение с удалением пораженного отдела кишечника. Отдаленный период у всех пациентов протекал благоприятно. Дети – практически здоровы, с хорошим качеством жизни.Выводы. Удвоение пищеварительного тракта – редкостный хирургический порок развития, окончательный диагноз которого устанавливается во время операции. Удвоения встречаются в различных отделах пищеварительного тракта, чаще всего в толстой кишке (22,03%), в желудке и тонкой кишке (по 20,34%); реже – в пищеводе и двенадцатиперстной кишке. Кистозный тип удвоения характерен для 74,28%, дивертикулярный – для 15,25% и тубулярный – для 10,17% детей с этой аномалией. Клинические симптомы удвоений у детей зависят от уровня и длины поражения пищеварительного тракта. Наиболее целесообразными вспомогательными методами для выявления удвоений различных отделов пищеварительного тракта у детей являются УЗИ с допплерографией, КТ и МРТ. Характер хирургического вмешательства при УПТ у детей зависит от локализации, размеров и анатомического строения удвоения.Мета – розробити підходи до раціональної діагностики та вибору ефективних методів хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту (ПТТ).Пацієнти і методи. За період 1981–2016 рр. проліковано 59 дітей із ПТТ віком від 6 місяців до 18 років. Кістозний тип подвоєння виявлено у 44 (74,58%), дивертикулярний – у 9 (15,25%), тубулярний – у 6 (10,17%) пацієнтів.Результати. Усім дітям проведено хірургічне лікування залежно від локалізації дублікатури. При подвоєнні торакальної частини стравоходу виконали торакотомію (n=3) або торакоскопію (n=2) з видаленням подвоєної частини стравоходу. У дітей із подвоєнням абдомінальної частини стравоходу виконали лапаротомію (n=5) та лапароскопію (n=2), видалення подвоєної частини стравоходу з фундоплікацією за Ніссеном (n=5) або Талем (n=2). Дітям з подвоєнням шлунка зроблено лапаротомію (n=8) чи лапароскопію (n=4) та субсерозно видалено подвоєння із зашиванням дефекту. При кістозному подвоєнні шлунка і дванадцятипалої кишки виконано резекцію шлунка за Більрот-1 (n=1) та субсерозне видалення кістозного подвоєння із зашиванням дефекту (n=2). При подвоєнні дванадцятипалої кишки (n=7) висічено кісти із зашиванням дефекту стінки. При довгих формах подвоєння тонкої кишки (n=8) доцільними вважали економну резекцію кишки разом із ділянкою подвоєння і накладання анастомозу «кінець-у-кінець». При коротких формах подвоєння (n=3) вдавалися до клиноподібної резекції кишки. В однієї дитини ефективною була енуклеація подвоєного відділу тонкої кишки. При подвоєнні термінального відділу клубової кишки (n=1) та при подвоєнні сліпої кишки (n=2) проводили резекцію подвоєння з інвагінаційним тонко-товстокишковим анастомозом. В усіх пацієнтів з подвоєнням товстої та прямої кишок (n=9) проводили етапне хірургічне лікування з видаленням ураженого відділу кишечника. Віддалений період в усіх пацієнтів мав сприятливий перебіг. Діти – практично здорові, із доброю якістю життя.Висновки. Подвоєння травного тракту – рідкісна хірургічна вада розвитку, остаточний діагноз якої встановлюється під час операції. Подвоєння зустрічаються в різних відділах травного тракту, найчастіше в товстій кишці (22,03%), в шлунку і тонкій кишці (по 20,34%), рідше – у стравоході та дванадцятипалій кишці. Кістозний тип подвоєння притаманний 74,28%, дивертикулярний – 15,25% і тубулярний – 10,17% дітей з цією аномалією. Клінічні симптоми подвоєнь у дітей залежать від рівня та довжини ураження травного тракту. Найбільш доцільними допоміжними методами для виявлення подвоєнь різних відділів травного тракту у дітей є УЗД з допплерографією, КТ та МРТ. Характер хірургічного втручання при ПТТ у дітей залежить від локалізації, розмірів та анатомічної будови подвоєння