Immunoglobulin, glucocorticoid, or combination therapy for multisystem inflammatory syndrome in children: a propensity-weighted cohort study

Background Multisystem inflammatory syndrome in children (MIS-C), a hyperinflammatory condition associated with SARS-CoV-2 infection, has emerged as a serious illness in children worldwide. Immunoglobulin or glucocorticoids, or both, are currently recommended treatments. Methods The Best Available Treatment Study evaluated immunomodulatory treatments for MIS-C in an international observational cohort. Analysis of the first 614 patients was previously reported. In this propensity-weighted cohort study, clinical and outcome data from children with suspected or proven MIS-C were collected onto a web-based Research Electronic Data Capture database. After excluding neonates and incomplete or duplicate records, inverse probability weighting was used to compare primary treatments with intravenous immunoglobulin, intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, or glucocorticoids alone, using intravenous immunoglobulin as the reference treatment. Primary outcomes were a composite of inotropic or ventilator support from the second day after treatment initiation, or death, and time to improvement on an ordinal clinical severity scale. Secondary outcomes included treatment escalation, clinical deterioration, fever, and coronary artery aneurysm occurrence and resolution. This study is registered with the ISRCTN registry, ISRCTN69546370. Findings We enrolled 2101 children (aged 0 months to 19 years) with clinically diagnosed MIS-C from 39 countries between June 14, 2020, and April 25, 2022, and, following exclusions, 2009 patients were included for analysis (median age 8·0 years [IQR 4·2–11·4], 1191 [59·3%] male and 818 [40·7%] female, and 825 [41·1%] White). 680 (33·8%) patients received primary treatment with intravenous immunoglobulin, 698 (34·7%) with intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, 487 (24·2%) with glucocorticoids alone; 59 (2·9%) patients received other combinations, including biologicals, and 85 (4·2%) patients received no immunomodulators. There were no significant differences between treatments for primary outcomes for the 1586 patients with complete baseline and outcome data that were considered for primary analysis. Adjusted odds ratios for ventilation, inotropic support, or death were 1·09 (95% CI 0·75–1·58; corrected p value=1·00) for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids and 0·93 (0·58–1·47; corrected p value=1·00) for glucocorticoids alone, versus intravenous immunoglobulin alone. Adjusted average hazard ratios for time to improvement were 1·04 (95% CI 0·91–1·20; corrected p value=1·00) for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, and 0·84 (0·70–1·00; corrected p value=0·22) for glucocorticoids alone, versus intravenous immunoglobulin alone. Treatment escalation was less frequent for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids (OR 0·15 [95% CI 0·11–0·20]; p<0·0001) and glucocorticoids alone (0·68 [0·50–0·93]; p=0·014) versus intravenous immunoglobulin alone. Persistent fever (from day 2 onward) was less common with intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids compared with either intravenous immunoglobulin alone (OR 0·50 [95% CI 0·38–0·67]; p<0·0001) or glucocorticoids alone (0·63 [0·45–0·88]; p=0·0058). Coronary artery aneurysm occurrence and resolution did not differ significantly between treatment groups. Interpretation Recovery rates, including occurrence and resolution of coronary artery aneurysms, were similar for primary treatment with intravenous immunoglobulin when compared to glucocorticoids or intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids. Initial treatment with glucocorticoids appears to be a safe alternative to immunoglobulin or combined therapy, and might be advantageous in view of the cost and limited availability of intravenous immunoglobulin in many countries. Funding Imperial College London, the European Union's Horizon 2020, Wellcome Trust, the Medical Research Foundation, UK National Institute for Health and Care Research, and National Institutes of Health

Незадоволеність індексом маси тіла і зовнішніми формами тіла в вибірці студентів бакалаврату

The study purpose is to estimate in which range the body image dissatisfaction affects the young women in our research group and to determine how objective these perceptions are. The main question this research raises is if the body image acceptance, which is a subjective variable is in a significant correlation with BMI as an objective parameter?&nbsp; Methods. This cross-sectional study was undertaken on a sample of 160 white female first-year undergraduate students, homogenous, with a mean age of 20,3 years (SD = 0,68), attending physical education classes. BMI and BDI were calculated on anthropometrical measurements and questionnaires. Results: 79 % of the questioned girls have difficulties in accepting their body image, even 87,7% of the subjects have been in normal and underweight category. A strong and significant correlation between BMI and BDI was found r=64 (p&lt; .0005). 41% of body dissatisfaction index is determined by body mass index and subsequent by weight and fat deposits. Both these parameters could be improved through physical education means and a healthy lifestyle. Conclusions: Summarizing the study results is acceptable to consider BMI values as useful predictors of body dissatisfaction risk among young female. Through physical education they gain confidence and positive body awareness alleviating anxiety related to physical appearance.&nbsp;Цель исследования - оценить, в какой области неудовлетворенность образом тела влияет на молодых женщин в нашей исследовательской группе и определить, насколько объективны эти восприятия. Главный вопрос, который поднимают эти исследования, заключается в том, что принятие образа тела, являющегося субъективной переменной, в значительной мере коррелирует с индексом массы тела (ИМТ) как объективным параметром. Методы. Это кросс-секционное исследование было проведено среди 160 студенток первого курса бакалавриата, гомогенных, со средним возрастом 20,3 лет (SD = 0,68), посещающих занятия физического воспитания. ИМТ и БДИ (Шкала депрессии Бека - Beck Depression Inventory) были рассчитаны по антропометрическим измерениям и вопроснику. Результаты: 79% опрошенных девушек испытывают трудности с принятием имиджа своего тела. Также 87,7% испытуемых имели нормальный вес или отклонения от нормального веса тела. Была обнаружена сильная и значительная корреляция между ИМТ и БДИ . 41% индекса неудовлетворенности организма определяется индексом массы тела и последующим весом и жировыми отложениями. Оба эти параметра можно было бы улучшить с помощью средств физического воспитания и здорового образа жизни. Выводы. Подводя итог результатам исследования, приемлемо рассматривать значения ИМТ как полезные предиктора риска неудовлетворенности организма среди молодых женщин. Благодаря физическому воспитанию они получают уверенность и позитивную осведомленность о себе, облегчая тревогу, связанную с физическим внешним видом.Мета дослідження - оцінити, в якій області незадоволеність своїм тілом впливає на молодих жінок в нашій дослідницькій групі і визначити, наскільки об'єктивні ці сприйняття. Головне питання, яке порушують ці дослідження, полягає в тому, що прийняття образу тіла, що є суб'єктивною змінної, в значній мірі корелює з індексом маси тіла (ІМТ) як об'єктивним параметром. Методи. Це крос-секційне дослідження було проведено серед 160 студенток першого курсу бакалаврату, гомогенних, із середнім віком 20,3 років (SD = 0,68), які відвідують заняття фізичного виховання. ІМТ і БДІ (Шкала депресії Бека - Beck Depression Inventory) були розраховані за антропометричними вимірами і запитальником. Результати: 79% опитаних дівчат відчувають труднощі з прийняттям іміджу свого тіла. Також 87,7% випробовуваних мали нормальну вагу або відхилення від нормальної ваги тіла. Була виявлена сильна і значна кореляція між ІМТ і БДІ. 41% індексу незадоволеності організму визначається індексом маси тіла і наступною вагою і жировими відкладеннями. Жоден із цих параметрів можна було б поліпшити за допомогою засобів фізичного виховання і здорового способу життя. Висновки. Підводячи підсумок результатами дослідження, прийнятно розглядати значення ІМТ як корисний предиктор ризику незадоволеності організму серед молодих жінок. Завдяки фізичному вихованню вони отримують впевненість і позитивну обізнаність про себе, полегшуючи тривогу, пов'язану з фізичним зовнішнім виглядом