ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ НЕГОСПІТАЛЬНІЙ ПНЕВМОНІЇ

Introduction. Syndrome of endogenous intoxication (EI) nowadays remains the leading place in manifestation of community-acquired pneumonia (CAP), and its expression correlates with the severity of the disease. Change of clinical manifestation of pneumonia, high accidence of its atypical forms as well as a significant level of mortality cause the need to find clear criteria for assessment of the pathological process severity. The laboratory markers of EI may be used as such criteria, but their diagnostic importance has been steel studied.The aim of study was to investigate changes in laboratory parameters of endogenous intoxication in patients with community-acquired pneumonia depending on the severity of the disease.Materials and methods. The study involved 175 patients with community-acquired pneumonia, which were divided into 3 groups according to Pneumonia PORT scale. In the midst of the disease the following laboratory markers of EI were investigated: the middle-mass molecules (fractions MMM254 and MMM280), leukocyte intoxication index, toxicity of blood serum and interstitial fluid according to spermatic test.Results and discussion. It was revealed that the development of inflammation in groups of patients with II and III class according to Pneumonia PORT scale was accompanied by toxemia: the value of the studied parameters in groups of surveyed was observed to be increased in proportion to the severity of the disease. In addition, severe course of pneumonia (IV class) was followed by significant accumulation of toxins in the interstitium, marked elevation of MMM280, paradoxic decrease of leukocyte index of intoxication in some patients. These findings indicate the overstrain of detoxification systems which is characteristic of endotoxicosis.Conclusion. Laboratory markers of endogenous intoxication can be used as criteria of severity of community-acquired pneumonia, but they need to be investigated in complex to characterize both toxemia and endotoxicosis.Введение. Синдром эндогенной интоксикации (EI) в настоящее время остается ведущим в клинической картине внебольничной пневмонии (НП), его выраженность соотносится с тяжестью заболевания. Изменение клинической картины пневмонии, высокая частота возникновения ее атипичных форм, значительный уровень смертности обусловливают необходимость выяснения четких критериев оценки тяжести патологического процесса. В качестве таких критериев могут быть использованы лабораторные маркеры ЭИ, но изучение их диагностического значения продолжается.Целью исследования стало определение изменений лабораторных показателей ЭИ у больных ВП в зависимости от тяжести заболевания.Материал и методы. Обследовано 175 больных ВП, которых разделили на 3 группы по тяжести течения заболевания согласно шкалы Pneumonia PORT. В разгар заболевания определяли следующие маркеры ЭИ: молекулы средней массы сыворотки крови фракций MСM254 и MСM280, лейкоцитарный индекс интоксикации, токсичность сыворотки крови и интерстициальной жидкости с семенным тестом.Результат и обсуждение. В группах пациентов с НП II и III классов по шкале Pneumonia PORT было установлено, что развитие воспаления в легких сопровождается токсемией: значение исследуемых параметров в группах обследуемых росли пропорционально тяжести заболевания. Тяжелое течение пневмонии (IV класс) сопровождался значительным накоплением токсинов в интерстиции, заметным повышением МСМ280, а у некоторых пациентов - парадоксальным снижением лейкоцитарного индекса интоксикации. Эти данные указывают на перенапряжение систем детоксикации, которые характерны для эндотоксикоза.Вывод. Лабораторные маркеры эндогенной интоксикации могут быть использованы в качестве критериев тяжести внебольничной пневмонии, но их исследование должно быть комплексным, чтобы характеризовать как токсемии, так и ендотоксикоз.Вступ. Синдром ендогенної інтоксикації (EI) на сьогодні залишається провідним у клінічній картині негоспітальної пневмонії (НП), його вираженість співвідноситься з тяжкістю захворювання. Зміна клінічної картини пневмонії, висока частота виникнення її атипових форм, значний рівень смертності зумовлюють необхідність виявлення чітких критеріїв оцінки тяжкості патологічного процесу. В якості таких критеріїв можуть бути використані лабораторні маркери ЕІ, але вивчення їх діагностичного значення триває.Метою дослідження стало визначення змін лабораторних показників ЕІ у хворих на НП залежно від тяжкості захворювання.Матеріал і методи. Обстежено 175 хворих на НП, яких поділили на 3 групи за тяжкістю перебігу захворювання згідно зі шкалою Pneumonia PORT. У розпал захворювання визначали наступні маркери ЕІ: молекули середньої маси сироватки крові фракцій MСM254 та MСM280, лейкоцитарний індекс інтоксикації, токсичність сироватки крові та інтерстиціальної рідини за сім’яним тестом.Результати. У групах пацієнтів з НП II і III класів за шкалою Pneumonia PORT було встановлено, що розвиток запалення в легенях супроводжується токсемією: значення досліджуваних параметрів у групах обстежуваних зростали пропорційно до тяжкості захворювання. Тяжкий перебіг пневмонії (IV клас) супроводжувався значним накопиченням токсинів в інтерстиції, помітним підвищенням МСМ280, а у деяких пацієнтів – парадоксальним зниженням лейкоцитарного індексу інтоксикації. Ці дані вказують на перенапруження систем детоксикації, які характерні для ендотоксикозу.Висновок. Лабораторні маркери ендогенної інтоксикації можуть бути використані як критерії тяжкості негоспітальної пневмонії, але їх дослідження має бути комплексним, щоб характеризувати як токсемію, так і ендотоксикоз

ОПТИМІЗАЦІЯ СТИСНЕННЯ ТКАНИНИ ЯК УМОВА КОНТРОЛЬОВАНОЇ ЗМІНИ ІМПЕДАНСУ ПРИ СТВОРЕННІ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО МІЖКИШКОВОГО АНАСТОМОЗУ

Introduction. The intestinal wall' structural unevenness determines uneven structure of the electric welding compound, and, accordingly, needs for increased compression to homogenize the density and electrical conductivity for better connection result. But at the same time, the required compression amount is close to destructive for intestine wall, since smaller quantities are ineffective. Aim: was to create the optimum method for balancing and distributing the compression effort on intestinal tissue in the model of electro-welded anastomosis in order to achieve by this way the high frequency welding process stability during the gut walls connecting. Material and methods. We performed 348 studies of programmed influence to pig organ complex the radio frequency electric voltage up to 200 V, with controlled change of impedance, after a pressure of 2.0 N/mm2 to 3.9 N/mm2 have applied on electrodes. The intestines were doubled in the instrument prototype, simulating an anastomosis. Electrode types were changed: smooth 247 mm2 (group 1); relief 280 mm2 (group 2); smooth 254 mm2 included limiters of their approach (group 3). Results. In group 1 we tried to find by the steps of 0.1 N/mm2, the pressure value as a point of equilibrium of mechanical and electrical properties. In 7.5% studies the failure of basic impedance parameters achieving was observed, in 42.5% — significant deviation of growth rate, in 7.5% — its critical decrease. In group 2, the prevention of possible electrodes displacement was investigated by applying that's different relief configurations. In this series, the basic impedance reduction parameters achieving increased to 82.5%, but in the next phase its sudden drop was observed in 30% probes. Also in 32.5% the significant impedance fluctuations were observed. In group 3, the electrodes approaching limitations in the range of 0.03 mm to 0.3 mm were studied. The limiters usage proved to be most effective at the ratio: limiter height to tissues thickness between the electrodes in anastomosis model — as 1:40. A critical impedance drop was observed in only 2.5% of studies. Conclusions. The electrodes pressure reducing increases the tissues impedance deviation from the target. The relief electrodes increases electrical conductivity and improves the starting part of electric welding, but increases the unevenness in its end part due to the impedance fluctuation. The limiters of electrodes approach usage provide the effect of full-time electric welding algorithm elaboration, regardless the values of optimal or subcritical intestinal compression. Discussion. The obtained data are intended to serve as the technological solutions basis in creating the elements of the specialized electric weld anastomosis making tool. Their technological introduction will provide the further increase of yet established benefits of electric-welded anastomosis over sewn and stapled. This technological device could be also effective in other biological tissues welding.Неоднородность стенок кишки определяет неравномерность структуры электросварочного соединения, и, соответственно, потребность в усиленном сжатии для гомогенизации плотности и электропроводности. Но при этом величина сжатия близка к разрушительной для стенки кишки, поскольку меньшие величины являются неэффективными. Цель: создать оптимальное средство уравновешивания и распределения усилия по сжатию ткани в модели электросварного межкишечного анастомоза для достижения этим способом стабильности отработки алгоритма высокочастотной сварки стенок кишки. Материал и методы. Осуществили 348 исследований программированной подачи на ткань органокомплекса свиньи радиочастотного электрического напряжения до 200 В с контролируемым изменением импеданса, после приложения на электроды давления от 2,0 Н/мм2 до 3,9 Н/мм2. Ткань составляли вдвое в прототипе инструмента, моделируя межкишечный анастомоз. Меняли типы электродов: плоские площадью 247 мм2 (группа 1); рельефные 280 мм2 (группа 2) плоские 254 мм2 с ограничителями их сближения (группа 3). Результаты. В группе 1 мы попытались, с шагом 0,1 Н/мм2, подобрать величину давления между электродами как точку равновесия механических и электрических свойств. В 7,5% исследований наблюдали недостижение базовых параметров, в 42,5% — значительное отклонение скорости подъема, в 7,5% — критическое снижение импеданса. В группе 2 исследовали предотвращение возможного смещения электродов путем применения различных конфигураций рельефа электродов. В этой серии исследований возросла частота достижения базовых параметров снижения импеданса до 82,5%, но в следующей фазе внезапное падение наблюдали в 30% исследований. Также в 32,5% проб происходили значительные колебания импеданса. В группе 3 исследовали ограничение сближения электродов на расстояние от 0,03 мм до 0,3 мм. Применение ограничителей оказалось эффективным при соотношении высоты ограничителя к толщине тканей между электродами в модели анастомоза как 1:40. Критическое падение импеданса наблюдали лишь в 2,5% исследований. Выводы. Уменьшение давления электродов на ткань усиливает отклонение величины импеданса от целевой. Применение их рельефной формы повышает электропроводность и улучшает стартовую часть электросварочного воздействия, но усиливает неравномерность в его конечной части из-за флуктуации импеданса. Применение ограничителей сближения электродов обеспечивает полноразмерную отработку алгоритма электросварочного воздействия при всех исследованных величинах оптимального и субкритического сжатия. Обсуждение и перспективы дальнейших исследований. Полученные данные призваны служить основой технологических решений в создании соответствующих элементов рабочей части специализированного инструмента для формирования электросварных анастомозов. Их технологическое внедрение позволит дополнительно нарастить установленные нами преимущества электросварного межкишечного соединения над шовным. Это технологическое средство может также быть эффективным для повышения эффективности сварки других биологических тканей.Неоднорідність стінок кишок спричинює нерівномірність структури електрозварного з'єднання та, відповідно, потребу у посиленому стисненні задля гомогенізації щільності та електропровідності. Але при цьому величина стиснення є близькою до руйнівної для стінки кишки, оскільки менші величини є неефективними. Мета: створити оптимальний засіб врівноваження та розподілу зусилля щодо стиснення тканини в моделі електрозварного міжкишкового анастомозу задля досягнення цим способом стабільності відпрацьовування алгоритму високочастотного зварювання стінок кишки. Матеріал та методи. Здійснили 348 досліджень програмованого подавання на тканину органокомплексу свині радіочастотної електричної напруги до 200 В з контрольованою зміною імпедансу після прикладення на електроди тиску від 2,0 Н/мм2 до 3,9 Н/мм2. Тканину складали вдвічі в прототипі інструменту, моделюючи міжкишковий анастомоз. Змінювали типи електродів: пласкі площею 247 мм2 (група 1); рельєфні 280 мм2 (група 2); пласкі 254 мм2 з обмежувачами їх зближення (група 3). Результати. В групі 1 ми спробували, з кроком 0,1 Н/мм2, підібрати величину тиску між електродами як точку рівноваги механічних та електричних властивостей. У 7,5% досліджень спостерігали недосягнення базових параметрів, у 42,5% — значне відхиленням швидкості зростання, у 7,5% — критичне зниження імпедансу. В групі 2 досліджували запобігання можливого зміщення електродів шляхом застосування різних конфігурацій рельєфу електродів. У цій серії досліджень зросла частота досягнення базових параметрів зниження імпедансу до 82,5%, але в наступній фазі раптове падіння спостерігали у 30% досліджень. Також у 32,5% проб відбувалися значні коливання імпедансу. В групі 3 досліджували обмеження зближення електродів на відстані від 0,03 мм до 0,3 мм. Застосування обмежувачів виявилося найефективнішим при співвідношенні висоти обмежувача до товщини тканин між електродами в моделі анастомозу як 1:40. Критичне падіння імпедансу спостерігали лише в 2,5% досліджень. Висновки. Зменшення тиску електродів на тканину посилює відхилення величини імпедансу від цільової. Застосування їхньої рельєфної форми підвищує електропровідність і покращує стартову частину електрозварного впливу, але посилює нерівномірність в його кінцевій частині через флуктуацію імпедансу. Застосування обмежувачів зближення електродів забезпечує повнотривале відпрацювання алгоритму електрозварного впливу за всіх досліджених величин оптимального та субкритичного стиснення. Обговорення та перспективи подальших досліджень. Отримані дані покликані слугувати основою технологічних рішень у створенні відповідних елементів робочої частини спеціалізованого інструменту для формування електрозварних анастомозів. Їх технологічне впровадження надасть можливість додатково наростити встановлені переваги електрозварного міжкишкового з'єднання над шовним. Цей технологічний засіб може також бути ефективним для підвищення ефективності зварювання інших біологічних тканин

ДОСВІД ОСВОЄННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТАМИ НА КАФЕДРІ ПРОПЕДЕВТИКИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ В УМОВАХ СИМУЛЯЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

The article adduces the method of simulation training opportunities in the light of modern ideas about the process of information assimilation and the acquisition of practical skills.The authors analyzed their own experience of practical classes conduction for the  2nd– and 3rd–year  students of medical university. The analysis is made taking into account the existing scientific publications data about simulation training method implementation in medical higher educational institutions of  Ukraine.У статті розглянуто можливості методу симуляційного навчання у світлі сучасних уявлень про процес засвоєння інформації та набуття практичних компетенцій. Проаналізовано власний досвід проведення практичних занять для студентів ІІ-ІІІ курсів медичного університету на основі наявних у наукових публікаціях даних про результати впровадження методу симуляційного навчання  у медичних вищих навчальних закладах України

Магнитно-резонансный паттерн изменений мышц тазового пояса и нижних конечностей у пациентов с дисферлинопатиями

Introduction. Dysferlinopathy is a phenotypically heterogeneous group of hereditary muscular dystrophies caused by mutations in the dysferlin gene (DYSF). Debut in adolescence, predominantly in physically developed patients, combined with the often subacute development of hypercreatine phosphatemia and edematous muscle changes in MRI often leads to diagnostic errors. Purpose of the study: to determine the most typical MRI pattern of muscle damage of the pelvic girdle and lower limb in patients with dysferlinopathy. Materials and methods. 40 people were examined, among which 20 patients with a clinical picture of dysferlinopathy with an equal ratio of Miyoshi phenotypes and LGMD and an average age of 35 (24; 44) years. Comprehensive clinical and instrumental examination included neurological, electroneuromyographic and molecular genetic studies (NGS). Magnetic resonance imaging of the muscles of the pelvic girdle and lower limb was performed in 20 patients and a control group equivalent in sex and age. Results. The use of semi-quantitative MRI indicators — relative signal intensity — D (D=T1 muscle (STIR) / T1 (STIR) subcutaneous fat layer) made it possible to formulate the characteristics of a common typical MRI pattern of muscle involvement in dysferlinopathy. An increase in the intensity of the relative signal D, T1 in the rear muscle group of the thighs and lower legs, indicating fatty infiltration was observed most frequently, while a decrease in D, STIR values was observed in the anterior and medial muscles of the thighs, reflecting the presence of edema of the previous fatty degeneration of these muscles. Conclusion. In addition to the general idea of muscle involvement in dysferlinopathy, it is advisable to consider the «early», «typical / completed» and «late» MRI patterns of dysferlinopathy that increase the effectiveness of the diagnosis of this disease. In the differential diagnosis of the Miyoshi phenotype from LGMD, one should focus on maintaining normal values of D, T1 from m. gluteus maximus and m. popliteus at all stages of the disease.Введение. Дисферлинопатии — это фенотипически гетерогенная группа наследственных мышечных дистрофий, обусловленных мутациями в гене дисферлина (DYSF). Дебют в подростковом возрасте преимущественно у физически развитых пациентов в сочетании с часто подострым повышением сывороточной креатинфосфокиназы и отечными изменениями мышц при магнитно-резонансной томографии (МРТ) часто приводит к диагностическим ошибкам. Цель исследования: определить наиболее типичный магнитно-резонансный (МР) паттерн поражения мышц тазового пояса и нижних конечностей у пациентов с дисферлинопатиями. Материалы и методы. Обследовано 40 человек, среди которых 20 пациентов с клинической картиной дисферлинопатий с равным соотношением фенотипов Миоши и поясно-конечностной мышечной дистрофией (ПКМД) и средним возрастом — 35 (24; 44) лет. Комплексное клинико-инструментальное обследование включало неврологическое, электронейромиографическое и молекулярно-генетическое исследование (NGS). Магнитно-резонансная томография мышц тазового пояса и нижних конечностей проведена 20 пациентам и эквивалентной по полу и возрасту контрольной группе. Результаты исследований. Использование полуколичественных МР-показателей — относительной интенсивности сигнала — D (D=Т1 мышцы (STIR) /Т1(STIR) подкожно-жирового слоя) позволило сформулировать характеристики общего типичного МР-паттерна вовлечения мышц при дисферлинопатиях. Наиболее часто отмечалось повышение интенсивности относительного сигнала D, Т1-ВИ в задней группе мышц бедер и голеней, свидетельствующее о жировой инфильтрации, тогда как снижение величин D, STIR наблюдалось в передних и медиальных мышцах бедер, что отражало наличие отека, предшествующего замещению жировой тканью данных мышц. Заключение. Кроме общего представления о вовлечении мышц при дисферлинопатиях, целесообразно рассматривать «ранний», «типичный/завершенный» и «поздний» МР-паттерны дисферлинопатий, повышающие эффективность диагностики данного заболевания. В дифференциальной диагностике фенотипа Миоши от ПКМД следует ориентироваться на сохранение нормальных величин D, Т1-ВИ от m. gluteus maximus и m. popliteus на всех стадиях заболевания

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ НЕГОСПІТАЛЬНІЙ ПНЕВМОНІЇ

Introduction. Syndrome of endogenous intoxication (EI) nowadays remains the leading place in manifestation of community-acquired pneumonia (CAP), and its expression correlates with the severity of the disease. Change of clinical manifestation of pneumonia, high accidence of its atypical forms as well as a significant level of mortality cause the need to find clear criteria for assessment of the pathological process severity. The laboratory markers of EI may be used as such criteria, but their diagnostic importance has been steel studied.The aim of study was to investigate changes in laboratory parameters of endogenous intoxication in patients with community-acquired pneumonia depending on the severity of the disease.Materials and methods. The study involved 175 patients with community-acquired pneumonia, which were divided into 3 groups according to Pneumonia PORT scale. In the midst of the disease the following laboratory markers of EI were investigated: the middle-mass molecules (fractions MMM254 and MMM280), leukocyte intoxication index, toxicity of blood serum and interstitial fluid according to spermatic test.Results and discussion. It was revealed that the development of inflammation in groups of patients with II and III class according to Pneumonia PORT scale was accompanied by toxemia: the value of the studied parameters in groups of surveyed was observed to be increased in proportion to the severity of the disease. In addition, severe course of pneumonia (IV class) was followed by significant accumulation of toxins in the interstitium, marked elevation of MMM280, paradoxic decrease of leukocyte index of intoxication in some patients. These findings indicate the overstrain of detoxification systems which is characteristic of endotoxicosis.Conclusion. Laboratory markers of endogenous intoxication can be used as criteria of severity of community-acquired pneumonia, but they need to be investigated in complex to characterize both toxemia and endotoxicosis.Введение. Синдром эндогенной интоксикации (EI) в настоящее время остается ведущим в клинической картине внебольничной пневмонии (НП), его выраженность соотносится с тяжестью заболевания. Изменение клинической картины пневмонии, высокая частота возникновения ее атипичных форм, значительный уровень смертности обусловливают необходимость выяснения четких критериев оценки тяжести патологического процесса. В качестве таких критериев могут быть использованы лабораторные маркеры ЭИ, но изучение их диагностического значения продолжается.Целью исследования стало определение изменений лабораторных показателей ЭИ у больных ВП в зависимости от тяжести заболевания.Материал и методы. Обследовано 175 больных ВП, которых разделили на 3 группы по тяжести течения заболевания согласно шкалы Pneumonia PORT. В разгар заболевания определяли следующие маркеры ЭИ: молекулы средней массы сыворотки крови фракций MСM254 и MСM280, лейкоцитарный индекс интоксикации, токсичность сыворотки крови и интерстициальной жидкости с семенным тестом.Результат и обсуждение. В группах пациентов с НП II и III классов по шкале Pneumonia PORT было установлено, что развитие воспаления в легких сопровождается токсемией: значение исследуемых параметров в группах обследуемых росли пропорционально тяжести заболевания. Тяжелое течение пневмонии (IV класс) сопровождался значительным накоплением токсинов в интерстиции, заметным повышением МСМ280, а у некоторых пациентов - парадоксальным снижением лейкоцитарного индекса интоксикации. Эти данные указывают на перенапряжение систем детоксикации, которые характерны для эндотоксикоза.Вывод. Лабораторные маркеры эндогенной интоксикации могут быть использованы в качестве критериев тяжести внебольничной пневмонии, но их исследование должно быть комплексным, чтобы характеризовать как токсемии, так и ендотоксикоз.Вступ. Синдром ендогенної інтоксикації (EI) на сьогодні залишається провідним у клінічній картині негоспітальної пневмонії (НП), його вираженість співвідноситься з тяжкістю захворювання. Зміна клінічної картини пневмонії, висока частота виникнення її атипових форм, значний рівень смертності зумовлюють необхідність виявлення чітких критеріїв оцінки тяжкості патологічного процесу. В якості таких критеріїв можуть бути використані лабораторні маркери ЕІ, але вивчення їх діагностичного значення триває.Метою дослідження стало визначення змін лабораторних показників ЕІ у хворих на НП залежно від тяжкості захворювання.Матеріал і методи. Обстежено 175 хворих на НП, яких поділили на 3 групи за тяжкістю перебігу захворювання згідно зі шкалою Pneumonia PORT. У розпал захворювання визначали наступні маркери ЕІ: молекули середньої маси сироватки крові фракцій MСM254 та MСM280, лейкоцитарний індекс інтоксикації, токсичність сироватки крові та інтерстиціальної рідини за сім’яним тестом.Результати. У групах пацієнтів з НП II і III класів за шкалою Pneumonia PORT було встановлено, що розвиток запалення в легенях супроводжується токсемією: значення досліджуваних параметрів у групах обстежуваних зростали пропорційно до тяжкості захворювання. Тяжкий перебіг пневмонії (IV клас) супроводжувався значним накопиченням токсинів в інтерстиції, помітним підвищенням МСМ280, а у деяких пацієнтів – парадоксальним зниженням лейкоцитарного індексу інтоксикації. Ці дані вказують на перенапруження систем детоксикації, які характерні для ендотоксикозу.Висновок. Лабораторні маркери ендогенної інтоксикації можуть бути використані як критерії тяжкості негоспітальної пневмонії, але їх дослідження має бути комплексним, щоб характеризувати як токсемію, так і ендотоксикоз

МЕЖІ СЕРЦЕВОЇ ТУПОСТІ: ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ ІСТИНОЮ І КАНОНІЧНИМИ ПРАВИЛАМИ ПЕРКУСІЇ В ПРОПЕДЕВТИЦІ ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ

This article finally outlined the need to change attitudes concerning the canonical procedures of percussion of relative and absolute cardiac dullness. Adjustments suggested by the authors, allow clinicians while examining a patient to avoid errors in more than one centimeter in determining the upper limit of the heart by the standards of its relative and absolute dullness as well as to  introduce elements of reconciliation in the interpretation of the various options for percussion. This is particularly important for teachers who teach the subject Internal Medicine and for future doctors.У статті викладена необхідність зміни стереотипів щодо канонічних методик перкуторного визначення  меж відносної та абсолютної тупостей серця. Корективи, запропоновані авторами, дозволяють клініцистам біля ліжка хворого уникнути похибки в понад один сантиметр при визначенні верхньої межі серця  за стандартами його відносної та абсолютної тупостей, і внести елементи примирення при інтерпретації різних варіантів його перкусії, що має особливе значення для викладачів кафедр пропедевтики внутрішньої медицини та майбутніх лікарів.