Органна дисфункція в динаміці гострого панкреатиту

Мета. Визначити динаміку органної дисфункції у залежності від характеру локальних ускладнень гострого панкреатиту (ГП). Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із ГП, які перебували в хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з 2010 по 2015 р. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень діагностовано у 107 (25,4%) хворих. Результати. При середньотяжкому перебігу ГП транзиторну первинну органну дисфункцію спостерігали у 65,9% хворих. Друга хвиля поліорганної недостатності (ПОН) виникла у 18,1% хворих внаслідок прогресування гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) на 10 – 14-ту добу захворювання. При тяжкому ГП ПОН у 7,9% пацієнтів мала безперервний, у 14,3% – інтермітуючий характер, обумовлений розвитком ГСУ. Висновки. Ризик другої хвилі ПОН та несприятливого перебігу захворювання зростає з поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень на три і більше анатомічних ділянок переважно у пацієнтів з тяжким ГП

Surgical tactics with acute pancreatitis complicated ascites-peritonitis

Накопичення рідини в перипанкреатичній області та віддалених ділянках черевної порожнини поширене на ранній стадії гострого тяжкого панкреатиту. Рідина найчастіше є геморагічним асцитом, багата активованими ліполітичними і протеолітичними ферментами, вазоактивними речовинами та запальними цитокінами, на початку захворювання асептична. Евакуація з черевної порожнини рідини, багатої на потенційно токсичні медіатори, в низці публікацій описана як раціональний захід для полегшення страждань хворих у критичному стані. Мета роботи – проаналізувати публікації останніх років щодо хірургічної тактики при ферментативному асцит-перитоніті та її впливу на перебіг гострого тяжкого панкреатиту. Висновки. Рандомізовані клінічні дослідження і публікації демонструють суперечливі дані щодо ефективності хірургічних утручань при гострому панкреатиті, що ускладнений асцит-перитонітом. Міжнародні рекомендації мають низький рівень доказовості щодо ефективності дренування, лаважу та відеолапароскопічної санації, який пов’язаний із залученням в окремі дослідження пацієнтів із нетяжким панкреатитом. Оптимізація хірургічної тактики в пацієнтів з асцит-перитонітом при тяжкому панкреатиті може бути пов’язана з визначенням тяжкості стану пацієнта з асцит-перитонітом, вираженості парапанкреатиту, рівня токсичності асцит-перитоніту, показань та оптимального часу дренування/лаважу. Для розв’язання цих питань необхідно продовжити проспективні дослідження.; Накопление жидкости в перипанкреатической области и отдаленных участках брюшной полости широко распространено на ранней стадии острого тяжелого панкреатита. Жидкость в основном представляет собой геморрагический асцит, богатая активированными липолитическими и протеолитическими ферментами, вазоактивными веществами и воспалительными цитокинами и не обязательно инфицирована. Эвакуация из брюшной полости жидкости, богатой потенциально токсичными медиаторами, поддерживается в ряде публикаций как рациональное мероприятие для облегчения бремени болезни у больных в критическом состоянии. Цель работы – проанализировать публикации последних лет о хирургической тактике при ферментативном асцит-перитоните и ее влиянии на течение острого тяжелого панкреатита. Выводы. Рандомизированные клинические исследования и публикации демонстрируют противоречивые данные об эффективности хирургических вмешательств при остром панкреатите, осложненном асцит-перитонитом. Международные рекомендации имеют низкий уровень доказательности в отношении эффективности дренирования, лаважа и видеолапароскопической санации, связанный с включением в отдельные исследования пациентов с нетяжелым панкреатитом. Оптимизация хирургической тактики у пациентов с асцит-перитонитом при тяжелом панкреатите может быть связана с определением тяжести состояния пациента с асцит-перитонитом, выраженности парапанкреатита, уровня токсичности асцит-перитонита, показаний и оптимального времени дренирования/лаважа. Для решения этих вопросов существует потребность в дальнейших проспективных исследованиях.; Fluid accumulation in the peri-pancreatic region and the distal areas of the abdominal cavity is widespread in the early stage of acute severe pancreatitis. The fluid is mainly hemorrhagic ascites, rich in activated lipolytic and proteolytic enzymes, vasoactive substances and inflammatory cytokines, and is aseptic at the onset of the disease. Evacuation of a fluid rich in potentially toxic mediators from the abdominal cavity is supported in a number of publications as a rational measure to alleviate the burden of disease in critically ill patients. The purpose of the study was to analyze recent publications on surgical tactics for enzymatic peritonitis and its impact on acute severe pancreatitis. A thorough analysis of the literature made it possible to draw the following conclusions related to the state of this problem. To date, randomized clinical trials and publications show controversial data on the efficacy of surgical interventions for acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis. International recommendations have a low level of evidence regarding the effectiveness of drainage, lavage and video-laparoscopic rehabilitation due to inclusion of patients with non-severe pancreatitis into individual studies. Optimization of surgical tactics in patients with ascites-peritonitis in severe pancreatitis may be associated with the definition of: the severity of the condition in patient with ascites-peritonitis, parapancreatitis severity, toxicity level of ascites-peritonitis, indications and optimal drainage / lavage time. To address these issues, there is a need for further prospective studies

Hydration mechanism of heterogeneous alkaline deacetylation of chitin

In the work the hypothesis has been proposed explaining the features of the kinetics of chitin/chitosan alkali deacetylation reaction in highly concentrated solutions of sodium hydroxide, which almost completely stops after 30–60 min after the start of the reaction and does not provide a fully deacetylated product – chitosan. Analysis of the known publications explaining the observed decline in the deacetylation reaction rate has been executed, and some new experimental results confirming the authors' conclusions have been presented. It has been shown that water present in the reaction mixture renders the greatest influence on the kinetics of chitin deacetylation, and can lead to hydration as chitin molecules and ions alkalis as well. The hypothesis has been offered according to which in the reaction mixture there is the dynamic balance between hydrated alkali ions, molecules of chitin and formed acetate ion, which can shift depending on the concentration of the reacting particles. It has been suggested that in concentrated alkali solutions water is present almost entirely or partly in the form of hydrate shells of alkali ions, and to a lesser extent in the form of "free" water. Apparently, the limiting stage of the deacetylation reaction is the hydration of chitin macromolecules by water molecules, which are released during nucleophile replacing hydroxyl ions by acetyl radicals binding with chitin amino groups. Acetate ion is a product of the deacetylation reaction. Acetate ion hydration energy is less than hydration energy of hydroxyl ion, so the acetate ion is less hydrated, as a result some water is released. In these conditions, hydration of chitin macromolecules occurs in the local area around the chitin molecules, where the high water concentration is created after deacetylation. The alkali concentration in all reaction volume remains practically constant

Хірургічна тактика при гострому панкреатиті, що ускладнений асцит-перитонітом

Fluid accumulation in the peri-pancreatic region and the distal areas of the abdominal cavity is widespread in the early stage of acute severe pancreatitis. The fluid is mainly hemorrhagic ascites, rich in activated lipolytic and proteolytic enzymes, vasoactive substances and inflammatory cytokines, and is aseptic at the onset of the disease. Evacuation of a fluid rich in potentially toxic mediators from the abdominal cavity is supported in a number of publications as a rational measure to alleviate the burden of disease in critically ill patients.The purpose of the study was to analyze recent publications on surgical tactics for enzymatic peritonitis and its impact on acute severe pancreatitis. A thorough analysis of the literature made it possible to draw the following conclusions related to the state of this problem. To date, randomized clinical trials and publications show controversial data on the efficacy of surgical interventions for acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis. International recommendations have a low level of evidence regarding the effectiveness of drainage, lavage and video-laparoscopic rehabilitation due to inclusion of patients with non-severe pancreatitis into individual studies. Optimization of surgical tactics in patients with ascites-peritonitis in severe pancreatitis may be associated with the definition of: the severity of the condition in patient with ascites-peritonitis, parapancreatitis severity, toxicity level of ascites-peritonitis, indications and optimal drainage / lavage time. To address these issues, there is a need for further prospective studies.  Накопление жидкости в перипанкреатической области и отдаленных участках брюшной полости широко распространено на ранней стадии острого тяжелого панкреатита. Жидкость в основном представляет собой геморрагический асцит, богатая активированными липолитическими и протеолитическими ферментами, вазоактивными веществами и воспалительными цитокинами и не обязательно инфицирована. Эвакуация из брюшной полости жидкости, богатой потенциально токсичными медиаторами, поддерживается в ряде публикаций как рациональное мероприятие для облегчения бремени болезни у больных в критическом состоянии.Цель работы – проанализировать публикации последних лет о хирургической тактике при ферментативном асцит-перитоните и ее влиянии на течение острого тяжелого панкреатита.Выводы. Рандомизированные клинические исследования и публикации демонстрируют противоречивые данные об эффективности хирургических вмешательств при остром панкреатите, осложненном асцит-перитонитом. Международные рекомендации имеют низкий уровень доказательности в отношении эффективности дренирования, лаважа и видеолапароскопической санации, связанный с включением в отдельные исследования пациентов с нетяжелым панкреатитом. Оптимизация хирургической тактики у пациентов с асцит-перитонитом при тяжелом панкреатите может быть связана с определением тяжести состояния пациента с асцит-перитонитом, выраженности парапанкреатита, уровня токсичности асцит-перитонита, показаний и оптимального времени дренирования/лаважа. Для решения этих вопросов существует потребность в дальнейших проспективных исследованиях.   Накопичення рідини в перипанкреатичній області та віддалених ділянках черевної порожнини поширене на ранній стадії гострого тяжкого панкреатиту. Рідина найчастіше є геморагічним асцитом, багата активованими ліполітичними і протеолітичними ферментами, вазоактивними речовинами та запальними цитокінами, на початку захворювання асептична. Евакуація з черевної порожнини рідини, багатої на потенційно токсичні медіатори, в низці публікацій описана як раціональний захід для полегшення страждань хворих у критичному стані.Мета роботи – проаналізувати публікації останніх років щодо хірургічної тактики при ферментативному асцит-перитоніті та її впливу на перебіг гострого тяжкого панкреатиту.Висновки. Рандомізовані клінічні дослідження і публікації демонструють суперечливі дані щодо ефективності хірургічних утручань при гострому панкреатиті, що ускладнений асцит-перитонітом. Міжнародні рекомендації мають низький рівень доказовості щодо ефективності дренування, лаважу та відеолапароскопічної санації, який пов’язаний із залученням в окремі дослідження пацієнтів із нетяжким панкреатитом. Оптимізація хірургічної тактики в пацієнтів з асцит-перитонітом при тяжкому панкреатиті може бути пов’язана з визначенням тяжкості стану пацієнта з асцит-перитонітом, вираженості парапанкреатиту, рівня токсичності асцит-перитоніту, показань та оптимального часу дренування/лаважу. Для розв’язання цих питань необхідно продовжити проспективні дослідження.

Apoptosis of neutrophils in the patients with the high risk of peritonitis occurrence after operation for acute diseases of the abdominal organs

Проведено дослідження процесів апоптозу периферичних нейтрофілів у 43 хворих, які оперовані з приводу гострої абдомінальної патології, на 1-шу та 4-ту добу післяопераційного періоду. Встановлено динамічні зміни у післяопераційному періоді процесів апоптозу периферичних нейтрофілів у хворих із гострою абдомінальною патологією. Несприятливий перебіг раннього післяопераційного періоду у пацієнтів з початковим високим і середнім ступенем ризику виникнення післяопераційного перитоніту супроводжується пригніченням процесів апоптозу периферичних нейтрофілів; Research processes of apoptosis peripheral neutrophiles were made at 43 patients, who were operated with acute abdominal pathology. The results were studied on 1 and 4 days in postoperative period. Dynamic changes of apoptosis peripheral neutrophils were proved. Suppress in apoptosis peripheral neutrophils at an adverse current of the early postoperative period at patients with high and average risk degree occurrence of a postoperative peritonitis

Prognostic value of biochemical markers in purulent-ceptic complications of acute severe pancreatitis

Однією з найбільш актуальних проблем невідкладної абдомінальної хірургії є гострий панкреатит. Частота панкреатиту щороку збільшується на 2,5 – 3,1%, становить від 15 до 70 на 100 000 населення в країнах Європи та Північної Америки. Близько 40% хворих помирають протягом перших 7 діб після госпіталізації, більшість – у перші 3 доби. Пацієнти з ГТП, які переживають першу хвилю хвороби, високий ризик вторинного інфікування вогнищ панкреонекрозу, що є показанням до оперативного втручання. Проаналізовано результати лікування 22 хворих із гострим тяжким панкреатитом. Термін госпіталізації до стаціонару – 2-7 доба від початку захворювання. Чоловіків було 7 (31,8%), жінок –15 (68,2%). Вік хворих від 22 до 79 років (46,9±1,5 року). Гнійно-септичні ускладнення розвинулись у 22 (100,0%) пацієнтів, наявність секвестрів виявлено у 9 з них (40,9%). Середній ліжко-день у даній групі пацієнтів склав 48,3±4,4 днів, летальність 27,3% (6 хворих). Аналізуючи результати дослідження біохімічних маркерів можемо стверджувати, що підвищення рівня прокальцитоніну та С-реактивного білку свідчить про розвиток гнійно-септичних ускладнень у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом, а зниження концентрації вільного Т3 при нормальних показниках Т4 та ТТГ у 6 (27,3%) пацієнтів, свідчить про розвиток у них синдрому lowT3, що в свою чергу передбачає несприятливий перебіг захворювання.; Одной из наиболее актуальных проблем неотложной абдоминальной хирургии является острый панкреатит. Частота панкреатита ежегодно увеличивается на 2,5 - 3,1%, составляет от 15 до 70 на 100 000 населения в странах Европы и Северной Америки. Около 40% больных умирают в течение первых 7 дней после госпитализации, большинство - в первые 3 суток. Пациенты с ОТП, которые переживают первую волну болезни, высокий риск вторичного инфицирования очагов панкреонекроза, что является показанием к оперативному вмешательству. Проанализированы результаты лечения 22 больных с острым тяжелым панкреатитом. Срок госпитализации в стационар – 2-7 сутки от начала заболевания. Мужчин было 7 (31,8%), женщин -15 (68,2%). Возраст больных от 22 до 79 лет (46,9 ±1,5 года). Гнойно-септические осложнения развились у 22 (100,0%) пациентов, наличие секвестров выявлено у 9 из них (40,9%). Средний койко-день в данной группе пациентов составил 48,3±4,4 дней, летальность 27,3% (6 больных). Анализируя результаты исследования биохимических маркеров, можем утверждать, что повышение уровня прокальцитонина и С-реактивного белка свидетельствует о развитии гнойно-септических осложнений у пациентов с острым тяжелым панкреатитом, а снижение концентрации свободного Т3 при нормальных показателях Т4 и ТТГ у 6 (27,3%) пациентов, свидетельствует о развитии у них синдрома lowT3, что в свою очередь предполагает неблагоприятное течение заболевания.; One of the most pressing issues of urgent abdominal surgery is acute pancreatitis. The incidence of pancreatitis increases annually by 2.5 - 3.1%, ranging from 15 to 70 cases per 100,000 population in Europe and North America. About 40% of patients die within the first 7 days after hospitalization, most in the first 3 days. Patients with acute severe pancreatitis who are experiencing the first wave of the disease have a high risk of secondary infection of the pancreatic necrosis foci that is an indication for surgical intervention. This article presents the analysis of the treatment results in 22 patients with acute severe pancreatitis, 7 (31.8%) men and 15 (68.2%) women. Age of patients ranged from 22 to 79 years (46,9 ± 1,5 years). 2-7 days was the time from the onset of the disease to hospital admission. Purulent-septic complications developed in 22 (100.0%) patients, the presence of sequestrate was detected in 9 of them (40.9%). The average period of hospital staying for this group of patients was 48.3 ± 4.4 days; the mortality rate was 27.3% (6 patients). Having analyzing the biochemical markers obtained, we can state that the increase in the level of procalcitonin and C-reactive protein indicates the development of purulent-septic complications in patients with acute severe pancreatitis, while the decrease in the free T3 concentration at normal T4 and TSH levels in 6 (27.3%) of patients, suggests the development of their lowT3 syndrome that in turn suggests an unfavourable course of the disease

Predictive criteria for severe course of acute pancreatitis based on last reviews of its classification signs

Гострий панкреатит відносять до найпоширеніших захворювань органів травлення, що потребують ургентної госпіталізації, і існує глобальна тенденція до збільшення захворюваності на цю хворобу. В останні роки було переглянуто підходи до класифікації даного захворювання. Метою роботи був аналіз публікацій останніх років щодо сучасних поглядів на діагностику, визначення та прогнозування тяжкості гострого панкреатиту. Проведено пошук та аналіз літератури бази «Medline» за ключовими словами: acute severe pancreatitis, classification. Сучасні погляди на діагностику тяжкої форми гострого панкреатиту базуються на нових міжнародних класифікаціях RAC та DBC. Наявність органної недостатності та її тривалість є ключовим критерієм діагностики гострого тяжкого панкреатиту. DBC окрім органної недостатності рекомендує використовувати наявність панкреонекрозу та його стерильність /інфікованість, що є більш актуальним для пізньої фази захворювання. Рання діагностика та прогнозування поліорганної недостатності мають ключове значення для планування та корекції інтенсивної терапії, діагностика парапанкреатичних ускладнень – для вибору хірургічної тактики, а оцінка даних класифікаційних ознак в динаміці дозволить визначитися з об’ємом та етапністю хірургічних втручань. Розробка та обґрунтування оптимального підходу до лікування гострого тяжкого панкреатиту на підставі ключових класифікаційних ознак має сприяти мінімізації несприятливих наслідків. ; Острый панкреатит относят к наиболее распространенным заболеваниям органов пищеварения, требующим ургентной госпитализации. В последние годы были пересмотрены подходы к классификации данного заболевания. Целью работы был анализ публикаций последних лет по современным воззрениям на диагностику, определение и прогнозирование тяжести острого панкреатита. Проведен поиск и анализ литературы базы «Medline». Современные взгляды на диагностику тяжелой формы острого панкреатита базируются на новых международных классификациях RAC и DBC. Наличие органной недостаточности и ее продолжительность является ключевым критерием диагностики острого тяжелого панкреатита. DBC кроме органной недостаточности рекомендует использовать наличие панкреонекроза и его стерильность / инфицированность. Ранняя диагностика и прогнозирование полиорганной недостаточности имеют ключевое значение для планирования и коррекции интенсивной терапии, диагностика парапанкреатических осложнений - для выбора хирургической тактики, а оценка данных классификационных признаков в динамике позволит определиться с объемом и этапностью хирургических вмешательств. Разработка и обоснование оптимального подхода к лечению острого панкреатита на основании ключевых классификационных признаков должна способствовать минимизации неблагоприятных исходов. ; Acute pancreatitis (GP) is one of the most common diseases of the digestive system requiring urgent hospitalization, and there is a global tendency to increase the incidence of this disease. In recent years, approaches to the classification of this disease have been revised. The purpose of this work was to analyze recent year publications regarding modern views on the diagnosis, identification and prediction of the severity of acute pancreatitis. The study was based on the search of relevant information in peer-reviewed journals through the "Medline" sources over the past 5 years by key words as acute severe pancreatitis, classification. The data obtained were then carefully analyzed. Modern views on the diagnosis of severe forms of acute pancreatitis are based on the new international classifications of RAC and DBC. The presence of organ failure and its duration is a key criterion for the diagnosis of acute severe pancreatitis. In addition to organ failure, DBC recommends the use of pancreatic necrosis and its sterility / infectivity, which is more relevant for the late phase of the disease. Early diagnosis and prediction of multiple organ failure are of great significance in planning and correction of intensive care, and the diagnosis of parapancreatic complications is exceptionally important for choosing the proper surgical tactics. The correct evaluation of the classification data in the dynamics will determine the extent and staging of surgical interventions. The development and grounding of an optimal approach to the treatment of acute severe pancreatitis based on key classification features is to minimize the adverse effects

Possible correction tactics of treatment patients with severe cranioabdominal injury

Однією з актуальних сучасних медичних проблем є важка механічна поєднана травма, кількість якої з року в рік збільшується як по частоті, так і по тяжкості пошкоджень. З початку 90-х рр. у світі з’явилася тенденція до консервативного ведення нетяжкої травми паренхіматозних органів. В дослідження було включено 53 пацієнта, які були розділені на 2 групи. До першої групи увійшло 25 потерпілих – діагностика інтраабдомінальних пошкоджень потерпілим проводилася за допомогою діагностичного перитонеального лаважу. В другу групу віднесено 28 потерпілих – діагностика пошкоджень внутрішніх органів проводилася за допомогою УЗД згідно FAST-протоколу. В результаті проведеного дослідження встановлено, що застосування УЗД в динаміці за FAST-протоколом дозволило поліпшити результати лікування постраждалих з тяжкою краніоабдомінальною травмою, а саме уникнути невиправданих оперативних втручань у 64% хворих; Одной из актуальных современных медицинских проблем является тяжелая механическая сочетанная травма, количество которой из года в год увеличивается как по частоте, так и по тяжести повреждений. С начала 90-х гг. в мире появилась тенденция к консервативному ведению нетяжёлой травмы паренхиматозных органов. В исследование было включено 53 пациента, разделенных на 2 группы. В первую группу вошли 25 больных — диагностика интраабдоминальных повреждений пострадавшим проводилась с помощью диагностического перитонеального лаважа. Во вторую группу отнесены 28 пострадавших — диагностика повреждений внутренних органов проводилась с помощью УЗИ согласно FAST-протоколу. В результате проведенного исследования установлено, что применение УЗИ в динамике согласно FAST-протоколу позволило улучшить результаты лечения пострадавших с тяжелой краниоабдоминальною травмой, а именно избежать неоправданных оперативных вмешательств у 64 % больных; One of the current modern medical problems are severe multisystem mechanical injury, which amount from year to year increases both in frequency and in severity of injuries. Since the early 90’s. in the world, there is a tendency for conservative management of minor injuries parenchymatous organs. The study included 53 patients, who were dividing into 2 groups. In the first group consisted of 25 victims - diagnosis of intraabdominal injury victims was carrying out using a diagnostic peritoneal lavage. The second group included 28 injured - diagnosing internal injuries was carrying out using ultrasound according to the FAST Protocol. The study has found that the use of ultrasound in the dynamics on the FAST Protocol has improved the results of treatment for those with severe cranioabdominal injury, namely to avoid unnecessary surgical interventions in 64% of patients

Оценка эффективности хирургической тактики при локальных гнойно-септических осложнениях острого панкреатита

Introduction: In the past decades, mortality in acute pancreatitis ranges from 3% to 15 % and depends mainly on the severity of the diseases, which is characterized by thedevelopment of necrotic processes in the pancreas and systemic complications. Notwithstanding the numerous studies on severe forms of acute pancreatitis, no significant improvement of treatment outcomes of this category of patients is observed. The integrated diagnosis and treatment of this pathology, prognosis and prevention of purulentseptic complications are relevant to date. The aim: To evaluate the effectiveness of surgical management depending on the nature and incidence of local purulent-septic complications of acute pancreatitis. Materials and methods: We have analyzed the treatment outcomes of 422 patients with acute pancreatitis who were treated in the Surgical Unit at Poltava Regional Clinical Hospital in the period from 2010 to 2015. All patients were admitted to hospital following 1-7 days after infection. 315 (74.6 %) of them were diagnosed with mild acute pancreatitis; patients received conservative treatment and were discharged from the hospital within 7-10 days. Moderate and severe pancreatitis with the development of local parapancreatic complications were diagnosed in 107 patients (25, 4%) (men=67 (62.6%); women=40 (37, 4%)). Age of patients ranged from 22 to 81 years (47, 9±1.5 years). The severity of the disease was determined according to BISAP score, the presence of multiple organ failure was confirmed by the Modified Marshall Score (2012 modification) Patients were examined in compliance with the requirements of the Order of the Ministry of Health of Ukraine No 297 as of 02 April, 2010. Review and conclusions: Moderate acute pancreatitis is characterized by localization of purulent-septic complications in 1-2 anatomical areas with fluid component mainly. Severe acute pancreatitis is characterized by the localization of purulent-septic complications in 2 or more anatomical areas with tissue component mainly. The efficacy of aspiration-and-drainage interventions depended on the proliferation of fluid accumulations in 1-2 anatomical areas and presence of fluid component mainly. Primarily, open necrsequestrotomy is the most appropriate surgery to be performed in patients with mainly tissue component in the fluid aggregations and the prevalence of local parapancreatic complications in more than two anatomic areas; Вступ. Протягом останніх десятиліть летальність при гострому панкреатиті коливається в межах від 3 до 15 % та залежить головним чином від питомої ваги тяжких форм у структурі захворюваності, які характеризуються розвитком некротичних процесів у підшлунковій залозі та системними ускладненнями. Незважаючи на наявність великої кількості досліджень, присвячених вивченню тяжкої форми гострого панкреатиту, суттєвого поліпшення результатів лікування цієї категорії хворих не спостерігається. Питання комплексної діагностики та лікування даної патології, прогнозування та профілактики гнійно-септичних ускладнень є актуальними до сьогодні Мета. Оцінити ефективність хірургічної тактики в залежності від характеру та поширеності локальних гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту. Матеріал та методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із гострим панкреатитом, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні у період з 2010 по 2015 роки. Усі пацієнти поступали до стаціонару на 1-7 добу від початку захворювання. У 315 (74,6%) з них діагностовано гострий легкий панкреатит, пацієнти отримували консервативну терапію і на 7-10 добу були виписані зі стаціонару. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень було діагностовано у 107 хворих (25,4%). Чоловіків було 67 (62,6%), жінок – 40 (37,4%). Вік хворих від 22 до 81 року (47,9±1,5 року). Тяжкість стану пацієнтів визначали за шкалою BISAP, наявність поліорганної недостатності констатували за шкалою Marshal (модифікація 2012 р) [5]. Пацієнти були обстежені згідно наказу МОЗ України № 297 від 2 квітня 2010 року. Результати та висновки. Для гострого панкреатиту середньої тяжкості є характерним локалізація гнійно-септичних ускладнень в 1-2 анатомічних ділянках з переважно рідинним компонентом. Для гострого тяжкого панкреатиту є характерним локалізація гнійно-септичних ускладнень більше ніж в 2 анатомічних ділянках з переважно тканинним компонентом. Ефективність пункційно-дренуючих втручань залежала від поширеності рідинних скупчень на 1-2 анатомічні ділянки та наявністю переважно рідинного компоненту. Серед пацієнтів з переважним тканинним компонентом у рідинних скупченнях та поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень більше ніж на дві анатомічні ділянки, найбільш доцільним первинно є виконання відкритих некрсеквестректомій