Результати хірургічного лікування гігантоклітинної пухлини довгих кісток

The standard treatment option for Giant cell tumor (GCT) is surgery. The radical resection followed by reconstruction is associated with definite clinical problem: high rate of complications, reducing of limb function. Tumor excohleation allows to preserve the joint, but has a high rate of local recurrence. Objective: in retrospective study to analyze the advantages and disadvantages of intralesions and wide radical resection based on results of treatment in patients with Giant cell tumor. Methods: we performed a retrospective analysis of treatment results of 142 patients with long bones Giant cell tumor in the period from 1977 to 2012 years. Tumor excohleation (intralesional resection, IR) with grafting the defect with bone or biodegradable materials was performed in 70 cases, wide resections (WR) with defect reconstructions — in 72 patients. Results: in the group of patients who underwent IR the local relapses were revealed in 35.7 % of cases, which is seven times higher than in WR group. Functional result according to MSTS scale in patients after IR was 92.5 %, after WR — 78.8 % (p = 0.02). Such clinical factors as IR, localization of tumor in the distal radius, age under 25 years is strongly associated with appearence of local recurrence. For patients after IR PFS was 71.0 %, after WR — 95.8 % (p = 0.001). Conclusions: the optimal surgical method in patients with Giant cell tumor of long bones is IR due to good functional results. However, local relapse rate in this group remains high — 35.7 % versus 4.5 % in group after WR (p < 0.05). One of the way of its reducing is application of new therapeutic agents e. g. denosumab, the effectiveness of which can be assessed in prospective trials.Стандартным лечением в случае гигантоклеточной опухоли (ГКО) является хирургическое вмешательство. Выполнение радикальных резекций с последующими реконструкциями связано с определенными клиническими проблемами: высокой частотой осложнений, снижением функции конечности. Экскохлеация опухоли позволяет сохранить сустав, но имеет высокий уровень локальных рецидивов.Цель: изучить преимущества и недостатки использования внутрикостной и широкой радикальных резекций по результатам хирургического лечения больных с ГКО в ретроспективном когортном клиническом исследовании. Методы: проведен ретроспективный анализ лечения 142 пациентов с ГКО, локализованной в длинных костях, за период 1977–2012 гг. Хирургическое лечение в виде экскохлеации опухоли (внутрикостной резекции (ВР)) с заполнением дефекта костными трансплантатами или биодеградирующими материалами выполнено 70 больным, широкие резекции (ШР) с реконструкцией дефекта — 72.Результаты: в группе пациентов, которым выполнена ВР, локальные рецидивы выявлены в 35,7 % случаев, что в 7 раз больше, чем в группе ШР. Функциональный результат по шкале MSTS у больных после ВР составил 92,5 %, после ШР — 78,8 % (p = 0,02). Такие клинические факторы, как ВР, локализация опухоли в дистальном отделе лучевой кости и возраст больного до 25 лет имеют сильную связь с возникновением локального рецидива. Для больных после ВР показатель безрецидивной выживаемости составил 71,0 %, после ШР — 95,8 % (p = 0,001).Выводы: оптимальным методом хирургического вмешательства у пациентов с ГКО длинных костей является ВР благодаря хорошим функциональным результатам. Однако уровень локальных рецидивов остается в этой группе довольно высоким — 35,7 против 4,5 % после ШР (p < 0,05). Одним из путей их снижения является использование новых терапевтических агентов, например, деносумаба, эффективность которых можно оценить при проведении проспективных исследований.Стандартним лікуванням у разі гігантоклітинної пухлини (ГКП) є хірургічне втручання. Виконання радикальних резекцій із подальшими реконструкціями пов’язано з певними клінічними проблемами: високою частотою ускладнень, зниженням функції кінцівки. Екскохлеація пухлини дає змогу зберегти суглоб, але має високий рівень локальних рецидивів.Мета: вивчити переваги та недоліки використання внутрішньокісткової та широкої радикальних резекцій за результатами хірургічного лікування хворих із ГКП у ретроспективному когортному клінічному дослідженні. Методи: проведено ретроспективний аналіз лікування 142 пацієнтів із ГКП, локалізованою в довгих кістках, за період 1977–2012 рр. Хірургічне лікування у вигляді екскохлеації пухлини (внутрішньокісткової резекції (ВР)) зі заповненням дефекту кістковими трансплантатами або біодеградуючими матеріалами виконано 70 хворим, широкі резекції (ШР) із реконструкцією дефекту — 72.Результати: у групі пацієнтів, яким виконана ВР, локальні рецидиви виявлені в 35,7 % випадків, що в 7 разів більше, ніж у групі ШР. Функціональний результат за шкалою MSTS у хворих після ВР склав 92,5 %, після ШР — 78,8 % (p = 0,02). Такі клінічні фактори, як ВР, локалізація пухлини в дистальному відділі променевої кістки та вік хворого до 25 років мають сильний зв’язок із виникненням локального рецидиву. Для хворих після ВР показник безрецидивної виживаності становив 71,0 %, після ШР — 95,8 % (p = 0,001).Висновки: оптимальним методом хірургічного втручання в пацієнтів із ГКП довгих кісток є ВР завдяки хорошим функціональним результатами. Проте рівень локальних рецидивів залишається в цій групі досить високим — 35,7 проти 4,5 % після ШР (p < 0,05). Одним із шляхів його зниження є використання нових терапевтичних агентів, наприклад, деносумабу, ефективність яких можна оцінити під час проведення проспективних досліджень