ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ У ХВОРИХ ІЗ ДЕПРЕСИВНИМИ РОЗЛАДАМИ

Summary. The study of the clinical phenomenology of depressive disorders is important for determining the directions of modern pathomorphosis, prognosis and treatment of depression. The aim of the study – to investigate the structure and severity of psychopathological symptoms in patients with depressive disorders at the present stage, taking into account age and gender factor. Materials and Methods. A clinical examination of 107 men and 138 women with endogenous depressive disorders (ICD-10 codes F 31.3, F 31.4, F 32.0, F 32.1, F 32.2, F 33.0, F 33.1, F 33.2), taking into account age and gender factor, using the questionnaire SCL-90-R was performed. Results. Depressive disorders, in addition to depressive symptoms, are manifested by a wide range of psychopathological manifestations, among which are dominated by increased levels of anxiety (2.40±0.45) points, moderate levels of interpersonal sensitivity (1.73±0.48) points and obsessive-compulsive symptoms (1.44±0.85) points, close to moderate levels of somatization (1.05±0.51) points and phobic anxiety (1.00±0.47) points, as well as low levels of psychoticism (0.64±0.24) points, hostility (0.55±0.77) points and paranoid symptoms (0.26±0.13) points. Significantly higher rates of depression, hostility and paranoid symptoms were found in men, and anxiety, obsessive-compulsive symptoms, interpersonal sensitivity, somatization and phobic anxiety were found in women. Gender differences in the severity of psychopathological symptoms are probably related to different gender role models and the specifics of gender-based pathocharacterological changes. The severity of all psychopathological manifestations increases with age, with a more significant deterioration in the manifestations of psychopathological symptoms occurs at the age of 45 years and older. Conclusions. The clinical picture of modern depressive disorders is characterized by polymorphic symptoms and the presence of significant gender differences; and psychopathological manifestations intensify with age, reaching the greatest severity in middle-aged, elderly and senile patients, which can be seen as a manifestation of modern clinical pathomorphosis of depression.Резюме. Дослідження клінічної феноменології депресивних розладів має важливе значення для визначення напрямків сучасного патоморфозу, прогнозування та лікування депресій. Мета дослідження – вивчити структуру і вираження психопатологічної симптоматики у хворих із депресивними розладами на сучасному етапі з урахуванням віку та гендерного фактора. Матеріали і методи. Проведено клінічне обстеження 107 чоловіків і 138 жінок із депресивними розладами ендогенного характеру (коди за МКХ-10 F 31.3,  F 31.4, F 32.0, F 32.1, F 32.2, F 33.0, F 33.1, F 33.2) з урахуванням віку та гендерного фактора, з використанням опитувальника SCL-90-R. Результати. Депресивні розлади, окрім депресивної симптоматики, проявляються широким спектром психопатологічних проявів, серед яких домінують підвищені рівні тривожності – (2,40±0,45) бала, помірні рівні міжособистісної сензитивності – (1,73±0,48) бала та обсесивно-компульсивної симптоматики – (1,44±0,85) бала, близькі до помірних рівні соматизації – (1,05±0,51) бала і фобічної тривожності – (1,00±0,47) бала, а також невисокі рівні психотизму – (0,64±0,24) бала, ворожості – (0,55±0,77) бала і паранояльної симптоматики – (0,26±0,13) бала. У чоловіків виявлено значуще вищі показники депресії, ворожості й паранояльної симптоматики, а у жінок – тривожності, обсесивно-компульсивної симптоматики, міжособистісної сензитивності, соматизації та фобічної тривожності. Гендерні відмінності у вираженні психопатологічної симптоматики ймовірно пов’язані з різними статеворольовими моделями і специфікою гендернозумовлених патохарактерологічних змін. Вираження усіх психопатологічних проявів збільшується з віком, при цьому більш суттєве погіршення проявів психопатологічної симптоматики відбувається у віці 45 років і старше, тоді як зростання показників психопатологічної симптоматики у молодому віці виявилося менш суттєвим. Висновки. Клінічна картина сучасних депресивних розладів характеризується поліморфністю симптоматики і наявністю значущих гендерних відмінностей; психопатологічні прояви посилюються з віком, досягаючи найбільшого вираження у пацієнтів середнього, похилого і старечого віку, що можна розглядати як прояв сучасного клінічного патоморфозу депресій

ІНТРАСИНДРОМАЛЬНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЕНДОГЕННИХ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ В АСПЕКТІ КЛІНІЧНОГО ПАТОМОРФОЗУ

Проблема феноменологічного патоморфозу депресивних розладів є однією з актуальних проблем сучасної клінічної психіатрії. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного патоморфозу депресивних розладів ендогенного генезу в порівняльному аспекті. Матеріали і методи. Вивчено медичну документацію 236 пацієнтів із ендогенними депресивними розладами, які зверталися за медичною допомогою у 1971–1995 рр., і клінічно обстежено 189 осіб із депресивними розладами ендогенного генезу, що зверталися за медичною допомогою у 2015–2018 рр. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що клінічний патоморфоз депресивних розладів на сучасному етапі характеризується збільшенням поширеності астенічної симптоматики (79,9 % проти 67,4 %, р<0,01), нездатності концентруватися і приймати рішення (71,4 % проти 61,0 %, р<0,05), тривожної симптоматики (81,0 % проти 73,7 %, р<0,05), песимізму (80,4 % проти 79,2 %, р<0,05), суїцидальних думок (70,4 % проти 60,2 %, р<0,05), гастроінтестинальної симптоматики (60,3 % проти 51,7 %, р<0,05), інсомнічних проявів (93,1 % проти 81,8 %, р<0,01), зменшенням проявів ангедонії (76,2 % проти 84,3 %, р<0,05) і заниженої самооцінки (80,5 % проти 73,0 %, р<0,05). Виявлено, що інтрасиндромологічна структура депресивних розладів на сучасному етапі характеризується зменшенням поширеності вітальної депресії (з 56,8 % до 42,9 %, р<0,05) та анестетичної депресії (з 25,8 % до 18,0 %, р<0,05) при збільшенні поширеності апатичних депресій (24,3 % проти 17,4 %, р<0,05), наявністю тривожно-фобічних та іпохондричних включень (56,1 % проти 47,5 %, р<0,05), інсомнічних порушень у вигляді пресомнічних, інтрасомнічних, постсомнічних проявів із переважанням останніх (93,1 % проти 81,8 %, р<0,01), вегето-соматичних розладів та соматизованих проявів у вигляді гетерогенних поліморфних сенестопатій (77,8 % проти 68,2 %, р<0,05), сенесто-алгічного синдрому (11,6 % проти 6,4 %, р<0,05), а також астенічної депресії (79,9 % проти 66,9 %, р<0,01), ажитованої депресії (38,6 % проти 30,1 %, р<0,05) та депресії зі стрибками ідей (28,0 % проти 20,8 %, р<0,05). Висновки. Основою сучасного клінічного патоморфозу депресивних розладів є зміни інтрасиндромальної структури через переважання апатичних та тривожних депресій при зменшенні вітальних та анестетичних її форм. Вивчення сумарної констеляції симптомів дисомнічного регістру демонструє переважання постсомнічних проявів із домінуванням обсесивно-фобічних роздумів та ідей меншовартості. Виявлені закономірності патоморфозу повинні враховуватися при розробці диференційованих лікувальних, реабілітаційних та профілактичних заходів

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ЕНДОГЕННИХ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ НА СИМПТОМАТОЛОГІЧНОМУ РІВНІ

Problem of depressive disorders is one of the actual problems in modern psychiatry. The aim – to investigate the clinical phenomenology of endogenous depressive disorders at the present stage in gender and age aspects. Material and Methods. We have clinically examined 107 men and 138 women diagnosed with depressive disorder in MCH-10 in the period 2015–2019. Results and Discussion. In men, the proportion of all depressive symptoms, with the exception of lowered self-esteem, is found to increase with age: lowered mood from 84.2&nbsp;% in 30–44 age group to 93.5 % in 30–44 age group and up to 100&nbsp;% in age group 45 years and older, anhedonia – respectively from 68.4&nbsp;% to 82.6&nbsp;% and 82.6&nbsp;%, fatigue from 78.9&nbsp;% to 82.6&nbsp;% and 82.6&nbsp;%, pessimism from 76.3&nbsp;% to 82.6&nbsp;% and 82.6&nbsp;%, feelings of guilt, futility, anxiety or fear from 71.1&nbsp;% to 80.4&nbsp;% and 95.7&nbsp;%, suicidal thoughts from 52.6&nbsp;% to 63.0&nbsp;% and 78.3&nbsp;%, appetite disorders from 47.4&nbsp;% to 67.4&nbsp;% and 78.3&nbsp;%, dyssomnia from 86.8&nbsp;% to 95.7&nbsp;% and 95.7&nbsp;%. Women have a complex age dynamics: respectively 82.4&nbsp;%, 96.2&nbsp;% and 97.1&nbsp;% for lowered mood, 86.3&nbsp;%, 88.7&nbsp;% and 82.4&nbsp;% for anhedonia, and 90.2&nbsp;%, 86.8&nbsp;% and 88.2&nbsp;% for fatigue, 86.3&nbsp;%, 84.9&nbsp;% and 88.2&nbsp;% for pessimism, 86.3&nbsp;%, 94.3&nbsp;% and 97.1&nbsp;% for guilt, futility, anxiety or fear, 88.2&nbsp;%, 77.4&nbsp;% and 79.4&nbsp;% for low self-esteem, 68.6&nbsp;%, 62.3&nbsp;% and 82.4&nbsp;% for suicidal thoughts, 76.5&nbsp;%, 75.5&nbsp;% and 85.3% for appetite disorders, 90.2&nbsp;%, 92.5&nbsp;% and 97.1&nbsp;% for dyssomnia. Significant (p&lt;0.05) differences between men and women were identified for anhedonia, guilt, futility, anxiety or fear, low self-esteem, and appetite disorders. Conclusions. Clinical phenomenology of depressive disorders at the symptomatic level is caused by certain gender and age differences, which are, in particular, in the predominance of anxiety and somatovegetative symptoms in women with asthenic-depressive manifestations, and in men with uniform dynamics of worsening by all main depression symptoms.Проблема депрессивных расстройств является одной из наиболее актуальных проблем современной психиатрии. Цель – изучить особенности клинической феноменологии эндогенных депрессивных расстройств на современном этапе в гендерном и возрастном аспектах. Материалы и методы. Клинически обследованы 107 мужчин и 138 женщин с установленным диагнозом депрессивного расстройства по МКБ-10 в период 2015–2019 годов. Результаты. Установлено, что у мужчин удельный вес всех симптомов депрессии, за исключением заниженной самооценки, с возрастом увеличивается: сниженного настроения с 84,2&nbsp;% в возрастной группе до 30&nbsp;лет до 93,5&nbsp;% в возрастной группе 30–44 лет и до 100&nbsp;% в возрастной группе 45 лет и старше, ангедонии – соответственно с 68,4&nbsp;% до 82,6&nbsp;% и 82,6&nbsp;%, утомляемости с 78,9&nbsp;% до 82,6&nbsp;% и 82,6&nbsp;%, пессимизма с 76,3&nbsp;% до 82,6&nbsp;% и 82,6&nbsp;%, чувства вины, бесполезности, тревоги или страха с 71,1&nbsp;% до 80,4&nbsp;% и 95,7&nbsp;%, суицидальных мыслей с 52,6&nbsp;% до 63,0&nbsp;% и 78,3&nbsp;%, нарушений аппетита с 47,4&nbsp;% до 67,4&nbsp;% и 78,3&nbsp;%, диссомний с 86,8&nbsp;% до 95,7&nbsp;% и 95,7&nbsp;%. У женщин выявлена сложная возрастная динамика: для сниженного настроения – соответственно 82,4&nbsp;%, 96,2&nbsp;% и 97,1&nbsp;%, ангедонии – 86,3&nbsp;%, 88,7&nbsp;% и 82,4&nbsp;%, утомляемости – 90,2&nbsp;%, 86,8&nbsp;% и 88,2&nbsp;%, пессимизма – 86,3&nbsp;%, 84,9&nbsp;% и 88,2&nbsp;%, чувства вины, бесполезности, тревоги или страха – 86,3&nbsp;%, 94,3&nbsp;% и 97,1&nbsp;%, заниженной самооценки – 88,2&nbsp;%, 77,4&nbsp;% и 79,4&nbsp;%, суицидальных мыслей – 68,6&nbsp;%, 62,3&nbsp;% и 82,4&nbsp;%, нарушений аппетита – 76,5&nbsp;%, 75,5&nbsp;% и 85,3&nbsp;%, диссомний &nbsp;– 90,2&nbsp;%, 92,5&nbsp;% и 97,1&nbsp;%. Между мужчинами и женщинами обнаружены значимые (р&lt;0,05) различия для ангедонии, чувства вины, бесполезности, тревоги или страха, заниженной самооценки, нарушений аппетита. Выводы. Клиническая феноменология депрессивных расстройств на симптоматическом уровне обусловлена определенными гендерными и возрастными различиями, состоящими, в частности, в преобладании у женщин тревожной и соматовегетативной симптоматики с астено-депрессивными проявлениями, а у мужчин – равномерной динамикой ухудшения с возрастом по всем основным симптомам депрессии.Проблема депресивних розладів є однією з найактуальніших проблем сучасної психіатрії. Мета – вивчити особливості клінічної феноменології ендогенних депресивних розладів на сучасному етапі у гендерному та віковому аспектах. Матеріал і методи. Клінічно обстежено 107 чоловіків і 138 жінок з встановленим діагнозом депресивного розладу за МКХ-10 у період 2015–2019 років. Результати. Встановлено, що у чоловіків питома вага усіх симптомів депресії, за винятком зниженої самооцінки, з віком збільшується: зниженого настрою з 84,2&nbsp;% у віковій групі до 30 років до 93,5&nbsp;% у віковій групі 30–44&nbsp;років і до 100&nbsp;% у віковій групі 45 років і старше, ангедонії – відповідно з 68,4&nbsp;% до 82,6&nbsp;% і 82,6&nbsp;%, втомлюваності з 78,9&nbsp;% до 82,6&nbsp;% і 82,6&nbsp;%, песимізму з 76,3&nbsp;% до 82,6&nbsp;% і 82,6&nbsp;%, почуття провини, марності, тривоги або страху з 71,1&nbsp;% до 80,4&nbsp;% і 95,7&nbsp;%, суїцидальних думок з 52,6&nbsp;% до 63,0&nbsp;% і 78,3&nbsp;%, порушень апетиту з 47,4&nbsp;% до 67,4&nbsp;% і 78,3&nbsp;%, диссомній з 86,8&nbsp;% до 95,7% і 95,7&nbsp;%. У жінок виявлена складна вікова динаміка: для зниженого настрою – відповідно 82,4&nbsp;%, 96,2&nbsp;% і 97,1&nbsp;%, ангедонії – 86,3&nbsp;%, 88,7&nbsp;% і 82,4&nbsp;%, втомлюваності – 90,2&nbsp;%, 86,8&nbsp;% і 88,2&nbsp;%, песимізму – 86,3&nbsp;%, 84,9&nbsp;% і 88,2&nbsp;%, почуття провини, марності, тривоги або страху – 86,3&nbsp;%, 94,3&nbsp;% і 97,1&nbsp;%, зниженої самооцінки – 88,2&nbsp;%, 77,4&nbsp;% і 79,4&nbsp;%, суїцидальних думок – 68,6&nbsp;%, 62,3&nbsp;% і 82,4&nbsp;%, порушень апетиту – 76,5&nbsp;%, 75,5&nbsp;% і 85,3&nbsp;%, диссомній – 90,2&nbsp;%, 92,5&nbsp;% і 97,1&nbsp;%. Між чоловіками і жінками виявлено значущі (р&lt;0,05) розбіжності за показниками ангедонії, почуття провини, марності, тривоги або страху, зниженої самооцінки, порушень апетиту. Висновки. Клінічна феноменологія депресивних розладів на симптоматичному рівні обумовлена певними гендерними та віковими відмінностями, що полягають, зокрема, в переважанні у жінок тривожної та соматовегетативної симптоматики з астено-депресивними проявами, а у чоловіків проявляється рівномірною динамікою погіршення з віком за всіма основними симптомами депресії

КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ З ТРАВМАТИЧНИМ УШКОДЖЕННЯМ ОРГАНА ЗОРУ

SUMMARY. The problem of vision loss is one of the actual medical and social problems. The aim of the study – to investigate the features of clinical and psychopathological manifestations associated with significant impairment of vision due to traumatic damage to the visual analyzer. Material and Methods. We have studied the features of psychopathological symptomatology in 37 men and 11&nbsp;women, with significant loss of vision due to traumatic injury in the dynamics in the first two weeks after trauma, 3 months, and 12 months after trauma using the M. Hamilton Depression and Anxiety Scales, and C. Spilberger's personal anxiety and the SCL-90-R questionnaire. Results and Discussion. A gradual significant (p&lt;0.01) increase in the level of depressive manifestations in the dynamics was found two weeks, 3 and 12 months after traumatic vision loss as a whole (18.5±2.1) points, (24.2±3.7)&nbsp;points, (30.6±7.0) points) and in terms of particular types of depression; as well as anxiety in general (23.4±4.9) points, (26.7±5.7)&nbsp;points, (23.5±5.0) points), as well as mental and somatic anxiety. Reactive anxiety is high after trauma, increases during the first three months after trauma, and gradually decreases thereafter (46.1±10.7) points, (48.5±12.0) points, (41.0±10.1) points). The level of personal anxiety increases over time, maximum after 3 months (43.3±11.4) points, (47.6±12.5) points, (54.6±14.3) points), reflecting the formation of persistent pathocharacterological features. In acute and distant periods after traumatic vision loss, there is a significant increase in somatization, obsessive-compulsive symptoms, interpersonal sensitivity, depression, anxiety, hostility and phobic anxiety (p&lt;0.01). In men, rates are higher than in women, however, statistically significant these differences are only for interpersonal sensitivity and depression. Conclusions. The severe loss of vision of traumatic genesis is accompanied by adverse psychopathological disorders, first of all, depressive and anxiety; expressiveness of psychopathological phenomena gradually increases after trauma. The severity of all psychopathological manifestations associated with severe traumatic visual impairment in men is greater than in women.РЕЗЮМЕ. Проблема потери зрения является одной из актуальных медицинских и социальных проблем. Цель – изучить особенности клинико-психопатологических проявлений, ассоциированных со значительным ухудшением зрения вследствие травматического повреждения зрительного анализатора. Материал и методы. Исследованы особенности психопатологической симптоматики у 37 мужчин и 11&nbsp;женщин со значительной потерей зрения вследствие травматического повреждения в динамике в первые две недели с момента травмы, через 3 месяца и через 12 месяцев после травмы с использованием шкал депрессии и тревоги M.&nbsp;Hamilton, шкал реактивной и личностной тревожности C.&nbsp;Spilberger и опросника SCL-90-R. Результаты. Установлен постепенный значимый (р&lt;0,01) рост уровня депрессивных проявлений в динамике через две недели, 3 и 12 месяцев после травматической потери зрения как в целом ((18,5±2,1) баллов, (24,2±3,7)&nbsp;баллов, (30,6±7,0) баллов), так и в разрезе отдельных видов депрессии; а также тревоги в целом ((23,4±4,9) баллов, (26,7±5,7) баллов, (23,5±5,0) баллов), психической и соматической тревоги. Реактивная тревожность высока после травмы, и возрастает в течение первых трех месяцев после нее, постепенно снижаясь в дальнейшем ((46,1±10,7) баллов, (48,5±12,0) баллов, (41,0±10,1) баллов). Уровень личностной тревожности со временем растет, максимально в период после 3 месяцев ((43,3±11,4) баллов, (47,6±12,5)&nbsp;баллов, (54,6±14,3) баллов), отражая формирование устойчивых патохарактерологических черт. В острый и отдаленный периоды после травматической потери зрения наблюдается значимый рост показателей соматизации, обсессивно-компульсивной симптоматики, межличностной сенситивности, депрессии, тревожности, враждебности и фобической тревожности (р&lt;0,01). У мужчин показатели выше, чем у женщин, однако, статистически значимы эти различия лишь для межличностной сенcитивности и депрессии. Выводы. Тяжелая потеря зрения травматического генеза сопровождается неблагоприятными психопатологическими нарушениями, прежде всего депрессивными и тревожными; выраженность психопатологических феноменов постепенно нарастает после травмы. Тяжесть всех психопатологических проявлений, ассоциированных с травматическим повреждением зрения тяжелой степени, у мужчин больше, по сравнению с женщинами.РЕЗЮМЕ. Проблема втрати зору є однією з актуальних медичних і соціальних проблем. Мета – дослідити особливості клініко-психопатологічних проявів, асоційованих зі значним погіршенням зору внаслідок травматичного пошкодження зорового аналізатора. Матеріал і методи. Досліджено особливості психопатологічної симптоматики у 37 чоловіків і 11 жінок зі значною втратою зору внаслідок травматичного пошкодження в динаміці у перші два тижні з моменту травми, через 3 місяці, і 12 місяців після травми з використанням шкал депресії і тривоги M.&nbsp;Hamilton, шкал реактивної та особистісної тривожності C.&nbsp;Spilberger та опитувальника SCL-90-R. Результати. Встановлено поступове значуще (р&lt;0,01) зростання рівня депресивних проявів у динаміці через два тижні, 3 і 12 місяців після травматичної втрати зору як в цілому ((18,5±2,1) балів, (24,2±3,7) балів, (30,6±7,0)&nbsp;балів), так і в розрізі окремих видів депресії; а також тривоги в цілому ((23,4±4,9) балів, (26,7±5,7) балів, (23,5±5,0) балів), психічної і соматичної тривоги. Реактивна тривожність є високою після травми, зростає протягом перших трьох місяців після неї і поступово знижується в подальшому ((46,1±10,7) балів, (48,5±12,0) балів, (41,0±10,1) балів). Рівень особистісної тривожності з часом зростає, максимально у період після 3 місяців ((43,3±11,4) балів, (47,6±12,5) балів, (54,6±14,3) балів), відображаючи формування стійких патохарактерологічних рис. У гострий та віддалений періоди після травматичної втрати зору спостерігається значуще зростання показників соматизації, обсесивно-компульсивної симптоматики, міжособистісної сенситивності, депресії, тривожності, ворожості та фобічної тривожності (р&lt;0,01). У чоловіків показники вищі, ніж у жінок, однак статистично значущими ці відмінності є лише для міжособистісної сенситивності та депресії. Висновки. Тяжка втрата зору травматичного ґенезу супроводжується несприятливими психопатологічними порушеннями, насамперед депресивними і тривожними; виразність психопатологічних феноменів поступово наростає після травми. Тяжкість усіх психопатологічних проявів, асоційованих з травматичним ушкодженням зору тяжкого ступеня, у чоловіків є більшою, порівняно з жінками

A Generalization of Mathieu Subspaces to Modules of Associative Algebras

We first propose a generalization of the notion of Mathieu subspaces of associative algebras $\mathcal A$, which was introduced recently in [Z4] and [Z6], to $\mathcal A$-modules $\mathcal M$. The newly introduced notion in a certain sense also generalizes the notion of submodules. Related with this new notion, we also introduce the sets $\sigma(N)$ and $\tau(N)$ of stable elements and quasi-stable elements, respectively, for all $R$-subspaces $N$ of $\mathcal A$-modules $\mathcal M$, where $R$ is the base ring of $\mathcal A$. We then prove some general properties of the sets $\sigma(N)$ and $\tau(N)$. Furthermore, examples from certain modules of the quasi-stable algebras [Z6], matrix algebras over fields and polynomial algebras are also studied.Comment: A new case has been added; some mistakes and misprints have been corrected. Latex, 31 page

Left ventricle hypertrophy in persons without arterial hypertension: a psychosomatic approach to studying the phenomenon

The aim of the study was to evaluate the role of psychological and somaticfactors in the development of left ventricular hypertrophy in the cohort of persons without arterial hypertension and to give a quantitative evaluation to the effect of these factors on this phenomenon. Materials and methods. The study included 107 practically healthy people of working age from an organized population, including 46 men (mean age of 43.7 ± 11.5 years; M ± s) and 61 women (mean age 43.1 ± 10.1 years; M ± s). All the subjects underwent measurement of blood pressure according to the standard procedure, questionnaire survey using validated psychological questionnaires, the study of structural changes of the myocardium with echocardiography, the tests for metabolic indices in venous blood on an empty stomach (hormonal, immunological, biochemical). Results. Individuals with left ventricular hypertrophy were characterized by a significantly greater level of depression, accumulated stress, social frustration, decreased self-evaluation of health state and vitality. The value of the left ventricle mass index in practically healthy individuals without arterial hypertension is determined by 4 factors: the level of apolipoproteins B, the ratio of waist circumference / hip circumference, the level of the end products of free radical lipid oxidation, and smoking duration. Conclusion. Hypertrophy of the left ventricle in people without arterial hypertension is associated with personality characteristics that determine the nature of a multilevel response (somatic, hormonal, biochemical)

Diagnosis of CNC machine tools in terms of circular interpolation's accuracy figure

© Published under licence by IOP Publishing Ltd. The article deals with circular interpolation test on CNC machines and determination on the basis of their performance the machine accuracy