Проактивний психосоматичний підхід до терапії постковідної депресії

Актуальність. Останніми роками в світі широко впроваджується проактивна модель психосоматичної медицини, а саме новий спосіб надання психіатричних послуг у загальномедичних відділеннях, заснований на принципах ініціативності, цілеспрямованості, інтенсивності та інтегрованості з загальномедичною допомогою. Постковідні депресивні прояви є серйозним викликом для системи охорони психічного здоров’я, тому перспективним є впровадження такої моделі для надання спеціалізованої допомоги пацієнтам з депресивними розладами в межах ковідних відділень багатопрофільних лікарень. Під час пандемії COVID-19 питома вага депресивних проявів у пацієнтів соматичних стаціонарів збільшилася втричі порівняно з доковідним періодом. Рання діагностика та терапія постковідних психічних розладів, зокрема депресії, ще на стаціонарному етапі терапії COVID-19 має збільшити ефективність терапії та покращити якість життя пацієнтів. Необхідні дослідження того, як вправадження проактивної моделї психосоматичної медицини може зменшити негативний тягар у вигляді постковідних психічних проблем, зокрема депресивних розладів. Мета. Метою дослідження була оцінка ефективності проактивного психосоматичного втручання у вигляді 8-тижневої монотерапії есциталопрамом пацієнтів з постковідною депресією Матеріали і методи. Проактивне психосоматичне втручання полягало в ранній діагностиці та подальший терапії (спочатку стаціонарно, потім амбулаторно) депресивних розладів у пацієнтів, що страждали на COVID-19. Після отримання інформованої згоди для скринінгу депресії була використана Госпітальна шкала тривоги та депресії (субшкала депресії, HADS-D≥11). Для оцінки симптомів та динаміки стану були використані шкала депресії Гамільтона (HAM-D), Шкала соматичних симптомів (SSS-8), Шкала якості життя Чабана О.С. (CQLS). Фармакологічне втручання полягало в прийомі есциталопраму (Медопрам, Medochemi Ltd) 5 мг на день протягом першого тижня та 10 мг на день протягом 2-8 тижнів при початковому рівні депресії від легкого до середнього, та 10 мг есциталопраму на день протягом першого тижня та 20 мг на день протягом 2-8 тижнів при тяжкому початковому рівні депресії. Результати. Відповідно до проактивної моделі консультаційно-зв’язкової психіатрії, пацієнти, що були госпіталізовані в стаціонар з діагнозом коронавірусної хвороби, пройшли скринінг на наявність ознак активних проблем із психічним здоров’ям, а саме депресивних проявів. У 65,7% з них була клінічно значуща депресія (≥11 за субшкалою депресії Госпітальної шкали тривоги та депресії), що підлягала фармакотерапії. У пацієнтів з постковідною депресією після 8-тижневого курсу терапії есциталопрамом спостерігалося значуще зменшення психічних та соматичних симптомів депресії та покращення якості життя. На момент включення у дослідження 12 (28,58%) осіб мали легкий ступінь прояву депресії, 15 (35,71%) – середній, та 15 (35,71%) – тяжкий. Наприкінці 8 тижня прийому препарату у 24 (57,14%) осіб були відсутні ознаки депресії за шкалою HAM-D, у 18 осіб залишалися субклінічні прояви депресії. Відзначалися покращення і в якості життя та в редукції вираженості соматичних симптомів. Зміни в середніх балах склали: за шкалою HADS =-7.90, за шкалою HAM-D =-14.21, за шкалою SSS-8 =-2.38, за шкалою CQLS =+11.31 балів. Висновки. Впровадження проактивної моделі консультативно-зв’язкової психіатрії в межах ковідного відділення багатопрофільної лікарні для пацієнтів з депресивними розладами було своєчасним та доцільним, тому що забезпечило ранній скринінг депресії та ранній початок прийому есциталопраму при появі депресивних симптомів внаслідок COVID-19. Есциталопрам (Медопрам, Medochemi Ltd) може бути перспективним препаратом для психофармакотерапії депресивних симптомів у пацієнтів, що перенесли COVID-19. Необхідне подальше вивчення його ефективності у терапії постковідної депресії

Vegetarian diet as a risk factor for depression

Almost every person tried to practice some diet at least once in own life. But it’s little known about the health effects that can have a severe restriction of certain food products, especially, if this diet is vegetarian.

How does smoking restrictions at the state level affect the children’s health?

Smoking restrictions at the legislative level are a common practice for most developed countries. A new study has presented the data on how it affects children's health

Роль когнітивно-поведінкової психотерапії в лікуванні Біполярного Розладу

Background. Bipolar disorder (BD) is a chronic, recurrent condition that causes impaired quality of life and disability. This disorder is not only difficult for diagnosis, but also for maintenance and treatment. Apparently the most compliant patients get tired of constant medication. Therefore, it is important to understand how CBT can help patients overcome the shortcomings of pharmacotherapy and better control the various phases of the disease in both acute phase and remission. Results. There are enough techniques in the CBT to monitor symptoms in different phases of BD. Materials. Review of literature on the topic. Conclusions. CBT plays an important role in the maintenance and treatment of bipolar disorder. Living with BD is like running a "marathon" that will never end. If you look at the CBT / psychotherapist and their role in the life of a patient with BD - this is like "relationship" between coach and athlete. It is important to run this "marathon" and try not to go out of the race. This can be done only if you run consciously, calculating your strength, at the right pace to know how to breathe properly, how to find helpful thoughts so as not to fall or overestimate yourself and not make mistakes, how to change running technique, how to keep focus despite fatigue and exhaustion, how to achieve goals. CBT is a "Coach" who teaches how to run properly, technically, how fast, when to take a "break", when to accelerate, when to slow down during a "marathon". In addition, the coach supports, accepts, envy when the athlete is angry or crying from fatigue, wants to give up, but the marathon does not stop. The coach finds the right words, in a good Socratic way, to encourage the athlete not to stop running. And a life-long "marathon" can only be run by a well-trained athlete!  Актуальність. Біполярний розлад - це хронічний, рецидивуючий стан, який викликає порушення якості життя та інвалідизацію, оскільки може призвести до когнітивних, функціональних порушень та збільшити смертність, особливо від суїциду. Даний розлад є не простим не тільки для діагностики, але і для супроводу та лікування. Навидь найкомплаєнтніші пацієнти втомлюються від постійного прийому ліків. Тому важливо зрозуміти, як КПТ може допомогти пацієнтам перекрити недоліки фармакотерапії та краще контролювати різні фази захворювання як в гострих станах, так і в станах ремісії. Матеріали. Огляд літератури за темою. Результати. В арсеналі КПТ є достатня кількість технік для моніторингу симптомів в різних фазах захворювання. Висновки. КПТ займає важливу роль в супроводі та лікуванні БР. Жити з БР це як бігти «марафон», який ніколи не закінчиться. Якщо дивитись на КПТ/ психотерапевта та їх роль в житті пацієнта з БР - це «відносини» тренера і спортсмена. Важливо бігти цей «марафон» і намагатись не сходити з дистанції. Це можна зробити лише, якщо бігти усвідомлено, розраховуючи свої сили, в правильному темпі знати як правильно дихати, як знаходити допоміжні думки, щоб не впасти або не переоцінити себе і не наробити помилок, як змінювати техніку бігу, як тримати фокус уваги попри втому та виснаження, як досягати цілей. КПТ це «Тренер», який вчить як правильно, технічно бігти, як швидко, коли зробити «передишку», коли прискоритись, коли сповільнитись під час «марафону». Крім того, тренер підтримує, приймає, навидь коли спортсмен гнівається або плаче від втоми, хоче все кинути, а марафон не закінчується. Тренер знаходить правильні слова, в добрий Сократівський спосіб, щоб спонукати спортсмена не припиняти бігти. А «марафон» довжиною в життя, може бігти лише добре підготовлений спортсмен

Вегетаріанство як фактор ризику депресії

Almost every person tried to practice some diet at least once in own life. But it’s little known about the health effects that can have a severe restriction of certain food products, especially, if this diet is vegetarian.  Майже кожна людина, хоч раз у своєму житті випробовувала на собі ту, чи іншу дієту. Але мало хто замислювався над тим, які наслідки для здоров’я може мати жорстке обмеження у використанні певних харчових продуктів, а особливо дотримання вегетаріанства

Персоналізований підхід в терапії психічних розладів: Довгострокові перспективи використання низьких доз психотропних препаратів.

Importance. Despite the fact that in recent decades a large number of new psychotropic medication have been developed and investigated, psychotherapy and other treatments for mental disorders, it became apparent that many patients are resistant to treatment or response only after repeated changes in therapy or its combinations. Having a diagnosis of mental disorder itself was not sufficient to choose the best treatment. In the medical field, there is a new approach to the treatment of mental disorders - "personalized approach", which will treat not "diagnosis" but "patient". Materials and methods. In order to observe the prospects of using low doses of psychotropic drugs (and their combinations) to achieve more effective treatment results, a content analysis was conducted using Ukrainian and English publications for the last 15 years. The search was performed on the databases Pubmed, CrossRef. Results. The most effective drug is selected by the doctor based on the clinical condition and symptoms of the patient, but the most important factor in achieving successful results is the individually selected effective dose. Timely dose adjustment to achieve the desired clinical response, combined with the prevention of adverse reactions, is an important factor in maintaining patient's adherence to treatment. Reducing the dose of psychotropic drugs to levels below those recommended in the instructions for use can lead to significant positive results due to: improved health care in general with more effective therapeutic results, reduced side effects and reduced patient`s costs. Personalized approach and judicious use of psychotropic drugs for other purposes is considered an integral part of the continuous development of science, taking into account the clinical experience of the use of drugs. Conclusions. There is a need to adjust the dosage of psychotropic drugs to the minimum effective dose that will meet the individual needs of the individual patient, and will help to find a balance between efficacy and risk of side effects and will be a necessary basis for developing an effective personalized approach in psychiatric practice. Optimizing the dosage of a psychotropic drug is an important factor in improving the efficiency of the health care system as a whole.Актуальність. Незважаючи на те, що протягом  останніх десятиліть було розроблено і досліджено велику кількість нових психотропних препаратів, психотерапевтичних та інших методів лікування психічних розладів, стало очевидним, що у багатьох пацієнтів є резистентність до лікування або реакція тільки після неодноразової зміни терапії або її комбінації. Наявність діагнозу психічного розладу як такого стало недостатнім для вибору оптимального методу лікування. В медичній  галузі існує новий підхід до лікування психічних розладів - «персоналізований підхід», що дозволить лікувати не «діагноз», а «пацієнта». Матеріали і методи. З метою вивчення перспектив використання низьких доз психотропних препаратів (та їх комбінацій) для досягнення більш ефективних результатів лікування, було проведено контент-аналіз з використанням україномовних та англомовних публікацій за останні 15 років. Пошук проводився за базами даних Pubmed, CrossRef. Результати. Найбільш ефективний препарат підбирається лікарем, виходячи з клінічного стану і симптомів пацієнта, однак найважливішим фактором у досягненні успішних результатів є індивідуально підібрана ефективна доза. Своєчасна зміна дози задля досягнення бажаної клінічної відповіді, в поєднанні із запобіганням побічних реакцій, є важливим фактором, що підтримує прихильність пацієнта до лікування. Зниження дози психотропних препаратів до рівнів, нижче рекомендованих в інструкції по застосуванню, може призвести до значних позитивних результатів за рахунок: поліпшення медичного обслуговування в цілому з більш ефективним досягненням терапевтичних результатів, зменшення кількості побічних ефектів і зниження витрат пацієнта. Персоналізований підхід і розумне використання психотропних препаратів не за призначенням вважається невід'ємною частиною безперервного розвитку науки, що враховує клінічний досвід застосування препаратів. Висновки. Існує необхідність корекції дозування психотропних препаратів до мінімально ефективної дози, яка буде відповідати індивідуальним потребам окремого пацієнта, і сприятиме знаходженню балансу між ефективністю і ризиками розвитку побічних явищ і буде обов'язковою підставою для розвитку ефективного персоналізованого підходу в психіатричній практиці. Оптимізація дозування психотропного препарату є важливим фактором підвищення ефективності системи охорони здоров'я в цілому

Як впливає обмеження паління на державному рівні на здоров’я дітей?

Smoking restrictions at the legislative level are a common practice for most developed countries. A new study has presented the data on how it affects children's health.Обмеження паління на законодавчому рівні – це звична практика для більшості розвинених країн. В ході нового дослідження отримали дані щодо того, як це насправді впливає на здоров’я дітей

Типові складні ситуації у взаємодії лікар-пацієнт в залежності від особистісних особливостей і психічного стану реагування пацієнта.

Кожного дня лікар в своїй практичній діяльності зустрічається зі складними ситуаціями та спілкується з пацієнтами у різних емоційних та психологічних станах. В більшості випадків пацієнти змушені звертатись до лікаря, а не тому, що вони бажають цього. Іноді вони навіть небажано були приведені до лікарні членом своєї родини або другом. В даній оглядовій статті представлені типові рекоменданції щодо взаємодії з пацієнтами в різних клінічних ситуаціях

Проактивний психосоматичний підхід до терапії постковідної депресії

Background. Recently a proactive model of psychosomatic medicine has been widely implemented in the world, namely a new way of providing psychiatric services in general medical departments, based on the principles of initiative, focus, intensity, and integration with general care. Postcovid depression is a major challenge for the mental health system, so the introduction of such a proactive model to provide specialized care to patients with depressive disorders within the ward of multidisciplinary hospitals is promising. During the COVID-19 pandemic, the proportion of depressed patients in somatic hospitals tripled compared to the previous period. Early diagnosis and treatment of postcovid mental disorders, including depression, already in inpatient COVID-19 therapy period should increase the effectiveness of therapy and improve the quality of life of patients. Research is needed to study how the proactive psychosomatic medicine model implementation can reduce the negative burden of postcovid mental problems, including depressive disorders. Objective. The study was to evaluate the effectiveness of proactive psychosomatic intervention in the form of 8-week escitalopram monotherapy in patients with postcovid depression. Materials and methods. The proactive psychosomatic intervention consisted of early diagnosis and subsequent treatment (first inpatient, then outpatient) of depressive disorders in 44 patients with COVID-19. After obtaining informed consent, the Hospital Anxiety and Depression Scale (Depression Subscale, HADS-D≥11) was used to screen for depression. The Hamilton Depression Scale (HAM-D), the Somatic Symptom Scale (SSS-8), and Chaban's Quality of Life Scale (CQLS) were used to assess symptoms and dynamics. The pharmacological intervention consisted of escitalopram (Medoprami, Medochemi Ltd) 10 mg per day for mild to moderate depression, and 20 mg per day with severe depression. Results. According to the proactive model of counseling-liaison psychiatry, patients who were hospitalized with COVID-19were screened for signs of active mental health problems, namely depression. 65.7% of them had clinically significant depression (≥11 on Depression Subscale of Hospital Anxiety and Depression Scale) and they were to be treated with pharmacotherapy.Significant reductions in mental and somatic symptoms of depression and improved quality of life were observed in patients with postcovid depression after an 8-week course of escitalopram therapy. At the beginning of the study, 12 (28.58%) people had a mild degree of depression, 15 (35.71%) - moderate, and 15 (35.71%) - severe. At the end of the 8th week of taking the drug, 24 (57.14%) people had no signs of depression on the HAM-D scale, 18 people had subclinical depressive features. There were improvements in quality of life and the reduction of somatic symptoms. Changes in the mean scores were: on HADS scale = -7.90, on HAM-D scale = -14.21, on SSS-8 scale = -2.38, on CQLS scale = + 11.31 points. Conclusions. Proactive psychosomatic medicine model implementation in the multidisciplinary hospital for patients with depressive disorders was timely and appropriate because it provided early screening for depression and early escitalopram treatment for postcovid depression. Escitalopram (Medopram, Medochemi Ltd) may be a promising drug for the psychopharmacotherapy of depressive symptoms in patients with COVID-19. Further study of its effectiveness in the treatment of postcovid depression is needed.Актуальність. Останніми роками в світі широко впроваджується проактивна модель психосоматичної медицини, а саме новий спосіб надання психіатричних послуг у загальномедичних відділеннях, заснований на принципах ініціативності, цілеспрямованості, інтенсивності та інтегрованості з загальномедичною допомогою. Постковідні депресивні прояви є серйозним викликом для системи охорони психічного здоров’я, тому перспективним є впровадження такої моделі для надання спеціалізованої допомоги пацієнтам з депресивними розладами в межах ковідних відділень багатопрофільних лікарень. Під час пандемії COVID-19 питома вага депресивних проявів у пацієнтів соматичних стаціонарів збільшилася втричі порівняно з доковідним періодом. Рання діагностика та терапія постковідних психічних розладів, зокрема депресії, ще на стаціонарному етапі терапії COVID-19 має збільшити ефективність терапії та покращити якість життя пацієнтів. Необхідні дослідження того, як вправадження проактивної моделї психосоматичної медицини може зменшити негативний тягар у вигляді постковідних психічних проблем, зокрема депресивних розладів. Мета. Метою дослідження була оцінка ефективності проактивного психосоматичного втручання у вигляді 8-тижневої монотерапії есциталопрамом пацієнтів з постковідною депресією Матеріали і методи. Проактивне психосоматичне втручання полягало в ранній діагностиці та подальший терапії (спочатку стаціонарно, потім амбулаторно) депресивних розладів у пацієнтів, що страждали на COVID-19. Після отримання інформованої згоди для скринінгу депресії була використана Госпітальна шкала тривоги та депресії (субшкала депресії, HADS-D≥11). Для оцінки симптомів та динаміки стану були використані шкала депресії Гамільтона (HAM-D), Шкала соматичних симптомів (SSS-8), Шкала якості життя Чабана О.С. (CQLS). Фармакологічне втручання полягало в прийомі есциталопраму (Медопрам, Medochemi Ltd) 5 мг на день протягом першого тижня та 10 мг на день протягом 2-8 тижнів при початковому рівні депресії від легкого до середнього, та 10 мг есциталопраму на день протягом першого тижня та 20 мг на день протягом 2-8 тижнів при тяжкому початковому рівні депресії. Результати. Відповідно до проактивної моделі консультаційно-зв’язкової психіатрії, пацієнти, що були госпіталізовані в стаціонар з діагнозом коронавірусної хвороби, пройшли скринінг на наявність ознак активних проблем із психічним здоров’ям, а саме депресивних проявів. У 65,7% з них була клінічно значуща депресія (≥11 за субшкалою депресії Госпітальної шкали тривоги та депресії), що підлягала фармакотерапії.У пацієнтів з постковідною депресією після 8-тижневого курсу терапії есциталопрамом спостерігалося значуще зменшення психічних та соматичних симптомів депресії та покращення якості життя. На момент включення у дослідження 12 (28,58%) осіб мали легкий ступінь прояву депресії, 15 (35,71%) – середній, та 15 (35,71%) – тяжкий. Наприкінці 8 тижня прийому препарату у 24 (57,14%) осіб були відсутні ознаки депресії за шкалою HAM-D, у 18 осіб залишалися субклінічні прояви депресії. Відзначалися покращення і в якості життя та в редукції вираженості соматичних симптомів. Зміни в середніх балах склали: за шкалою HADS =-7.90, за шкалою HAM-D =-14.21, за шкалою SSS-8 =-2.38, за шкалою CQLS =+11.31 балів. Висновки. Впровадження проактивної моделі консультативно-зв’язкової психіатрії в межах ковідного відділення багатопрофільної лікарні для пацієнтів з депресивними розладами було своєчасним та доцільним, тому що забезпечило ранній скринінг депресії та ранній початок прийому есциталопраму при появі депресивних симптомів внаслідок COVID-19. Есциталопрам (Медопрам, Medochemi Ltd) може бути перспективним препаратом для психофармакотерапії депресивних симптомів у пацієнтів, що перенесли COVID-19. Необхідне подальше вивчення його ефективності у терапії постковідної депресії

Психічні порушення у госпітальних пацієнтів в гострій фазі COVID-19

Background. The peculiarity of the COVID-19 pandemic is not only that it causes severe somatic disorders, the main of which is acute viral pneumonia, but also psychological stress and symptoms of mental disorders such as depression, anxiety and sleep disorders. As well as other infectious diseases, COVID-19 also causes panic in society and psychological distress. Objective. To evaluate mental disorders in hospital patients in the acute phase of COVID-19. Materials and methods. The study group included 90 patients with moderate to severe viral pneumonia COVID-19. The average age of the subjects was 58.64 ± 11.39 years. 32% of respondents (29 people) had secondary education, 61% of respondents (61 people) had higher education. 51% of the subjects were male (46 people), 49% - female (44 people). As part of psychiatric screening, PHQ-9 depression and GAD-7 anxiety questionnaires were used to study psychopathological symptoms on admission to the hospital.Results. The study found that symptoms of anxiety and depression were common in inpatients with COVID-19. 56% of patients hospitalized with COVID-19 pneumonia had depressive symptoms of varying severity (from mild to extremely severe) and 64% had anxiety symptoms (from mild to severe).  Depression was more common than anxiety in patients after COVID-19.  In addition, there was a clear trend toward a much more severe course of depressive and, to a lesser extent, anxiety in patients over 65 years of age, making elderly patients at risk for severe emotional states after COVID-19. Therefore, this group needs increased attention from medical staff during the diagnosis and treatment of mental disorders.Актуальність. Особливістю пандемії СOVID-19 є не тільки те, що вона викликає важкі соматичні порушення, головною з яких є гостра вірусна пневмонія, але і психологічний стрес та симптоми психічних порушень, такі як депресія, тривога та порушення сну. Як і у випадку з іншими інфекційними захворюваннями COVID-19 також спричиняє паніку в суспільстві та психологічний дистрес. Мета. Дослідити психічні порушення в госпітальних пацієнтів в гострій фазі COVID-19. Матеріали та методи. Досліджувана група включала 90 пацієнтів хворих на вірусну пневмонію COVID-19 середнього і важкого ступеня. Середній вік досліджуваних склав 58.64 ± 11.39 років. Середню освіту мали 32% досліджуваних (29 осіб), вищу – 61 % досліджуваних (61 особа). 51% досліджуваних мали чоловічу стать (46 осіб), 49% – жіночу стать (44 особи). В межах психіатричного скринінгу для вивчення психопатологічних симптомів при поступленні в стаціонар використовувались самоопитувальники депресії PHQ-9 та тривоги GAD-7. Результати. За результатами дослідження встановлено, що симптоми тривоги та депресії часто зустрічались серед стаціонарних пацієнтів із COVID-19. 56% пацієнтів госпіталізованих з пневмонією COVID-19 мали депресивні симптоми різного ступеня важкості (від легкого до вкрай тяжкого) і 64% мали тривожні симптоми (від легких до тяжких). Для пацієнтів після перенесеного COVID-19 більш характерним був депресивний, ніж тривожний стан. Окрім того, спостерігалась чітка тенденція до значно тяжчого перебігу депресивних та, меншою мірою, тривожних станів у пацієнтів віком старше 65 років що робить літніх пацієнтів групою ризику щодо виникнення тяжких емоційних станів після перенесеного COVID-19. Відтак, цій групі необхідна посилена увага з боку медичного персоналу на предмет діагностики та терапії психічних порушень