Epidemiology of the vestibular schwannomas in Ukraine and our experience of surgical and radiosurgical treatment

Aim: Figuring out the occurrence of vestibular schwannomas (VS) and their management tendencies in Ukraine.Materials and methods: Data about VS detection and treatment were collected among all Ukrainian neurosurgical and radiological facilities which are enrolled in providing care for these patients. Together with those who were treated overseas the total number in 2016-2018 was 903 people. There were 665 cases (73.6  %) treated surgically, 124 cases (13.8  %) irradiated and 114 (12.6  %) observed via serial imaging.Results: The prevalence of VS in Ukraine is about 7.27 per 1 million people which corresponds to data around the world (CBTRUS trial suggested VS incidence 10-20 people per 1 million during 2004-2009).Most of verified VSs were treated surgically (73.6  %), lesser part was irradiated (13.8  %) and 12.7 % were followed-up by wait-and-scan strategy. Our data regarding surgical management was higher than worldwide. At the same time, the volume of detected tumors was much larger in comparison to published data. Seventy-three per cent of all cases were Koos T4 tumors as a possible result of poor diagnosis and lack of alertness making surgical interventions more common and difficult.Total and subtotal resection rate was 79  % as the result of combined microsurgical and endoscopic techniques under intraoperative electrophysiological neuromonitoring guidance. The facial nerve was preserved in 94.2  % of cases, cochlear — in 8.5  % of cases. The average mortality rate during 2016-2018 in Ukraine was 3.1  % with 1.3  % in Subtentorial Neurooncology Department of the Romodanov Neurosurgery Institute.Conclusions: For further improvements and development of optimal management strategies for patients with VS, it is necessary to improve earlier diagnosis and reasonable to provide neurosurgical care in high-volume centers based on the profound expertise with further advances in technologies for functionally favorable outcomes

Актуальні питання тригемінальних невралгій компресійного генезу. Результати хірургічного лікування з урахуванням впливу ятрогеній

Objective. To study the results of surgical treatment of classical and symptomatic trigeminal prosopalgias of compressive origin; to define the influence of iatrogenias and thus to improve the treatment provided for this cohort of patients.Materials and methods. Retrospective case series assay of 43 patients with trigeminal neuralgia of compressive origin was performed. The groups were formed regarding the sequence of treatment procedures. Group 1 included 15 patients with TN (3 patients with symptomatic TN and 12 persons with classic TN) who had undergone trigeminal nerve decompression as a primary measure. Group 2 consisted of 28 patients with TN (5 symptomatic and 23 classic) operated after destructive procedures performed previously.Results. Treatment outcomes were significantly worse in the 2nd group where destructive procedures were primary treatment options. Mean BNI PS on the 1st postoperative day were 1.2 vs 2.2 for groups 1 and 2, respectively (Р=0.01; 95% CI 0.25–1.78). At one-year of follow-up period the parameters were 1.13 vs 2.43 (P=0.0006; 95% CI 0.59–2). Average BNI NS score after one year was significantly worse in group 2 — 2.43 vs 1.27 in group 1 (P < 0.0001; 95% CI 0.67–1.65). 100% of group 2 and only 27% of group 1 had clinically significant neuropathy at one-year follow-up period after surgery with RR=3.75 (P=0.002; 95% CI 1.62–8.68).Conclusions. We suggest that destructive procedures as a primary measure for treatment of trigeminal neuralgias of compressive origin lead to worse long-term outcomes and reduce effectiveness of reconstructive technique of microsurgical decompression option.Цель: проанализировать результаты хирургического лечения классических и симптоматических невралгий тройничного нерва – невралгий тройничного нерва компрессионного генеза, определить влияние на них ятрогений; улучшить результаты лечения этого контингента больных.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов хирургического лечения 43 больных с невралгиями тройничного нерва компрессионного генеза. Женщин было 29 (68%), мужчин – 14 (32%). Возраст больных – от 37 до 79 лет (средний возраст – (51,9±1,6) года). Длительность заболевания – от 2 до 9 лет (в среднем – (4,3±0,5) года). Классическая невралгия тройничного нерва установлена у 35 (81%) пациентов, у остальных – симптоматическая. Больных распределили на группы в зависимости от последовательности применения лечебных методик: 1-ю группу составили 15 больных (3 с симптоматическими и 12 с классическими невралгиями тройничного нерва), которым декомпрессия тройничного нерва проведена первично. 2-ю группу — 28 пациентов (5 с симптоматическими и 23 с классическими невралгиями тройничного нерва), прооперированных после применения деструктивных методик.Результаты. Результаты лечения были статистически значимо хуже во 2-й группе. Средний показатель шкалы интенсивности боли (Barrow Neurological Institute Pain Score (BNI PS)) в первые сутки после операции в 1-й группе составил 1,2 балла, во 2-й – 2,2 балла (р=0,01; 95% доверительный интервал (ДИ) 0,25–1,78), через 1 год – соответственно 1,13 и 2,43 балла (p=0,0006; 95% ДИ 0,59–2). Вторая группа имела существенно более худший средний балл по шкале оценки дизестезий и гипестезий (Barrow Neurological Institute Numbness Score (BNI NS)) через 1 год – 2,43 против 1,27 для 1-й группы (p<0,0001; 95% ДИ 0,67–1,65). Клинически значимая нейропатия спустя год после операции отмечена у всех пациентов 2-й группы и лишь у 27% – 1-й группы (относительный риск – 3,75, p=0,002; 95% ДИ 1,62–8,68).Выводы. По нашим данным, использование деструктивных методик на первых этапах лечения невралгий тройничного нерва компрессионного генеза является патогенетически необоснованным, приводит к худшим результатам в отдаленный период, а также существенно снижает потенциальную эффективность реконструктивной методики микрососудистой декомпрессии тройничного нерва.Мета: проаналізувати результати хірургічного лікування класичних та симптоматичних невралгій трійчастого нерва — невралгій трійчастого нерва компресійного генезу, визначити вплив на них ятрогеній; поліпшити результати лікування цього контингенту хворих.Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування 43 хворих із невралгіями трійчастого нерва компресійного генезу. Жінок було 29 (68%), чоловіків – 14 (32%). Вік хворих – від 37 до 79 років (середній вік – (51,9±1,6) року). Тривалість захворювання – від 2 до 9 років (у середньому – (4,3±0,5) року). Класичну невралгію трійчастого нерва встановлено у 35 (81%) пацієнтів, у решти – симптоматичну. Хворих розподілили на групи залежно від послідовності застосування лікувальних методик: до 1-ї групу увійшли 15 хворих (3 із симптоматичними і 12 із класичними невралгіями трійчастого нерва), яким декомпресію трійчастого нерва проведено первинно, до 2-ї групи — 28 хворих (5 із симптоматичними та 23 із класичними невралгіями трійчастого нерва), прооперованих після застосування деструктивних методик.Результати. Результати лікування в 2-й групі були статистично значущо гіршими. Середній показник шкали інтенсивності болю (Barrow Neurological Institute Pain Score (BNI PS)) у першу добу після операції в 1-й групі становив 1,2 бала, у 2-й групі – 2,2 бала (р=0,01; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,25–1,78), через 1 рік – відповідно 1,13 та 2,43 бала (p=0,0006; 95% ДІ 0,59–2,00). Друга група мала суттєво гірший середній бал за шкалою оцінки дизестезій та гіпестезій (Barrow Neurological Institute Numbness Score (BNI NS)) через 1 рік – 2,43 проти 1,27 для 1-ї групи (p<0,0001; 95% ДІ 0,67–1,65). Клінічно значущу нейропатію через рік після операції відзначено в усіх пацієнтів 2-ї групи та лише у 27% – 1-ї групи (відносний ризик – 3,75, p=0,002; 95% ДІ 1,62–8,68).Висновки. За нашими даними, використання деструктивних методик на перших етапах лікування невралгій трійчастого нерва компресійного генезу є патогенетично необґрунтованим, призводить до гірших результатів лікування у віддалений період і суттєво знижує потенційну ефективність реконструктивної методики мікросудинної декомпресії трійчастого нерва

Treatment strategy for the tumor cyst of the medulla in an eloquent area: a case report and review of the literature

This is a clinical case of a 24-year-old woman with the unrescetable cystic tumor of the medulla because of eloquent area involved and severe neurological symptoms caused by the recurrent cystic component. The patient underwent emptying the cyst twice previously by means of safe entry zone myelotomy. Later there was a recurrence of the cyst with a significant neurological and oweral deterioration which is typical for such neoplasms. Recurrent cystic mass-effect was resolved with the help of newly designed device implanted. It provided simultaneous stable cisternal drainage and an opportunity for active aspiration via Ommaya reservoir

Microvascular decompression for trigeminal neuralgia, long-term follow-up results and assessment of possible prognostic factors: a single-center retrospective cross-sectional cohort study

Aim: Prognostic factors detection and analysis of long-term results of microvascular decompression for trigeminal neuralgia. Materials and methods.  161 cases of trigeminal neuralgia (TN) treatment by MVD technique without preliminary invasive interventions within 10 years were analyzed. Two blocks of information were designed which included objective case data (8 factors) and patient satisfaction survey (5 questions). Follow-up minimal cut-off was 1 year (median 5.8 years). The primary end point is the proportion of pain free patients and BNI (Barrow Neurological Institute) score at last follow-up. The secondary end point is the assessment of possible risk factors of  treatment failure: symptoms duration, decompression type, affected nerve branches, neurovascular conflict visible on MRI, different indications for surgery. Logit-regression analysis was carried out. Significance level was set at p<0,01. Results. Among the studied factors as predictors for pain recurrence all but one failed to reach significance threshold. Conflict on MRI (p=0,231), involved nerve branches (p=0,340), indications for surgery (p=0,659), number of involved vessels (p=0,834), achieved decompression type (p=0,157), venous compression (p=0,143), gender (p=0,150), affected side (p=0,934) did not reach the significance level. For symptoms duration p=0,0012. Conclusions. As a result of multifactorial analysis   of study results, the only significant prognostic factor for treatment failure (pain recurrence or worsening of obtained result) was symptoms duration at the time of surgery

Результати хірургічного лікування хворих із метастатичними пухлинами субтенторіальної локалізації

Objective. To determine the indications for surgical intervention and treatment tactic for metastatic infratentorial tumors.Materials and methods. The study included 162 patients with metastatic tumors of the infratentorial location treated from 1995 to 2018. One hundred and two patients (79.7 %) underwent total removal along the perifocal zone of tumor growth, 9 (7 %) — subtotal removal and 8 (6.3 %) — partial removal. In 5 (3.9 %) patients tumor removal was combined with CSF-shunting; in 4 (3.1 %) cases, surgical assistance was limited to the installation of a CSF-shunt system.Results. The most frequent sources of metastasis to the posterior cranial fossa were lungs — 42 (32.8 %) patients, the mammary gland — 19 (14.8 %) and melanoma — 15 (11.7 %). A separate large group consisted of patients with unknown primary focus (32 patients, 25 %).Out of 43 patients with known catamnesis there were 37 (86 %) patients with solitary metastases and 6 (14 %) persons with multiple metastases (including supra-infratentorial). The average survival after surgery in patients with solitary metastases was 8.4 ± 1.5 months, with multiple (including sub-supratentorial) 5.1 ± 0.8 months. Survival more than 1 year was observed in 13 (30.2 %) patients (1 patient (2.3 %) with multiple metastases).Conclusions. Patients with infratentorial metastases as well as with multiple metastatic brain lesions should be considered for surgery even if KPS &lt; 70, especially due to CSF obstruction. Posterior fossa decompression with CSF flow restoration leads to survival prolongation, patients condition improvement and affords for further radiotherapy, chemotherapy or radiosurgery.Цель: определить показания к хирургическому вмешательству и лечебную тактику при метастатических новообразованиях субтенториальной локализации.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 162 пациента с метастатическими опухолями субтенториальной локализации. Критерием включения в исследование был вторичный характер неопластического поражения структур задней черепной ямки. Тотальное удаление по перифокальной зоне роста опухоли проведено 102 (79,7 %) пациентам, 9 (7 %) – субтотальное, 8 (6,3 %) – частичное. У 5 (3,9 %) больных удаление опухоли сочетали с ликворошунтирующей операцией. В 4 (3,1 %) случаях хирургическая помощь заключалась в установке ликворошунтирующей системы.Результаты. Наиболее частыми источниками метастазирования в заднюю черепную ямку были легкие (у 42 (32,8 %) больных), молочна железа (у 19 (14,8 %)) и меланома (у 15 (11,7 %)). К отдельной группе отнесены пациенты с неизвестным первичным очагом (32 (25 %)). Из 43 больных с известным катамнезом солитарные метастазы имели 37 (86 %), множественные (в том числе суб-супратенториальные) – 6 (14 %). Средняя продолжительность жизни после операции у больных с солитарными метастазами составила (8,4 ± 1,5) мес, с множественными (в тому числе суб-супратенториальными) – (5,1 ± 0,8) мес. Продолжительность жизни больше 1 года зафиксирована у 13 (30,2 %) больных, из них у 1 (2,3 %) с множественными метастазами.Выводы. Пациентам с метастатическими опухолями субтенториального пространства, тяжесть состояния которых обусловлена окклюзионной симптоматикой, даже в случае &lt;70 баллов по шкале Карновского показано проведение хирургического вмешательства. Декомпрессия задней черепной ямки с восстановлением ликвороциркуляции позволяет улучшить состояние больного и провести комбинированное лечение, а значит, увеличить продолжительность жизни.Мета: визначити показання до хірургічного втручання та лікувальну тактику при метастатичних новоутвореннях субтенторіальної локалізації.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 162 пацієнта з метастатичними пухлинами субтенторіальної локалізації. Критерієм залучення в дослідження був вторинний характер неопластичного ураження структур задньої черепної ямки. Тотальне видалення вздовж перифокальної зони росту пухлини проведено 102 (79,7 %) пацієнтам, субтотальне – 9 (7 %), часткове – 8 (6,3 %). У 5 (3,9 %) хворих видалення пухлини поєднували з лікворошунтувальною операцією. В 4 (3,1 %) випадках хірургічна допомога полягала у встановленні лікворошунтувальної системи.Результати. Найчастішими джерелами метастазування в задню черепну ямку були легені (у 42 (32,8 %) хворих), молочна залоза (у 19 (14,8 %)) та меланома (у 15 (11,7 %)). До окремої групи віднесено пацієнтів з невідомим первинним вогнищем (32 (25 %)). Із 43 хворих з відомим катамнезом солітарні метастази мали 37 (86 %), множинні (зокрема суб-супратенторіальні) – 6 (14 %). Середня тривалість життя після операції у хворих із солітарними метастазами становила (8,4 ± 1,5) міс, з множинними (зокрема суб-супратенторіальними) – (5,1 ± 0,8) міс. Тривалість життя більше 1 року зафіксована у 13 (30,2 %) хворих, з них в 1 (2,3 %) з множинними метастазами.Висновки. Пацієнтам з метастатичними пухлинами субтенторіального простору, тяжкість стану яких зумовлена оклюзійною симптоматикою, навіть у разі &lt;70 бала за шкалою Карновського показано проведення хірургічного втручання. Декомпресія задньої черепної ямки з відновленням ліквороциркуляції дає змогу поліпшити стан хворого та провести комбіноване лікування, а отже, продовжити тривалість життя