Assessment of the physical development and metabolic status of children born to women with gestational diabetes

Backgraund: Gestational diabetes mellitus (GDM) is one of the most common metabolic disorders found during pregnancy. Currently, it is relevant not only to search optimal target levels of glycemia during pregnancy, but also to study the ­effect of different glycemia levels on fetal development and further changes in glucose and lipid metabolism in children.Aims: To describe perinatal period, physical development and metabolic status of children born to women with GDM and different glucose levels during pregnancy.Materials and methods: The perinatal period features and anthropometric parameters at birth were evaluated in 300 children born to women with GDM and different levels of glycemia during pregnancy. Over the course two years, 141 children have been evaluated for physical development parameters and glucose and lipid metabolism. Fasting and postprandial glycemia was measured with glucometer for 14 days in 33 children aged 1 to 4 years.Results: The anthropometric parameters of children at birth did not differ from the parameters of the control group (p> 0.05) when during pregnancy fasting blood glucose was less than 5.1 mmol / l and 7.0 mmol / l 1 hour after a meal. The glycemia in women above this level was associated with an increase of frequency and risk of a body mass index, body mass / length ratio and head circumference “above average” in children at birth (p <0.05). With the dynamic control of anthropometric parameters up to 2 years, no differences between the comparison groups were obtained (p> 0.05). The change in metabolic parameters was represented by neonatal hypoglycemia in children of GDM group (GDM group — 23%, control group — 3.5%, p = 0.000002), the least risk of which occurred in group with the lowest fasting and postprandial glycemic values during pregnancy. Fasting glucose, and insulin levels, НOMA index, triglycerides and cholesterol, as well as monitoring fasting and postprandial glycemia for 14 days, were obtained no significant differences between the comparison groups of children (p> 0.05).Conclusions: The lowest risks of neonatal hypoglycemia and anthropometric deviations at birth were associated with the lowest glycemia levels during pregnancy, which correspond to the criteria of the Russian clinical guidelines

UNUSUAL TYPE OF NODULAR LUNG DISEASE IN RHEUMATOID ARTHRITIS: A RARE CASE

The article presents a rare case of pulmonary manifestation of seropositive protracted rheumatoid arthritis in the form of bronchocentric granulomatosis. The algorithm for diagnosis is described in details in the context of the known literature on pulmonary manifestations as a complication of rheumatoid arthritis and morphology of bronchocentric granulomatosis

CHARACTERIZATION OF PSYCHOLOGICAL AND PHYSICAL DEVELOPMENT IN CHILDREN OF GESTATION DIABETES PREGNANCIES

The physical and neurological development of children born to mothers with gestation diabetes mellitus (GDM) is a matter of research interest. We examined 28 children whose mothers were diagnosed with GDM, in the newborn period and at 6 months. By the parameters of physical development at birth the number of children with outstripping development and the average body mass index (BMI) was predominant and by the end of the first semester of life most of the children had the values of the average parameters specified above, that is, normal for that age, range, but the proportion of the deficient BMI remained unchanged. Insulin therapy during pregnancy had no significant impact on the frequency characteristics of children with physical development disorders. The neurological disorders of the six-month-old children born of women with gestation diabetes mellitus and non-targeted metabolic control were more severely represented by sensory sphere disturbances and interaction with subjects; to a lesser extent - by emotional and voice development. The children of this group had the minimum disturbances in the development of the motor sphere

Флуоресцентні методи у морфологічній діагностиці туберкульозу органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Background. Among the spectrum of respiratory diseases in HIV-infected patients, the leading place is taken by tuberculosis (TB). First of all, difficulties in the morphological diagnostics of TB are associated with the smooth over of its typical histological signs under condition of severe immunodeficiency. To objectify the histological conclusion about the presence of tuberculosis lesion in a morphology a number of specific histochemical and fluorescent methods have been developed, which are based on the direct or indirect detection of M. tuberculosis (MBT) in the affected tissues. Objective – to determine the advisability and effectiveness of using of fluorescent methods in the morphological diagnostics of respiratory tuberculosis in HIV-infected patients. Methods. The morphological study included 37 cases. Two methods were used: the traditional fluorescent method (FM) and immunohistochemical study with a polyclonal antibody to M. Tuberculosis with a fluorescent label (FITC). In the study group, the histological conclusions were compared with the final clinical diagnosis and the results of microbiological investigations. The sensitivity, specificity and effectiveness have been established for each of the methods. Results. At hospitalization only in one third of cases, based on the results of clinical and radiological data and laboratory tests, various forms of respiratory TB were suspected. In 26 cases (70,3 %), with traditional staining of tissue samples with hematoxylin and eosin, a histological diagnosis of tuberculosis infection was established. When performing FM, the largest number of positive results was obtained (16 cases, 84,2 %), whereas with FITC, the MBT was detected only in 11 cases (57,9 %). The specificity of the FITC method was 90,5 %, and FM – 84,6 %. The overall efficiency of the parallel application of 2 fluorescent methods was 69,1 %. The coincidence of the results of both methods was noted in 22 cases of 31 (70,9 %). In total, of the using of morphological fluorescent methods, mycobacterium infection in HIV-infected patients was diagnosed in 29 cases (78,4 %), and in 4 cases (10,8 %) mycobacterium infection was established as a background pathology. Conclusion. At the time of hospitalization, in more than half of patients with HIV infection (59,5 %), the results of clinical laboratory and radiological data do not allow determining the true nature of the pathological process. The traditional study of histological samples stained with hematoxylin and eosin made it possible to diagnose mycobacterial infection in 70,3 % of cases. The use of fluorescent methods increased the efficiency of morphological diagnosis of mycobacterial infection by 10,8 %. The fluorescence method showed a high sensitivity (88,0 %), while indicator of specificity was higher with the immunofluorescence method (90,5 %). The overall efficiency of using fluorescent methods for the histological detection of M. tuberculosis was 69,1 %, which indicates the advisability of using these methods in cases of diagnostics mycobacterial infection.Актуальность. Среди заболеваний органов дыхания у ВИЧ-инфицированных пациентов ведущее место занимает туберкулез (ТБ). Сложности морфологической диагностики ТБ связаны, прежде всего, со стертостью его типичных гистологических признаков в условиях глубокой иммуносупрессии. С целью объективизации гистологического вывода о наличии туберкулезного поражения в морфологии разработан ряд специфических гистохимических и флуоресцентных методов, которые основаны на прямом или опосредованном обнаружении M. tuberculosis (МБТ) в пораженных тканях. Цель – определить целесообразность и эффективность применения флуоресцентных методов в морфологической диагностике туберкулеза органов дыхания у ВИЧ-инфицированных пациентов. Методы. Морфологическое исследование включало 37 случаев. Использованы 2 метода: традиционный флуоресцентный метод (ФМ) и иммуногистохимическое исследование с поликлональным антителом к М. Tuberculosis с флуоресцентной меткой (FITC). В группе исследования сопоставлены гистологические выводы с заключительным клиническим диагнозом и результатами микробиологического исследования. Установлены чувствительность, специфичность и эффективность каждого из методов. Результаты. При госпитализации в трети случаев по результатам клинико-рентгенологических данных и лабораторных исследований были заподозрены различные формы ТБ органов дыхания. В 26 случаях (70,3 %) при традиционной окраске препаратов гематоксилином и эозином был установлен гистологический диагноз туберкулезной инфекции. При выполнении ФМ получено наибольшее количество положительных результатов (16 случаев, 84,2 %), тогда как при FITC методе МБТ были выявлены только в 11 случаях (57,9 %). Анализ относительного количества бактерий в срезах показал преобладание случаев с градацией «мало» и несколько меньше случаев – «много». В 4 случаях аутопсий оба флуоресцентных метода продемонстрировали большое количество бактерий в пораженных тканях. Выше чувствительность была у ФМ метода – 88,0 %, против 61,1 % при FITC. Специфичность FITC метода составила 90,5 %, а ФМ – 84,6 %. Общая эффективность параллельного применения 2-х флуоресцентных методов составила 69,1 %. Совпадение результатов обоих методов отмечено в 22 случаях из 31 (70,9 %). Всего, с использованием морфологических флуоресцентных методов, микобактериальная инфекция у ВИЧ-инфицированных пациентов была диагностирована в 29 случаях (78,4 %), причем в 4 случаях (10,8 %) установлено наличие микобактериальной инфекции в качестве фоновой патологии. Заключение. На момент госпитализации более чем у половины пациентов с ВИЧ-инфекцией (59,5 %) результаты клинико-лабораторных и рентгенологических данных не позволяют определить истинный характер патологического процесса. Традиционное исследование гистологических препаратов с окраской гематоксилином и эозином позволило диагностировать микобактериальную инфекцию в 70,3 % случаев. Применение флуоресцентных методов повысило эффективность морфологической диагностики микобактериальной инфекции на 10,8 %. Флуоресцентный метод продемонстрировал высокий показатель чувствительности (88,0 %), тогда как показатель специфичности был выше при иммунофлуоресцентном методе (90,5 %). Общая эффективность использования флуоресцентных методов для выявления M. tuberculosis составила 69,1 %, что свидетельствует о целесообразности применения этих методов в случаях диагностики микобактериальной инфекции.Актуальність. Серед захворювань органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів провідне місце займає туберкульоз (ТБ). Складнощі морфологічної діагностики ТБ пов'язані, перш за все, з його нетиповими гістологічними ознаками в умовах глибокої імуносупресії. З метою об'єктивізації гістологічного висновку про наявність туберкульозного враження, в морфології розроблена низка специфічних гістохімічних і флуоресцентних методів, які базуються на прямому чи опосередкованому виявленні M. tuberculosis (МБТ) в уражених тканинах. Мета – визначити доцільність та ефективність застосування флуоресцентних методів у морфологічній діагностиці туберкульозу органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Методи. Морфологічне дослідження включало 37 випадків. Застосовані 2 методи: традиційний флуоресцентний метод (ФМ) та імуногістохімічне дослідження з поліклональним антитілом до М. Tuberculosis з флуоресцентною міткою (FITC). У групі дослідження зіставлені гістологічні висновки із заключним клінічним діагнозом та результатами мікробіологічного дослідження. Встановлені чутливість, специфічність та ефективність кожного з методів. Результати. При госпіталізації в третині випадків за результатами клініко-рентгенологічних даних та лабораторних досліджень були запідозрені різні форми ТБ органів дихання. У 26 випадках (70,3 %) при традиційному забарвленні препаратів гематоксиліном та еозином був установлений гістологічний діагноз туберкульозної інфекції. При виконанні ФМ отримано найбільшу кількість позитивних результатів (16 випадків, 84,2 %), тоді як при FITC методі МБТ були виявлені тільки в 11 випадках (57,9 %). Аналіз відносної кількості бактерій у зрізах показав переважання випадків із градацією «мало» та дещо менше випадків – «багато». У 4 випадках автопсій обидва флуоресцентних методи продемонстрували велику кількість бактерій в уражених тканинах. Більша чутливість визначена для ФМ методу – 88,0 %, проти 61,1 % при FITC. Специфічність FITC методу склала 90,5 %, а ФМ – 84,6 %. Загальна ефективність паралельного застосування 2-х флуоресцентних методів склала 69,1 %. Збіг результатів обох методів визначено у 22 випадках із 31 (70,9 %). Загалом, з використанням морфологічних флуоресцентних методів мікобактеріальна інфекція у ВІЛ-інфікованих пацієнтів була діагностована у 29 випадках (78,4 %), причому у 4 випадках (10,8 %) встановлено наявність мікобактеріальної інфекції у якості фонової патології. Підсумок. На момент госпіталізації більш аніж у половини пацієнтів з ВІЛ-інфекцією (59,5 %) результати клініко-лабораторних та рентгенологічних даних не дозволяють визначити справжній характер патологічного процесу. Традиційне дослідження гістологічних препаратів із забарвленням гематоксиліном та еозином дозволило діагностувати мікобактеріальну інфекцію у 70,3 % випадків. Застосування флуоресцентних методів підвищило ефективність морфологічної діагностики мікобактеріальної інфекцій на 10,8 %. Флуоресцентний метод продемонстрував високий показник чутливості (88,0 %), тоді як показник специфічності був вище при імунофлуоресцентному методі (90,5 %). Загальна ефективність застосування флуоресцентних методів для виявлення M. tuberculosis склала 69,1 %, що свідчить про доцільність застосування цих методів у випадках діагностики мікобактеріальної інфекцій

Comparative characteristics of immunohistochemical detection of M. tuberculosis antigens and mycobacteria by Ziehl–Neelsen method in lung tissue with tuberculoma during progressive course of tuberculosis

The aim of the study – to compare the character of expression of M. tuberculosis antigens in immunohistochemical (IHC) study and detection of acid-fast bacilli (AFB) by Ziehl–Neelsen method in lung tissue with tuberculoma in the chronic course of tuberculosis during the exacerbation phase. Materials and methods. The materials for the study were resected lungs, in total 19 cases. The thickness of the serial sections was 5–6 microns. Staining was carried out with hematoxylin and eosin, by Ziehl–Neelsen, and the IHC. IHC study used a rabbit polyclonal antibody to Mycobacterium tuberculosis. Antibody (USA) was used at 1:2500 dilution. Assessing of the positive reaction was according to the conditional scale: + – background color, pale yellow, diffuse; ++ – fine-granular (light brown); +++ – coarse-granular (intense brown). Quantitative gradation of AFB was the following: out or within macrophages in one field of view: few, 1–5 units; a moderate amount – 6–15, and many – more than 15. Results. In all the cases pulmonary tuberculosis had morphological signs of the progression of a specific inflammatory process. Ziehl–Neelsen stain showed that the most frequently free located AFB were detected in the necrotic nucleus (84.2 %) and granulation layer of the capsule of tuberculoma (68.4 %). Most often single bacilli were noted. A greater number of bacilli were found inside macrophages. The most frequently intracellular bacilli were found in macrophages located in alveolar spaces – 84.2 % observations in a moderate number. IHC study showed that in all the cases, cells with a coarse-granular positivity (+++) to MBT antigens were determined. Macrophages within the alveoli outside tuberculoma, with same positivity were in 94.7 %; fewer – macrophages and epithelioid cells were in the granulation layer of the tuberculoma capsule, a total of 84.2 %. The percentage of observations of a large number of cells in the alveoli reached 77.8 %, and in the granulation layer of the capsule – 30.0–50.0 %. More often the fine-granular staining of cells in the same parts of lung tissue was observed, a cases of large and/or moderate number of cells prevailed. Conclusions. The AFB was identified in 94.7 % cases by Ziehl–Neelsen method. In IHC study a positive reaction of macrophage cells was detected in all the cases (100 %). IHC study showed that maximum antigenic load was determined in macrophages localized inside alveoli outside of tuberculoma and slightly less in macrophage cells of the granulation layer of the tuberculoma’s capsule. The results of both methods for detecting mycobacteria and/or their fragments demonstrated the coincidence of the maximum number of observations of localization of the bacilli structures, namely in granulation layer of the tuberculoma’s capsule and the preserved alveolar spaces outside the tuberculoma

Порівняльна характеристика імуногістохімічного виявлення антигенів M. tuberculosis і мікобактерій за методом Ціля–Нільсена в легеневій тканині з туберкульомою на тлі прогресуючого перебігу туберкульозу

The aim of the study – to compare the character of expression of M. tuberculosis antigens in immunohistochemical (IHC) study and detection of acid-fast bacilli (AFB) by Ziehl–Neelsen method in lung tissue with tuberculoma in the chronic course of tuberculosis during the exacerbation phase.Materials and methods. The materials for the study were resected lungs, in total 19 cases. The thickness of the serial sections was 5–6 microns. Staining was carried out with hematoxylin and eosin, by Ziehl–Neelsen, and the IHC.IHC study used a rabbit polyclonal antibody to Mycobacterium tuberculosis. Antibody (USA) was used at 1:2500 dilution. Assessing of the positive reaction was according to the conditional scale: + – background color, pale yellow, diffuse; ++ – fine-granular (light brown); +++ – coarse-granular (intense brown). Quantitative gradation of AFB was the following: out or within macrophages in one field of view: few, 1–5 units; a moderate amount – 6–15, and many – more than 15.Results. In all the cases pulmonary tuberculosis had morphological signs of the progression of a specific inflammatory process.Ziehl–Neelsen stain showed that the most frequently free located AFB were detected in the necrotic nucleus (84.2 %) and granulation layer of the capsule of tuberculoma (68.4 %). Most often single bacilli were noted. A greater number of bacilli were found inside macrophages.The most frequently intracellular bacilli were found in macrophages located in alveolar spaces – 84.2 % observations in a moderate number.IHC study showed that in all the cases, cells with a coarse-granular positivity (+++) to MBT antigens were determined. Macrophages within the alveoli outside tuberculoma, with same positivity were in 94.7 %; fewer – macrophages and epithelioid cells were in the granulation layer of the tuberculoma capsule, a total of 84.2 %. The percentage of observations of a large number of cells in the alveoli reached 77.8 %, and in the granulation layer of the capsule – 30.0–50.0 %.More often the fine-granular staining of cells in the same parts of lung tissue was observed, a cases of large and/or moderate number of cells prevailed.Conclusions. The AFB was identified in 94.7 % cases by Ziehl–Neelsen method. In IHC study a positive reaction of macrophage cells was detected in all the cases (100 %).IHC study showed that maximum antigenic load was determined in macrophages localized inside alveoli outside of tuberculoma and slightly less in macrophage cells of the granulation layer of the tuberculoma’s capsule. The results of both methods for detecting mycobacteria and/or their fragments demonstrated the coincidence of the maximum number of observations of localization of the bacilli structures, namely in granulation layer of the tuberculoma’s capsule and the preserved alveolar spaces outside the tuberculoma.Цель работы – сопоставить характер экспрессии антигенов M. tuberculosis при иммуногистохимическом (ИГХ) исследовании и выявления кислотоустойчивых бактерий (КУБ) методом Циля–Нильсена в легочной ткани с туберкулемой при хроническом течении туберкулезного процесса в фазу обострения.Материалы и методы. Материал исследования – резектаты легких, 19 случаев. Изготавливали серийные срезы толщиной 5–6 микрон, окрашивали гематоксилином и эозином методом Циля–Нильсена и проводили ИГХ исследование.Использовано кроличье поликлональное антитело Mycobacterium tuberculosis Antibody (США), разведение – 1:2500. Оценка положительной реакции по условной шкале: + – фоновая окраска, бледно-желтая, диффузная; ++ – мелко-гранулярная (светло-коричневая); +++ – грубо-гранулярная (интенсивно-коричневая). Количественная градация КУБ вне или внутри макрофагов в одном поле зрения: мало – 1–5 единиц; умеренное количество – 6–15 и много – более 15.Результаты. Морфологические признаки прогрессирования специфического воспаления были во всех случаях. Метод Циля–Нильсена: наиболее часто внеклеточные КУБ выявлялись в некротическом ядре (84,2 %) и грануляционном слое капсулы туберкулем (68,4 %). Чаще определялись единичные КУБ. Большее количество бактерий было внутри клеток. В 84,2 % наблюдений КУБ выявлены в макрофагах внутри альвеол в умеренном количестве.ИГХ исследование: во всех случаях определялись клетки с позитивной реакцией (+++) на антигены M. Tuberculosis. Макрофаги внутри альвеол вне туберкулемы с такой реакцией были в 94,7 %; несколько меньше, в 84,2 % – макрофаги и эпителиоидные клетки грануляционного слоя капсулы туберкулемы. Удельный вес наблюдений большого количества клеток в альвеолах достигал 77,8 %, а в грануляционном слое капсулы – 30,0–50,0 %. Мелко-гранулярная окраска клеток в этих же участках легочной ткани отмечалась чаще, преобладали случаи наблюдений большого и/или умеренного количества клеток.Выводы. КУБ выявлены в 94,7 % случаев методом Циля–Нильсена. При ИГХ исследовании позитивная реакция клеток макрофагального ряда была во всех случаях. ИГХ исследование показало, что максимальная антигенная нагрузка определялась в макрофагах внутри альвеол вне туберкулемы и несколько меньше – в клетках макрофагального ряда грануляционного слоя капсулы. Результаты обоих методов выявления микобактерий и/или их фрагментов совпали по максимальному количеству наблюдений локализации структур возбудителя, а именно: в грануляционном слое капсулы туберкулемы и сохранных альвеолярных пространствах вне туберкулемы.Мета роботи – порівняти характер експресії антигенів M. tuberculosis під час імуногістохімічного (ІГХ) дослідження, виявлення кислотостійких бактерій (КСБ) методом Ціля–Нільсена в легеневій тканині з туберкульомою при хронічному перебігу туберкульозного процесу у фазу загострення.Матеріали та методи. Матеріал дослідження – резектати легень, 19 випадків. Виготовляли серійні зрізи товщиною 5–6 мікронів, забарвлювали гематоксиліном та еозином методом Ціля–Нільсена та проводили ІГХ дослідження.Використали кроляче поліклональне антитіло Mycobacterium tuberculosis Antibody (США), розведення 1:2500. Оцінювання позитивної реакції за умовною шкалою: + – фонове забарвлення, блідо-жовте, дифузне; ++ – дрібно-гранульоване (світло-коричневе); +++ – грубо-гранульоване (інтенсивно-коричневе). Кількісна градація КСБ – поза або всередині макрофагів у полі зору: мало – 1–5 одиниць; помірна кількість – 6–15 і багато – понад 15.Результати. Морфологічні ознаки прогресування специфічного запалення були в усіх випадках. Метод Ціля–Нільсена: найчастіше позаклітинні КСБ виявлені в некротичному ядрі (84,2 %) та грануляційному шарі капсули туберкульом (68,4 %). Частіше спостерігали поодинокі КСБ. Велика кількість паличок містилася всередині макрофагів. Найбільше випадків – 84,2 % спостережень – у макрофагах всередині альвеол, у помірній кількості.ІГХ дослідження: в усіх випадках визначені клітини з позитивною реакцією (+++) на антигени M. tuberculosis. Макрофаги з такою реакцією всередині альвеол поза туберкульоми спостерігали в 94,7 %; дещо менше – 84,2 % – макрофаги та епітеліоїдні клітини грануляційного шару капсули туберкульоми. Питома вага спостережень великої кількості клітин в альвеолах сягала 77,8 %, а в грануляційному шарі капсули – 30,0–50,0 %.Дрібно-гранульоване забарвлення клітин у цих самих ділянках легеневої тканини відзначали частіше, переважали випадки спостережень значної та/або помірної кількості клітин.Висновки. КСБ виявлені в 94,7 % випадків методом Ціля–Нільсена. Під час ІГХ дослідження позитивна реакція клітин макрофагального ряду була в усіх випадках.ІГХ дослідження показало: максимальне антигенне навантаження визначалось у макрофагах всередині альвеол поза туберкульоми та дещо менше – у клітинах макрофагального ряду грануляційного шару капсули. Результати обох методів виявлення мікобактерій та/або їхніх фрагментів збіглися за максимальною кількістю спостережень локалізації структур збудника, а саме: у грануляційному шарі капсули туберкульоми та збережених альвеолярних просторах поза туберкульоми

VATS-резекція нижньої долі лівої легені як результат лікування віддаленого наслідку перенесеної аспірації стороннього тіла в дихальні шляхи дитини: клінічний випадок

Introduction. Foreign bodies in the airways are a very urgent problem that occurs at any age and quite often requires an urgent and sometimes urgent assessment of the situation, examination, and making the right decision. According to statistics, most often foreign body in airway are found in childhood. In about 95–98% of cases, this pathology is recorded in children aged 1.5 to 3 years. This is due to the behavior of children, their anatomical and physiological characteristics and underdevelopment of protective reflexes. Among all cases of foreign body in airway, foreign bodies of the larynx are found in 12%, trachea – in 18%, bronchus – in 70% of cases. In 80% of cases, CTs enter the right bronchus, as it is a broader and more direct continuation of the trachea. The correct diagnosis is established early after CT aspiration in 40–57% of patients. The mortality rate varies, according to different authors, from 2 to 15%.Clinical case. The boy V., born in 2008. was admitted to the Department of Pediatric Pulmonology on May 30, 2019, with complaints of frequent unproductive cough, mainly daytime, increasing with physical exertion, sometimes subfibril body temperature, weakness, lethargy, decrease appetite. These complaints have been observed for the third time in the last six months. Diagnosis: Foreign body B10 of the left lung.Conclusions. Aspiration of a foreign body into the respiratory tract most often occurs in early childhood (1–3 years). The clinical picture in the early stages is asymptomatic, and over time it leads to the development of inflammatory changes in the lungs, are treated conservatively. Given the complexity of diagnosis, aspiration of a foreign body can lead to frequent recurrent pneumonia, the formation of bronchiectasis in the lower parts of the lungs, which may require surgical treatment. The gold standard of diagnostics is fibrobronchoscopy and spiral computed tomography of the thoracic cavity (SCT OGK), with the help of which, early after aspiration, a foreign body can be detected and subsequently excluded from the respiratory tract.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of an participating institution.The informed consent of the child’s parents was obtained from the studies. Введение. Инородные тела в дыхательных путях – очень актуальная проблема, которая встречается в любом возрасте и довольно часто требует срочной, а иногда экстренной оценки ситуации, обследования, принятия правильного решения. По статистике, чаще всего инородные тела в дыхательных путях (ИТ ДП) встречаются в детском возрасте. Примерно в 95–98% случаев данная патология регистрируется у детей в возрасте от 1,5 до 3 лет. Связано это с особенностями поведения детей, их анатомо-физиологическими особенностями и недоразвитием защитных рефлексов. Среди всех случаев ИТ ДП, инородные тела гортани встречаются в 12%, трахеи – у 18%, бронха – в 70% наблюдений. В 80% случаев ИТ попадают в правый бронх, так как он является более широким и прямым продолжением трахеи. Правильный диагноз устанавливается в ранние сроки после аспирации ИТ в 40–57% пациентов. Показатель летальности колеблется, по данным разных авторов, от 2 до 15%.Клинический случай. Мальчик В., 2008 г.р., поступил 30.05.2019 г. в отделение детской пульмонологии с жалобами на частый малопродуктивный кашель, преимущественно дневной, усиливающийся при физической нагрузке, иногда субфибрильная температура тела, слабость, вялость, снижение аппетита. Данные жалобы наблюдаются в третий раз за последние полгода. Диагноз: Инородное тело В10 левого легкого.Вывод. Аспирация инородного тела в дыхательные пути чаще всего происходит в раннем детском возрасте (1–3 года). Клиническая картина на ранних этапах протекает бессимптомно, а со временем приводит к развитию воспалительных изменений в легких, которые лечатся консервативно. Учитывая сложность диагностики, аспирация инородного тела может приводить к частым повторным пневмониям, формированию бронхоэктазов в нижних отделах легких, что может потребовать оперативного лечения. «Золотым стандартом» диагностики является фибробронхоскопия и спиральная компьютерная томография органов грудной клетки (СКТ ОГК), с помощью которых в ранние сроки после аспирации можно обнаружить и в дальнейшем исключить инородное тело из дыхательных путей.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом учреждения. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей ребенка. Вступ. Сторонні тіла у дихальних шляхах (СТ у ДШ) – досить актуальна проблема, яка зустрічається в будь-якому віці й вимагає термінової, а іноді екстреної оцінки ситуації, обстеження, прийняття правильного рішення. За статистикою, найчастіше СТ у ДШ зустрічаються в дитячому віці. Приблизно в 95–98% випадків ця патологія виявляється у дітей віком 1,5–3 роки. Пов’язано це з особливостями поведінки малюків, їх анатомо-фізіологічними особливостями і недорозвиненням захисних рефлексів. Серед усіх випадків СТ у ДШ, чужорідні тіла гортані зустрічаються в 12%, трахеї – у 18%, бронха – у 70% спостережень. У 80% випадків СТ потрапляють у правий бронх, оскільки він є більш широким і прямим продовженням трахеї. Правильний діагноз встановлюється в ранній термін після аспірації СТ у 40–57% пацієнтів. Показник летальності коливається, за даними різних авторів, від 2 до 15%.Клінічний випадок. Хлопчик В., 2008 р.н., госпіталізований 30.05.2019 р. у відділення дитячої пульмонології зі скаргами на частий малопродуктивний кашель, переважно денний, що посилюється при фізичному навантаженні, іноді субфебрильну температуру тіла, слабкість, в’ялість, зниження апетиту. Ці скарги спостерігаються втретє за останні пів року. Діагноз: Стороннє тіло В10 лівої легені.Висновок. Аспірація стороннього тіла в дихальні шляхи найчастіше відбувається у ранньому дитячому віці (1–3 роки). Клінічна картина на ранніх етапах протікає безсимптомно, а з часом призводить до розвитку запальних змін в легенях, що лікуються консервативно. Враховуючи складність діагностики, аспірація стороннього тіла може призводити до частих повторних пневмоній, формування бронхоектазів у нижніх відділах легень, що може потребувати оперативного лікування. Золотим стандартом діагностики є фібробронхоскопія та спіральна комп’ютерна томографія органів грудної порожнини (СКТ ОГК), за допомогою яких у ранній термін після аспірації можна виявити і в подальшому вилучити стороннє тіло з дихальних шляхів.Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків дитини.