THE ROLE OF POST-MORTEM BIOCHEMISTRY IN THE FORENSIC MEDICAL DIAGNOSIS OF MECHANICAL INJURY (literature review)

Background. Mechanical trauma occupies one of the leading places in forensic medical examination. The main task of the expert, when conducting this kind of examination, is to provide a scientifically based answer to the questions of the pre-trial investigation bodies or the court, which relate not only to the determination of the mechanism of the injury, but also to the time period of its occurrence. Traditional methods of morphological research and methods of laboratory analyzes cannot always provide comprehensive information, especially in cases of determining the age of mechanical trauma in the early Post-mortem period. Therefore, new methods of biochemical research are being actively introduced into forensic medical practice. Aim: Analysis of the literature devoted to the application of various biochemical diagnostic methods in forensic medical practice to establish the antiquity of mechanical trauma. Results. In pathological conditions, such as, for example, trauma, certain molecular changes occur in the human body, which are associated with a systemic reaction to a stress factor and are manifested before the appearance of morphological changes in tissues and organs. Therefore, the use of biochemical research methods will significantly expand the possibilities of forensic diagnostics. The publication shows promising directions for the application of the biochemical method for forensic trauma diagnosis. Issues of establishing the statute of limitations for mechanical injuries are considered. Today, scientific studies of the body's stress state in cases of fatal injuries are becoming more and more common. Which is of great importance for forensic medical expert practice. Therefore, the role of manifestations of the body's systemic response to trauma is described. The role of natriuretic peptides, creatine kinase and procalcitonin in diagnosing the duration of the traumatic process is also shown. Conclusion. The relevance and practical significance of biochemical research for the forensic diagnosis of the time of occurrence of a mechanical injury, as well as the development of new diagnostic criteria for determining the body's systemic response to trauma, necessitated a deep and comprehensive study of the above problems

Юридичні аспекти лікарських помилок у хірургічній практиці

Мета. Аналіз лікарських помилок та їх судово-медичної складової, що є основною для визначення міри кримінальної відповідальності лікаря-хірурга у разі спричинення шкоди здоров’ю пацієнта. Матеріали і методи. Методологічною основою роботи стали системно-структурний та порівняльний аналіз лікарських помилок у медичному та правовому аспектах, обґрунтування понять «лікарська помилка», «нещасний випадок» та «професійний злочин». Розглянуто положення та сформульовано висновки, які ґрунтуються на широкому нормативному, науково-теоретичному і практичному матеріалі. Результати. Помилки в медичній практиці досить поширені, навіть у розвинених країнах світу. Судова практика щодо цієї категорії справ узагалі не оприлюднюється, що не лише негативно впливає на збільшення кількості лікарських помилок, а й дає лікарю можливість відчувати впевненість у своїй безкарності. В Україні професійна діяльність лікаря-хірурга регламентована відомчими наказами, стандартами та правилами надання медичної допомоги, а також окремими статтями Кримінального кодексу України, в яких йдеться про особливості та специфіку медичної діяльності та пов’язану з нею кримінальну відповідальність, і лише стаття 140 стосується будь-якого лікаря, у тому числі й хірурга. Висновки. На нашу думку, актуальною та обґрунтованою є пропозиція багатьох фахівців у галузі медичного права щодо необхідності визнання лікарської помилки юридичною категорією і внесення її до чинного законодавства. Саме тоді, коли лікарська помилка стане складовою нормативно-правової бази медичної діяльності, пацієнти та лікарі матимуть можливість повноцінно захищати себе в суді

БІОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІОКАРДА ТА ПЕРИКАРДІАЛЬНОЇ РІДИНИ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕНЬ У СУДОВО-МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Objective of the study was the analysis of literature data to determine the possibility ofusing myocardium and pericardial fluid in forensic practice.Conclusions. The results of the study showed a change in the quantitative content of alarge spectrum of biologically active substances during hanging, traumatic brain injury,polytrauma, cardiac pathology, which can be used in forensic medical practice forforensic medical diagnosis, intravitality and age of injuries.Целью работы стал анализ литературных данных для определения возможностииспользования биохимического метода исследования миокарда и перикардиальнойжидкости в судебно-медицинской практике.Выводы. За результатами исследования отмечаются количественное изменениесодержания большого спектра биологически активных веществ при повешении,черепно-мозговой травме, политравме, сердечной патологии, что может бытьиспользовано для нужд судебно-медицинской практики при определении судебномедицинского диагноза, а также прижизненности и давности повреждений.Мета роботи - аналіз літературних джерел для виявлення можливостей використання біохімічного методу дослідження міокарда та перикардіальної рідини всудово-медичній практиці.Висновки. За результатами дослідження відзначають кількісні зміни вмісту широкого спектру біологічно активних речовин внаслідок повішання, черепно-мозковоїтравми, політравми, серцевої патології, що може активно використовуватись упрактиці лікаря судово-медичного експерта для встановлення діагнозу, зажиттєвості та давності отримання тілесних ушкоджень