COVID-19 clinical outcomes and risk factors in fully vaccinated hemodialysis patients: A single-center prospective cohort study

Hemodialysis patients (HD) are at high risk for coronavirus infection (COVID-19) and associated adverse outcomes compared with the general population. Although vaccination against SARS-CoV-2 has played an important role in stemming the spread of COVID-19 in the general population, the characterization of vaccine efficacy in dialysis patients is based primarily on humoral responses, whereas clinical data are generally not available. The aim of this study was to determine the incidence of COVID-19, clinical outcomes, and risk factors for SARS-CoV-2 infection in fully vaccinated HD patients. Methods. Of 186 HD patients treated at Link-Medital LLC Medical Center (Odesa, Ukraine) between March 2020 and March 2022, 170 patients aged 53.5 (44-63.5) years were enrolled in this prospective observational cohort study and followed up one year after completion of vaccination. Among them were 67 (39.4%) HD patients who were fully vaccinated against COVID-19 with BNT162b2 (Pfizer-BioNTech) or Moderna-mRNA-1273 mRNA vaccines and 103 (60.6%) unvaccinated HD patients. The outcomes assessed were COVID-19 morbidity and severity, hospitalization, and death associated with COVID-19. Results. During the 12-month follow-up, nearly half of 83/170 (48.8%) patients became infected with SARS-CoV-2, including 18/67 (26.7%) vaccinated patients and 65/103 (63.1%) unvaccinated patients (χ2 = 10.8; p = 0.001). The incidence rate of COVID-19 was 27 (95% CI 16, 42) in vaccinated patients at our center and 63 (95% CI 49, 80) per 100 patient-years (p = 0.001) in unvaccinated patients. Cox proportional hazards regression analysis showed that vaccinated HD patients had a statistically significant lower risk of hospitalization [HR = 0.2 (95%CI 0.1;0.4)] and need for oxygen support [HR = 0.19 (95%CI 0.09; 0.38)] compared with unvaccinated patients. Kaplan-Meyer analysis of COVID-19-associated mortality demonstrated a significantly higher survival of vaccinated HD patients compared with unvaccinated (χ2 = 4.6, log-rank p = 0.03). Further multivariate logistic analysis showed that age over 65 years, obesity, low adequacy of HD and duration of more than 5 years, anemia, low levels of parathyroid hormone (PTH) and high-density lipoprotein cholesterol (HDL-C), elevated CRP, arterial hypertension, and other cardiovascular diseases (CVD) significantly increased the risk of SARS-CoV-2 infection in fully vaccinated HD patients. Conclusions. Vaccination against COVID-19 is associated with a reduction in morbidity, hospitalization rates, and mortality in HD patients. Age over 65 years, obesity, low adequacy of HD and its duration of more than 5 years, anemia, low PTH and HDL-C levels, elevated CRP, arterial hypertension, and other CVDs significantly increased the risk of SARS-CoV-2 infection in fully vaccinated HD patients

Myeloperoxidase/paraoxonase ratio as a prognostic marker for post-COVID syndrome in patients undergoing hemodialysis: A cross-sectional cohort study

The present study aimed to assess the impact of post-COVID syndrome on the oxidative status and activity of paraoxonase 1 (PON-1), myeloperoxidase (MPO), and leukocyte elastase in the blood of patients undergoing hemodialysis (HD). Methods. In this cross-sectional cohort study, 290 patients undergoing HD were included. The oxidative status was assessed based on the levels of blood malondialdehyde (MDA), ceruloplasmin, thiol compounds (SH-groups), and the serum activities of myeloperoxidase (MPO), paraoxonase-1 (PON-1), and elastase were determined. Results. It was found that HD patients exhibited an elevation in oxidative processes, characterized by increased blood concentrations of MDA, MPO, elastase activity, and a decrease in the levels of SH-groups and arylesterase activity of PON-1. Patients with post-COVID syndrome showed further increases in MPO activity and a decrease in arylesterase activity of PON-1. Additionally, a statistically significant elevation in the MPO/PON-1 ratio was observed in HD patients with post-COVID syndrome compared to the control group and patients examined before the onset of the pandemic (p < 0.0001). The MPO/PON-1 ratio exhibited a direct correlation with serum MDA levels (p < 0.0001) and inversely correlated with the concentration of ceruloplasmin (p = 0.0008). The MPO/PON-1 value surpassing 9.06 units was identified as a predictive marker for PCS, demonstrating a specificity of 68.4% and a sensitivity of 88.5%. Conclusions. Our study highlights a significant impact of post-COVID syndrome on oxidative processes in HD patients, as evidenced by elevated MDA levels and MPO activity, along with reduced levels of antioxidants and arylesterase activity of PON-1. The MPO/PON-1 ratio emerges as a promising predictive marker for post-COVID syndrome, underlining its potential clinical relevance in identifying at-risk patients

Низький рівень ліпопротеїдів високої щільності асоційований з посиленою запальною відповіддю та персистуванням постковідного синдромупротягом року у пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу: перехресне когортне дослідження

Вступ: Довгострокові наслідки COVID-19, відомі як постковіднийсиндром, створюють особливі перешкоди для пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу. Продемонстровано, що зниження рівня ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) (< 1,22 ммоль/л) асоціюється з підвищеною сприйнятливістю до COVID-19 і безпосередніми COVID-19-асоційованими несприятливими наслідками в цій категорії пацієнтів. Однак потенційний зв’язок між рівнем ЛПВЩ і постковідним синдромом залишається невизначеним. Метою цього дослідження було вивчити взаємозв’язок між рівнями ЛПВЩ і запальною відповіддю через рік після перенесеної COVID-19 серед пацієнтів,які лікуються методом гемодіалізу. Методи: 80пацієнтів, які отримували лікування гемодіалізом та перенесли COVID-19 були включені до цього перехресного когортного дослідження. Середній вік залучених до дослідження пацієнтів склав 55 (44–62,5) років, тривалість діалізної терапії 45 (21–78,6) місяців. Серед них у 45 (56,2%) діагностували постковідний синдром, а 35 (43,8%) повністю одужали. Ліпідні профілі та запальні маркери, такі як сироватковий С-реактивний білок, інтерлейкіни-6 та -17, оцінювали через рік після інфікування COVID-19. Результати: Пацієнти з постковідним синдромом продемонстрували значно нижчі рівні ЛПВЩ порівняно з особами, які повністю одужали: 1,19 (1,06-1,76) проти 1,66 (1,32–1,92) ммоль/л (p< 0,0001). Пороговий рівень ЛПВЩ менше 1,22 ммоль/л продемонстрував чутливість 84,9% і специфічність 95,3% для прогнозування персистенції постковідного синдрому протягом року у нашій когорті. Серед пацієнтів із рівнем ЛПВЩ< 1,22 ммоль/л спостерігались підвищені концентрації С-реактивного білку крові (р = 0,003), інтерлейкіну-6 (р = 0,005) та інтерлейкіну-17 (р< 0,0001) порівняно з тими, у кого концентрація ЛПВЩ перевищувала 1,22 ммоль/л. Подальший аналіз підгруп виявив статистично значуще підвищення маркерів запаленняу хворих, які одночасно мали постковідний синдром та низький рівень ЛПВЩ. Висновок: Отримані результати свідчать, що низький рівень ЛПВЩ може посилювати запальну реакцію у пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу, потенційно сприяючи персистенції постковідного синдрому навіть через рік після інфікування. Майбутні дослідження необхідні для з’ясування патогенетичних механізмів цього взаємозв’язку та вивчення потенційних стратегій покращення результатів постковідного синдрому у цій когортіпацієнтів.Background: Long-term consequences of COVID-19, known as long COVID, present distinctive hurdles for patients receiving hemodialysis treatment. Reduced levels of high-density lipoprotein (HDL) (<1.22 mmol/L) have previously been demonstrated to be associated with heightened susceptibility to COVID-19 and immediate COVID-19-related adverse outcomes in this patient population. However, the potential association between HDL levels and the persistence of long COVID has not been examined within the hemodialysis cohort. The present study aimed to explore the relationship between HDL levels and inflammatory responses one year after COVID-19 among hemodialysis patients. Methods: 80 patients treated with hemodialysis, aged 55 (44-62.5) years, with a dialysis vintage of 45 (21-78.6) months and a history of COVID-19, were enrolled in this cross-sectional cohort study. Among them, 45 (56.2%) were diagnosed with long COVID, while 35 (43.8%) had fully recovered. Lipid profiles and inflammatory markers, such as serum C-reactive protein, and interleukins-6and-17, were assessed one yearpost-infection. Results: Patients experiencing long COVID exhibited significantly lower HDL levels compared to fully recovered individuals: 1.19 (1.06-1.76) vs1.66 (1.32-1.92) mmol/L (p<0.0001). The HDL cut-off pointof less than 1.22 mmol/L demonstrated a sensitivity of 84.9% and specificity of 95.3% to predict one-year long COVID persistence in our cohort. Among the patients with HDL levels < 1.22 mmol/L, elevated concentrations of C-reactive protein(р =0.003), interleukin-6 (p = 0.005), and interleukin-17(p<0.0001) were evident compared to those with HDL concentrations exceeding 1.22 mmol/L. Subsequent subgroup analysis revealed a more pronounced inflammatory profile in patients concurrently experiencing long COVID and exhibiting low HDL levels. Conclusion: The obtained results suggest that a low level of HDL (<1.22 mmol/L) may exacerbate the inflammatory response in patients undergoing hemodialysis, potentially contributing to the persistence of long COVID even a year after infection. Future research is necessary to elucidate the pathogenetic mechanisms of this relationship and explore potential strategies to improve patient outcomes