Метод скорочення часу самодіагностування у багатопроцесорних системах

Актуальність теми. Необхідність у високопродуктивних засобах обробки інформації призвела до створення розподілених обчислювальних систем (ОС). Проте технологічні системи уразливі до несправностей, і неправильна робота елементів системи знижують її продуктивність та можуть призвести до виходу системи з ладу. Як наслідок, виявлення та обробка несправностей відіграють все більшу роль у сучасних технологіях, оскільки при взаємодії великої кількості компонентів, несправність в одному із них може призвести до несправності всієї системи. Вирішення цієї проблеми включає в себе розробку програм, що моделюють виникнення несправностей, генерацію оптимальних наборів діагностичних тестів, а також створення самодіагностованих інформаційно-обчислювальних систем (СІОС). Організація самодіагностування у багатопроцесорних системах, а також здатність знаходження та локалізації несправного процесора, суттєво знижують час, який система витрачає на відновлення. Надійність таких систем визначається не тільки відсутністю збоїв у їх роботі, але й здатністю швидкого відновлення роботи при виникненні відмов компонентів. У процесі розробки самодіагностованої системи необхідно враховувати можливість виникнення часової та/або алгоритмічної надлишковості в результаті забезпечення високої надійності. Об’єктом дослідження є багатопроцесорні системи, зокрема відмовостійкі. Предметом дослідження є процеси самодіагностування багатопроцесорних систем. Мета роботи: скорочення часу самодіагностування у багатопроцесорних системах. Методи дослідження. В роботі використовуються методи дискретної математики, методи самодіагностування багатопроцесорних систем. Наукова новизна полягає в наступному: Запропоновано метод організації самодіагностування багатопроцесорних систем та виконано оцінку кількості взаємоперевірок, дано верхня та нижня границі. Практична цінність отриманих в роботі результатів полягає в тому, що запропонований метод дозволяє зменшити час самодіагностування багатопроцесорних систем шляхом зменшення кількості тестових перевірок і тим самим підвищує продуктивність системи. Апробація роботи. Основні положення і результати роботи були представлені та обговорювались на XI науковій конференції молодих вчених «Прикладна математика та комп’ютинг» ПМК-2018-2 (Київ, 14-16 листопада 2018 р.) та 20-й Мiжнародній науково-технiчної конференцiї SAIT 2018, Київ, 21 – 24 травня 2018 р. Структура та обсяг роботи. У вступі надано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність напрямку досліджень, сформульовано мету і задачі досліджень, показано наукову новизну отриманих результатів і практичну цінність роботи. У першому розділі розглянуто задачу самодіагностування, розглянуто теоретичні засади, які були взяті за основу дослідження. У другому розділі обрано модель несправностей, надано характеристику та порівняння існуючих методів самодіагностування багатопроцесорних систем. У третьому розділі сформульовано основні положення методу зменшення часу самодіагностування у багатопроцесорних системах, обґрунтовано вибір технічних засобів для створення програмної реалізації запропонованого методу, надано опис структури програмної моделі та принцип її роботи. У четвертому розділі надано ґрунтовний аналіз роботи методу скорочення часу самодіагностування у багатопроцесорних системах. У висновках узагальнені результати дослідження. Магістерська дисертація виконана на 84 аркушах, містить 4 додатки та посилання на список використаних літературних джерел з 13 найменувань. У роботі наведено 23 рисунка та 3 таблиці