МОДЕЛІ АВТОНОМІЇ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У СИСТЕМАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РІЗНИХ КРАЇН

Abstract

Introduction. Health care reform, the need for rapid response, and staff shortages have increased the responsibility of nurses for decisions and responsibilities. In many countries, the autonomous practice of nurses is growing, and its level depends on the legislation and health care system. In Ukraine, this concept requires in-depth analysis, and studying global models will help improve practice and implement effective approaches. The aim of the study – to analyze the existing models of nursing autonomy in medical institutions around the world, identify features and study potential in order to determine the need to implement this practice in Ukraine to improve the quality of the health care system. The main part. The study used a comparative analysis of nursing autonomy models in the USA, Canada, Great Britain, Germany and Sweden, taking into account the limits of autonomy, level of education and their role in the provision of primary and emergency medical care. A content analysis of scientific publications, legislative documents and international reports was conducted; examples of autonomy in practice in different countries, statistics on the impact of nurse autonomy on mortality, response time to emergencies and overall patient satisfaction were considered. Nurse practitioners have long been an independent entity in healthcare in the world, as “Advanced Practice Nurses (APNs)” or “Nurse Practitioners”. They can provide primary care, diagnose illnesses, order and interpret diagnostic tests, assess vital signs, prescribe treatments, and perform medical interventions without the constant supervision of a physician. As a result, in countries with higher autonomy, patients receive emergency care faster and spend less time in the hospital, while lower autonomy of nurses in hospitals puts patients at increased risk. Also, the capabilities of nurses depend on the level of education, which gives them more legally defined rights. In some countries, the healthcare culture has historically been physician-centered, which limits the autonomy of nurses. Conclusions. Legislative changes, improved working conditions, and support for nurses’ autonomy will have a positive impact on the quality of care, professional development, and job satisfaction.Вступ. Реформа медичних послуг, потреба швидкого реагування і дефіцит персоналу підвищили відповідальність медичних сестер за рішення та обов’язки. У багатьох країнах автономна практика медичних сестер зростає, її рівень залежить від законодавства і системи охорони здоров’я. В Україні це поняття потребує глибокого аналізу, а вивчення міжнародних моделей допоможе вдосконалити практику та впровадити ефективні підходи. Мета роботи – проаналізувати існуючі моделі медсестринської автономії в медичних закладах у світі, виявити особливості й вивчити потенціал, щоб визначити необхідність упровадження цієї практики в Україні задля підвищення якості системи охорони здоров’я. Основна частина. У статті виконано порівняльний аналіз моделей автономії медичних сестер у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині й Швеції з урахуванням меж самостійності, рівня освіти та їх ролі у наданні первинної і невідкладної медичної допомоги. Проведено контент-аналіз наукових публікацій, законодавчих документів та міжнародних звітів; розглянуто приклади автономії на практиці в різних країнах, статистичні дані щодо впливу автономії медичних сестер на рівень смертності, час реагування на невідкладні стани і загальну задоволеність пацієнтів. Середній медичний персонал у світі вже давно є самостійним суб’єктом в охороні здоров’я як медичні сестри розширеної практики (Advanced Practice Nurse) або практикуючі медичні сестри (Nurse Practitioners). Вони можуть надавати первинну медичну допомогу, діагностувати хвороби, замовляти й інтерпретувати діагностичні тести, оцінювати життєві показники, призначати лікування та проводити медичні втручання без постійного нагляду лікаря. Як результат у країнах із вищим рівнем автономії пацієнти швидше отримують невідкладну допомогу, менше часу перебувають у лікарні, тоді як менша самостійність медичних сестер у лікарнях піддає хворих підвищеному ризику. Також можливості середнього медичного персоналу залежать від рівня освіти, що надає їм більше законодавчо визначених прав. У деяких державах культура охорони здоров’я історично орієнтована на лікарів, що обмежує автономію медичних сестер. Висновки. Законодавчі зміни, покращення умов праці та підтримка самостійності медичних сестер позитивно вплинуть на якість допомоги, професійний розвиток і задоволеність роботою